Постанова

від 04.12.2023 по справі 760/7449/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 760/7449/22

номер провадження №22-ц/824/11689/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича

на рішення Солом`янського районного суду м. Києва 08 травня 2023 року /суддя Букіна О.М./

у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, просив суд стягнути з нього заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 28.12.2018 р. станом на 28.12.2021 р. в сумі 74979, 86 грн та судові витрати.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва 08 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 47-50/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що в Анкеті-заяві позичальник погодився з умовами договору, який посвідчувався електронним цифровим підписом, тобто між сторонами укладено електронний договір за яким позичальником прийнято умови банку, погоджено тарифи. Особливістю таких договорів є їх дистанційне обслуговування, шляхом проставляння електронного цифрового підпису. Отже, позиція суду першої інстанції про те, що сторонами не було погоджено умов договору є такою, що не відповідає вимогам закону, зокрема ЗУ «Про електронну комерцію». Додатково наголошував на презумпції правомірності правочину. Вказував, що сторони домовились, що банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування, що зазначена в договорі, умовами визначена відповідальність за порушення умов договору.

ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, за єдиною відомою суду адресою, конверт повернувся не врученим у зв`язку з відсутністю адресата, відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з задоволенням позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 28.12.2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідно до положень анкети-заяви, зазначається, що позичальник згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи (ресурс: Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms) та Тарифи.

Згідно з наданим банком розрахунком ОСОБА_1 станом на 28.12.2021 року має заборгованість в загальному розмірі 74979, 86 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 72971, 87 грн та заборгованістю за порушення грошового зобов`язання у розмірі 2007, 99 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами частини першої статті 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимогами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, розміщених на сайті: https://www.monobank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновків, що з матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах і порядках нарахування.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, зокрема, позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У жовтні 2017 року АТ "Універсал Банк " запустив новий проект "Monobank", в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках "Monobank" за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проекту "Monobank" є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Тобто, правова природа договору, укладеного через мобільний застосунок "Monobank" полягає у приєднанні до його умов шляхом накладання власного електронного підпису, чим підтверджується згода споживача.

Укладений між сторонами даної справи договір має специфіку, не властиву укладенню кредитних договорів у паперовому вигляді. Банківське обслуговування клієнтів здійснюється дистанційно, без відділень, а тому споживач самостійно розпоряджається наданими йому коштами. Погодження із Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичної особи шляхом проставляння електронного цифрового підпису особою свідчить про належне укладання кредитного договору.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

В даній Анкеті-заяві зазначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву, підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

В анкеті-заяві відповідач висловив свою згоду саме на укладення такого договору з використанням мобільного додатку та доступу до електронних інформаційних ресурсів, задля чого отримав відповідний електронний ключ та електронний підпис.

Згідно із п. 3 Анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Крім того, в п. 6 Анкети-заяви зазначено: "Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису". Усе листування щодо цього договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору" (п. 11 Анкети-заяви).

Відповідачу згенеровано ключову пару з особистим електронним ключем та відповідним йому відкритим ключем, реквізити якого містяться в анкеті-заяві.

Відповідно до пункту 14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про застосування електронного підпису в банківській системі та електронної печатки в банківській системі України" використання удосконаленого електронного підпису, удосконаленої електронної печатки та простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим електронним підписом) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

З огляду на викладене, договір та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи з використанням електронного підпису є правомірними, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Крім того, апеляційний суд вказує на те, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Банку за допомогою Логіну Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, судом встановлено, що кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису та вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст. ст. 205, 207 ЦК України.

Аналіз змісту умов договору засвідчує, що останній містить усі істотні умови для відповідного виду договору, з яких сторони досягли згоди.

Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк подав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості тощо.

Враховуючи, що послуги банку в проекті monobank надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи та інформацію, яка підлягає доведенню до відома споживачів перед укладенням договору споживчого кредитування, надані відповідачу саме через мобільний додаток, апеляційний суд доходить висновку, що відповідач був ознайомлений саме з правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Таким чином, вищенаведене свідчить про укладення сторонами в установлений законом спосіб кредитного договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, в якій, ухвалюючи рішення про стягнення боргу за кредитним договором, суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20.

За вказаних обставин висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Універсал Банк» дотримало вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, є помилковим і таким, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до матеріалів справи, станом на 28.12.2021 р., за відповідачем наявна заборгованість в сумі 74979, 86 грн. /а.с. 7-11/

Окрім того, до апеляційної скарги банк подав до суду виписку по особовому рахунку.

З вищевказаної виписки по картковому рахунку вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

Частиною третьою ст. 367 ЦПК України застережено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 761/24136/15-ц (провадження № 61-20393св21), згідно якого судом касаційної інстанції було зазначено, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що поданий заявником під час апеляційного провадження доказ, не подавався до суду першої інстанції і який під час апеляційного розгляду може бути прийнятий лише у виняткових випадках, оскільки він не є новим доказом у розумінні ст. 367 ЦПК України, а лише підтверджує раніше подані докази, які містяться у матеріалах справи.

А відтак, колегія суддів вважає, що надані стороною позивача додаткові докази, зокрема, деталізована виписка про рух коштів по картці відповідача, за своєю правовою природою не є новим доказом та лише додатково свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

При цьому слід зауважити, що виписка по картковому рахунку, подана позивачем, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

На підтвердження розміру заборгованості, до суду першої інстанції надано розрахунок.

Відповідачем не спростовано належним чином викладені банком доводи по суті заявлених у цій справі вимог.

Отже, апеляційний суд, дослідивши виписку по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, а тому, невірно був відхилений судом першої інстанції як належний і достовірний доказ.

Окрім того, апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), згідно яких у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач не надав суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 08 липня 2020 року по справі №464/4985/15-ц визначено, що твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

У постанові від 02 липня 2020 року в справі №753/16745/15-ц Верховним Судом підтримано позицію суду апеляційної інстанції про те, що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору, а тому є належним доказом.

Отже, відповідачем у даній справі не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами обставини отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку та виписці, долученій до апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача заявленої заборгованості у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2 270 грн 00 коп. та за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 405 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича на рішення Солом`янського районного суду м. Києва 08 травня 2023 року - задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва 08 травня 2023 року - скасувати.

Позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження 04114, м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 28.12.2018 року, у розмірі 74979, 86 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження 04114, м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19) 2 481 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження 04114, м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19) 3721, 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: