Рішення
від 05.12.2023 по справі 420/11523/23
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11523/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грано Солюшн» (надалі по тексту ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН») до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8713/15-32-07-02 від 08.05.2023 року за формою «В4»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8710/15-32-07-02 від 08.05.2023 року за формою «В1»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8708/15-32-07-02 від 08.05.2023 року за формою «ПН».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що на підставі складеного посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області Акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», код за ЄДРПОУ 31893770, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість» від 07.04.2023 № 7980/15-32-07-02/31893770, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.05.2023: № 8713/15-32-07-02 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 96 580 грн.; № 8710/15-32-07-02 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 106669 грн.; № 8708/15-32-07-02, яким встановлено відсутність у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних і розрахунків коригування на суму ПДВ 62482 грн.

Не погоджуючи із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мотивовані наступним.

Щодо висновків акту перевірки в частині завищення собівартості реалізованого товару (сорго червоне) на 139 469 грн. та не нарахування у цьому зв`язку податку на додану вартість у сумі 27 894 грн., позивач зазначив про таке.

Відповідно до акту, перевіркою відображених у рядку 4.1. колонка Б Декларацій показників за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 TOB «ГРАНО СОЛЮШН» у загальній сумі 39954 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив операції з нарахування ПДВ по вибувшим товарно-матеріальним цінностям, використаним не в господарській діяльності.

Перевіркою встановлено заниження вказаного показника за січень 2023 року на суму 62 484 грн. внаслідок наступних порушень, а саме Підприємством завищено суму залишку товарів станом на 01.11.2022 у порівнянні з сумою залишку товарів станом на 31.10.2022 у розмірі 273 864 грн., а саме: Станом на 31.10.2022 залишок товару складає 14 169 534 грн. Станом на 01.11.2022 за даними підприємства залишок складає - 14 443 398 грн.

У цьому зв`язку посадовими особами податкового органу вказано, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» безпідставно збільшено суму залишку товарів станом на 01.11.2022 у порівнянні з сумою залишку товарів станом на 31.10.2022 на 273 864 грн. та, як наслідок, без підтвердження первинними документами завищено собівартість реалізованого товару, в т.ч. у січні 2023 року (сорго червоне) на 139 469 грн.

Заперечуючи проти наведених висновків податкового органу, позивач зазначив, що згідно пункту 9 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом № 246 від 20.10.1999, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, зокрема: інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Посилаючись на положення ст. 1, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач зазначив, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Таким чином, ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» самостійно визначає облікову політику, виходячи із специфіки своєї господарської діяльності та її галузеві особливості.

При цьому, обліковою політикою ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» визначено, що до складу виробничої собівартості сільськогосподарської товарів (зерна, насіння) включається плата за її зберігання на спеціалізованому терміналі, зерновому комплексі тощо.

З огляду на викладене, позивач стверджує, що сума в розмірі 273 864 грн., яка визначена посадовими особами податкового органу як безпідставне збільшення залишку товару, є витратами, понесеними у зв`язку із зберіганням товару (зерна, насіння), які включені до собівартості реалізації у відповідності до вимог облікової політики ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН».

Отже, позивач заперечує факт безпідставного збільшення суми залишку товару «сорго червоне» у січні 2023 року та на підтвердження своїх доводів надає картку рахунку 281 за січень 2023 р. щодо реалізованого товару «сорго червоне» на суму 284 740 кг, у якій відображені відомості щодо віднесення до собівартості вказаного товару витрат, понесених підприємством у зв`язку із зберіганням цього товару, на суму 158 727, 90 грн., а також первинну документацією, якою засвідчується факт понесення платником податків таких витрат.

Також позивач заперечував щодо застосування відповідачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що за змістом цієї норми якщо товари використовувалися підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такі товари не підпадають під дію абзацу 1 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» здійснює діяльність у сфері торгівлі зерном та насінням.

У січні 2023 року ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» здійснено реалізацію товару «сорго червоне» у кількості 284 740 кг на загальну суму 1 784 127 грн. на користь контрагента - нерезидента, підтвердженням чого є відповідні митні декларації про експорт товару.

Тобто, у даному випадку мало місце використання ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» товару «сорго червоне» під час здійснення операції у межах своєї господарської діяльності, а не в операціях, перелік яких наведений в пп. «а», «б», «в», «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, позивач вважає, що нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 27 894 грн. здійснено відповідачем безпідставно.

Щодо висновків акту перевірки стосовно того, що за період січень 2023 р. списано мішків та біг-бегів на суму 172 950 грн., проте до перевірки не надані Акти прийому-передання вказаних матеріалів постачальникам та виконавцям послуг з фасування товару, таким чином, не підтверджено використання вказаних матеріалів у фінансово-господарській діяльності в сумі 172 950 грн., в результаті на порушення п. 198.5 ст. 198 ПКУ, підприємством не нараховано ПДВ в сумі 34 590 грн., позивач зазначив про таке.

Позивач наголошує, що відповідне твердження не ґрунтується на даних бухгалтерського обліку платника податків та спростовується первинною документацію, яка безпідставно не врахована під час проведення перевірки.

Так, як вбачається з відомостей субрахунку 201 «Сировина й матеріали» за період січень 2023 року ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» списано мішків та біг-бегів на загальну суму 179 630, 28 грн., за вирахуванням вартості етикеток вказана сума становить 172 950 грн. (179 630, 28 - 6 680, 00, де: 179 630, 28 - загальна сума витрат, понесених підприємством у зв`язку із придбанням біг-бегів, мішків та інших матеріалів, необхідних для їх використання; 6 680, 00 - вартість етикеток).

У свою чергу, на формування суми по кредиту субрахунку 201 «Сировина й матеріали» в розмірі 172 950 грн вплинуло не лише списання мішків та біг-бегів, а й їх внутрішнє переміщення зі складу на склад: списано мішків та біг-бегів на суму 95 595, 00 грн (з урахуванням вартості етикеток), а переміщено з одного складу підприємства на інший на суму 84 035, 30 грн (179 630, 28 - 84 035, 30 = 95 595). При цьому, переміщення мішків та біг-бегів зі складу на склад не є операцією зі списання вказаних матеріалів, оскільки внаслідок такої операції матеріали залишаються у власності (на балансі) платника податків. Переміщення матеріалів (мішків та біг-бегів) зі складу на склад для ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» є виробничою необхідністю, яка викликана тим, що у товариства декілька місць зберігання товарів, які фасуються у мішкову тару для подальшої реалізації.

Таким чином, за період січень 2023 року ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» фактично списано по кредиту субрахунку 201 «Сировина та матеріали» вартість біг-бегів. мішків п/е, в які фасувались горіх, просо, зіпак та інші зернові культури не суму в розмірі 172 950 грн., як про це зазначено в Акті перевірки, а суму в розмірі 95 595 грн.

Що стосується первинної документації на підтвердження використання вказаних матеріалів у фінансово-господарській діяльності, позивач зазначив, що такою документацією, насамперед, є акти приймання-передачі біг-бегів (мішкової тари) та звіти про їх використання, які надані посадовим особам органу податкової служби в перший день проведення перевірки на виконання пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, які з незрозумілих підстав проігноровані під час проведення перевірки.

Позивач стверджує, що жодних дій з боку посадових осіб контролюючого органу, направлених на об`єктивне встановлення обставин використання ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» біг-бегів та мішків у господарській діяльності, вчинено не було. На підтвердження «поверхневого» підходу до вивчення та аналізу обставин використання ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» вказаних матеріалів у господарській діяльності свідчить і той факт, що вказані особи безпідставно зазначили в Акті перевірки, що послуги з фасування товарів у відповідний період здійснювались ДП «ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «АНДРІЇВСЬКЕ», позаяк вказане підприємство до надання відповідних послуг у перевіряємий період жодного відношення не мало, оскільки послуги з фасування товарів у надані для цього біг-беги та мішки у вказаний період здійснювались наступними суб`єктами господарювання: ТОВ «КІПЕР АГРО», ТОВ «ІСКРА», СТОВ «УРОЖАЙ», СТОВ «УКРАЇНА», ПП «ОЛВЕЙ» та ТОВ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР».

З огляду на викладене, позивач вважає, що нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 34 590 грн. здійснено відповідачем безпідставно.

Щодо висновків акту перевірки стосовно того, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» завищено податковий кредит за період січень 2023 року на загальну суму 140 765 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям, не підтвердженими первинними документами, позивачем наведено наступні заперечення.

Ці висновки стосуються господарських операцій між ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» з ТОВ «БАСТІКО Україна» та ТОВ «ІББ ГРУП» з придбання послуг (брокерські послуги, фумігація в контейнерах, інспекція, проведення лабораторного аналізу якості сорго (волога, сміттєва домішка).

Позивач зазначає, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» здійснює діяльність у сфері купівлі-продажу зерна та насіння. Контрагентами товариства є в тому числі юридичні особи нерезиденти. Придбання та подальша реалізація зерна та насіння потребує перевірки товару (зокрема, його якісних та кількісних характеристик) та його декларування у режимі експорту.

Тобто, укладені між TОB «ГРАНО СОЛЮШН» та його контрагентами TОB «ІББ ГРУП» та ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» договори з придбання послуг повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство. При цьому, позивач зазначає, що всі первинні документи, складені за результатами господарських операцій з відповідними контрагентами відповідають вимогам діючого законодавства.

Позивач стверджує, що при проведені перевірки посадовими особами контролюючого органу безпідставно не були узяті до уваги додатки до актів наданих послуг, які містять посилання на контейнери, до яких завантажений товар, щодо якого контрагентами надані інспекційні послуги.

З огляду на відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних, складених ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» та ТОВ «ІББ ГРУП» за наслідками господарських операцій з ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», позивач вказує на наявність у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» законних підстав для формування сум податкового кредиту за відповідними податковими накладними.

Щодо посилання в актів перевірки на те, що на запит № 1 від 23.03.2023 не надано зворотно-сальдові відомості по рахунку 201, 206, 232, 26 в розмірі номенклатури щомісячно з листопада 2022 року по січень 2023 року, а також аналіз рахунку 702, 94 щомісячно з листопада 2022 року по січень 2023 року, про що складено акт від 24.03.2023, позивач зауважив, що це не має вирішального значення в даному випадку, оскільки посадовими особами податкового органу не наведені наслідки такого «ненадання» документів.

Водночас, позивач зазначає, що запит від 23.03.2023 № 1 відповідної вимоги не містив. Така вимога вперше висунута посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області в останній день перевірки згідно запиту № 3 від 31.03.2023. При цьому, листом від 31.03.2023, наданого у відповідь на вказаний запит, позивачем запитувані документи надані у повному обсязі.

На підставі викладеного, позивач стверджує, що висновки, викладені в Акті перевірки, є такими, що суперечать нормам Податкового кодексу України, а також іншим актам цивільного законодавства, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаного Акту, підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.

Ухвалою від 24.05.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/11523/23, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.06.2023 року.

14.06.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість складений Акт перевірки від 07.04.2023 № 7980/15-32-07-02/31893770, яким виявлені наступні порушення.

Щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 27894,00 грн., відповідач пояснював таке.

За результатами попередньої перевірки ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» щодо дотримання податкового законодавства, заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, яка проводилась за жовтень 2022 року, було встановлено, що станом на 31.10.2022р. залишок товару на суму 14 169 534грн.

Перевіркою за січень 2023 року було встановлено, що підприємством ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» завищено суму залишку товарів станом на 01.11.2022р. у порівнянні з сумою залишку товарів станом на 31.10.2022р. у розмірі 273 864 грн., а саме: Станом на 31.10.2022р. залишок товару відповідно до зворотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 281 «товари» за жовтень 2022 року складає 14169534 грн. - зафіксовано актом перевірки, якій підписано посадовими особами підприємств. Станом на 01.11.2022р. за даними підприємства залишок товару відповідно до зворотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 281 «товари» за листопад 2022року складає -14 443 398 грн.

Відповідач зазначає, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» безпідставно без надання виправних бухгалтерських проводок, підтверджених відповідними первинними документами, збільшено залишок товару станом на 01.11.2022р. на суму 273864 грн.

До перевірки не надавались бухгалтерські довідки, або внутрішній первинний документ (акт) щодо причин виправлення зафіксованої суми залишку товару станом на 31.10.2022р. Сума товару на останній день попереднього місяця та перший день наступного місяця неповинна відрізнятись.

В результаті завищення облікової вартості завищена собівартість реалізації товарної позиції, а саме - сорго червоне на 139 469 грн.

Що стосується заперечень ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» стосовно того, що сума в розмірі 273 864 грн. є витратами, понесеними у зв`язку із зберіганням товару (зерна, насіння), які включені до собівартості реалізації у відповідності до вимог облікової політики ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», відповідач зазначив, що відповідно до п.14 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, із змінами, не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; витрати на зберігання, крім тих витрат, які необхідні у виробничому процесі перед наступним етапом виробництва.

Таким чином, відповідач стверджує, що на порушення п. 198.5 ст. 198 ПКУ підприємством не нараховано податок на додану вартість у сумі 27 894 грн. на завищену без підтвердження первинними документами суму собівартості реалізованого у січні сорго червоного, яка склала 139469 грн. Крім того порушено п.201.10 ст.201 ПКУ.

Щодо заниження податкових зобов`язань в сумі 34 590 грн., відповідачем зазначено наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» за період січень 2023 року списувало по кредиту рахунку 201 «сировина та матеріали» та потім на собівартість реалізованого товару вартість біг-бегів, мішків п/е, іншої мішкової тари, в які фасувались горіх, просо, ріпак та інші зернові культури для подальшого експортування. Фасування зернових культур здійснювалось СТОВ «Україна», СТОВ «Урожай», ТОВ «КІПЕР АГРО», СТОВ «ІСКРА», ПП «Олвей», ТОВ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР».

