Постанова

від 05.12.2023 по справі 160/12391/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/12391/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-М» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року

у адміністративній справі № 160/12391/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-М» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року задоволено адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та стягнуто з ТОВ «Будівельна компанія-М» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 282 244,94 грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем по справі з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-М» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Порушення норм процесуального права мотивована відповідачем в апеляційній скарзі тим, що всупереч вимог ч.2 ст.161 КАСУ суб`єкт владних повноважень не направляв відповідачу на поштову адресу та на офіційну електронну адресу позовну заяву і додані до неї документи, у зв`язку з чим відповідач був не обізнаний про ініційований позивачем судовий спір, а відповідно, був позбавлений процесуального права своєчасно надати письмові заперечення проти позову, пояснення та докази на спростування обставин і заявлених позовних вимог, зазначених у позові.

Обґрунтовуючи порушення судом норм матеріального права, відповідач посилається на положення: пунктів 2.1. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 28 вересня 2005 року № 286; ст.64 Господарського кодексу України; лист Мінпраці України № 162/06/187-07 від 27.06.2007 року; а також на положення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІ у редакції Закону України від 18.10.2022 року № 2682-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» (з 06.11.2022 року), якою скасовано обов`язок роботодавців подавати форму звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю». З урахуванням змісту наведених норм, апелянт вказує на безпідставність висновків про незабезпечення ТОВ «Будівельна компанія-М» виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що стало підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 282 244,94 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.

На спростування зазначених висновків суду першої інстанції, відповідач вказує, що в дійсності в період з січня по грудень 2022 року у ТОВ «Будівельна компанія -М» працювали від 2 до 22 штатних працівників, а саме, відповідно до штатних розписів ТОВ «Будівельна компанія-М» за 2022 рік, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період становила: у січні 2022 року 2 особи; у лютому 2022 року 2 особи; у березні 2022 року 2 особи; у квітні 2022 року 2 особи; у травні 2022 року 2 особи; у червні 2022 року 10 осіб; у липні 2022 року 18 осіб; у серпні 2022 року 16 осіб; у вересні 2022 року 14 осіб; у жовтні 2022 року 14 осіб; у листопаді 2022 року 22 особи; у грудні 2022 року 21 особа. За вказаних обставин, на переконання відповідача для ТОВ «Будівельна компанія-М» у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становила - 1 особу з інвалідністю, яка була заповнена внаслідок прийняття на посаду прибиральника територій згідно наказу ТОВ «Будівельна компанія-М» №15/06 від 15.06.2022 року особу з інвалідністю ОСОБА_1 , що свідчить про здійснення TOB «Будівельна компанія-М» усіх залежних від нього заходів для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році та фактично було виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

На підтвердження помилковості висновків суду першої інстанції у даній справі, відповідач акцентує увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 21.11.2022 року по справі 400/3957/21, відповідно якої у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (п.55) у разі підтвердження вказаного факту за наслідками проведеної органами Держпраці перевірки, яку сам Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 05.06.2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ. Позивачем у даному випадку не надано до суду акту перевірки органу Держпраці, в якому було б встановлено факт недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році, також як і не надано доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році, тому вимоги позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій ґрунтуються у цій справі лише на інформаційно-аналітичній базі даних, що на переконання відповідача свідчить про сукупність допущених контролюючим органом порушень під час реалізації своїх функцій та принципу законності, а неврахування судом першої інстанції вказаних обставин є підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.327 КАС України.

Позивач отримавши 08.11.2023 року апеляційну скаргу відповідача з додатками та ухвали суду, своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає колегії суддів здійснити перегляд справи в апеляційному порядку без письмового відзиву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та відзиву позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставини та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійша висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія-М» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, і підставою для нарахування позивачем TOB «Будівельна компанія-М» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 282 244,94 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати фактично стало не подання відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік за формою № 3-ПН, які в добровільному порядку відповідачем не були сплачені, що призвело до звернення позивача з позовом у цій справі про стягнення адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції спирався на положення ч.1 ч.3 ст.18, ч.3 ч.7 ч.9 ч.10 ст.19, ч.1 ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р № 875-ХІІ (далі - Закон №875) якими прописано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, у разі невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, суб`єкт господарювання має щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Також судом першої інстанції було враховано положення п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р №5067-VІ (далі Закон №5067) згідно якого роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

За наведених вище положень чинного законодавства та посилаючись на постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що підприємство зобов`язано вживати усі залежні від нього передбачені законом заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно, виходячи з того, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження усіх вжитих залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2022 році суд першої інстанції з огляду на положення ст.77 та ст.90 КАСУ визнав за необхідне задовольнити позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у цій справі.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі, оскільки задовольняючи вимоги позивача у цій справі суд першої інстанції хоча і правильно процитував зміст ч.1 ч.3 ст.18, ч.7 ч.9 ч.10 ст.19, ч.1 ч.4 ст.20 Закону №875 та п.4 ч.3 ст.50 Закону №5067, у той же час не перевірив твердження позивача стосовно невиконання ТОВ «Будівельна компанія-М» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону №875-XII, внаслідок чого суд визнав достатньою підставою для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік у розмірі 282 244,94 грн.

Як з`ясовано колегією суддів із змісту рішення суду першої інстанції, підставою для задоволення вимог позивача фактично стало не надання відповідачем суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2022 році, у тому числі і щляхом надання інформації про попит на вакансій відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону №5067.

Під час вирішення спору у цій справі, суд першої інстанції обмежився витребуванням ухвалою від 26.07.2023 від позивача інформації центру зайнятості щодо подання відповідачем звітів 3-ПН протягом спірного періоду та щодо направлення осіб з інвалідністю для працевлаштування до відповідача, а також пояснень про підстави їх не працевлаштування, матеріали надання інформації, необхідної для їх працевлаштування (а.с.16). Разом з тим, отримавши витребувану інформацію у формі листа Дніпропетровського обласного центу зайнятості від 14.08.20223 № 12/02.03-2864 (а.с.26 зворот) та таблиці

При цьому, суд першої інстанції для з`ясування фактичних обставин спірних правовідносин, навіть не намагався отримати від учасників спору у цій справі інформацію, яка б пояснювала підстави та складові розрахунку адміністративно-господарських санкцій відповідачу за 2022 рік у розмірі 282 244,94 грн, хоча надана позивачем на виконання ухвали суду інформація стосовно звітності роботодавців (за переліком Додатку) про наявність вакантних посад для осіб з інвалідністю за формою 3-ПН (а.с.26зв-27) є неінформативною задля перевірки спірного у цій справі питання.

Наведені вище обставини свідчать про формальний підхід суду першої інстанції до вирішення спору у цій справі, і на переконання колегії суддів цьому сприяло грубе порушення прав відповідача, зокрема, бути обізнаним про наявність судового спору та надати свої пояснення і докази на спростування вимог суб`єкта владних повноважень про стягнення адміністративно-господарських санкцій, що з урахуванням помилкового застосування норм матеріального права при неповному з`ясуванні фактичних обставин спірних правовідносин призвело до ухвалення судом першої інстанції у цій справі незаконного та необґрунтованого рішення по суті спору.

Зокрема, судом першої інстанції у даному випадку було сприйнято долучені до матеріалів справи позивачем список відправлень (а.с.8-9) та квитанцію і опис вкладення ф.107 (а.с.10-11) як належні докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів, хоча ч.2 ст.161 КАСУ чітко встановлено процесуальний обов`язок суб`єкта владних повноважень додати до позовної заяви докази надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи. Проте, позивачем до суду не надано ні поштового трекінгу відправлення, ні інших доказів на підтверджень вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення відповідно до загального порядку, визначеного затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 Правилами надання послуг поштового зв`язку (п.99, п.105, п.106), що в свою чергу підтверджує доводи позивача про не отримання ним позовної заяви з додатками, і відповідно про його необізнаність про судовий спір у цій справі.

Крім того, суд першої інстанції також проігнорував у даному випадку той факт, що направлена рекомендованим поштовим відправленням ухвала суду від 09.06.2023 про відкриття провадження (а.с.13) не була вручена відповідачу та була повернута до суду 18.07.2023 р, що підтверджено конвертом (а.с.15), але інших заходів задля повідомлення відповідача про наявність відкритого провадження позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з ТОВ «Будівельна компанія-М» адміністративно-господарських санкцій судом не вживалося, внаслідок чого відповідач знову ж таки був позбавлений права надати до суду свої заперечення, пояснення з приводу спірного питання та докази на спростування вимог позивача у цій справі. Як наслідок, суд першої інстанції також був позбавлений можливості правильно визначити предмет доказування та обставини, які слід встановити для законного вирішення справи, а також оцінити докази щодо цих обставин та відповідно ухвалити обґрунтоване і законне рішення у цій справі.

Колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що ініційований позивачем у цій справі спір вирішено судом першої інстанції виключно на підставі бездоказових тверджень позивача про те, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2022 рік складала 83 особи, а тому середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю відповідно до встановленого ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ нормативу у відповідача повинна була складати 3 особи. Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність у відповідача становила 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом, і відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 282244,94 грн., відповідно, саме вказану суму позивач просить стягнути на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Разом з тим, позивач в адміністративному позові не зазначив, а суд першої інстанції під час вирішення спору у цій справі не встановив - джерело отримання позивачем інформації стосовно середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача за 2022 рік у кількості 83 особи та про не створення відповідачем робочих місць для осіб з інвалідністю. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних обставин та про відсутність працевлаштованих відповідачем у 2022 осіб з інвалідністю, на що суд першої інстанції також не звернув уваги взагалі, обмежившись лише наданою позивачем на вимогу суду першої інстанції інформацією з листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 14.08.2023 № 12/02.03-2864 з додатком на 2-х аркушах (а.с.26-27) наданого на запит керівника Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Проте, проаналізувавши зміст вказаного листа № 12/02.03-2864, яким Дніпропетровський обласний центр зайнятості повідомив про не надання протягом 2022 року роботодавцями (відповідно заявленого переліку) вакансій для осіб з інвалідністю підтверджених формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Додаток до цього листа з назвою «Інформація про подання звітів про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за формою 3-ПН та направлення осіб з інвалідністю для їх укомплектування», в якому до переліку роботодавців під порядковим № 6 включено ТОВ «Будівельна компанія-М» з проставленням « 0» у всіх графах таблиці колегія суддів наголошує, що надана позивачем інформація взагалі не стосується предмету спору у цій справі, оскільки цією інформацією у будь-який спосіб не підтверджується ні середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача, ні факт не створення позивачем встановленого згідно ст.19 Закону № 875 нормативу кількості робочих місць, ні вчинення відповідачем господарського правопорушення внаслідок не вжиття заходів для виконання встановленої законодавством норми для працевлаштування осіб з інвалідністю та обов`язку про їх працевлаштуванню, в тому числі і внаслідок не працевлаштування осіб з інвалідністю на створені підприємством робочі місця.

Судова колегія вважає, що вказаний у попередньому абзаці доказ є лише інформацією внутрішнього користування, яка стосується виключно Дніпропетровського обласного центру зайнятості, що підтверджується змістовим навантаженням відомостей у графах Додатку: місяць, в якому надавався звіт №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу з вакансіями для осіб з інвалідністю»; дата листа щодо підтвердження актуальності вакансії; дата закриття вакансії за даними філії ДОЦЗ; вакансії для осіб з інвалідністю; кількість робочих місць для осіб з інвалідністю; кількість направлених на працевлаштування осіб з інвалідністю; кількість осіб з інвалідністю, які не були працевлаштовані з підстав «не відповідає вимогам».

Наведене у сукупності з відсутністю інформації про подання/неподання відповідачем звітів форми 3-ПН до 2022 року (тобто, 2021 і раніше), на переконання колегії суддів свідчить, що надана позивачем на виконання ухвали суду першої інстанції інформація Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, яка міститься в листі Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 14.08.2023 № 12/02.03-2864 з додатком (а.с.26-27) не є належним та достатнім доказом у цій справі стосовно незабезпечення ТОВ «Будівельна компанія-М» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, також як і не підтверджує правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 282 244,94 грн.

Переглядаючи в апеляційного порідку оскаржуване у цій справі рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство про зайнятість населення та інші нормативно-правові акти не передбачають фінансових санкцій для роботодавців чи адміністративної відповідальності для посадових осіб за неподання звітності про вакансії, зокрема, за не звітування роботодавців по формі 3-ПН, метою подання яких є лише оперативне вирішення питання добору персоналу та пришвидшення укомплектування вакансій.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень п.4 ч.3 ст.50 Закону № 5067-VI, а також приписів Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджувався на реалізацію вказаної норми Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (діючий до липня 2022 року та втратив чинність 07.07.2022) і наказом Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022 (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) - на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що періодичність подачі роботодавцем звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено тільки, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (робоче місце) на яку не працевлаштовано осіб з інвалідністю. Тому, якщо роботодавець має вакансію (не зайняте робоче місце), та одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він вважається таким, що виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Відповідно, самостійне працевлаштування роботодавцем на створене ним робоче місце особи з інвалідністю, навіть без подання звіту за формою 3-ПН, також вважається належним вжиттям учасником господарських відносин залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічна правова позиція викладалася неодноразово у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21

На думку апеляційного суду заслуговує уваги у даному спірному випадку також те, що на обґрунтування підстав для розрахунку відповідачу сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у позовній заяві спирається лише на окремо визначені ним частини змісту ст.19 Закону № 875-ХІІ (на що суд першої інстанції також не звернув уваги), зокрема позивачем було процитовано:

- ч.6 ст.19 цього Закону, відповідно якої Пенсійний фонд надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

- та ч.11 ст.19 цього Закону, за якою Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Разом з тим, позивач у цій справі звертаючись о суду не вважав за необхідне брати до уваги та не зазначав в позовній заяві про інші положення ст.19 Закону № 875-ХІІ, якими врегульовано порядок виявлення порушень, а саме, якими чітко визначено, що «отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю» (ч.7), а перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.9).

Отже, при отриманні від Пенсійного фонду України інформації інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд зобов`язаний був повідомити територіальний орган Держпраці, який у межах позапланової перевірки встановлює дотримання чи недотримання роботодавцем виконання вимог законодавства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-Х1І Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць.

Наведене вище свідчить, що суд першої інстанції не тільки залишив без уваги недоведеність позивачем інформації про середньооблікову чисельність штатних працівників відповідача за 2022 рік у кількості 83 особи і не створення відповідачем робочих місць для осіб з інвалідністю за нормативом згідно ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ, а й не врахував відсутність (не надання позивачем суду) будь-яких доказів проведення згідно ч.7 ст.19 Закону № 875-ХІІ перевірки відповідача за наслідками отриманої позивачем від Пенсійного фонду України інформації, що на переконання колегії суддів є підтвердженням того, що суд першої інстанції у цій справі припустився надмірного формалізму та однобічно вирішив спір у цій справі на підставі неналежної оцінки обставин, які ґрунтуються лише на недоведеній доказово позиції позивача про вчинення відповідачем правопорушення за яке передбачена господарсько-правова відповідальність згідно ст.218 Господарського кодексу України.

Виходячи з того, що під час апеляційного перегляду даної справи є беззаперечно підтвердженим грубе порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування фактичних обставин спірних правовідносин на підставі повно і всебічно з`ясованих вимог та заперечень, підтверджених доказами, які мають значення для вирішення спору та відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, колегія суддів визнає за необхідне проаналізувати долучені відповідачем до матеріалів адміністративної справи під час її апеляційного перегляду - письмові докази, та вже на підставі їх оцінки, у тому числі на відповідність предмету спору, вирішити по суті заявлені у цій справі як вимоги позивача при зверненні до суду з позовом у червні 2023 року, так і вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, яким задоволено позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВ «Будівельна компанія-М».

Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон № 875-ХІІ встановлює саме дві норми, які є обов`язковими і за невиконання яких суб`єкти господарювання повинні нести адміністративно-господарську відповідальність, тобто: не виконання роботодавцем обов`язку із створення відповідної кількості робочих місць для інвалідів; а також не виконання обов`язку сплачувати відповідні санкції за робочі місця для інвалідів, створені у меншій кількості, і за вакантні робочі місця.

У даному спірному випадку позивачем заявлено вимоги про стягнення з ТОВ «Будівельна компанія-М» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 282 244,94 грн.

Тобто, предметом спору, який підлягає перевірці в судовому порядку є: порушення відповідачем нормативу створення робочих місць для інвалідів (як за нестворення встановленої кількості робочих місць, так і за створені робочі місця, але не зайняті інвалідами); та правильність розрахунку позивачем суми адміністративно-господарських санкцій, застосованих до відповідача.

Разом з тим, перевірити вказані питання спираючись на доводи позивача колегія суддів позбавлена можливості, оскільки позивачем у цій справі не надано суду доказів того, що «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ним складено з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, також як і не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

За вказаних обставин, апеляційний суд при вирішенні спору у цій справі вважає за можливе спиратися саме на подані відповідачем до апеляційного суду письмові докази, якими підтверджується той факт, що у період з січня по грудень 2022 року у ТОВ «Будівельна компанія-М» працювали від 2 до 22 штатних працівників, а інші працівники підприємства були прийняті на роботу за сумісництвом, що підтверджується відомостями з Додатку до Податкового розрахунку та Додатку 5 до Податкового розрахунку.

Зокрема, судова колегія бере до уваги долучені до матеріалів справи копії документів ТОВ «Будівельна компанія-М»: наказу № 4ШР від 31.12.2021 та штатний розпис з 01.01.2022, якими підтверджено затвердження і введення в дію з 01.01.2022 року штатний розпис у кількості 2 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 18520,00 грн. (а.с.38-39); наказу № 5ШР від 01.06.2022 та штатний розпис з 02.06.2022, якими підтверджено затвердження і введення в дію з 02.06.2022 року штатний розпис у кількості 10 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 125347,00 грн. (а.с.40-41); наказу № 6ШР від 30.06.2022 та штатний розпис з 01.07.2022, якими підтверджено затвердження і введення в дію з 01.07.2022 року штатний розпис у кількості 18 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 193666,00 грн. (а.с.42-43); наказу № 7ШР від 29.07.2022 та штатний розпис з 01.08.2022, якими підтверджено затвердження і введення в дію з 01.08.2022 року штатний розпис у кількості 16 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 183730,00 грн. (а.с.44-45); наказу № 8ШР від 31.08.2022 та штатний розпис з 01.09.2022, якими підтверджено затвердження і введення в дію з 01.09.2022 року штатний розпис у кількості 14 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 156402,00 грн. (а.с.46-47); наказу № 9ШР від 31.10.2022 та штатний розпис з 01.11.2022, якими підтверджено затвердження і введення в дію з 01.11.2022 року штатний розпис у кількості 22 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 248329,00 грн. (а.с.48-49); наказу № 10ШР від 30.11.2022 та штатний розпис з 01.12.2022, якими підтверджено затвердження і введення в дію з 01.12.2022 року штатний розпис у кількості 21 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 229696,00 грн. (а.с.50-51); наказу № 15/06 від 15.06.2022 про прийняття на роботу з 16.06.2022 на посаду прибиральника території з окладом 7453,00 грн. ОСОБА_1 , яка згідно Довідки до Акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 621805 від 09.02.2021 є інвалідом третьої групи (а.с.52-53).

