Постанова

від 04.12.2023 по справі 758/2652/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 758/2652/23

номер провадження 22-ц/824/12089/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року /суддя Будзан Л.Д./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2023 року представник позивача ТОВ "Управляюча компанія «Столиця» звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) в розмірі 12415,86 грн., та судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія «Столиця» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) в розмірі 12415 грн. 86 коп., тобто по 6102 (шість тисяч сто дві) грн. 83 коп. з кожного. Вирішено питання судового збору. /а.с. 89-91/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з ідентичними апеляційними скаргами, поданими через суд першої інстанції за вх.№ 33409/23, та до апеляційного суду за вх.№79894, які апеляційний суд вважає однією апеляційною скаргою та розглядає як одну, в якій просив рішення суду скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог, вирішити питання судового збору та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції справу розглянуто за його відсутності, чим порушено право на доступ до суду. Щодо суті, вказував, що відповідачі належним чином виконували свої обов`язки за договором та вчасно сплачували вартість наданих позивачем послуг, в тому числі і у період з 01.07.2019 року по 30.10.2020 року. На підтвердження оплати зазначених послуг відповідачами до свого відзиву долучено відповідні квитанції. При оплаті послуг в призначенні платежу був чітко зазначений період, за який здійснюється відповідна оплата, а отже, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Вказував і на те, що долучені позивачем до позовної заяви розрахунки суми заборгованості не можуть слугувати беззаперечним доказом наявної заборгованості. Позивач став стороною договору з 01 жовтня 2019 року, і саме з 01 жовтня 2019 року до нього перейшли права та обов`язки виконавця за договором. Щодо передачі позивачу права вимоги суми заборгованості за договором, слід зазначити, що пунктом 4 не передбачена передача до нового виконавця права вимоги заборгованості за договором. Сторони лише підтвердили розмір заборгованості за договором станом на дату підписання угоди. Щодо погодження в угоді суми заборгованості, звертав увагу, що оплата наданих за договором послуг здійснюється безпосередньо кожним із співвласників, спочатку на поточний рахунок первісного виконавця, а згодом - на поточний рахунок позивача. Тобто, у уповноважених співвласників відсутня будь-яка інформація щодо нарахованих позивачем та оплачених іншими співвласниками послуг. Отже, заначений пункт угоди та визначена в ньому сума заборгованості є досить умовним, оскільки при визначенні суми заборгованості були враховані лише дані первісного виконавця, без погодження суми заборгованості по кожному особовому рахунку, кожним із співвласників. Отже, первісний виконавець в майбутньому може звернутися до відповідачів з позовом про стягнення ймовірної заборгованості за договором від свого імені.

Судом першої інстанції також не надано правової оцінки щодо підписання позовної заяви представником за довіреністю ОСОБА_4. Як вбачається з Реєстру адвокатів України, ОСОБА_4 зупинив право на заняття адвокатською діяльністю згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 01.01.2020 року. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Доказів, які б доводили, що представник ОСОБА_4 є керівником, членом виконавчого органу, або уповноважений діяти від імені Позивача відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) до позовної заяви не долучено.

Вказував і на те, що суд неправомірно прийняв рішення щодо стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості. Як встановлено судом, відповідач 1 та відповідач 2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . На кожного співвласника квартири зареєстровано окремі особові рахунки: на відповідача 1 зареєстрований особовий рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на відповідача 2 - особовий рахунок НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Суми заборгованості розраховані позивачем по кожному особовому рахунку окремо. Тобто, в даному випадку не може йти мова про неподільність предмету зобов`язання та солідарну відповідальність відповідачів.

Неправомірно судом першої інстанції здійснено врахування в суму заборгованості суму сплаченого судового збору за подання позивачем до суду заяви про видачу судового наказу. З розрахунків заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості становить 12205 грн. 66 грн., а 210,20 грн. - це сума судового збору, сплаченого позивачем за подання заяви про видачу судового наказу. Як вбачається з позовної вимоги позивача, викладеної в позовній заяві, 12415,86 гривень включає в себе як суму заборгованості, так і судовий збір.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» ОСОБА_4 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що відповідачі є співвласниками квартири в рівних частинах та злісними неплатниками коштів по комунальним послугам. Кошти, які були сплачені відповідачами, відповідно до копій квитанцій, повністю відображені позивачем у зазначених розрахунках, а відтак посилання сторони відповідачів на хибність та недоведеність пред`явленої до стягнення суми є безпідставними. Позовну заяву ОСОБА_5 підписав не як адвокат, а як представник позивача, до матеріалів справи додана відповідна довіреність на представництво.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям рішення про часткове задоволення позову, на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач здійснює обов`язки по утриманню житлового будинку АДРЕСА_2 .

01.12.2018 року між ТОВ «ВЕП «ВД-Побут», яке в подальшому було замінено на ТОВ «УК «Столиця», та ініціативною групою співвласників будинку за вказаною адресою був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Згідно умов зазначеного договору, сторони домовились про те, що виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг (додаток №1).

Відповідно до п.10 договору, ціна послуги з управління становить 5,73 грн. загальної площі житлових приміщень у будинку та 6,62 грн. загальної площі нежитлових приміщень в будинку (в тому числі з урахуванням єдиного податку) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: кошти на поточний ремонт в розмірі 0,50 коп. для житлових приміщень та 1,00 грн. для нежитлових приміщень на місяць; витрати на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 5,23 грн., для житлових приміщень та 5,62 грн., для нежитлових приміщень, відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що містяться у додатку 5 до цього договору, в тому числі: винагороду управителю в розмірі 0,12 коп., для житлових приміщень та 0,13 коп. для нежитлових приміщень на місяць.

У відповідності до п. 11 договору, плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідачі є співвласниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_1 .

За кожним зареєстровано окремі особові рахунки, а саме: за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано рахунок 1271 (1000992975), а за відповідачем ОСОБА_2 - рахунок 1272 (1000992976).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст. 322 ЦК України, про те, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.ст. 156, 162 ЖК Української РСР, власники квартири та споживач житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири та і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Водночас, суд першої інстанції встановлюючи те, що відповідачі свої зобов`язання не виконують належним чином, та не здійснюють в повному обсязі платежі за житлово-комунальні послуги, та дійшовши висновків, що у кожного із відповідачів, як співвласників квартири, утворилась заборгованість за період із 01.07.2019 р. по 30.10.2020 р. станом на 01.11.2020 року (без нарахування за жовтень 2020 року) в сумі по 6102,83 грн., що підтверджується рахунками, які містяться в матеріалах справи, не врахував наданих відповідачами квитанцій та періоду, за який сплачували відповідачі.

Суд першої інстанції помилково прийняв розрахунки заборгованості, надані стороною позивача, достатнім чином їх не перевіривши, вказавши, що кошти, які були сплачені відповідачами, відповідно до копій квитанцій, повністю відображені позивачем у зазначених розрахунках, а відтак посилання сторони відповідачів на хибність та недоведеність пред`явленої до стягнення суми є безпідставними.

Перевіряючи розрахунки у матеріалах справи та надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині, звіряючи відповідність відображених проплат, відповідно до квитанцій, апеляційний суд вказує, що не всі сплачені суми відображені у розрахунку, наданому позивачем.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами, дійсно, всупереч положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано належних та достатніх доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих їм житлово-комунальних послуг та повної відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Положенням ст. 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями.

Водночас, можливість застосування ст. 534 ЦК України не ставиться в залежність від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснює платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу, (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.

Правовою підставою для даного висновку є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п.3.8), затверджена постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №22, та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (п.1.2), затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 18.04.18 р. у справі № 904/12527/16.

Отже, якщо в платіжній квитанції чітко визначено призначення платежу - оплата за певний місяць, враховуючи визначені ст. 11 ЦК України, підстави виникнення зобов`язань, п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відповідач не має права зараховувати, сплачені кошти в рахунок погашення заборгованості інших осіб.

Отже, розраховуючи суму боргу за період, заявлений у позові з 01.07.2019 р. по 30.10.2020 р., без нарахувань за жовтень 2020 р., на загальну суму 6 102, 83 грн з кожного, апеляційним судом встановлено, що відповідачами надані квитанції про часткову оплату, які повинні враховуватись при розгляді справи.

При цьому апеляційним судом враховується період з 01.07.2019 р. по 30.10.2020 р., без нарахувань за жовтень 2020 р.

Так, по особовому рахунку № 1271 Відповідачем 1 було сплачено /а.с. 43/:

послуги за липень 2019 року на суму 358,99;

послуги за серпень 2019 року на суму 358,99;

послуги за вересень 2019 року на суму 358,99;

послуги за жовтень 2019 року на суму 358,99;

послуги за листопад 2019 року на суму 358,99;

послуги за грудень 2019 року на суму 358,99;

послуги за січень 2020 року на суму 358,99;

послуги за лютий 2020 року на суму 358,99;

послуги за березень 2020 року на суму 358,99;

послуги за квітень 2020 року на суму 327, 66;

послуги за травень 2020 року на суму 358,99;

послуги за червень 2020 року на суму 358,99;

послуги за липень 2020 року на суму 358,99;

послуги за серпень 2020 року на суму 358,99;

послуги за вересень 2020 року на суму 358,99.

Загальна сума оплати становить 5 353, 52 грн, сума пред`явленої заборгованості становить 6 102, 83 грн, отже сума боргу по рахунку № 1271 становить 749, 31 грн.

По особовому рахунку № 1272 Відповідачем 2 було сплачено /а.с. 60/:

послуги за липень 2019 року на суму 358,99;

послуги за серпень 2019 року на суму 358,99;

послуги за вересень 2019 року на суму 358,99;

послуги за жовтень 2019 року на суму 358,99;

послуги за листопад 2019 року на суму 358,99;

послуги за грудень 2019 року на суму 358,99;

послуги за січень 2020 року на суму 358,99;

послуги за лютий 2020 року на суму 358,99;

послуги за березень 2020 року на суму 358,99;

послуги за квітень 2020 року на суму 327, 66;

послуги за травень 2020 року на суму 358,99;

послуги за червень 2020 року на суму 358,99;

послуги за липень 2020 року на суму 358,99;

послуги за серпень 2020 року на суму 358,99;

послуги за вересень 2020 року на суму 358,99.

Загальна сума оплати становить 5 353, 52 грн, сума пред`явленої заборгованості становить 6 102, 83 грн, отже сума боргу по рахунку № 1272 становить 749, 31 грн.

Отже, апеляційний суд доходить висновків про стягнення зазначеної заборгованості, окремо з кожного з відповідачів, оскільки рахунки відповідачів розділені, солідарного зобов`язання не виникає.

Доводи апеляційної скарги щодо підписанта позову, апеляційним судом відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході перевірки обставин справи. Так, справа за сумою стягнення є малозначною, а представник діє на підставі довіреності, що міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вирішує питання судових витрат.

За звернення до суду позивачем сплачено 2 684 грн, тобто по 1 342 грн за кожного з відповідачів, позовні вимоги задоволено у розмірі 749, 31 грн, з заявлених 6 102, 83 грн також на кожного з відповідачів. Отже судовий збір, пропорційно задоволених позовних вимог становить по 164, 77 грн, що підлягають до стягнення з кожного з відповідачів.

За розгляд апеляційної скарги кожним з відповідачів сплачено 2013 грн, з урахуванням пропорційності задоволених апеляційних вимог, з позивача на користь кожного з апелянтів підлягає стягненню по 1765, 84 грн.

Крім того, апелянтом заявлено стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, понесених в суді першої інстанції, в яких апеляційний суд відмовляє, оскільки позов задоволено частково, розрахунки здійснені апеляційним судом самостійно у повному обсязі, отже, в даному випадку суд, зокрема, не вбачає підстав для застосування пропорційності стягнення таких витрат.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» 749, 31 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» 749, 31 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» 164, 77 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» 164, 77 грн.

У вимогах про стягнення на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн відмовити.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» на користь ОСОБА_1 1765, 84 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Столиця» на користь ОСОБА_2 1765, 84 грн.

Дані сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія «Столиця», ЄДРПОУ 43175008, адреса: м. Київ, вул. Межигірська, 28;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: