Рішення

від 04.12.2023 по справі 420/22861/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22861/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати підпункт 5.23. пункту 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.10.2021 року № 2733-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надана велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку, наступним громадянам: 5.8. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122980800, зона: 01, квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104.

Також позивач просила стягнути судові витрати у вигляді судового збору та за надання правничої допомоги в сумі 4500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 08.09.2021 року подала до відповідача клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із п. «б» ч.1 ст. 121 ЗК України. До заяви позивач надав всі необхідні документи.

Однак, 23.10.2021 року Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області розглянула клопотання та прийняла рішення № 2733-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в якому відмовила позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку.

Позивач вважає, що вказане рішення про відмову у наданні дозволу свідчить про те, що Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області розглянула клопотання позивача лише в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га.

На думку позивача, оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив відповідач при прийнятті вказаного рішення та не вказав посилання на відповідну норму закону або нормативного акту, окрім цитування норми земельного кодексу.

Також позивач вказує, що з клопотанням надала всі необхідні документи, в т.ч. графічні матеріали із офіційної кадастрової карти Держгеокадастру, а тому відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав неможливості визначення місця розташування земельних ділянок є протиправною, оскільки стаття 118 Земельного кодексу України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

19.11.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 420/22861/21 визначено суддю Цховребову М.Г.

Ухвалою від 24.11.2021 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження по справі № 420/22861/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

03.12.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що проти заявлених вимог заперечує, вважає позов необґрунтованим та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що заяву позивача було винесено на розгляд комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, а потім і депутатському корпусу, та було прийнято рішення «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 23.10.2021 року № 2733-VIII. Дане рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та немає підстав для скасування його.

Також відповідачем зазначено, що позивач надає графічні матеріали у декількох копіях, декількох місцях, та на різних кадастрових номерах, без позначення місця розташування однієї земельної ділянки. Сільська рада не наділена повноваженнями вибору земельної ділянки, а тільки надає дозвіл на земельну ділянку зазначену в клопотанні. Як вбачається з Земельного кодексу України «додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки», мається на увазі однієї, а в свою чергу позивач надає декілька. Тому в даному клопотанні було відмовлено у законний спосіб.

Крім того відповідачем зазначено, що в Одеському окружному адміністративному суді перебуває на розгляді справа з такими ж позовними вимогами (справа № 420/21038/21).

03.12.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу.

10.12.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року № 441 призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/22861/21.

07.09.2023 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 420/22861/21 визначено суддю Лебедєву Г.В.

Ухвалою від 11.09.2023 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу №420/22861/21, ухвалив розпочати розгляд справи спочатку, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 11.10.2023 року.

В судове засідання призначене на 11.10.2023 року учасники справи не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 15.11.2023 року.

В судове засідання призначене на 15.11.2023 року учасники справи не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлення про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд на підставі ч.9 ст.205 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області клопотання, в якому просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 - 67.483 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10.1825 га., за межами населеного пункту Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002. площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001. площа більше 10 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122980800, зона: 01. Квартал: 001, площа більше 20 га., які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104.

Також, позивач в клопотанні зазначила, що якщо надати Дозвіл за рахунок вказаних земельних ділянок неможливо у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, або у зв`язку з тим, що вони виставлені на земельні торги, або у зв`язку з наданням дозволу iншим громадянам, то запропонувати іншу земельну ділянку iз земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради та за її рахунок надати Дозвіл.

Пунктом 5.8 Рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної дiлянки для ведення особистого селянського господарства від 28 жовтня 2021 року» відмовлено позивачу у задоволенні її клопотання у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку.

Вважаючи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправною, а своє право на безоплатну приватизацію земель порушеним, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Крім того, позивач вважаючи, що відповідачем протиправно не розглянуто частину її клопотання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61.482 га.. або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 - 67.483 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10.4825 га, за межами населеного пункту Подільського району Одеської області, звернулася до суду з адміністративним позовом, який був розглянутий в рамках адміністративної справи № 420/21038/21.

Так, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 року позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певнi дії задоволено, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду клопотання від 08 вересня 2021 року в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61.482 га.. або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 - 67.483 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10.4825 га, за межами населеного пункту Подільського району Одеської області;

- зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання від 08 вересня 2021 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності iз пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 - 67.483 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10.4825 га., за межами населеного пункту Подільського району Одеської області.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України №2768-III від 25.10.2001 року (далі Земельний кодекс України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, проте суд звертає увагу, що якщо земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб додається погодження землекористувача.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд звертає увагу, що Земельним кодексом України визначена саме вмотивована відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стала неможливість визначення місця розташування земельної ділянки (надана велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливість ідентифікувати бажану земельну ділянку.

