Постанова

від 04.12.2023 по справі 500/2354/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2354/23 пров. № А/857/17981/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БіМедіс» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2023р. в адміністративній справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «БіМедіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (суддя суду І інстанції: Дерех Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 01.09.2023р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 01.09.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

23.05.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «БіМедіс» на його користь адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в розмірі 119791 грн. 41 коп. та пеню за порушення строків самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3449 грн. 88 коп., а всього 123241 грн. 29 коп. (а.с.2-5).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.28 і на звороті).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2023р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача ТзОВ «БіМедіс» на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 119791 грн. 41 коп. та пеню в сумі 3449 грн. 88 коп. (а.с.57-60).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ТзОВ «БіМедіс», який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.64-66).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що правові підстави для стягнення з апелянта адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є відсутніми.

Відповідач виконав свій обов`язок, подавши до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН, в якій вказав про створення вакансії для особи з інвалідністю, при цьому періодичність подання такої звітності законодавством не визначена. Вказана вакансія не була зайнята, а її актуальність підтверджується центром зайнятості.

Також діючим законодавством не передбачено подання звітності про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, а відтак такий обов`язок у ТзОВ «БіМедіс» не виникав.

Таким чином, оскільки ТзОВ «БіМедіс» наказом № 1 від 29.01.2020р. створило вакансію для працевлаштування особи з інвалідністю, про що відповідно до вимог закону шляхом подання звіту форми № 3-ПН від 31.01.2020р. повідомило центр зайнятості, у 2021 році подало форму № 3-ПН з оновленими даними, оскільки вакансія не була заповнена, і надалі підтверджувало актуальність вакансії з метою її заповнення, тому відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та не несе відповідальності за невиконання зазначеного нормативу.

Відтак, відсутніми є підстави для стягнення з ТзОВ «БіМедіс» адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Позивач Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.85-90).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями, наданими Пенсійним фондом України, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік у відповідача ТзОВ «БіМедіс» складала 20 осіб.

Кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить 1 (одна) особа.

Середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві у 2022 році згідно даних Пенсійного фонду України становить 0 осіб.

Середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 119791 грн. 41 коп.

Таким чином, за одне робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, відповідач до 17.04.2023р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 119791 грн. 41 коп.

Зазначена сума адміністративно-господарських санкцій підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік (а.с.8).

Відповідачем у добровільному порядку вищевказані санкції не сплачені.

Згідно з розрахунком пені позивач нарахував за період з 18.04.2023р. по 23.05.2023р. тривалістю 36 календарних днів пеню в розмірі 3449 грн. 88 коп. (а.с.6).

В свою чергу, згідно наказу ТзОВ «БіМедіс» № 1 від 29.01.2020р. створено робоче місце за посадою «менеджер (управитель) із збуту по інспанськомовному напряму» для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с.37).

Про створення вакансії 31.01.2020р. (протягом трьох робочих днів з дня відкриття вакансії) підприємство повідомило центр зайнятості Заліщицьку районну філію Тернопільського обласного центру зайнятості. Зокрема, відповідач скерував до центру зайнятості звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН, вид звітності первинна (а.с.38-41).

Оскільки вакансія не була заповнена, тому 11.02.2021р. відповідач ТзОВ «БіМедіс» подав звітність форми 3-ПН за посадою «менеджер (управитель) зі збуту по іспанськомовному напряму» для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с.42-45).

Актуальність вакансії підтверджувалась центру зайнятості у телефонному режимі; самостійно або за направленням на цю вакансію особи з інвалідністю до підприємства не звертались.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що приписами чинного законодавства встановлено, що до обов`язків підприємства пов`язаних з працевлаштуванням осіб з інвалідністю, входить не лише створення робочих місць для осіб з інвалідністю, але й інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та інформування про попит на робочу силу районного центру зайнятості.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком або збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Доказів подання звітності за формою № 3-ПН з відомостями про наявність вакансій для працевлаштуванням осіб з інвалідністю у 2022 році відповідач до суду не надав.

Згідно інформації, наданої Чортківською філією Тернопільського обласного центру зайнятості (Заліщицький відділ) (вхідний № 153 від 22.05.2023р.), відповідач ТзОВ «БіМедіс» звіт форми № 3- ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до Заліщицького відділу філії ТОЦЗ у 2022 році не подавав (а.с.19).

Відтак, відповідачем не було вжито будь-яких заходів щодо працевлаштування інвалідів у 2022 році, про що судом не здобуто, та учасниками справи не подано до суду доказів.

Таким чином, позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та нарахованої пені.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Із змісту заявленого позову слідує, що спірним питанням в межах розглядуваної справи є правомірність стягнення з відповідача ТзОВ «БіМедіс» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю упродовж звітного 2022 року.