За період січень 2023р. списано мішків та біг-бегів на суму 172 950грн. До перевірки не надані Акти прийому-передання вказаних матеріалів постачальникам та виконавцям послуг з фасування товару, про що складено Акт від 28.03.2023року № 1067/15-32-07-02/31893770.

Під час проведення перевірки ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» 23.03.2023 р. директору підприємства надано письмовий запит №1 щодо надання документів, які стали підставою для декларування бюджетного відшкодування ПДВ (від`ємного значення з ПДВ) по декларації з ПДВ за січень 2023 року, в т.ч.: журнали-ордера (обороти рахунку) по бухгалтерських рахунках (в розрізі субрахунків) 10,15,20, 22, 28 (в розрізі номенклатури за кожний місяць з 01.11.2022 по 31.01.2023).

Станом на 24.03.2023року та на 28.03.2023 року на запити не надано журнали-ордера по рахунку 201,206,232,26 в розрізі номенклатури щомісячно з листопада 2022 по січень 2023 року, які містять інформацію, що систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису.

Також, до перевірки не надані Акти прийому-передання біг-бегів та мішків постачальникам та виконавцям послуг з фасування товару, складські квитанції на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей та журнали-ордери по бухгалтерському рахунку 201 «сировина та матеріали», про що складено Акт від 24.03.2023року № 1030/15-32-07-02/31893770 та Акт від 28.03.2023року № 1067/15-32-07-02/31893770.

Відповідач зазначає, що обороти рахунку 201 за січень 2023 року не дають змоги визначити, на які саме рахунки було проведено операції з нібито внутрішнього переміщення ТМЦ (відсутня інформація в розрізі субрахунків), відсутній облік складів. Наказ підприємства від 04.01.2022 №1/11 «Про організацію бухгалтерського, податкового обліку та облікової політики підприємства» теж не передбачає наявність обліку запасів в розрізі складів.

Перевіркою встановлено, що у підприємства відсутні власні та орендовані складські приміщення, товар передається на збереження іншим СГД - юридичним особам.

До заперечень на акт перевірки платником податку було надано акти приймання-передачі біг-бегів та звіти про їх використання, при цьому не надано актів про повернення, передання від одного зберігання до іншого, або повернення до ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН». Також не було представлено складських квитанцій щодо внутрішнього переміщення товарно-матеріальних цінностей (які не могли складатись з причин відсутності власних, або орендованих складських приміщень у підприємства).

Таким чином, наведене суперечить твердженню підприємства щодо проведення операцій по субрахунку 201 «Сировина й матеріали» внутрішнього переміщення ТМЦ зі складу на склад на суму 84035,3 грн.

Отже, не підтверджено використання вказаних матеріалів у фінансово-господарській діяльності в сумі 172 950 грн., в результаті на порушення п. 198.5 ст.198 ПКУ, підприємством не нараховано ПДВ в сумі 34 590 грн.

Щодо завищення суми податкового кредиту по операціям з ТОВ «БАСТІКО Україна» та з ТОВ «ІББ ГРУП» на 34 096 грн., відповідачем вказано про наступне.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.11.2022 по 31.01.2023 року ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» віднесено суму ПДВ від операцій з придбання послуг (брокерські послуги, фумігація в контейнерах, інспекція, проведення лабораторного аналізу якості сорго (волога, сміттєва домішка)) за податковими накладними, отриманими від ТОВ "БАСТІКО УКРАЇНА" (код 34930720) на суму 113964,7грн. та ТОВ "ІББ ГРУП" (код 43455448) на суму 26800грн. Усього на загальну суму ПДВ 140765 грн.

Наведені суми ПДВ відображені у додатку 3 до декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» (уточнюючий від 22.03.2023 № 9056964743), як ті що підлягають бюджетному відшкодуванню (зазначається сума рядка 1, яка не більша значення рядка 2) (значення цього рядка переноситься до рядка 20.2 декларації за поточний звітний (податковий) період) у сумі 106 668,95грн., в т.ч. за листопад 2022 року - 35 295,51грн., за грудень 2022 - 68 836,92грн., за січень 2023 - 2 536,52грн., та в рядку 21.Декларації в сумі 34 096 грн.

На підтвердження проведених операцій, до перевірки надано документи, що мають назву «акт надання послуг» (номенклатура послуг: брокерські послуги, Фумігація в контейнерам, інспекція, Проведення лабораторного аналізу якості сорго (волога, сміттєва домішка)) без зазначення кількості та найменування товару по якому проведено інспекцію, лабораторні аналізи тощо; без зазначення дати та номеру митних декларацій, по яким були надані брокерські послуги, тощо. У зв`язку з чим, акти надання послуг, складені на порушення вимог встановлених діючим законодавством та не підтверджують фактичного проведення господарської операції.

Відповідач зазначає, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» було надано до заперечень на акт перевірки документи щодо наведених операцій, а саме: договори, акти надання послуг, додатки до актів надання послуг та митні декларації.

В зазначених актах відсутнє посилання на договір за умовами якого надавалися брокерські послуги, відсутнє посилання по яким саме експортним операціям проводилися брокерські послуги, їх обсяг та які саме послуги було проведено. Крім того, в супереч п.5.2 Договору від 19.08.2022 року №118, укладеного з ТОВ «ІББ ГРУП», укладені між підприємствами документи мають назву «Акт надання послуг» замість «Акт виконання робіт».

Також, до заперечень надано додатки до наведених актів надання послуг за договором доручення №118 про надання послуг по декларуванню товарів від 19.08.2022 між ТОВ «ІББ ГРУП» та ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», що були відсутні у ході перевірки.

У ході вивчення даних додатків, встановлено, що вони не мають назву та дату складання; не мають обсягу та виду брокерських послуг (розмір митних платежів, декларування якого майна чи транспортного засобу, інших предметів здійснювалося, розмір переданих на рахунок митних органів України транзитних коштів, тощо), а лише відображають кількість митних декларацій по яким ТОВ «ІББ ГРУП» зазначений як декларант.

Враховуючи відсутність належним чином оформлених первинних документів, відповідач стверджує, що відсутні й підстави для виписки та реєстрації наведених у додатку 4 до акту перевірки податкових накладних, виписаних ТОВ "БАСТІКО УКРАЇНА" на суму ПДВ 113964,7грн. та ТОВ "ІББ ГРУП" на суму ПДВ 26800грн. на адресу ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» в розумінні пункту 201.1 статі 201 Податкового кодексу України.

Отже, на порушення п.44.1, 44.3,44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6, ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям, що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2023 року) у розмірі 106 669 грн. та завищено суму від`ємного значення з ПДВ згідно р.21 Декларації.

На підставі викладеного, відповідач стверджує, що висновки Акту перевірки є обґрунтованими, а прийняті згідно встановлених порушень податкові повідомлення-рішення відповідач вважає законними та обґрунтованими.

