Рішення

від 05.12.2023 по справі 420/22862/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22862/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати підпункт 5.23, пункту 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.10.2021 року № 2733 VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку, наступним громадянам: 5.5. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України (далі дозвіл), за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0345, а також за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122980800, Зона: 01, Квартал: 001, площа більше 20 га., які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що нею, 07.09.2021 року, подано до відповідача клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із п. «б» ч.1 ст. 121 ЗК України. До заяви позивач надала всі необхідні документи. Позивач вказує, що 23.10.2021 року відповідачем розглянуто клопотання та прийнято рішення № 2733-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в якому відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку. Позивач вважає, що вказане рішення про відмову у наданні дозволу свідчить про те, що Куяльницька СР розглянула клопотання позивача лише в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. На думку позивача, оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив відповідач при прийнятті вказаного рішення та не вказав посилання на відповідну норму закону або нормативного акту, окрім цитування норми земельного кодексу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року, адміністративна справа №420/22862/21 передана судді Цховребовій М.Г.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року вказана справи прийнята суддею Цховребовою М.Г. до свого провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач проти позовних вимог заперечує, просив відмовити у повному обсязі. Відповідач вказує, що заяву позивача було винесено на розгляд комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, а потім і депутатському корпусу, та було прийнято рішення «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 28.10.2021 року №2733-VIII. Дане рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та немає підстав для скасування його. Також, зазначає відповідач, як вбачається з Земельного кодексу: «додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки», мається на увазі однієї, а в свою чергу відповідач надає її декілька, тому в даному клопотанні було відмовлено у законний спосіб.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 07.09.2023 року зазначена справа передана судді Бжассо Н.В.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та розпочато розгляд справи спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не може обґрунтувати протиправне рішення.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

07.09.2021 року, ОСОБА_1 звернулась до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 67,483 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10.4825 га, за межами населеного пункту Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ; 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічній кадастровій карті КОАТУУ: 5122980800, Зона: 01, Квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104.

До клопотання ОСОБА_1 було надано копію паспорту та реєстраційного номеру платника податків, а також графічні матеріали з офіційної земельної карти Держгеокадастру.

Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2733-VІІІ від 23.10.2021 року «Про відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» у пункті п підпункті 5.5 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з неможливістю визначення місця земельної ділянки (надана велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України.

Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіряючи правомірність рішення відповідача, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997 №280/97-ВР встановлює повноваження для міських рад розглядати і вирішувати питання віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. «а», «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної, комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 цієї ж статті кодексу передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №545/808/17, від 24.04.2018 по справі №814/1961/17, від 02.02.2021 по справі №420/3294/19.

Так, з оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства стало неможливість визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливість ідентифікувати бажану земельну ділянку.

Оцінюючи зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд виходить з такого.

Системний аналіз ст. 118 Земельного кодексу України доводить, що відмова у наданні дозволу має бути мотивована, зокрема невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а.

Однак, оскаржуваний пункт рішення Куяльницької сільської ради на думку суду не містять вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою із зазначенням конкретних підстав.

Посилання відповідача неможливість визначення місця земельної ділянки (надана велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливість ідентифікувати бажану земельну ділянку суд відхиляє, оскільки Земельним кодексом України не передбачено обов`язку заявника подавати заяву лише із зазначенням місця розташування однієї земельної ділянки та крім того зазначена підстава для відмови не узгоджується з передбаченим статтею 118 Земельного кодексу України вичерпним переліком підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, суд робить висновок, що наведена відповідачем підстава для відмови у наданні дозволу є такою, що не відповідає приписам Земельного кодексу України, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування підпункту 5.23, пункту 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.10.2021 року № 2733-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку, наступним громадянам: 5.5. ОСОБА_1 , є правомірними та обґрунтованими, та належать задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України (далі дозвіл), за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0345, а також за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122980800, Зона: 01, Квартал: 001, площа більше 20 га., які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, приписами КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано всі умови для прийняття такого рішення, оскільки суд встановив, що відповідач відмовив з підстав того, що у заяві перелічено декілька місць розташування земельної ділянки замість однієї земельної ділянки, що визнано судом неправомірним з наведених вище судом обставин.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач по суті порушеного питання заяву позивача від 08.09.2021 року не розглянув, не перевірив всі перелічені позивачем варіанти бажаної земельної ділянки, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 245 КАС України.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені судом обставини, суд робить висновок, що вказані позовні вимоги є передчасними та не належать задоволенню.

Одночасно, з метою захисту порушеного права позивача, з огляду на те, що судом встановлено, що відповідач не розглянув заяву позивача по суті порушених питань, керуючись приписами ст. 9 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 07.09.2021 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 - 67,483 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10.4825 га, за межами населеного пункту Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ; 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічній кадастровій карті КОАТУУ: 5122980800, Зона: 01, Квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 частково.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за даним позовом позивач сплатила 908,00 грн. судового збору, які підлягають стягненню на її користь.

Також, позивач у позовній заяві та заяві про стягнення судових витрат просить стягнути на її користь 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд зазначає, що на підтвердження наявності витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано:

1) договір про подання професійної правничої допомоги від 07.09.2021, укладений позивачем з адвокатом Опальком Олегом Миколайовичем з додатком №1;

2) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

3) акт виконаних робіт від 15.11.2021, відповідно до якого позивачу надано такі послуги:

- надання замовнику роз`яснення, підготовка клопотання та додатків до Куяльницької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, надав консультацію 07.09.2021 1 год 1000,00 грн;

- вивчив рішення Куяльницької сільської ради від 23.10.2021 року, надав роз`яснення та консультацію замовнику 27.10.2021 30 хв 500,00 грн;

- зібрав докази, підготував адміністративний позов до Одеського окружного адмінсуду 12.11.2021 2 год 1500,00 грн;

- додаткова консультація замовника, складання акту виконаних робіт, заяви про відшкодування судових витрат, надав роз`яснення стосовно подальших дій, в подальшому підготовка та подання відповіді на відзив 15.11.2021 - год 1500,00 грн.

У акті також зазначено, що відповідно до п. 4.3. договору про подання правничої допомоги сторони домовилися, що оплата правової допомоги буде здійснена в повному обсязі після отримання рішення суду яке набере законної сили.

Суд, дослідивши матеріали справи та акт виконаних робіт дійшов висновку про необґрунтованість витрат на такі послуги адвоката, як надання замовнику роз`яснення та надання консультації 07.09.2021, оскільки не зрозуміло, у чому полягає різниця між цими двома видами правової допомоги та чому була необхідність у відділенні однієї від іншої. Також суд дійшов висновку про необґрунтованість витрат на такі послуги адвоката додаткова консультація замовника 15.11.2021, оскільки у акті не зазначено, з приводу чого позивачу необхідно було надавати додаткову консультацію та у чому полягав її зміст.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Суд, враховуючи вищевикладене, предмет спору, який містить один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, справа не містить великої кількості доказів та значного обсягу складених процесуальних документів та відноситься до справ з незначною складністю, робить висновок про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 134, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 5.23, пункту 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.10.2021 року № 2733-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку, наступним громадянам: 5.5. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 07.09.2021 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 - 67,483 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10.4825 га, за межами населеного пункту Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ; 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також, за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на Публічній кадастровій карті КОАТУУ: 5122980800, Зона: 01, Квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області (вул. Куяльницька, 26-а, с.Куяльник, Подільськ, Одеська обл., 66350, код ЄДРПОУ 04379835).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 05.12.2023 року.

Суддя Н.В. Бжассо