При цьому відповідач вважає, що ним вжиті всі необхідні заходи для працевлаштування особи з інвалідністю, через що є відсутніми підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу /ГК/ України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України № 875-XII від 21.03.1991р. «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно вимог цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):

ст.19 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

ст.20 - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, діючим законодавством скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПОІ.

Зокрема, 06.11.2022р. набрав чинності Закон України № 2682-IX від 18.10.2022р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», який скасував реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

Звідси, обов`язок подачі до 01.03.2023р. звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік в роботодавців не виникав.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом України «Про зайнятість населення» та наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013р., яким затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (останній втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022р. «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання»);

у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

Як слідує із змісту рекомендацій президії ВАС України № 07.2-10/2 від 14.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування», при розгляді наведеної справи підлягають встановленню такі обставини як створення відповідачем робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування, а також причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у визначеному порядку.

Під час судового розгляду апеляційним судом встановлено, що відповідач ТзОВ «БіМедіс» згідно наказу № 1 від 29.01.2020р. створило вакансію для працевлаштування особи з інвалідністю, про що шляхом подання звіту форми № 3-ПН від 31.01.2020р. повідомило центр зайнятості; у 2021 році подало форму № 3-ПН з оновленими даними, оскільки вакансія не була заповнена, і надалі підтверджувало актуальність вакансії з метою її заповнення.

Щодо необхідності подання звіту форми № 3-ПН в 2022 році за умови незайнятості вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю колегія суддів враховує наступне.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013р. (останній втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022р. «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання») форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця (п.3).

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (п.4).

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п.5).

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади) (п.6).

Згідно п.1.4 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затв. наказом Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022р., форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.1.5 вказаного Порядку форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

В силу приписів п.1.6 зазначеного Порядку роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Згідно з п.1.7 цього Порядку актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.

Пунктом 1.8 згаданого Порядку передбачено, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

Отже, відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019р. у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020р. у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023р. у справі № 120/4975/22.

В 2022 році відповідач не подавав звіт форми 3-ПН з вакансіями для осіб з інвалідністю, оскільки обставини у відповідача не змінились, нові робочі місця протягом 2022 році не створювалися, а тому обов`язку щодо подання такої звітності не було.

За таких умов апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач виконав обов`язок щодо виділення і створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році та повідомив центр зайнятості про виникнення вакансій.

При подачі звітів до центру зайнятості відповідач зазначив про наявну для особи з інвалідністю вакансію, а тому не може відповідати за ненаправлення уповноваженим органом необхідної кількості осіб з інвалідністю.

З урахуванням того, що відповідач виконав вимоги Закону України № 875-XII від 21.03.1991р. «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування особи з інвалідністю; доказів того, що відповідач не створив робоче місця для особи з інвалідністю, відмовляв особі з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем не надано, тому апеляційний суд вважає, що причини непрацевлаштування особи з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Звідси, відповідачем в 2022 році були вжиті необхідні та залежні від нього передбачені законодавством заходи для працевлаштування особи з інвалідністю.

Також Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачено будь-яких вимог чи обмежень до вакансій, які повинен створювати роботодавець для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, суб`єкт господарювання зобов`язаний створювати робочі місця та звітувати про це, однак створення окремих умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації за висновками МСЕК для окремих осіб з інвалідністю реалізовується за фактом звернення чи направлення таких осіб для працевлаштування.

Оскільки роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, під час судового розгляду не виявлено визначених обставин, за яких виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому застосування таких санкцій до нього в розмірі 119791 грн. 41 коп. є незаконним, через що заявлений позов у цій частині не підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів також не вбачає правових підстав для нарахування і стягнення пені на суму 3449 грн. 88 коп.

Отже, в справі, що розглядається, суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності, оскільки, виходячи із встановлених обставин, останній вжив всіх заходів зі створення робочого місця для особи з інвалідністю.

За таких обставин, на думку колегії суддів, відповідач виконав вимоги, покладені на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому застосування до нього санкцій є неправомірним.

Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, із матеріалів справи та представлених доказів вбачається правомірність дій відповідача, відсутність його вини у непрацевлаштуванні осіб з інвалідністю, що є складовими господарського правопорушення; ним здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є відсутніми правові підстави для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При вирішенні питання щодо правомірності стягнення адміністративно-господарських санкцій колегія суддів виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.

В силу приписів ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню Тернопільському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Водночас, враховуючи результат апеляційного розгляду, належить стягнути на користь ТзОВ «БіМедіс» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 4026 грн. сплаченого судового збору (а.с.67).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БіМедіс» задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2023р. в адміністративній справі № 500/2354/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «БіМедіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БіМедіс» (юридична адреса: 48600, Тернопільська обл., Заліщицький район, м.Заліщики, вул.С.Бандери, буд.84; код ЄДРПОУ 38427178) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (юридична адреса: 46021, м.Тернопіль, вул.Грушевського, буд.8; код ЄДРПОУ 14032334) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 04.12.2023р.