14.06.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач заперечував стосовно доводів відзиву у зв`язку з наступним.

Щодо завищення суми залишку товарів станом на 01.11.2022 р., позивач наполягав на тому, що ГУ ДПС в Одеській області не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами розмір залишку вказаних у таблиці товарних позицій окремо за номенклатурою станом на 31.10.2022, у зв`язку з чим є недоведеним з боку відповідача факт завищення облікової вартості відповідних товарних позицій станом на 01.11.2022 і, як наслідок, завищення собівартості реалізації сорго червоного. При цьому, на переконання позивача, ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» як платник податків не позбавлене права на віднесення до складу виробничої собівартості сільськогосподарської продукції (зерна, насіння тощо) витрат за її зберігання на спеціалізованому терміналі, зерновому комплексі тощо, за умови відображення такого правила в обліковій політиці підприємства.

Також позивач зазначив, що реалізація ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» у січні 2023 року товару «сорго червоне» за ціною 6,266 грн. 1 кг не підпадає під дію пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо списання вартості біг-бегів, мішків п/е, іншої мішкової тари, в які фасувались горіх, просо, ріпак та інші зернові культури для подальшого експортування на суму 172950 грн., позивач зазначив, що на формування суми по кредиту субрахунку 201 «Сировина й матеріали» в розмірі 172950 грн. вплинуло не лише списання мішків та біг-бегів, а й їх внутрішнє переміщення зі складу на склад: списано мішків та біг-бегів на суму 95595,00 грн. (з урахуванням вартості етикеток), а переміщено з одного складу підприємства на інший на суму 84 035, 30 грн. (179630,28 - 84035,30 - 95595).

Таким чином за період січень 2023 року TОB «ГРАНО СОЛЮШН» фактично списано по кредиту субрахунку 201 «Сировина та матеріали» вартість біг-бегів, мішків п/е., в які фасувались горіх, просо, ріпак та інші зернові культури не суму в розмірі 172950 грн., як про це зазначено в Акті перевірки, а суму в розмірі 95595 грн.

Щодо формування податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «БАСТІКО Україна» та з ТОВ «ІББ ГРУП», позивач у відповіді на відзив наполягав, що надані до перевірки первинні документи, складені за результатами господарських операцій з відповідними контрагентами, відповідають вимогам діючого законодавства, розкривають зміст укладених господарських договорів, а зареєстровані податкові накладні надають позивачу право на віднесення сум ПДВ, сплаченого у ціні придбаних послуг, до податкового кредиту.

28.06.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Відповідач всупереч доводам позивача у відповіді на відзив зазначає, що перевіркою податкового законодавства, заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, яка проводилась за жовтень 2022 року відносно ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», з боку платника податків було надано до перевірки завірені належним чином зворотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 281 «товари», де сума залишків на момент жовтня 2022 року складає 14169534 грн., а станом на момент листопада 2022 року сума залишків складає 14443398 грн. Тобто, завищено суму залишку товарів станом на 01.11.2022р. у порівнянні з сумою залишку товарів станом на 31.10.2022р. у розмірі 273864 грн.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ІББ ГРУП», ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.11.2022 по 31.01. 2023 року, ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» віднесено суму ПДВ від операцій з придбання послуг (брокерські послуги, фумігація в контейнерах, інспекція, Проведення лабораторного аналізу якості сорго (волога, сміттєва домішка)) за податковими накладними, отриманими від ТОВ "БАСТІКО УКРАЇНА" (код 34930720) на суму 113964,7 грн. та ТОВ "ІББ ГРУП (код 43455448) на суму 26800 грн., ( всього на загальну суму ПДВ 140765 грн. Проте, як стверджує відповідач, надані на підтвердження проведених операцій документи («акт надання послуг» та додатки) складені з порушенням вимог встановлених діючим законодавством та не підтверджують фактичного проведення господарської операції, а як наслідок податкові накладні, виписані від ТОВ «БАСТІКО Україна» на суму ПДВ 113965 грн. та ТОВ "ІББ ГРУП" на суму ПДВ 26800 грн. без підтверджуючих документів.

Відповідач наполягав, що до перевірки не надані Акти прийому-передання біг-бегів та мішків постачальникам та виконавцям послуг з фасування товару, складські квитанції на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей та журнали-ордери по бухгалтерському рахунку 201 «сировина та матеріали», про що складено Акт від 24.03.2023року № 1030/15-32-07-02/31893770 та Акт від 28.03.2023року № 1067/15-32-07-02/31893770. Таким чином, не підтверджено використання вказаних матеріалів у фінансово-господарській діяльності в сумі 172 950 грн., в результаті на порушення п. 198.5 ст.198 ПКУ, підприємством не нараховано ПДВ в сумі 34 590 грн.

Отже, відповідач наполягав на тому, що підстави для задоволення позову відсутні.

Процесуальні дії

У підготовче судове засідання, призначене на 21.06.2023 року, з`явилися представники сторін.

Суд ухвалою від 21.06.2023 року продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №420/11523/23 на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 02.08.2023 року.

У підготовче судове засідання, призначене на 02.08.2023 року, з`явилися представники сторін.

Ухвалою суду від 02.08.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 420/11523/23 до судового розгляду на 21.08.2023 року.

У судове засідання, призначене на 21.08.2023 року, з`явилися представники сторін.

У судовому засіданні 21.08.2023 року під час розгляду справи по суті сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 21.08.2023 року, оголосив перерву в судовому засіданні до 20.09.2023 року.

У судове засідання, призначене на 20.09.2023 року, з`явилися представники сторін.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 20.09.2023 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши сторін, судом встановлено наступні обставини та факти.

Позивач ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», код ЄДРПОУ 31893770, зареєстрований юридичною особою 21.03.2002 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15561200000005929.

Видами діяльності підприємства за КВЕД є: Основний: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Інші: 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Не спеціалізована оптова торгівля; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» є платником податку на додану вартість з 16.05.2002 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 318937715534.

На підставі направлень від 22.03.2023 №№ 3783/15-32-07-02-13, 3784/15-32-07-02-13 та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 21.03.2023 року № 1800-п «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», код за ЄДРПОУ 31893770», посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», код за ЄДРПОУ 31893770, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2023 № 9028983827, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 22.03.2023р. №. 9056964739, заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість (далі ПДВ).

З направленнями на проведення перевірки ознайомлено директора ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» ОСОБА_1 під підпис 23.03.2023 року.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» Прудія Ігоря Анатолійовича та в присутності головного бухгалтера ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» Комарницької Анастасії Сергіївни.

Перевірка проводилась у період з 23.03.2023 по 31.03.2023. Термін проведення перевірки продовжувався, відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 28.03.2023 року № 1987-п, копія якого вручена директору ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» ОСОБА_1 під підпис 29.03.2023року.

За результатами перевірки відповідачем складений Акт від 07.04.2023 року №7980/15-32-07-02/31893770 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», код за ЄДРПОУ 31893770, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість» (а.с. 25-47, том 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки від 07.04.2023 року №7980/15-32-07-02/31893770, документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» встановлено порушення вимог Податкового кодексу України в частині дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року суми від`ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування, зокрема:

- п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову Звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХIV із змінами, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 із змінами, в результаті чого ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Уточнюючого розрахунку до Декларації з ПДВ за січень 2023 року) на 96580 грн.;

- п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6, ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996- ХIV із змінами, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 із змінами, в результаті чого ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2023 року) у розмірі 106669 грн.;

- п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» не виписано та не зареєстровано податкові накладні у січні 2023 року на суму ПДВ 62484грн.

Уповноваженими представниками ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» підписано Акт перевірки від 07.04.2023 року №7980/15-32-07-02/31893770 із зауваженням про те, що із висновками акту вони не погоджуються.

ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» до Головного управлінням ДПС в Одеській області подано на Акт перевірки від 07.04.2023 року №7980/15-32-07-02/31893770 заперечення від 20.04.2023 року та додаткові докази.

За результатами розгляду заперечень платнику податків надана відповідь від 04.05.2023 року №5626/КПР/15-32-07-02-06.

На підставі висновків Акту перевірки від 07.04.2023 року № 7980/15-32-07-02/31893770, 08.05.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 8713/15-32-07-02 за формою «В4», відповідно до якого ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 96 580 грн.;

- № 8710/15-32-07-02 за формою «В1», відповідно до якого ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 106669 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 26667, 00 грн.;

- № 8708/15-32-07-02 за формою «ПН», відповідно до якого встановлено відсутність у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних і розрахунків коригування на суму ПДВ 62482 грн., внаслідок чого на підставі ст. 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 6800,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями за №№ 8713/15-32-07-02, 8710/15-32-07-02, 8708/15-32-07-02 від 08.05.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі наступних висновків акту перевірки.

Як зазначено в акті перевірки, проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Уточнюючого розрахунку до Декларації з ПДВ за січень 2023 року) на 96580 грн..

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН»:

Занижено податкові зобов`язання у сумі 27894,00 грн. за рахунок завищення без підтвердження первинними документами облікової вартості сорго червоного на початок перевіряємого періоду з подальшим списанням на собівартість реалізації у січні 2023 року;

Занижено податкові зобов`язання у сумі 34590,00 грн. від списання ТМЦ, що використані не у господарській діяльності;

Завищено податковий кредит у сумі 34096,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям, що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами по операціям з ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» та ТОВ «ІББ ГРУП».

Як зазначено в акті, перевіркою встановлено, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» безпідставно збільшено суму залишку товарів станом на 01.11.2022р. у порівнянні з сумою залишку товарів станом на 31.10.2022р. на 273864грн., та як наслідок - без підтвердження первинними документами завищено собівартість реалізованого товару, в т.ч. у січні 2023року (сорго червоне) на 139 469грн.

У січні 2023р. списано на собівартість реалізованого товару вартість сорго червоного, реалізованого у кількості 284740 кг по ціні, яка безпідставно збільшена станом на 01.11.2022 року, а саме: станом на 31.10.2022р. згідно зворотно-сальдової відомості по рахунку 281 рахувалось сорго червоне у кількості 621460кг на суму 3589458 грн. - по ціні 5,776 грн. Станом на 01.11.2022року без здійснення відповідних бухгалтерських проводок та довідок, згідно зворотно-сальдової відомості по рахунку 281 рахується сорго червоне у кількості 621460 кг на суму 3810163грн - по ціні 6,131 грн.

Списано у січні 2023 року на собівартість реалізованого товару сорго червоне у кількості 284740 кг на суму 1784127 грн. - по ціні 6,266 грн. за 1кг.

Відтак, відповідач дійшов висновку, що собівартість реалізованого товару завищена на 139469 грн. ( 284740x5,776=1644658 грн.).

Заперечуючи проти наведених висновків податкового органу, позивач зазначив, що згідно ст. 1, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» самостійно визначає облікову політику, виходячи із специфіки своєї господарської діяльності та її галузеві особливості.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки в частині завищення собівартості товару (сорго червоне) на 139 469 грн. та не нарахування у цьому зв`язку податку на додану вартість у сумі 27 894 грн., суд виходить з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно статті 2, цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципах, зокрема:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

У статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наведені значення термінів, зокрема:

національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 751/4044, затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (пункт 2).

У пункті 4 Національного положення роз`ясняється значення терміну «Запаси».

Запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Також у пункті 4 Національного положення роз`яснюється:

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Відновлювальна вартість - сучасна собівартість придбання.

Первісна вартість - фактична собівартість запасів, визначена відповідно до цього Національного положення (стандарту).

Відповідно до пункту 8 Національного положення, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Згідно пункту 9 Національного положення, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків та знижок, наданих постачальником (продавцем);

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Позивач зазначив, що збільшення залишку товару «сорго червоне» відбулось внаслідок віднесення до собівартості вказаного товару витрат, понесених підприємством у зв`язку із зберіганням цього товару.

На підтвердження своїх доводів надав картку рахунку 281 за січень 2023 р.

Таким чином, позивачем змінено первісну вартість товару у залишку.

Надаючи вказаному оцінку, суд зазначає, що відповідно до пункту 15 Національного положення первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених цим Національним положенням (стандартом).

У свою чергу, згідно п. 14 Національного положення, не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

понаднормові втрати і нестачі запасів;

витрати на зберігання, крім тих витрат, які необхідні у виробничому процесі перед наступним етапом виробництва;

фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" z0610-06, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року N 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 року за N 610/12484;

витрати на продаж;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов`язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Наведеним підтверджуються висновки акту перевірки, що у січні 2023 року собівартість реалізованого товару завищена на 139469,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, на порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України підприємством не нараховано податок на додану вартість у сумі 27 894 грн. на завищену суму собівартості реалізованого у січні сорго червоного, яка склала 139469 грн.

Що стосується доводів позивача про те, що ГУ ДПС в Одеській області не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами розмір залишку вказаних у таблиці товарних позицій окремо за номенклатурою станом на 31.10.2022, у зв`язку з чим є недоведеним з боку відповідача факт завищення облікової відповідних товарних позицій станом на 01.11.2022 і, як наслідок, завищення собівартості реалізації сорго червоного.

Відповідач всупереч доводам позивача у відповіді на відзив зазначив, що перевіркою податкового законодавства, заявленого, до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, яка проводилась за жовтень 2022 року відносно ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», з боку платника податків було надано до перевірки завірені належним чином зворотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 281 «товари», де сума залишків на момент жовтня 2022 року складає 14169534 грн., а станом на момент листопада 2022 року сума залишків складає 14443398 грн.

Відповідач надав до суду відповідні завірені зворотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 281 «товари» (а.с. 161-174, том 3).

Що стосується доводів позивача про те, що обліковою політикою ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» визначено, що до складу виробничої собівартості сільськогосподарської товарів (зерна, насіння) включається плата за її зберігання на спеціалізованому терміналі, зерновому комплексі тощо.

Суд зазначає, що при наданні оцінки наведеним доводам суд керується положеннями п. 14, 15 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Крім того, облікова політика підприємства не може суперечити положенням Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Щодо заниження податкових зобов`язань у сумі 34590,00 грн. від списання ТМЦ, що використані не у господарській діяльності.

Як зазначено в акті, перевіркою встановлено, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» за період січень 2023 року списувало по кредиту рахунку 201 «сировина та матеріали» та потім на собівартість реалізованого товару вартість біг-бегів, мішків п/е, в які фасувались горох, просо, ріпак та інші зернові культури для подальшого експортування. Послуги фасування здійснювались ДП «ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «АНДРІЇВСЬКЕ» відповідно Договору про надання послуг від 28.06.2022 № 77, або фасування зернових культур передбачається у Договорах з постачальниками зерна та входить у вартість товару.

За період січень 2023р. списано мішків та біг-бегів на суму 172950 грн.

До перевірки не надані Акти прийому-передання вказаних матеріалів постачальникам та виконавцям послуг з фасування товару, про що складено Акт від 28.03.2023 року №1067/15-32-07-02/31893770.

Таким чином, не підтверджено використання вказаних матеріалів у фінансово-господарській діяльності в сумі 172 950грн, в результаті на порушення п.198.5 ст.198 ПКУ, підприємством не нараховано ПДВ в сумі 34590 грн.

Заперечуючи проти наведених висновків податкового органу, позивач зазначив, що на формування суми по кредиту субрахунку 201 «Сировина й матеріали» в розмірі 172 950 грн. вплинуло не лише списання мішків та біг-бегів, а й їх внутрішнє переміщення зі складу на склад: списано мішків та біг-бегів на суму 95 595, 00 грн (з урахуванням вартості етикеток), а переміщено з одного складу підприємства на інший на суму 84 035, 30 грн (179 630, 28 - 84 035, 30 = 95 595). При цьому, переміщення мішків та біг-бегів зі складу на склад не є операцією зі списання вказаних матеріалів, оскільки внаслідок такої операції матеріали залишаються у власності (на балансі) платника податків. Переміщення матеріалів (мішків та біг-бегів) зі складу на склад для ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» є виробничою необхідністю, яка викликана тим, що у товариства є кілька місць зберігання товарів, які фасуються у мішкову тару для подальшої реалізації.

Що ж стосується первинної документації на підтвердження використання вказаних матеріалів у фінансово-господарській діяльності, такою документацією є акти приймання-передачі біг- бегів (мішкової тари) та звіти про їх використання, які надані посадовим особам органу податкового служби в перший день проведення перевірки на виконання пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України, проте проігноровані під час проведення перевірки.

Позивач зазначив, що послуги з фасування товарів ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» у надані ним біг-беги та мішки у вказаний період здійснювались суб`єктами господарювання: ТОВ «КІПЕР АГРО», ТОВ «ІСКРА», СТОВ «УРОЖАЙ», СТОВ «УКРАЇНА», ПП «ОЛВЕЙ» та ТОВ РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР».

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» перебувало у господарських правовідносинах з вищевказаними суб`єктами господарювання, а саме:

згідно Договору поставки №К0304-23/11МІ від 23.11.2022 року, укладеного з ТОВ «КІПЕР АГРО» (Постачальник) (а.с. 153-162, том 1);

згідно Договору складського зберігання №83 від 27.07.2022 року, укладеного з ТОВ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (Зерновий склад) (а.с. 163-176, том 1). Зокрема згідно Додатків 4, 6, Зерновий склад надав послуги відвантаження товару на автотранспорт в біг-бегах.

згідно Договору поставки К0220-08/11ТП від 08.11.2022 року, укладеного з ТОВ «ІСКРА» (Постачальник) (а.с. 177-184, том 1);

згідно Договору поставки К0314-07/12ТП від 07.12.2022 року, укладеного з ТОВ «УРОЖАЙ» (Постачальник) (а.с. 185-190, том 1);

згідно Договору поставки К0229-17/11МП від 17.11.2022 року, укладеного з ТОВ «УКРАЇНА» (Постачальник) (а.с. 191-195, том 1);

згідно Договору комплексного перевантаження зерна №70/21 від 15.10.2021 року, укладеного з ТОВ «ОЛВЕЙ» (Зерновий комплекс) (а.с. 197-2047, том 1).

До матеріалів справи позивачем надані Акти приймання-передачі біг-бегів, згідно яких ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» передає контрагентам-постачальникам під звіт біг-беги; Звіти контрагентів про використання біг-бегів; Акти списання товарів, згідно яких ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» здійснювало списання біг-бегів та мішків (а.с. 105-152, том 1).

На підставі вищевказаних первинних документів, TОB «ГРАНО СОЛЮШН» списано по кредиту субрахунку 201 «Сировина та матеріали» вартість біг-бегів, мішків п/е.

Відповідач зазначив, що до перевірки не надані Акти прийому-передання вказаних матеріалів постачальникам та виконавцям послуг з фасування товару, про що складено Акт від 28.03.2023року № 1067/15-32-07-02/31893770 (а.с. 129-130, том 1).

В акті зазначено, що 23.03.2023, директору підприємства ТОВ «ГРАНО СОЛЮПІН» ПРУДІЮ І.А., особисто під підпис було вручено запит від 23.03.2023 №1 на надання усіх первинних документів, які стали підставою для декларування бюджетного відшкодування ПДВ (від`ємного значення з ПДВ) по декларації з ПДВ за січень 2023 року.

Станом на 28.03.2023р. до перевірки не надано журнали-ордера по рахунку 201,206,232,26 в розрізі номенклатури щомісячно з листопада 2022 по січень 2023 року, акти передання мішків та біг-бегів на постачальників зерна та надання послуг для фасування зерна.

У відзиві відповідач підтвердив, що до заперечень на акт перевірки платником податку було надано акти приймання-передачі біг-бегів та звіти про їх використання.

Однак, відповідач зазначив, що позивачем не надано актів про повернення, передання від одного зберігання до іншого, або повернення до ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН». Також не було представлено складських квитанцій щодо внутрішнього переміщення товарно-матеріальних цінностей (які не могли складатись з причин відсутності власних, або орендованих складських приміщень у підприємства). Таким чином, не підтверджено використання вказаних матеріалів у фінансово-господарській діяльності в сумі 172 950 грн., в результаті на порушення п. 198.5 ст.198 ПКУ, підприємством не нараховано ПДВ в сумі 34 590 грн.

