Рішення

від 01.12.2023 по справі 400/7090/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2023 р. № 400/7090/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005,

до відповідача:Благодійного фонду«Хесед Реім», вул. Наваринська, 23/1, м. Миколаїв, 54030,

про:стягнення 165 469,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Благодійного фонду «Хесед Реім» (далі відповідач, БФ «Хесед Реім») суму адміністративно- господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 165469,24 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції 158738,77грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 6730,47 грн.

В обґрунтування своїх вимог Фонд зазначив, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875) відповідачем у 2022 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 7 осіб. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені становить 165469,24 грн., яка відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач у задоволені позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач вказав що БФ «Хесед Реім» за 2022 рік відповідний звіт форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» вчасно подавався до міського Центру зайнятості. Поінформовано орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування таких осіб, відмов з боку БФ «Хесед Реім» у працевлаштуванні людей з інвалідністю за направленням Миколаївського міського центру зайнятості протягом 2022 року не було, вважаємо, що наявне у БФ «Хесед Реім» одне вакантне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю не було затребувано у першій половині 2022 року і ця обставина не залежала від БФ «Хесед Реім», а від тоді не створює для останнього обов`язку зі сплати штрафних санкцій, про стягнення яких йдеться у позові Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

В свою чергу, позивач у відповіді на відзив зазначив, що надавши інформацію про попит на вакансії підпириємство, фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Проте, за інформацією Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості (лист від 24.07.2023 1301/2-23м) Благодійний фонд «Хесед Реім» 31.01.2022 року дійсно надав звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії», а 30.03.2022 року зняв ці вакансії без працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому у період з квітня по вересень 2022 року до Відповідача не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, звітність форми № 3-ПН до кінця 2022 року Відповідачем не подавалася.

Відповідач надав заперечення на відзив, зазначивши, що відповідь позивача на відзив на позов містить посилання на інформацію центру про зняття роботодавцем 30.03.2022 року вакансій без працевлаштування осіб з інвалідністю що не відповідає дійсності, адже розпоряджень керівництва щодо такого знаття не було та не могло бути, крім того, не існує будь-яких документальних підтверджень цьому. Натомість існує звіт БФ «Хесед Реім» за 2022 рік звіт форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», який вчасно подавався до Центру зайнятості та факт виконання нормативу по працевлаштуванню у другій половині 2022 року особи з інвалідністю до БФ «Хесед Реім», що підтверджує волю до виконання Законодавчо визначеного нормативу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону № 875, в порядку визначеному постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 року № 14-2 «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за № 457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті.

За розрахунком позивача, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 183 особи, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, повинна складати 7 осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 181 цього ж Закону пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Також, відповідно до п. 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42 "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Аналізуючи зазначені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що на підприємство/підприємця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак Закон не покладає обов`язок на підприємство/підприємця здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 р. у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 р. у справі № 819/639/17.

У ході судового розгляду справи встановлено, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіти форми № 3-ПН. Відповідач протягом 2022 року подавав до центру зайнятості звіт форми № 3-ПН про наявність вакансії для особи з інвалідністю.

Крім того, у другій половині 2022 року звернулась особа з інвалідністю, яка була працевлаштована до БФ «Хесед Реім»

Позивач не надав доказів того, що відповідач відмовив у працевлаштуванні будь-якій особі з інвалідністю.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 820/2124/16, від 04.07.2018 р. у справі № 818/521/16 та від 11.09.2018 р. у справі № 812/1135/18, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування чи відсутність у населеному пункті за місцезнаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач здійснив усі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005,) до Благодійного фонду «Хесед Реім» (вул. Наваринська, 23/1, м. Миколаїв, 54030) про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник