Постанова

від 29.11.2023 по справі 640/27744/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/27744/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Кузьмишина О.М.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к позивача Волкова М.Ю.

пр-к відповідача Кальковець В.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.А.Р.К» до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Л.А.Р.К.» звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 706660701 від 21.09.2021;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 706720701 від 21.09.2021;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 706760701 від 21.09.2021;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 706790701 від 21.09.2021.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року, позовні вимоги було задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог.

За наслідками касаційного оскарження, постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.А.Р.К.» задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №640/27744/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд звернув увагу, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача щодо наявності первинних документів, а також не вирішив питання їх достовірності, достатності, належності для підтвердження або спростування висновків податкового органу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 листопада 2023 року.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Л.А.Р.К.», результати якої оформлено актом від 03.08.2021.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Л.А.Р.К.»:

- п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Кодексу, ст. 9 Закону України № 996-XIV, п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17 918 598 грн, в тому числі за 2019 рік - на суму 12 238 133 грн, за 2020 рік - на суму 5 680 465 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за І квартал 2021 року на суму 24 661 407 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 22 786 682 грн, у тому числі по періодах:

- березень 2019 року - 774 837 грн;

- квітень 2019 року - 728 685 грн;

- травень 2019 року - 3 068 887 грн;

- червень 2019 року - 1 327 781 грн;

- липень 2019 року - 1 613 357 грн;

- серпень 2019 року - 2 063 836 грн;

- вересень 2019 року - 5 600 782 грн;

- жовтень 2019 року - 3 400 840 грн;

- листопад 2019 року - 980 198 грн;

- грудень 2019 року - 739 923грн;

- січень 2020 року - 955 953 грн;

- лютий 2020 року - 542 962 грн;

- листопад 2020 року - 725856 грн;

- грудень 2020 року - 262788 грн.

- та завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2021 року на суму 2055150 гривень.

У подальшому, на адресу позивача направлено наступні ППР:

- № 706660701 від 21.09.2021, яким нараховано податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 22 786 682,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 5 696 670,00 грн;

- № 706720701 від 21.09.2021, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 2 055 150,00 грн;

- № 706760701 від 21.09.2021, яким нараховано податкове зобов`язання з ППП у розмірі 17 918 598,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 059 533,00 грн;

- № 706790701 від 21.09.2021, яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування ППП у розмірі 24 661 407,00 грн.

Товариство, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.09.2021 № 706660701, № 706720701, №706760701, звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Таким чином, із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як встановлено перевіркою контролюючого органу, в межах здійснення господарської діяльності ТОВ «Л.А.Р.К.» впродовж 2019-2021 років проведено наступні господарські операції, а саме:

1) Договір поставки №ФЛ/9/03/19 від 29.03.2019 - контрагент ТОВ «ФОРЕСТ САНРАЙЗ» (ЄДРПОУ - 40949294); об`єкт поставки (товар) - олія соняшникова; кількість поставленого товару - 464,48 тон; сума договору - 9 021 130,56 грн. (т.3 а/с - 49);

2) Договір поставки №КЛ/13/05/19 від 13.05.2019 - контрагент ФГ «Кочкін» (ЄДРПОУ - 42589902) ; об`єкт поставки (товар) - олія соняшникова, пшениця м`яка (фуражна); кількість поставленого товару - 909,3 тон олія соняшникова, 3 248 тон пшениця м`яка (фуражна); сума договору - 36 773 325,00 грн. (т.2 а/с - 171);

3) Договір поставки №ФЛ0307/19 від 03.07.2019 - контрагент ТОВ «Фермерське господарство Торговий дім Фаворіт» (ЄДПРОУ - 42882148); об`єкт поставки (товар) -пшениця фур., ячмінь 3 класу, пшениця 3 клас, олія соняшникова сира нерафінована, пшениця м`яка 4 клас; кількість поставленого товару - 2 520 тон пшениця фур., ячмінь 3 класу 500 тон, пшениця 3 клас 500 тон, 745, 32 тон Олія соняшникова сира нерафінована, 2 700 тон пшениця м`яка 4 клас; сума договору - 46 313 224,00 грн. (т.2 а/с - 48);

4) Договір поставки №1010/19 від 10.10.2019 - контрагент ФГ «Лана СПГ» (ЄДРПОУ - 42590389); об`єкт поставки (товар) - олія соняшникова; кількість поставленого товару - 1981,625 тон; сума договору - 39 693 918,00 грн. (т.2 а/с - 13);

5) Договір поставки №2/12 від 02.12.2019 - контрагент ФГ «Водограй Агро» (ЄДРПОУ - 42598752); об`єкт поставки (товар) - ячмінь; кількість поставленого товару - 177,88 тон; сума договору - 934 937,28 грн. (т.1 а/с-207);

6) Договір поставки № 30/07-20-ВЛ від 03.07.2020- контрагент ТОВ «Весмін» (ЄДРПОУ - 43210199); об`єкт поставки (товар) - олія соняшникова сира нерафінована; кількість поставленого товару - 180 тон; сума договору - 3 495 960,00 грн. (т.2 а/с - 3);

7) Договір поставки № 1109/2020-Л від 11.09.2020- контрагент ТОВ «Аграрнонауково виробнича фірма Криниця» (ЄДРПОУ - 39755772); об`єкт поставки (товар) - олія соняшникова сира нерафінована; кількість поставленого товару - 660 тон; сума договору - 12 818 520,00 грн (т.2 а/с - 58).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження настання реальних наслідків позивачем до матеріалів справи додано: додатки до договорів, специфікації , рахунки на оплату та копії видаткових накладних виписаних на користь позивача.

Отримання товару за даними договорами поставки здійснювалась на підставі правил Інкотермс-2010, а саме EXW, тобто покупець самостійно здійснював самовивіз товару з складів постачальника.

Крім того, розрахунки за даними операціями/правочинами проведені в повному обсязі у порядок та спосіб, які передбачені чинним законодавством. Зокрема дана інформація підтверджується контролюючим органом у відомостях Акту перевірки, а саме:

- відносно ТОВ «ФОРЕСТ САНРАЙЗ» - сторінка 8 Акту перевірки;

- відносно ФГ «КОЧКІН» - сторінка 13 Акту перевірки;

- відносно ТОВ «Фермерське господарство Торговим дім Фаворіт» - сторінка 16 Акту перевірки;

- відносно ФГ «ЛАНА СПГ» - сторінка 21 Акту перевірки;

- відносно ФГ «ВОДОГРАЙ АГРО» - сторінка 25 Акту перевірки;

- відносно ТОВ «ВЕСМІН» - сторінка 30 Акту перевірки;

- відносно ТОВ «АНВФ «Криниця» - сторінка 35 Акту перевірки.

Колегія суддів зазначає, що зазначені товари були передані в межах договорів укладених між позивачем та ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» і ТОВ «ДОЛОРОССА» за договорами №2108ЛА від 21.08.2019 та №1709-Л від 17.09.2019 відповідно.

Так, 21.09.2019 між ТОВ «Л.А.Р.К.» (Комітент) та ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» (Комісіонер) укладено договір комісії №2108ЛА від 21.08.2019 (т.2 а/с - 229).

В подальшому, між даними Сторонами укладені Додатки №1 та №2 від 21.08.2019 щодо доручення Комісіонеру продати партії товару на експорт, а саме пшеницю 3-го класу (кількість 500 тон) та пшеницю 4-го класу (кількість 4 371,025 тон) (т.2 а/с - 234-235).

Так, вищенаведений товар був переданий Комітентом Комісіонеру 27.08.2019, що підтверджується:

1) актом №1 приймання-передачі товару від 27.08.2019 до додатка №1 від 21.08.2019 до Договору комісії №2108ЛА від 20.08.2019, щодо приймання-передачі пшениці м`якої, 4-го класу у кількості 4 371,025 тон. (т.2 а/с - 236);

2) актом №1 приймання-передачі товару від 27.08.2019 до додатка №2 від 21.08.2019 до Договору комісії №2108ЛА від 20.08.2019, щодо приймання-передачі пшениці 3-го класу у кількості 500 тон (т.2 а/с - 248).

Зазначений товар, а саме пшениця 4-го класу реалізований Комісіонером на експорт та поставлений покупцю Alpex Project LTD, що підтверджується:

1) митною декларацією UA504120/2019/108038 від 17.09.2021, щодо поставки 2 448,760 тон пшениці м`якої 4-го класу (т.2 а/с - 249);

2) митною декларацією UA504060/2019/007105 від 18.09.2021, щодо поставки 21,445 тон пшениці м`якої 4-го класу (т.3 а/с - 1).

Кількість нереалізованого товару (на експорт) за договором комісії №2108ЛА від 20.08.2019 становить - 500 тон пшениці 3-го класу, 1900,82 тонна пшениці м`якої 4-го класу.

Зазначений товар повернений Комісіонером Комітенту, що підтверджується актами повернення до Договору комісії №2108ЛА від 20.08.2019 №№1-11, та повернення останнього здійснювалось впродовж 01.11.2019-11.11.2019 (т.2 а/с - 237-247).

Окрім того, між ТОВ «Л.А.Р.К.» та ТОВ «ДОЛОРОССА» укладено Договір комісії №1709-Л від 17.09.2019 (т.1 а/с-160).

В подальшому, між сторонами укладені наступні додатки до даного договору комісії, а саме:

1) Додаток №1 від 17.09.2019 щодо доручення Комісіонеру продати партію товару на експорт, а саме олію соняшникову сиру, нерафіновану (т.1 а/с-165);

2) Додаток №2 від 14.10.2019 щодо доручення Комісіонеру продати партію товару на експорт, а саме олію соняшникову сиру, нерафіновану (т.1 а/с-166);

3) Додаток №3 від 24.10.2019 щодо доручення Комісіонеру продати партію товару на експорт, а саме пшеницю м`яку 4-го класу (т.1 а/с-167);

4) Додаток №4 від 04.09.2019 щодо доручення Комісіонеру продати партію товару на експорт, а саме олію соняшникову сиру, нерафіновану(т.1 а/с-168);

Зазначені товари були передані Комітентом Комісіонеру, що підтверджується:

1) по Додатку №1 - актом №1 приймання-передачі товару від 18.09.2019, щодо приймання-передачі олії соняшникової сирої нерафінованої кількістю 126,440 тон (т.1 а/с-169);

2) по Додатку №2 - актами №1, №2 приймання-передачі товару від 17.10.2019 та 08.11.2019 відповідно, щодо приймання-передачі олії соняшникової сирої нерафінованої кількістю 326,5 тон (т.1 а/с-170-171);

3) по Додатку №3 - актами приймання-передачі товару (пшениці м`якої 4-го класу):

№1 від 01.11.2019; №2 від 02.11.2019; №3 від 03.11.2019; №4 від 04.11.2019; №5 від 05.11.2019; №6 від 06.11.2019; №7 від 07.11.2019; №8 від 08.11.2019; №9 від 09.11.2019; №10 від 10.11.2019; №11 від 11.11.2019, - щодо приймання-передачі пшениці м`якої 4-го класу, кількістю 1900,82 тони (т.1 а/с- 172-182);

4) по Додатку №4 - актами №1, №2 приймання-передачі товару від 18.11.2019 та 19.11.2019 відповідно, щодо приймання-передачі олії соняшникової сирої, нерафінованої кількістю 935 тон (т.1 а/с-182-183).

Товар по Договору комісії №1709-Л від 17.09.2019 в подальшому реалізований Комісіонером на експорт та поставлений покупцю Alpex Project LTD, що підтверджується:

1) митною декларацією №UA508220/2019/100553 від 13.12.2019, щодо поставки 904,916 тон олії соняшникової сирої нерафінованої (т.1 а/с-185);

2) митною декларацією №UA504120/2019/109018 від 18.10.2019, щодо поставки 126,412 тон олії соняшникової сирої нерафінованої (т.1 а/с-187);

3) митною декларацією №UA504120/2019/109955 від 12.11.2019, щодо поставки 325,994 тон олії соняшникової сирої нерафінованої (т.1 а/с-189);

4) митною декларацією №UA508120/2019/005128 від 26.11.2019, щодо поставки 1889,200 тон пшениці м`якої 4-го класу (т.1 а/с-191).

Також, ланцюг постачання від первісного постачальника до операції з експорту за наведеними правочинами підтверджується наступними документами:

1) Договір поставки №КЛ/13/05/19 від 13.05.2019 - контрагент ФГ «Кочкін»; об`єкт поставки (товар) - олія соняшникова, пшениця м`яка (фуражна); кількість поставленого товару - 909,3 тон, олія соняшникова, 3 248 тон, пшениця м`яка (фуражна) комісіонер ТОВ «ЮНІВЕРС ФІРМ»; покупець за операцією з експорту - Alpex Project LTD; кількість Товару - пшениця м`яка (фуражна) 2448,76т ВМД UA504120/2019/108038, пшениця м`яка (фуражна) 21,445т ВМД UA504060/2019/007105;

2) Договір поставки №1010/19 від 10.10.2019 - контрагент ФГ «Лана СПГ» (ЄДРПОУ - 42590389); об`єкт поставки (товар) - олія соняшникова; кількість поставленого товару - 1981,625 тон комісіонер ТОВ «ДОЛОРОССА», покупець за операцією з експорту - Alpex Project LTD; кількість Товару - олія соняшникова нерафінована 126,412т ВМД UA504120/2019/108038, олія соняшникова нерафінована 325,994т ВМД UA504120/2019/109955, олія соняшникова нерафінована 815,219т ВМД UA508220/2019/100553;

3) Договір поставки №ФЛ0307/19 від 03.07.2019 - контрагент ТОВ «Фермерське господарство Торговий дім Фаворіт» (ЄДПРОУ - 42882148); об`єкт поставки (товар) -пшениця фур., ячмінь 3 класу, пшениця 3 клас, олія соняшникова сира нерафінована, пшениця м`яка 4 клас; кількість поставленого товару - 2 520 тон пшениця фур., ячмінь 3 класу 500 тон, пшениця 3 клас 500 тон, 745, 32 тон Олія соняшникова сира нерафінована, 2 700 тон пшениця м`яка 4 клас; комісіонер ТОВ «ДОЛОРОССА»; покупець за операцією з експорту - Alpex Project LTD; кількість Товару - олія соняшникова нерафінована 89,697т ВМД UA508220/2019/100553, пшениця фуражна 1889,2т ВМД UA508120/2019/005128

Перевезення Товарів за первісними договорами поставки здійснювалось комісіонерами ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» та ТОВ «ДОЛОРОССА», за рахунок останніх, відповідні положення наявні в вищенаведених договорах комісії, що укладені з Позивачем.

Відповідно до первісних договорів поставки, додатків та специфікацій укладених в межах останніх, при їх системному аналізі з договорами комісії, додатками та актами приймання-передачі товару до останніх, товарно-транспортними накладними, враховуючи той факт, що перевезення товарів здійснювалась силами та засобами комісіонерів ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ-ФІРМ», ТОВ «ДОЛОРОССА», наявні всі підстави стверджувати про те, що матеріали відносно перевезення товарів містять у собі відомості, що є ідентичними інформації відображеній у первісних правочинах з придбання сільськогосподарської продукції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що перевезення товарів за договорами поставки здійснено в період серпня-грудня 2019 року. Передача товару комісіонеру відбувалась на території морських зернових терміналів, а відтак перевезення такого товару з ціллю його експорту комісіонером є недоцільною та не здійснювалась. Тобто, питання номенклатури товару, його кількості придбаної та переданої комісіонерам, місце поставки останнього, дати відвантаження в розрізі зі строками поставки повністю відповідають умовам укладених правочинів між ТОВ «Л.А.Р.К.», постачальниками сільськогосподарської продукції та комісіонерами за договорами комісії.

В той же час, контролюючим органом не ставиться під сумнів реальність здійснення операцій за договорами комісії та подальший експорт придбаної позивачем продукції.

Наразі, колегія суддів зазначає, що об`єктом дослідження даної справи є обставини викладені в Акті перевірки відповідача, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, зі змісту Акту перевірки, вбачається, що останній містить відомості лише про, нібито, порушення контрагентами позивача та третіми особами за ланцюгом постачання товарів податкової дисципліни. Доказів чи відомостей відносно будь-яких порушень податкового законодавства зі сторони ТОВ «Л.А.Р.К.» відповідний Акт не містить.

Також в акті перевірки податковий орган не ставить під сумнів достовірність даних, які містяться в первинних бухгалтерських документах, а також не зазначає про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства. Також не заперечується і те, що оформлені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам статті 201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто пройшли відповідну перевірку на «ризиковість». Під час проведення перевірки, податковим органом не надавались запити щодо надання окремих документів, пояснень, довідок, інформації (п. 2.7 акту).

Колегія суддів звертає увагу, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача, були зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку у відповідних територіальних органах ДФС, володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю (зокрема, станом на день складання податкових накладних за операціями поставки були платниками ПДВ), яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведених операцій формувати покупцям податковий кредит.

В свою чергу, контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Наразі, апелянтом не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Апелянтом не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Разом з тим, чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Наразі, подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, колегія суддів зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагентів позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 706660701, № 706720701, №706760701 та № 706790701 від 21 вересня 2021 року.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 05.12.2023р.)