Рішення

від 06.12.2023 по справі 494/2031/23

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

06.12.2023

Справа № 494/2031/23

Провадження № 2/494/599/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023 р. м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Панчишина А.Ю.

при секретарі Твердун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення повернення боргу,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 року ТОВ «ФК «АННЕСІ» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу в розмірі 1746,70 грн. та інфляційні витрати в розмірі 9046,82 грн. Крім того, просило стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 11 917, 50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2019 року Березівський районний суд Одеської області постановив рішення по справі № 521/1252/18, яким цивільний позов ПрАТ «СК «Галицька» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу було задоволено.

30.03.2020 року Березівський районний суд Одеської області виніс ухвалу по справі № 521/1252/18 про заміну сторони стягувача у цивільній справі з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» у справі за позовом ПАТ СК «Галицька» до ОСОБА_1 про стягнення нанесеного збитку у розмірі 17 631,49 грн. , судового збору в розмірі 1762 грн., а разом 19393, 49 грн.

20 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 відшкодування у розмірі 19393, 49 грн.

Позивач наголошує на тому, що з дати винесення Березівським районним судом Одеської області рішення, відповідач не сплатив суму заборгованості, а тому станом на момент подання позовної заяви рішення суду не виконалось відповідачем. Тому, позивач просить суд стягнути відповідача 3% річних від суми боргу в розмірі 1746,70 грн., інфляційних витрат в розмірі 9046,82 грн., судовий збір у розмірі 2684 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 11 917 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 15 листопада 2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Галицька» заподіяні збитки в розмірі 17631,49 гривень та витрати на оплату судового збору в розмірі 1762 гривень.

30.03.2020 року Березівський районний суд Одеської області виніс ухвалу по справі №521/1252/18 про заміну сторони стягувача у цивільній справі з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» у справі за позовом ПАТ СК «Галицька» до ОСОБА_1 про стягнення нанесеного збитку у розмірі 17 631,49 грн. , судового збору в розмірі 1762 грн., а разом 19393, 49 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяною Сергіївною від 20 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження №65227580 за виконавчим листом №521/1252/18 від 07.08.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АННЕСІ» відшкодування у розмірі 17631,49 грн, судового збору в розмірі 1762 грн., а разом 19393, 49 грн.

Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та постанові від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц).

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Резолютивною частиною заочного рішення Березівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2019 року задоволені вимоги саме в частині стягнення грошових коштів, що є моментом виникненням грошових зобов`язань за судовим рішенням. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не виконав дане рішення суду та стягнення проводиться в примусовому порядку, то є всі підстави для стягнення з нього інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 не подав до суду жодного доказу на підтвердження того, що він виконав грошове зобов`язання.

Суд приймає та визнає розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, наданий позивачем за вірний, а суми зазначені в ньому такими, що підлягають стягненню.

Тому у відповідача виник борг по поверненню 3% річних від суми боргу в розмірі 1746,70 грн. та інфляційних витрат в розмірі 9046,82 грн.

За змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом вимог ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «АННЕСІ» понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11917,50 гривень. Вказана обставина підтверджується договором про надання правової допомоги №2 від 20 грудня 2019 року, укладеним між ним та адвокатським об`єднанням «Адвокатус» в особі голови - адвоката Самойленка П.М., Актом приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги №2 від 20.12.2019 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 25 вересня 2023 року.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи вище наведене суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає розподілу на рівні з іншими судовими витратами у справі.

При цьому враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт і послуг, що стосуються підготовки позову та розгляду справи в суді, час, витрачений адвокатом на надання послуг та обсяг таких послуг, ціну позову, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу в розмірі 4 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684 гривень.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «АННЕСІ» задоволено у повному обсязі. З огляду на ці обставини суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в сумі 2684 гривень.

' На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст.11, ч.2 ст.625 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення повернення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ», код ЄДРПОУ 42062950 інфляційні витрати в розмірі 9046,82 гривні та три проценти річних в розмірі 1746,70 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ», код ЄДРПОУ 42062950 судовий збір у розмірі 2684 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Панчишин А.Ю.