Рішення

від 30.11.2023 по справі 309/5201/22

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/5201/22

Провадження № 2/309/984/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д.

з участю секретаря судового засідання Плиска А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Степок», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Стефківського В.І. звернулась в Хустський районний суд Закарпатської області з позовом до Селянського фермерського господарства «Степок», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого. Просила суд стягнути з відповідача на її користь 187481 грн. моральної шкоди та 6000 грн. судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2019 року близько 19 год.50 хв. в смт. Дубов`язівка Конотопського району, Сумської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який керуючи належним відповідачу автомобілем марки «Mercedes-Benz GLE 350D», д/н НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який помер на місці події від отриманих ушкоджень.

Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював на посаді водія СФГ «Степок», а потерпілий ОСОБА_3 був батьком позивачки ОСОБА_1 . Зважаючи на вказані обставини, позивач вважає що має право на відшкодування збитків, спричинених джерелом підвищеної небезпеки, зокрема й моральних, відповідно до вимог ст.ст. 1187, 1172 ЦК України. Зазначила, що загибель батька повністю та назавжди змінила її звичайний уклад життя, відбулися порушення душевного спокою, у неї наступив загальних пригнічений стан, страх та відчай, що вимагає та вимагатиме в майбутньому від позивачки суттєвих додаткових зусиль для подальшої організації свого життя. Розмір моральних страждань оцінює в 200000 грн., однак з врахуванням страхового відшкодування в розмірі 12519 грн., просила стягнути з відповідача на її користь 187481 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Хустського районного суду від 29.11.2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В грудні 2022 року представником відповідача подано до суду клопотання про повернення матеріалів позовної заяви, клопотання про об`єднання справ в одне провадження, заява про залучення до участі у справі третіх осіб, клопотання про приєднання письмових доказів.

14.12.2022 року ухвалою Хустського районного суду матеріали позовної заяви повернуто особі яка її подала, з підстав недотримання п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України. Решта клопотань судом не вирішувалось у зв`язку з поверненням позовної заяви.

13 березня 2023 року, колегією суддів Закарпатського апеляційного суду, ухвалу Хустського районного суду від 14.12.2022 року - скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

На адресу суду представником відповідача - адвокатом Міненко С.А. надіслано відзив на позов, суть якого зводиться до того, що потерпілий своїми діями порушив правила ПДР, перебував у стані алкогольного сп`яніння під час дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується матеріалами кримінального провадження №12019200080000955 від 09.09.2019 року. В тому числі постановою про закриття кримінального провадження від 29.11.2019 року, що свідчить про грубу необережність потерпілого, що сприяла виникненню шкоди. Вважає, що вина ОСОБА_2 та СФГ «Степок» у настанні ДТП відсутня. З огляду на відсутність причинного зв`язку між діями відповідача, третьої особи та спричинення шкоди відсутні підстави для задоволення позову. Просив врахувати, що позивачем не доведено факту перебування у трудових відносинах ОСОБА_2 та СФГ «Степок» на момент вчинення ДТП, а також позивач не входить до кола осіб які можуть претендувати на відшкодування шкоди. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, стягнувши з позивача документально підтверджені судові витрати.

У відповіді на відзив, представник позивача - адвокат Стефківський В.І. вказує на необґрунтованість доводів відповідача викладених у відзиві, зокрема зазначає, що дії пішохода ОСОБА_3 , які призвели до його загибелі не можна кваліфікувати ні як наслідок непереборної сили, ні умислом потерпілого, ні грубою необережністю, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 29.11.2019 року. Щодо ненадання доказів перебування у трудових відносинах ОСОБА_2 та СФГ «Степок» на момент вчинення ДТП, зазначає, що дана обставина встановлена судовими рішеннями у справі №577/4136/20 та не потребує додаткового доведення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з п.п.1,2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зі змісту ч.5 ст.1187 ЦК України слідує, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні до даних умов події, тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, діяльність, пов`язана з використанням автомобілів, є джерелом підвищеної небезпеки, а оскільки володільцем автомобілем «Mercedes-Benz GLE 350D», д/н НОМЕР_1 , є СФГ «Степок», то воно зобов`язане відшкодовувати шкоду завдану транспортними засобами, якими воно володіє.

При цьому, відповідно до ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Так, судом встановлено, що відповідно до копії постанови старшого слідчого СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області від 29.11.2019 року кримінальне провадження №12019200080000955 від 09.09.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України було закрито на підставі пункту 2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz GLE 350D», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. З даної постанови вбачається, що потерпілим був ОСОБА_3 , який внаслідок ДТП помер.

Позивачка ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження актовий запис №04 від 24.05.2003 року, копією свідоцтва про укладення шлюбу та зміну прізвища, актовий запис №21 від 17.11.2020 року і дана обставина в ході судового розгляду ніким не спростовувалась.

Проведеним у даній кримінальній справі досудовим слідством встановлено, що 09.09.2019 року о 19 год. 50 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz GLE 350D», д/н НОМЕР_1 ,, на трасі Конотоп-Суми поблизу смт. Дубов`язівка Конотопського району здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , що знаходився на проїзній частині. Внаслідок наїзду ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

У висновку судово-медичної експертизи №181 вказано, що смерть ОСОБА_3 настала від набряку головного мозку, як наслідок перелому кісток склепіння і основи черепу та відкритої черепно-мозкової травми; крововиливу в м`які тканини голови, в лобній ділянці справа, під м`якою мозковою оболонкою потилично-тім`яній долі правої гемісфери головного мозку; багатоскалкового перелому кісток склепіння та основи черепу.

Згідно судово-токсикологічної експертизи крові та сечі виявлено етиловий спирт в концентрації в крові 3,14%о, в сечі 3,66%о, що може становити тяжку ступінь алкогольного сп`яніння.

Також досудовим слідством встановлено, що водій автомобіля «Mercedes-Benz GLE 350D», д/н НОМЕР_1 , який належав СФГ «Степок», ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода ОСОБА_3 , а в діях останнього маються порушення пунктів 4.4.; 4.7.; 4.8.; 4.14. «а», б», «г».

Причиною настання даної ДТП стали такі обставини, при яких пішохід ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в темний час доби вийшов на автомобільну дорогу і опинився в полі зору водія ОСОБА_2 на такій відстані до автомобіля, що водій вже не володів технічною можливістю попередити дану ДТП.

Отже, розслідуванням кримінальної справи встановлено, що ДТП сталася внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_3 , який у темну пору доби на неосвітленій ділянці дороги, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння та будучи одягненим у темний одяг, як учасник дорожнього руху, не виділив себе на дорозі для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, не переконався у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що позивачем не доведено факту перебування водія ОСОБА_2 на час здійснення ДТП, у трудових відносинах з СФГ «Степок», оскільки до матеріалів справи не додано доказів на спростування даного факту, натомість такий підтверджується матеріалами справи, зокрема: постановою про закриття кримінального провадження від 29.11.2019 року та доданою позивачем до матеріалів справи постановою колегії суддів Сумського апеляційного суду від 16.11.2021 року у справі №577/4136/20, а тому відповідач і повинен нести відповідальність за шкоду завдану їхнім працівником.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що відповідач повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем), незалежно від наявності вини водія.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Даний висновок зроблений з урахуванням правової позиції висловленої в Постанові ВС КЦС від 18.10.2019 року по справі №352/342/17.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами представника позивача про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю його батька.

Разом з тим, при визначенні розміру моральної шкоди необхідно виходити із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, який втратив батька та з урахуванням того, що відповідачем є юридична особа водій якої не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, а ДТП виникло внаслідок небезпечних дій самого потерпілого ОСОБА_3 , який відповідно до постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 12019200080000955 від 29.11.2019 року, сам себе поставив у небезпечне для життя становище та загинув внаслідок ДТП, знехтувавши вимогами ПДР. Таким чином, суд констатує, що ДТП виникло внаслідок грубої необережності потерпілого.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а розмір моральної шкоди повинен становити 40 000 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

За п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До позовної заяви представником позивача, на підтвердження витрат на правову допомогу додано наступні докази: детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 15.11.2022 року, договір про надання професійної правничої допомоги укладений між адвокатським об`єднанням «Автопоміч» та позивачем ОСОБА_1 від 24.10.2022 року, ордер на надання правничої правової допомоги виданий адвокатським об`єднанням «Автопоміч» адвокату Стефківському В.І., додаток 1.1. до Договору про надання правничої допомоги, в якому сторони погодили у сумі 2000 грн. роботи адвоката за 1 год.

Вказане підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги підтверджується Детальним розрахунком робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 15.11.2022 року.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачем, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, які має понести позивач, підлягають до часткового задоволення.

Керуючись: ст.ст. 23, 1168, 1172, 1193 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «СТЕПОК» (юридична адреса Сумська область, Буринський район, місто Буринь, вулиця Богдана Хмельницького, 14, код ЄДРПОУ: 22594098) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 на відшкодування моральної шкоди 40 000( сорок тисяч) грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «СТЕПОК» (юридична адреса Сумська область, Буринський район, місто Буринь, вулиця Богдана Хмельницького, 14, код ЄДРПОУ: 22594098) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 ( чотири тисячі) гривень.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «СТЕПОК» (юридична адреса Сумська область, Буринський район, місто Буринь, вулиця Богдана Хмельницького, 14, код ЄДРПОУ: 22594098) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60коп.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Кемінь В.Д.