Ухвала

від 30.11.2023 по справі 320/34842/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження по справі

30 листопада 2023 року Київ№ 320/34842/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про закриття провадження у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління ДПС у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління ДПС у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами прощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представником позивача подано до суду заяву про відмову від позову, де просив закрити провадження по справі та стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2717, 83 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000, грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Розглянувши вказану заяву суд звертає увагу на те, що позивач, на підставі ч. 3 ст. 9 КАСУ, наділений процесуальним законом правом вільного розпорядження своїми вимогами на власний розсуд.

За приписами статті 189 КАС України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 189 КАС України).

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (частина друга статті 189 КАС України).

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог (частина третя статті 189 КАС України).

Пункт 2 частини першої статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи викладене, право позивача на розпорядження своїми вимогами є диспозитивним правом і може бути обмежено судом на підставі частин другої та п`ятої статті 189 КАС України.

Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» в частині відмову від позову та закриття провадження у справі за його позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління ДПС у місті Києві визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Відтак суд вирішує питання наявності підстав для розподілу між сторонами судових витрат.

Позивач у заяві про відмову від позову та закриття провадження у справі просив стягнути на його користь сплачений ним судовий збір при поданні позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу з Головного управління ДПС у м. Києві, відповідно до статті 140 КАС України. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 04.01.2022 №01/22, акт наданих послуг №11 від 27.11.2023, платіжну інструкцію №5804 від 27.11.2023 на суму 11 500,00 грн.

Як встановлено судом, 04.01.2022 між позивачем та адвокатським об`єднанням «Саленка Володимира Юрійовича» укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до додатку №3 до договору про надання правничої допомоги від 04.01.2022 №01/22, вартість послуг складає 11 000,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 27.11.2023 на виконання договору №01/22 виконано послуги:

- збір доказів та консультування, підготовлено позовну заяву до суду;

- консультування та опрацювання запиту Головного управління ДПС у м. Києві від 23.10.2023 №34856/І/26-15-03-27, підготовлено відповідь.

При цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідна позиція щодо відшкодування витрат на правову допомогу викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р.

Відтак, з урахуванням вищевказаного, беручи до уваги малозначність даної справи, неспівмірність вартості юридичних послуг із заявленою вимогою, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 134 КАС України, доходить висновку, що відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 2 000 грн.

Щодо повернення судового збору, то тут суд вказує, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами статті 142 КАС України, якій кореспондують норми частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас згідно зі статтею 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Таким чином, стаття 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь-яких інших причин, що має наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України.

У даному випадку суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі за заявою позивача про відмову від позову у зв`язку з задоволенням Головним управлінням ДПС у м. Києві позову після подання позовної заяви, а тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/1378/18, у якій було надано правову оцінку щодо застосування відповідних положень статті 142 КАС України у взаємозв`язку зі статтею статті 139 КАС України, та у постанові від 03.02.2021 у справі №200/6826/20-а, у якій оцінці підлягали положення статей 139 та 140 КАС України відносно одна одної, які по-різному регулюють спірні правовідносини щодо розподілу судових витрат.

Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №380/3138/20.

З урахуванням викладеного, клопотання позивача про стягнення сплаченого судового збору в порядку статті 140 КАС України підлягає задоволенню.

Так, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2717,83 грн відповідно до платіжної інструкції №5804 від 27.11.2023.

З огляду на положення статті 140 КАС України, у зв`язку із відмовою позивача від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, суд присуджує Головному управлінню ДПС у м. Києві понесені ним витрати зі сплати судового збору шляхом стягнення їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 243 КАС України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника позивача задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління ДПС у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» (код ЄДРПОУ 02470684; адреса: вул. Лугова, буд. 1-А, м. Київ, 04082) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783; адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) судовий збір у розмірі 2717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 83 копійки.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» (код ЄДРПОУ 02470684; адреса: вул. Лугова, буд. 1-А, м. Київ, 04082) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783; адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В решті заяви відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова