Рішення

від 04.12.2023 по справі 440/14511/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/14511/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Колективного підприємства залізобетонних виробів №2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Колективного підприємства залізобетонних виробів №2 щодо неприведення сховища №60363, що перебуває на його балансі, в належний для експлуатації стан;

зобов`язати Колективне підприємство залізобетонних виробів №2 привести у стан готовності захисну споруду - сховище №60363, що знаходиться за адресою: 7-й Хорольський тупик 1, м. Кременчук, Полтавська область, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Колективного підприємства залізобетонних виробів №2 (далі також відповідач, КП ЗБВ №2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 04.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Позов обґрунтований тим, що на території м. Кременчука наявна захисна споруда цивільного захисту - сховище №60363, власник - КП ЗБВ №2, який є його балансоутримувачем. Сховище згідно Актів оцінки стану готовності захисної споруди від 30.09.2022 та від 09.05.2023 - не готове. Таким чином, у відповідності до вимог частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України та пункту 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, наявні підстави для зобов`язання КП ЗБВ №2 привести у стан готовності захисну споруду - сховище №60363, що знаходиться за адресою: 7-й Хорольський тупик 1, м. Кременчук, Полтавська область, з метою використання його за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018

Відповідач правом подання відповіді на відзив не скористався, копію ухвали з пропозицією подання відзиву отримав 20.10.2023 /а.с. 82/.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

Колективне підприємство залізобетонних виробів №2 зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 05514838, місцезнаходження - 7-й Хорольський тупик 1, м. Кременчук, Полтавська область, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 16-19/.

Відповідно до Паспорту сховища №60363, сховище належить КП ЗБВ №2 та розміщено за адресою 7-й Хорольський тупик 1, м. Кременчук, Полтавська область, місткість сховища - 150 осіб. Сховище окремо розташоване, кількість поверхів 1, дата прийняття в експлуатацію - 1979 рік. Клас сховища ІІІ (Б), час приведення у готовність 4 години /а.с. 41/.

Згідно Акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, сховища №60363 від 30.09.2022 складеного комісією, згідно якого сховище визнано - не готовим до використання за призначенням. Балансоутримувач захисної споруди - КП ЗБВ №2. Загальна характеристика захисної споруди ІІІ клас, місткість 150 осіб, загальна площа 134,5 кв.м, окремо розміщене /а.с. 34-35/.

Кременчуцьким РУ ДСНС України у Полтавській області листом №14-2082/20 від 16.12.2021 /а.с. 33/ та листом №61-20.14-2941/61-20.02 від 10.11.2022 /а.с. 32/ поінформовано голову Кременчуцької міської ради про стан готовності захисних споруд цивільного захисту та запропоновано провести роботу з балансоутримувачами ЗС ЦЗ щодо покращення роботи з приведення об`єктів у готовність для використання за призначенням.

Кременчуцькою окружною прокуратурою 24.02.2023 до ГУ ДСНС України у Полтавській області за №52-2457вих-23 /а.с. 47-48/ та повторно 17.03.2023 за №52-3421вих-23 /а.с. 54-55/ надіслано повідомлення в порядку ст.23 ЗУ "Про прокуратуру", яким повідомлено про порушення вимог чинного законодавства та запропоновано вжити заходів на усунення порушень та приведення сховища № 60363 у готовність.

На вказаний лист надійшла відповідь №61-20.13-1641/61-11 від 10.03.2023, яким ГУ ДСНС у Полтавській області інформує, що станом на час надання відповіді балансоутримувач не інформував Управління про приведення сховищ у готовність. Також ГУ ДСНС Полтавській області інформує, що у зв`язку з Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) припинено, відповідно на даний час звернення Полтавського окружного адміністративного суду із позовними заявами неможливо /а.с. 58-60/.

Згідно Акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, сховища №60363 від 09.05.2023 складеного комісією, згідно якого сховище визнано - не готовим до використання за призначенням. Балансоутримувач захисної споруди - КП ЗБВ №2. Загальна характеристика захисної споруди ІІІ клас, місткість 150 осіб, загальна площа 134,5 кв.м, окремо розміщене /а.с. 38-40/.

Вважаючи протиправною бездіяльність КП ЗБВ №2 щодо не приведення сховища №60363, що перебуває на його балансі в належний для експлуатації стан, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

У статті 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан триває і на даний час.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року 1932-XII /надалі Закон 1932-XII / оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

За змістом статті 3 Закону 1932-XII підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

У силу пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI /надалі КЦЗ України/ захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Цивільним захистом, згідно зі статтею 4 КЦЗ України, є комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 21 КЦЗ України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 32 КЦЗ України, для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою від 10 березня 2017 року №138 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку /надалі Порядок № 138/.

Пунктом 3 Порядку № 138 визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Пунктом 9 Порядку № 138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Згідно із пунктом 10 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Частиною першою статті 20 КЦЗ України визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, з-поміж інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 138 вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року №579, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

За змістом пунктів 5 -10 Розділу ІІ цих Вимог забезпечення фонду захисних споруд первинними засобами пожежогасіння, обладнання їх системами внутрішнього протипожежного водопостачання, пожежної автоматики і сигналізації здійснюється відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, а також державних будівельних норм і національних стандартів, що діють у сфері пожежної безпеки. Місця розташування первинних засобів пожежогасіння, план евакуації із захисної споруди позначаються і освітлюються.

Входи до фонду захисних споруд мають забезпечувати вільний доступ усередину їх приміщень, можливість користування ними особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення і мати достатню (нормативну) пропускну спроможність.

Підходи до зовнішніх дверей, двері і сходові марші мають утримуватися у справному стані, очищуватися від бруду і сміття, а в зимовий час - від снігу і льоду. Захаращення входів не допускається.

У разі відсутності на входах пандусів для забезпечення вільного користування сховищами особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення входи додатково обладнуються дерев`яними або металевими трапами.

Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані.

Споруди фонду захисних споруд мають захищатися від підтоплення і затоплення ґрунтовими, поверхневими, технологічними та стічними водами.

Експлуатація та утримання електрообладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок.

Приміщення споруд фонду захисних споруд мають забезпечуватися штучним освітленням. У них не допускається прокладання тимчасових електричних та інших інженерних мереж, а також незакріплених електричного обладнання і світильників. Електричні світильники мають бути захищеними від механічного пошкодження. Використання світильників із незахищеними лампами розжарювання не допускається.

Для освітлення захисних споруд можуть використовуватися світлодіодні та інші енергозберігаючі лампи. Використання люмінесцентних ламп для систем освітлення захисних споруд не допускається.

Системи водопостачання, каналізації і опалення споруд фонду захисних споруд мають утримуватися і експлуатуватися у справному стані та захищатися від корозії.

За змістом пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням.

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог. Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням.

Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог. У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням.

Висновки щодо правозастосування

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що КП ЗБВ №2 як балансоутримувач захисної споруди цивільного захисту - сховища №60363, адреса: 7-й Хорольський тупик 1, м. Кременчук, Полтавська область, має обов`язки з утримання цієї споруди у стані, що дозволяє привести її у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Станом на 09.05.2023 сховище №60363 за результатами проведеної оцінки оцінене як таке, що не готове до використання за призначенням.

Цей факт підтверджений актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 09.05.2023 та не спростований відповідачем у ході розгляду справи /а.с. 38-39/.

За змістом частин третьої-п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України /надалі - КАС України/ у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року /надалі - Закон №1697-VII/ установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною четвертою статті 23 Закону №1697-VII установлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вже зробив правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, та у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №820/1381/17 не знайшов підстав для відступу від такого висновку.

Суд зауважує, що згідно з пунктом 12 Порядку № 138 здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.

Як визначено у пункті 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052, ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Одними із основних завдань ДСНС є реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до покладених завдань ДСНС здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням; складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Таким чином, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 13 березня 2022 року №303 на період дії воєнного стану у Головного управління ДСНС України у Полтавській області відсутні повноваження з перевірки протирадіаційного укриття №60363 на стан придатності для використання за призначенням для захисту населення, а також застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Частиною другою статті 19 КЦЗ України визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема: 1) забезпечення цивільного захисту на відповідній території; 4) розроблення та забезпечення реалізації програм та планів заходів у сфері цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки; 23) організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; 24) визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; 25) планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; 27) організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; 28) здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; 29) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту; 30) реалізація заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб`єктів господарювання комунальної форми власності; 31) здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Статтею 36-1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо організації та забезпечення цивільного захисту, до яких належать повноваження щодо виконання вимог законодавства щодо визначення потреби, створення, використання, утримання, реконструкції та ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, здійснення контролю за станом утримання таких споруд та готовності їх до використання за призначенням та підтримкою в належному технічному стані; забезпечення виконання передбачених законодавством вимог щодо пожежної та техногенної безпеки на відповідних територіях; розроблення, забезпечення та виконання визначених законодавством планів у сфері цивільного захисту; виконання на відповідній території передбачених законодавством заходів щодо радіаційного, хімічного, біологічного, медичного захисту населення та інженерного захисту територій від наслідків надзвичайних ситуацій.

Отже, на Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області покладений законом обов`язок щодо здійснення контролю за станом утримання захисних споруд цивільного захисту та готовності їх до використання за призначенням.

Однак, протирадіаційне укриття №60363 залишається непридатним до використання за призначенням.

Беручи до уваги викладене, а також те, що неприведення протирадіаційного укриття №60363 до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах війни та захисту життя населення, суд доходить висновку про наявність у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході розгляду справи відповідач доводи прокурора не спростував, не надав суду належних і допустимих доказів, що свідчили б про приведення протирадіаційного укриття №60363 у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09 липня 2018 року №579.

Зважаючи на це та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (пр-т Свободи, 4а, м. Кременчук, Полтавська область, 39601) в інтересах держави в особі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 04057287), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. Маршала Бірюзова, 26/1, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 38610079) до Колективного підприємства залізобетонних виробів №2 (7-й Хорольський тупик 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 05514838) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Колективного підприємства залізобетонних виробів №2 щодо неприведення протирадіаційного укриття №60363, що перебуває на його балансі, в належний для експлуатації стан.

Зобов`язати Колективне підприємство залізобетонних виробів №2 привести у стан готовності захисну споруду - сховище №60363, що знаходиться за адресою: 7-й Хорольський тупик 1, м. Кременчук, Полтавська область, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.С. Шевяков