Тобто, фактично, відмовою позивачеві у наданні дозволу для розробки проекту землеустрою слугувало те, що до клопотання ОСОБА_1 було надано декілька викопіювань з публічної кадастрової карти (надано декілька графічних матеріалів), а одне клопотання, на думку відповідача, передбачає надання лише одного графічного матеріалу з зазначенням однієї бажаної земельної ділянки.

Оцінюючи підставу відмови Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Перш за все, суд наголошує, що підставою відмови у наданні дозволу може бути:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У свою чергу, публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру.

У розумінні статті 1 Закону України №3613-VI від 07 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI), Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Частиною 5 статті 5 Закону №3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

У відповідності до положень частин 1, 8 статті 9 вказаного Закону, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Частиною 1 статті 15 Закону № 3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

У свою чергу, суд наголошує, що стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що додані позивачем до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічні матеріали (викопіювання) на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, площу бажаної земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» №742-IV від 15.05.2003 року передбачено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки у розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки у межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на принципи, визначені у Конституції України стосовно того, що «дозволено все, що не заборонено законом» та щодо «обов`язкової діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування виключно в межах Конституції України та законодавства України», земельне законодавство не містить заборони чи обмеження у межах однієї процедури приватизації одночасно отримати дві земельні ділянки, однак, у межах норм безоплатної приватизації.

Таким чином, суд не вбачає порушення норм чинного законодавства у тому, що до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, позивачем було надано декілька графічних матеріалів.

Крім того, суд звертає увагу, що у разі надання документів з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган мав право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки.

У даному випадку, якщо відповідачеві було незрозуміло яку саме земельну ділянку бажає отримати ОСОБА_1 , відповідач мав можливість у межах місячного строку, звернутися до позивача та запропонувати надати до клопотання уточнююче викопіювання з публічної кадастрової карти.

Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу та не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) у межах встановленого законом місячного строку.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність обґрунтованості рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2733 - VIII від 23.10.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування підпункту 5.23. пункту 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.10.2021 року № 2733-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надана велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку, наступним громадянам: 5.8. ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності з пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Завдання адміністративного судочинства полягає у гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач не навів належних обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою та не надав достатньо доказів, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача, ефективним та належним є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.

Суд зауважує, що зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі, суд перебирає на себе повноваження суб`єкта владних повноважень.

У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, буде ефективним та належним засобом захисту порушених прав позивача.

Крім того суд враховує, що Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 року було зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання від 08 вересня 2021 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності iз пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 - 67.483 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10.4825 га., за межами населеного пункту Подільського району Одеської області.

Тому, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є у спірних правовідносинах є зобов`язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08.09.2021 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122980800, зона: 01, квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 належать до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 08.09.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем було укладено договір про подання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 року вартість робіт, наданих адвокатом складає 4500,00 гривень та включає в себе: надання роз`яснення, підготовка клопотання та додатків до Куяльницької ОТГ, надання консультації 1 година 1000,00 гривень; вивчення рішення Куяльницької ОТГ, надання роз`яснення та консультації заявнику 30 хвилин 500,00 гривень; збір доказів та підготовка позову для подання до Одеського окружного адміністративного суду 2 години 1500,00 гривень; додаткова консультація, підготовка акту виконаних робіт та заяви на відшкодування судових витрат, відповіді на відзив 2 година 1500,00 гривень.

На підтвердження наданих послуг позивачем було надано до суду акт виконаних робіт від 15.11.2021 року.

Представником відповідача було надано клопотання про зменшення судових витрат і витрат на правову допомогу, в якій вказано, що покладення судових витрат на відповідача є неправильним і несправедливим. Також зазначив, що сума витрат на правничу допомогу є значно завищеною, так як адвокатом подавалися до суду ідентичні позови до яких готовилася одні й ті самі документи. Відповідач вважає, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе в обсязі 500,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.

Разом з тим, у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи представником позивача фактично були вчинені дії з підготовки та подання адміністративного позову та відповіді на відзив.

Водночас, суд зазначає, що дана адміністративна справа є типовою справою незначної складності, а тому, суд вважає необґрунтованим тричі надавати консультації позивачеві.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

На підставі вище викладеного, суд доходить висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 2000,00 грн., які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (вул. Куяльницька №26-А, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66350, код ЄДРПОУ 04379835) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 5.23. пункту 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.10.2021 року № 2733-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надана велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку, наступним громадянам: 5.8. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08.09.2021 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122980800, зона: 01, квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (вул. Куяльницька №26-А, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66350, код ЄДРПОУ 04379835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (вул. Куяльницька №26-А, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66350, код ЄДРПОУ 04379835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.12.2023 року.

Суддя Г. В. Лебедєва