Водночас, суд, дослідивши матеріали справи та норми діючого законодавства, не погоджується з наведеними доводами відповідача, з огляду на таке.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Суд акцентує увагу на положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/2578/16 зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Дослідивши надані позивачем документи (Акти приймання-передачі біг-бегів, згідно яких ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» передає контрагентам-постачальникам під звіт біг-беги; Звіти контрагентів про використання біг-бегів; Акти списання товарів, згідно яких ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» здійснювало списання біг-бегів та мішків), суд вважає, що вони відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність до первинних документів, оскільки містять відомості назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, розкривають зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, вартість; засвідчені печатками та підписами відповідальних/уповноважених осіб.

Тобто підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку об`ємі.

Що стосується ненадання позивачем до перевірки вищевказаних документів та доводів відповідача стосовно неприйнятності цих документів в суді, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Як передбачено п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У відповідності з п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» до Головного управлінням ДПС в Одеській області подано на Акт перевірки від 07.04.2023 року №7980/15-32-07-02/31893770 заперечення від 20.04.2023 року та додаткові докази.

При цьому, до заперечень на акт перевірки платником податку було надано акти приймання-передачі біг-бегів та звіти про їх використання, що підтвердив відповідач.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив, що усі первинні документи під час проведення перевірки були наявні на підприємстві та доступ до них перевіряючим не обмежувався.

Суд погоджується з наведеними твердженнями позивача, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, як зазначено вище.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань у сумі 34590,00 грн. від списання ТМЦ (біг-бегів та мішків).

Щодо висновків податкового органу про завищення податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям, що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, з ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» та ТОВ «ІББ ГРУП».

Як зазначено в акті, перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за листопад - січень 2023 року, віднесено суму ПДВ від операцій з придбання послуг (брокерські послуги, Фумігація в контейнерах, інспекція, Проведення лабораторного аналізу якості сорго (волога, сміттєва домішка)) за податковими накладними, отриманими від ТОВ "БАСТІКО УКРАЇНА" (код 34930720) на суму 113964,7 грн. та ТОВ "ІББ ГРУП" (код 43455448) на суму 26800 грн.

На підтвердження проведених операцій, до перевірки надано акти надання послуг (брокерські послуги, Фумігація в контейнерах, інспекція, Проведення лабораторного аналізу якості сорго (волога, сміттєва домішка)) без зазначення кількості та найменування товару до якому проведено інспекцію, лабораторні аналізи тощо; без зазначення дати та номеру митних декларацій по яким були надані брокерські послуги, тощо. В зв`язку з чим, акти наданих послуг, складені в порушення вимог встановлених діючим законодавством та не підтверджують фактичного проведення господарської операції, а як наслідок податкові накладні, виписані від ТОВ "БАСТІКО УКРАЇНА" на суму ПДВ 113965грн та ТОВ «ІББ ГРУПП» на суму ПДВ 26800 грн. без підтверджуючих документів (детальний перелік актів надання послуг та податкових накладних, наведено у додатку 4 до акту перевірки, документи щодо сплати за наведені послуги, наведені у додатку 5 до акту перевірки).

Позивач щодо наведених висновків акту перевірки стосовно завищення податкового кредиту за період січень 2023 року на загальну суму 140 765 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «БАСТІКО Україна» та ТОВ «ІББ ГРУП» з придбання послуг (брокерські послуги, фумігація в контейнерах, інспекція, проведення лабораторного аналізу якості сорго (волога, сміттєва домішка), зазначив, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» здійснює діяльність у сфері купівлі-продажу зерна та насіння. Контрагентами товариства є в тому числі юридичні особи - нерезиденти. Придбання та подальша реалізація зерна та насіння потребує перевірки товару (зокрема, його якісних та кількісних характеристик) та його декларування у режимі експорту. Тобто, укладені між TОB «ГРАНО СОЛЮШН» та його контрагентами TОB «ІББ ГРУП» та ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» договори з придбання послуг повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство. При цьому, позивач зазначає, що всі первинні документи, складені за результатами господарських операцій з відповідними контрагентами відповідають вимогам діючого законодавства.

Надаючи оцінку наведеним доводам сторін, суд дійшов наступного.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» (Замовник) та TОB «ІББ ГРУП» (Виконавець) укладено Договір доручення №118 від 19.08.2022 року про надання послуг по декларуванню товарів, що переміщуються через митний кордон України та оформлюються у митних органах України (а.с. 206-208, том 1).

З наявних у матеріалах справи актів надання послуг та додатків до них, судом встановлено, що TОB «ІББ ГРУП» надавались ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» послуги митного брокера (а.с. 209-250 том 1; а.с. 1-149 том 2).

При цьому, у матеріалах справи наявні копії митних декларацій, у яких декларантом зазначено саме TОB «ІББ ГРУП».

Суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що оскільки акти надання послуг складені без зазначення дати та номеру митних декларацій, по яким були надані брокерські послуги, то ці акті не підтверджують фактичного проведення господарської операції.

Дослідивши надані позивачем документи, суд вважає, що вони відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність до первинних документів, оскільки містять відомості про замовника послуг та виконавця, розкривають зміст наданих послуг, який відповідає умовам договорів, період надання послуг, вартість наданих послуг, а також місця де зазначені послуги були надані. Тобто підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку об`ємі.

При цьому, судом встановлено, що у зв`язку з наданням брокерських послуг, TОB «ІББ ГРУП», як постачальником послуг, складено на користь отримувача цих послуг - ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» податкові накладні, які зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, що вказує на наявність у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» законних підстав для формування сум податкового кредиту за відповідними податковими накладними (а.с. 49-74, том 3).

Також судом встановлено, що між ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» (Замовник) та ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» (Інспектор) укладено Договір №10-11/20 від 10.11.2020 року про надання послуг з інспектування (а.с. 150-155, том 2).

До вказаного Договору сторонами складено та підписано Додаток 1 від 10.11.2020 року та Додаток №2 від 10.02.2022 року, у яких сторони встановили перелік і вартість робіт, а саме: Проведення лабораторних досліджень зразку зернових та олійних культур; Проведення фумігації зернових та олійних культур; Проведення лабораторних досліджень зразку зернових та олійних культур на пестициди.

Також між ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» (Замовник) та ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» (Інспектор) укладений Договір №02-01/23 від 02.01.2023 року про надання послуг з інспектування (а.с. 158-164, том 2) з Додатками до нього

На підтвердження виконання вказаних Договорів позивачем надано до перевірки та до суду Акти надання послуг (Фумігація в контейнерах, Інспекція, Проведення лабораторного аналізу якості зернових культур на насіння, Проведення лабораторних досліджень зразку зернових та олійних культур) та додатки до них; митні декларації товару на експорт (а.с. 165-250 том 2; а.с. 1-48 том 3).

Суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що оскільки акти надання послуг складені без зазначення кількості та найменування товару до якому проведено інспекцію, лабораторні аналізи тощо, то ці акті не підтверджують фактичного проведення господарської операції.