Апеляційний суд вважає, що зазначеними у попередньому абзаці доказами беззаперечно підтверджено, що у 2022 році ТОВ «Будівельна компанія-М» було створено одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, на яку з 16.06.2022 року працевлаштована особа з інвалідністю, що в свою чергу свідчить про виконання ТОВ «Будівельна компанія-М» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік відповідно до вимог ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ, оскільки загальна кількість штатних працівників ТОВ «Будівельна компанія -М» в період з січня по грудень 2022 року становила від 2 до 22 працюючих, а не як зазначено в позові Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Дотримання відповідачем визначеного ст.19 Закону № 875-ХІІ нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за умови працюючих від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, також як і забезпечення відповідачем прав осіб з інвалідністю шляхом працевлаштування на оплачувану роботу (ст.18 Закону № 875-ХІІ) підтверджується долученими до матеріалів адміністративної справи копіями звітів ТОВ «Будівельна компанія-М», які згідно квитанцій (а.с.98, 104, 183, 225) були доставлені до ГУ ДПС у Дніпропетровської області та прийняті відповідно до отриманого результату обробки від Пенсійного фонду України: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску - за перший квартал 2022 року (а.с.79-83), за другий квартал 2022 року (а.с.99-103), за третій квартал 2022 року (а.с.139-143), за четвертий квартал 2022 року (а.с.184-188); відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам - за перший квартал 2022 року помісячно (а.с.84-89), за другий квартал 2022 року помісячно (а.с.105-144), за третій квартал 2022 року помісячно (а.с.144-158), за четвертий квартал 2022 року помісячно (а.с.189-202); відомостями про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору - за перший квартал 2022 помісячно (а.с.90-91,94-95,96-97), за другий квартал 2022 помісячно (а.с.114-124), за третій квартал 2022 року помісячно (а.с.159-179), за четвертий квартал 2022 року помісячно (а.с.203-220); відомостями про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за перший квартал 2022 (а.с.92-93), за другий квартал 2022 (а.с.125-138), за третій квартал 2022 року (180-182), за четвертий квартал 2022 року (а.с.221-224).

А саме, переліченими у попередньому абзаці звітними документами відповідача, зокрема, відображеною у Додатку 1 до Податкового розрахунку (рядок № 21 «ознака наявності трудової книжки») та у Додатку 5 до Податкового розрахунку (рядок № 16 «документ підстава про початок/кінець трудових відносин») інформацією підтверджено: як середньооблікову кількість штатних працівників відповідача за звітний період з січня по грудень 2022 року від 2 до 22 штатних працівників (у січні 2022 року 2 особи; у лютому 2022 року 2 особи; у березні 2022 року 2 особи; у квітні 2022 року 2 особи; у травні 2022 року 2 особи; у червні 2022 року 10 осіб; у липні 2022 року 18 осіб; у серпні 2022 року 16 осіб; у вересні 2022 року 14 осіб; у жовтні 2022 року 14 осіб; у листопаді 2022 року 22 особи; у грудні 2022 року 21 особа); так і змінну кількість прийнятих відповідачем у звітний період 2022 року на роботу працівників за сумісництвом (зовнішніх сумісників), які згідно з підпунктом 2.6.1 розділу 2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 28 вересня 2005 року № 286 - не включаються, як до середньооблікової кількості штатних працівників, так і до облікової кількості штатних працівників ТОВ «Будівельна компанія-М».

Таким чином, описані вище обставини свідчать, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за період з січня до червня 2022 року складала 2 особи, а в період досягнення середньооблікової кількості штатних працівників у червні 2022 року 10 працівників (що більше 8), відповідачем було працевлаштовано на підприємстві одного інваліда, через що останнім був виконаний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому, особи, які працювали за сумісництвом на ТОВ «Будівельна компанія-М» у період 2-4 кварталів 2022 року не повинні були включатися до розрахунку норматива робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Підсумовуючи встановлені колегією суддів обставини у сукупності, колегія суддів дійша висновку, що допущені позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушення процедури перевірки виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та не доведення позивачем належними доказами недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році чи порушення ним вимог ст.19 Закону №875-XII свідчать, що нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним та необґрунтованим.

Оскільки судом першої інстанції не було враховано вищевикладених по тексту постанови апеляційного суду обставин та неправильно встановив обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-М» - задовольнити.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року - скасувати.

У задоволені адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-М» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 282 244,94 грн. відмовити у повному обсязі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-М» код ЄДРПОУ 40911847 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю код ЄДРПОУ 25005978, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та за подачу до суду апеляційної скарги у розмірі 10 584 грн 18 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 05.12.2023 року та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун