Рішення

від 04.12.2023 по справі 420/31419/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31419/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2023 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому вона просить:

визнати протиправною бездіяльність Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса (Код ЄДРПОУ 41405348), щодо відмови у знятті арешту та заборони відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 37810841 від 15.07.2013 року;

зобов`язати Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ 41405348), зняти арешт та заборони відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 37810841 від 15.07.2013 року, номер запису про обтяження: 1650565 (спеціальний розділ), видавник: перший Суворовський відділ державної виконавчої служби; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3958253 від 15.07.2013 12:57:54, Державний реєстратор: Тартачна Катерина Михайлівна, Одеське міське управління юстиції, Одеська обл.;

визнати протиправною бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ 41404999), щодо відмови у знятті арешту та заборони відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № B-17/193, від 20.01.2014 року;

зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ 41404999), зняти арешт та заборони відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № B-17/193, від 20.01.2014 року, номер запису про обтяження: 5310422 (спеціальний розділ), видавник: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12340958 від 10.04.2014 17:13:38, Державний реєстратор: Шушулков Максим Дмитрович, Одеське міське управління юстиції, Одеська обл.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.03.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було видано виконавчий напис № 592 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 107 325,93 грн. Виконавчий документ будо пред`явлено до примусового виконання у Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача стало відомо про наявні арешти. У відповідь на адвокатський запит, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило, що встановлено відсутність діючих виконавчих проваджень щодо позивачки. На заяву про ознайомлення з виконавчим провадженням №37810841 відповідачами було повідомлено, що вказане виконавче провадження знищено, тому надати матеріали для ознайомлення та виготовлення копій неможливо, та для вирішення питання про зняття арешту рекомендують звернутися до суду. Із викладеного вбачається, що провадження закрите, передане до архіву та знищене. Разом з тим, арешт з майна не знятий та вчинення в рамках цього провадження будь-яких дій, в тому числі і скасування арешту, неможливе. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 20.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі Вирішено, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей ст.287 КАС України. Судове засідання призначено на 30.11.2023 року о 12:00 год.

В судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, представники відповідачів не прибули, клопотань не подавали.

Суд зазначає, що відповідачами до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

20.03.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було видано виконавчий напис № 592 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 107 325,93 грн.

Виконавчий документ будо пред`явлено до примусового виконання у Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 15.07.2013 зареєстровано обтяження на майно ОСОБА_1 , а саме все нерухоме майно, на підставі постанови б/н від 15.07.2013, винесеної Першим Суворовським ВДВС ОМУЮ.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 10.04.2014 зареєстровано обтяження на майно ОСОБА_1 , а саме все нерухоме майно, на підставі постанови №В-17/193 від 20.01.2014 , винесеної Другим Приморським ВДВС ОМУЮ.

У відповідь на адвокатський запит, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило, що встановлено відсутність діючих виконавчих проваджень щодо позивачки.

На заяву від 22.09.2023 про ознайомлення з виконавчим провадженням №37810841, Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), листом №109386 від 02.10.2023 року повідомив позивача про те, що перевіркою Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебував виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 592, виданий 20.03.2013 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 107 325,93 грн. 20.11.2013 на підставі п. 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» ВП №37810841 було закінчено та вищевказаний виконавчий документ направлено для подальшого виконання за територіальністю до Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ. Після закінчення 3-річного строку зберігання, встановленого відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, вказане виконавче провадження знищено, тому надати матеріали для ознайомлення та виготовлення копій неможливо.

22.09.2023 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була подана заява про зняття арешту, який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер №37810841, виданий 15.07.2013 року.

Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), листом №109450 від 02.10.2023 року повідомив позивача про те, що на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебував виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 592, виданий 20.03.2013 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 107 325,93 грн. 20.11.2013 на підставі п. 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» ВП №37810841 було закінчено та вищевказаний виконавчий документ направлено для подальшого виконання за територіальністю до Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ. Зняття арешту передбачено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», в якій вказано вичерпний перелік на підставі чого державний виконавець, або начальник відділу зобов`язаний зняти арешт з майна чи коштів боржника, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

28.09.2023 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були подані заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № В-17/193 та про зняття арешту, який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер № В-17/193, виданий 20.01.2014 .

На заяви від 28.09.2023 про ознайомлення з виконавчим провадженням № В-17/193, та про зняття арешту, Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), листами №121243, 121236 від 05.10.2023 року повідомив позивача про те, що після закінчення 3-річного строку зберігання, встановленого відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, вказане виконавче провадження знищено, тому надати матеріали для ознайомлення та виготовлення копій неможливо. Зазначені матеріали виконавчого провадження в архіві відділу не виявлено. Зняття арешту передбачено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», в якій вказано вичерпний перелік на підставі чого державний виконавець, або начальник відділу зобов`язаний зняти арешт з майна чи коштів боржника, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.6 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час допущення оскаржуваної бездіяльності) державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі статтею 11 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 50, 55 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 3 ст.57 Закону № 606-XIV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 50 Закону №606-ХІV (в редакції станом на час втрату ним чинності) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні положення містяться в ст. 40 чинного Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ.

Судом встановлено, що постановою Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ б/н від 15.07.2013 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, постановою Другого Приморського ВДВС ОМУЮ №В-17/193 від 20.01.2014 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

З вищенаведених норм вбачається, що закінчення виконавчого провадження, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Наслідки завершення виконавчого провадження визначені ст. 50 Закону № 606.

Так, за приписами ч. 1 ст. 50 Закону № 606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що після закінчення виконавчого провадження виконавчі дії державним виконавцем не здійснюються.

Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Відповідно до п. 9.10 вищевказаного порядку, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Судом встановлено, що відповідачі своїми листами від 02.10.2023 та 05.10.2023, повідомили позивачку, що виконавче провадження в рамках примусового виконання якого державними виконавцями винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, про що внесено відповідний запис до реєстру, знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Крім того, вказаними листами повідомлено позивачку, що на теперішній час на виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження боржником за якими виступає ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що не зняття арешту з майна при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404) (в редакції чинній на момент звернення до суду та на момент вирішення справи) у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 1404 у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 1404 у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебуває, воно закінчено та знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, враховуючи це, у державного виконавця відсутні повноваження щодо винесення в межах цього виконавчого провадження постанову про зняття арешту з майна боржника.

Таким чином, судом не встановлено протиправної бездіяльності щодо відмови у знятті арешту та заборони відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного органами державної виконавчої служби в 2013 році, тому відсутні і підстави для зобов`язання вказані у позовній заяві відділи державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та заборону відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного виконавчого документа, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що належних доказів правомірності існування на сьогодні накладеного на майно позивачки арешту немає, тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є зняття у відповідності до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешту з належного ОСОБА_1 нерухомого майна, накладеного на підставі постанови Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ б/н від 15.07.2013 року про арешт майна боржника та заборони його відчуження та на підставі постанови Другого Приморського ВДВС ОМУЮ №В-17/193 від 20.01.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборону на його відчуження. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст. 9 КАС України).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивачки судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп. (50%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 262, 241-246, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зняти арешт та заборону відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 37810841 від 15.07.2013 року, номер запису про обтяження: 1650565 (спеціальний розділ), видавник: перший Суворовський відділ державної виконавчої служби; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3958253 від 15.07.2013 12:57:54, Державний реєстратор: Тартачна Катерина Михайлівна, Одеське міське управління юстиції, Одеська обл.

Зняти арешт та заборону відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № B-17/193, від 20.01.2014 року, номер запису про обтяження: 5310422 (спеціальний розділ), видавник: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12340958 від 10.04.2014 17:13:38, Державний реєстратор: Шушулков Максим Дмитрович, Одеське міське управління юстиції, Одеська обл.

Стягнути з Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 41405348) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 268 грн. 40 коп. (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 41405070) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 268 грн. 40 коп. (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 04.12.2023.

Суддя В. В. Хом`якова