Окрім того, як слушно зауважив позивач, посадовими особами контролюючого органу безпідставно не були узяті до уваги додатки до актів наданих послуг, які містять посилання на контейнери, до яких завантажений товар, щодо якого ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» надавались послуги (Фумігація в контейнерах, Інспекція, Проведення лабораторного аналізу якості зернових культур на насіння, Проведення лабораторних досліджень зразку зернових та олійних культур).

При цьому, судом встановлено, що у зв`язку з наданням послуг, ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА», як постачальником послуг, складено на користь отримувача цих послуг - ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» податкові накладні, які зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, що вказує на наявність у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» законних підстав для формування сум податкового кредиту за відповідними податковими накладними (а.с. 75-100, том 3).

Як встановлено судом, ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» здійснює діяльність у сфері купівлі-продажу зерна та насіння (вид діяльності за КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин).

Контрагентами товариства є в тому числі юридичні особи - нерезиденти. Придбання та подальша реалізація зерна та насіння потребує перевірки товару (зокрема, його якісних та кількісних характеристик) та його декларування у режимі експорту.

Таким чином, укладені між TОB «ГРАНО СОЛЮШН» та його контрагентами TОB «ІББ ГРУП» та ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА» договори з придбання послуг повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство.

У відповідності з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

На підставі вищевикладеного, судом прийнято до уваги та досліджено долучені до справи копії первинних документів по взаємовідносинам TОB «ГРАНО СОЛЮШН» з його контрагентами TОB «ІББ ГРУП» та ТОВ «БАСТІКО УКРАЇНА», якими спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо завищення податкового кредиту за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям не підтвердженим первинними документами.

З наведених підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки від 07.04.2023 №7980/15-32-07-02/31893770, яким встановлено, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» завищено суму податкового кредиту в розмірі 140 765 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям, що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами з ТОВ "БАСТІКО УКРАЇНА" та з ТОВ "ІББ ГРУП". Наведені суми ПДВ відображені у додатку 3 до декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» (уточнюючий від 22.03.2023 № 9056964743), як ті що підлягають бюджетному відшкодуванню (зазначається сума гадка 1, яка не більша значення рядка 2) (значення цього рядка переноситься до рядка 20.2 декларації за поточний звітний (податковий) період) у сумі 106 668,95грн, в т.ч. за листопад 2022 року - 35 295,51 грн., за грудень 2022 - 68 836,92 грн., за січень 2023 - 2 536,52грн.

Внаслідок вищезазначеного також є безпідставними висновки податкового органу про те, що підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 106669,00 грн. (відображеного у р. 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2023р. з урахуванням уточнюючого розрахунку).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що податковою безпідставно зменшено позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2023 року на суму у розмірі 68 686, 00 грн. (стосується встановленого відповідачем заниження податкових зобов`язань у сумі 34590,00 грн. від списання ТМЦ (біг-беги, мішки), а також завищення податкового кредиту у сумі 34096,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "БАСТІКО УКРАЇНА" та з ТОВ "ІББ ГРУП"), у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення № 8713/15-32-07-02 від 08.05.2023 року підлягає частковому скасуванню на суму 68 686, 00 грн.

В частині нарахування податку на додану вартість у сумі 27 894 грн. на завищену суму собівартості реалізованого у січні сорго червоного, яка склала 139469 грн., податкове повідомлення-рішення № 8713/15-32-07-02 від 08.05.2023 року залишено в силі.

Також за наслідками розгляду справи суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення № 8710/15-32-07-02 від 08.05.2023 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2023 року у розмірі 106669,00 грн. та застосування штрафних санкцій 26667,00 грн., оскільки не знайшли свого підтвердження висновки акту перевірки від 07.04.2023 №7980/15-32-07-02/31893770, яким встановлено, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» завищено суму податкового кредиту в розмірі 140 765 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям, що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами з ТОВ "БАСТІКО УКРАЇНА" та з ТОВ "ІББ ГРУП". Наведені суми ПДВ відображені у додатку 3 до декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» (уточнюючий від 22.03.2023 № 9056964743), як ті що підлягають бюджетному відшкодуванню (зазначається сума гадка 1, яка не більша значення рядка 2) (значення цього рядка переноситься до рядка 20.2 декларації за поточний звітний (податковий) період) у сумі 106 668,95грн, в т.ч. за листопад 2022 року - 35 295,51 грн., за грудень 2022 - 68 836,92 грн., за січень 2023 - 2 536,52грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 8708/15-32-07-02 від 08.05.2023 року.

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки встановлено, що в порушення п.44,1 п.44.3, п.44.6 ст.44. п.198.5 ст.198. п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України підприємством занижено суму податкових зобов`язань від операцій, що не є господарською діяльністю у сумі ПДВ 62 484 грн. у січні 2023 року, на що не виписано з відповідною реєстрацією у єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ 62 484грн., у т.ч. за 31.01.2023 на суму 27 894грн. та 31.01.2023 на суму 34 590 грн.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

На підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відповідачем накладено на ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» штрафні санкції за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних:

за 31.01.2023 на суму 27 894 грн. штраф 3400,00 грн.;

за 31.01.2023 на суму 34 590 грн. - штраф 3400,00 грн.

Проте, враховуючи, що висновки акту перевірки в частині заниження податкових зобов`язань у сумі 34590, 00 грн. від списання ТМЦ не знайшли свого підтвердження, судом визначається протиправним податкове повідомлення-рішення № 8708/15-32-07-02 від 08.05.2023 року в частині застосування штрафу у сумі 3400, 00 грн.

В частині застосування штрафу у сумі 3400,00 грн. за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за 31.01.2023 на суму 27 894 грн. повідомлення-рішення № 8708/15-32-07-02 від 08.05.2023 року залишається в силі, оскільки в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 27 894 грн. на завищену суму собівартості реалізованого у січні сорго червоного, яка склала 139469 грн., суд залишив податкове повідомлення-рішення № 8713/15-32-07-02 від 08.05.2023 року в силі.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4488,00 грн., згідно платіжного документа №4106 від 18.05.2023 року.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно частині позовних вимог, які задоволено, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 31893770; 65014, м. Одеса, вул. Чорноморська, 1, кв. 31) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 44069166; місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8713/15-32-07-02 від 08.05.2023 року в частині суми у розмірі 68 686, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8710/15-32-07-02 від 08.05.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8708/15-32-07-02 від 08.05.2023 року в частині застосування штрафу у сумі 3400, 00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 44069166; місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 31893770; 65014, м. Одеса, вул. Чорноморська, 1, кв. 31) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині позовних вимог, які задоволено, у розмірі 3081,33 грн. (три тисячі вісімдесят одна гривня 33 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений та підписаний судом 05.12.2023 року.

Суддя Г. В. Лебедєва


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	05.12.2023
Оприлюднено	07.12.2023
Номер документу	115416525
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Судовий реєстр по справі —420/11523/23

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.12.2023 по справі 420/11523/23ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/11523/23

Рішення від 05.12.2023

Рішення
від 05.12.2023 по справі 420/11523/23
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД