Постанова

від 05.12.2023 по справі 120/13403/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13403/23

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

05 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма "Росток" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Агрофірма "Росток" до Державної податкової служби України. Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2023 року Приватне підприємство Агрофірма "Росток" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області, комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнанняпротиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Так, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2023 даний позов залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року позовну заяву Приватного підприємства Агрофірма "Росток" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області, комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положення ч. 5 ст. 160 КАС України містить вимоги до позовної заяви, а стаття 161 передбачає документи, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Тобто, КАС України передбачено можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч. 4 ст. 122 КАС України.

Так, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є ст. 56 ПК України із змісту якої встановлено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно з п.п. 56.2, 56.3, 56.17 ст. 56, п. 57.3 ст. 57 ПК України процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Тобто, норма ст. 56.19 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України та має перевагу у застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому прядку податкових повідомлень-рішень за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Дана норма визначає строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує рішення комісії ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної від 15.08.2022 за № 7202380/32055223 про відмову Приватному підприємству Агрофірма "Росток" у реєстрації податкової накладної № 46 від 22.07.2022 року.

При цьому, Приватне підприємство Агрофірма "Росток" зверталося до контролюючого органу центрального рівня з відповідною скаргою на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Однак, рішенням комісії ДПС від 08.09.2023 року №40059/ 32055223/2 отримало відмову.

Водночас, повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач оскаржує рішення від 15.08.2022 за №7202380/32055223 подавши до суду даний позов лише 30.08.2023 року, пропустивши тримісячний строк звернення до суду.

При цьому, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву вказав, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 07.09.2023 року.

Колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, адже зворотнє підтверджується матеріалами справи, так з тренінгу відстеження №2100108483255 судом встановлено, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року лише надіслана позивачу 07.09.2023, однак отримана останнім лише 14.09.2023 року.

Враховуючи, що останній день строку звернення з заявою на усунення недоліків позовної заяви припадав на 24.09.2023 року (неділя), а позивачем подано супровідний на виконання ухвали суду 25.09.2023 року, колегія суддів вважає, що позивачем усунуто недоліки ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року у належний строк.

Водночас, Вінницький окружний адміністративний суду повертаючи позовну заяву не врахував терміну доставляння поштової кореспонденції.

Колегія суддів зауважує, що нормативні строки пересилання простих листів встановлено вимогами Закону України «Про поштовий зв`язок», актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв`язку та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку, та затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.12.2007 р. №1149 зі змінами від 08.12.2009 р. за № 1267.

Так, суд зауважує, що, як слідує із сайту Укрпошти мінімальний термін пересилання простих листів та поштових карток із часу останнього виймання з поштових скриньок до часу вкладання до абонентської поштової скриньки адресата (без урахування вихідних днів), становить: три дні для доставки місцевої письмової кореспонденції (письмова кореспонденція, що пересилається у межах населеного пункту, а в сільській місцевості у межах території, яка обслуговується одним поштовим відділенням).

Як слідує, із розрахунку доставки сайту Нова Пошта термін доставки кореспонденції із зареєстрованої адреси позивача становить орієнтовано 2 дні.

Так, судом першої інстанції такі строки не враховано.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Положеннями частин 1, 4 ст. 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Так, ч. 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід враховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до п. 38 постанови Верховного Суду від 23.02.2023 по справі № 640/7095/22 (адміністративне провадження № К/990/28046/22) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Так, суд першої інстанції дійшов за результатами розгляду заяви про поновлення строку звернення до суду дійшов висновку про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку не можуть вважатися об`єктивними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції поверхнево підійшов до вирішення порушеного позивачем питання про поновлення строку звернення до суду.

Дослідження змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду дає підстави для висновку, що позивач чітко та послідовно вказав обставини, які, за його позицією, унеможливили своєчасне звернення до суду.

Так, позивач зазначив, що з запровадженням на території України воєнного стану, що супроводжувався повітряними тривогами, відсутністю електрозабезпечення, неможливості використання транспорту, постійні ракетні загрози ускладнили своєчасне звернення до суду, підготовку документів, комунікацію з адвокатом та обміну відповідної інформації.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані обставини об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пропущений процесуальний строк є не значним, і в умовах посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу, представником позивача за першої ж можливості було подано позовну заяву до суду. Тобто, позивач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на звернення до суду.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведене, на переконання судової колегії свідчить про обґрунтованість твердження апелянта про передчасність висновків суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №620/397/23.

Також, слід зазначити, що при обмеженні, зокрема, права звернення до суду порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства свідчить, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма "Росток" задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Агрофірма "Росток" до Державної податкової служби України. Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.