Рішення

від 04.12.2023 по справі 161/13148/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13148/23

Провадження № 2/161/3408/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судових засідань Октисюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, ОСББ «Польова-3» про визнання права на приватизацію житлового приміщення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовними вимогами до Луцької міської ради, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, ОСББ «Польова-3» про визнання права на приватизацію житлового приміщення.

Позов мотивує тим, що вона проживає в кімнаті АДРЕСА_1 зі згоди попереднього власника - ВАТ «Гнідавський цукровий завод». Рішенням Луцької міської ради № 14/4 від 28.09.2011 будинок гуртожитку по АДРЕСА_2 прийнято у комунальну власність.

Позивач зазначає, що постійно проживає у вказаному приміщенні, виконує обов`язки наймача, утримує, ремонтує власним коштом та оплачує комунальні послуги, а тому вважає, що має право на приватизацію займаної кімнати в гуртожитку. Луцька міська рада на її звернення не надає згоди на приватизацію спірного приміщення.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить визнати за нею право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 , зобов`язати Луцькуу міську раду передати їй у власність житлове приміщення по АДРЕСА_3 в порядку приватизації.

Ухвалою судді від 08 серпня 2023 року відкрито провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Луцької міської ради надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить в позові відмовити.

Представник третьої особи ОСББ «Польова-3» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що в судове засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Житлового Кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Стаття 6 ЖК Української РСР передбачає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до статті 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно з частиною першою статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Статтею 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Порядок приватизації громадянами займаних ними жилих приміщень у будинках державного житлового фонду регулюється Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», зазначений закон визначає правові основи приватизації житла як один зі способів набуття його у власність.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон про приватизацію) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень. державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону про приватизацію, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина 5 статті 5 Закону про приватизацію).

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено сферу дії цього закону, яка поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Частиною третьої статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

З метою реалізації конституційного права громадян мешканців гуртожитків на житло, тобто для набуття такими громадянами власного помешкання, Верховною Радою України 04 вересня 2008 року було прийнято Закон України № 500VІ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, який набрав чинності з 01 січня 2009 року».

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (частини 1-3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частинами першою, третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Громадяни можуть набути право власності лише на житлові приміщення, в яких вони постійно проживають на умовах найму.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 161/4168/20.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, статті 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням, і на яке за особою зберігається це право.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Луцької міської ради від 28.08.2011 № 14/4 будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 прийнято у міську комунальну власність від ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 02.12.2011 № 854-3 затверджено акт прийняття-передачі гуртожитку на АДРЕСА_2 у міську комунальну власність та передано гуртожиток в оперативне управління органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Польова,3».

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи:

- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статями 76, 77, 79ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною третьою статті 12 та частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 08.06.2011, а квартиронаймачем кімнати АДРЕСА_4 за даною адресою була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 129-1 від 01.03.2012 затверджено список мешканців гуртожитку на АДРЕСА_2 . Відповідно до додатку до даного рішення позивач ОСОБА_1 не включена до список мешканців гуртожитку, які зареєстровані та проживають в гуртожитку по АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого скуду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, у справі № 161/7293/13-ц (провадження № 2/161/2663/13) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виконанні обов`язків помічника іншої особи, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Відділ громадянства, імміграцій та реєстрації фізичних осіб Луцького МВ УМВС України у Волинській області, Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Польова 3», про усунення перешкод у користуванні квартирою та зняття з реєстрації, позов ОСОБА_2 задоволено, визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивач не зареєстрована за адвресою АДРЕСА_3 .

Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітнчя 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року позовні вимоги Луцької міської ради, третя особа на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОЛЬОВА - 3» до ОСОБА_1 про примусове виселення особи задоволено, ухвалено усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням комунальної форми власності, шляхом виселення ОСОБА_1 із житлового приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку, що підстави для приватизації спірної кімнати в гуртожитку позивачем відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, ОСББ «Польова-3» про визнання права на приватизацію житлового приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 06 грудня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк