Рішення

від 27.11.2023 по справі 174/383/23

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №174/383/23

Провадження №2/173/463/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації», Приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2023 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в порядку підсудності надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , до Вільногірської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації», Приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області , Малашова Г.В., про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом

01.06.2023 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 12.07.2023 року.

12.07.2023 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений на 09.10.2023 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

09.10.2023 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до на 27.11.2023 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи

27.11.2023 проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 27.11.2023 року

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будинок садибного типу в цілому з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: житлового будинку А1 (загальна площа приміщень 76.7 кв.м.,) житлова (основна) площа 37.5 кв.м., допоміжна (підсобна) площа 39.2 кв.м., погребу під А1, житлової прибудови А2, тераси а3, ганку а4, навісу а5, сараю Б1, літньої кухні В1, гаражу Г1, оглядової ями, споруд, вимощень 1-7.1 (ворота,хвіртка, огорожі,зливна яма, скважина, колодязь, вимощення), розташованих на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці площею 0.22 га, кадастровий номер 1221084100:11:001:0439.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік, ОСОБА_3 .

Під час перебування у шлюбі вони за рахунок власних коштів та за рахунок спільної праці, на підставі договору на виконання робіт № 319 від 24 лютого 1995 року, виданого виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради народних депутатів почали будівництво житлового будинку, відповідно до проекту забудови земельної ділянки, розробленому відділом в справах архітектури а будівництва.

Земельну ділянку для будівництва житлового будинку розміром 0.25 га,. було отримано чоловіком згідно з рішенням № 2 виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради народних депутатів від 06 лютого 1995 року .

Будівництво будинку, погребу та сараю було закінчене у 2000 році. До 2008 року ними з чоловіком за рахунок власних коштів та за рахунок спільної праці, були збудовані на зазначеній вище земельній ділянці житлова прибудова, тераса, ганок, навіс, літня кухня, гараж, оглядова яма та споруди і мощення.

Після смерті чоловіка вона звернувся до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашової Г.В., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок з господарськими спорудами.

20.12.2022 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку під номером АДРЕСА_2 розміром 0.2200 га.,. (рілля 02024, малоповерхова забудова 0.0176 га), кадастровий номер1221084100:11:001:0439, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка).

Однак отримати право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 вона не змогла отримати по цей день, оскільки під час звернення нею до нотаріуса не було документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Згідно даних КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» - право власності на вказаний об`єкт не оформлялось. Будинок закінчений будівництвом в 2000 році відповідно до технічного паспорту № Т101:3951-7887-8232-3063, який не зареєстрований в єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. Житловий будинок збудований самочинно та не введений в експлуатацію.

В зв`язку з чим приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г.В., їй видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання позивачка не з`явилась подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач, представник Вільногірської міської ради, в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої заперечень з приводу позовних вимог не має.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашова Г.В., і представник КП «Верхньодніпровське БТІ», подавши заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, інших учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно та спадкових правовідносин. Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права власності .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки, ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про укладення шлюбу.

За доводами позивача під час перебування у шлюбі вона з чоловіком за рахунок власних коштів та за рахунок спільної праці, на підставі договору на виконання робіт № 319 від 24 лютого 1995 року, виданого виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради народних депутатів почали будівництво житлового будинку, відповідно до проекту забудови земельної ділянки, розробленому відділом в справах архітектури а будівництва,що підтверджується будівельним паспортом на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_3 .

Земельна ділянка для будівництва житлового будинку розміром 0.25 га., була отримано ОСОБА_3 , згідно з рішенням № 2 виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради народних депутатів від 06 лютого 1995 року, що підтверджується копією рішення .

Будівництво будинку, погребу та сараю було закінчене у 2000 році. До 2008 року ними з чоловіком за рахунок власних коштів та за рахунок спільної праці, були збудовані на зазначеній вище земельній ділянці житлова прибудова, тераса, ганок, навіс, літня кухня, гараж, оглядова яма та споруди і мощення, зазначені обставини підтверджуються копією технічного паспорту на домоволодіння.

Після смерті чоловіка позивачка звернувся до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашової Г.В., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок з господарськими спорудами.

20.12.2022 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку під номером АДРЕСА_2 розміром 0.2200 га.,. (рілля 02024, малоповерхова забудова 0.0176 га), кадастровий номер1221084100:11:001:0439, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 позивачка не має змоги, оскільки під час звернення нею до нотаріуса відсутні документи , що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п 8. Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 зроблено висновок, що новостворене нерухоме майно набуває правового режиму житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. Аналогічний висновок зроблений у Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду України від 09 січня 2019 року у справі № 2-88/11 (провадження № 61-5636св18).

Таким чином право власності виникає за наявності певних юридичних фактів, які передбачено цивільним законодавством. Це можуть бути будь-які підстави, які не заборонено законом. У цивільному праві закріплено презумпцію правомірності набуття права власності. Усі підстави набуття права власності поділяються на первісні (право власності у суб`єкта виникає вперше) та похідні способи набуття права власності (зміна власника).

Із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише "при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.".

Отже, законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Така позиція є усталеною і в практиці Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, майно, на яке позивачка просить визнати за нею право власності, є новоствореним і право власності на нього виникає за первісними підставами в результаті проведення комплексу дій, а саме введення нерухомого майна в експлуатацію та реєстрацію права власності.

Забудовник даного нерухомого майна, ОСОБА_3 , за життя дій щодо набуття права власності на новостворене майно не вчинив та на час розгляду справи вчинити їх не має можливості в зв`язку зі смертю.

З наданих до позовної заяви документів судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 ,, побудувавши будинок та господарські споруди на законних підставах, тобто при наявності дозволів на будівництво житлового будинку і господарських споруд, рішення про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку, будівельного паспорту на забудову земельної ділянки з усіма необхідними документами, не ввів зазначений об`єкт будівництва в експлуатацію та не зареєстрував право власності на нього. Таким чином побудований будинок з господарськими спорудами є незавершеним будівництвом та на час смерті ОСОБА_3 , останній права власності на нього не мав, а мав права забудовника, оскільки будівництво не було самочинним.

Виходячи з того, що згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), судом встановлено, що до позивачки в зв`язку зі смертю чоловіка, ОСОБА_3 , як до спадкоємця першої черги перейшло не право власності на спірний будинок з господарчими спорудами, оскільки померлий на час смерті цього права не мав, а право забудовника на вказане новостворене нерухоме майно. Успадкувавши дане право позивачка наділяється правом ввести вказаний об`єкт будівництва в експлуатацію та зареєструвати право власності на нього. На підставі чого позивачка повинна була звернутись до суду з позовом не про визнання за нею права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, а з позовом про визнання за нею прав забудовника даного майна, оскільки нотаріусом позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином позивачкою обраний неналежний спосіб захисту порушеного права.

Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати здійснюючи правосуддя встановлений в ст. 5 ЦПК України.

При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення, ч.1 ст. 13 п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач. А отже - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який останній не просить застосувати.

За загальним правилом (ч.1. ст. 5 ЦПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи і інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту ( передбаченими законом або договором), якщо це на заборонено законом.

Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч.2 ст. 5 КПК України).

Вказане з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 , означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства в будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав.

Тому обираючи спосіб захисту позивач повинен ( в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір іншого більш ефективного способу захисту порушених прав.

Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, - позивач повинен обрати саме такий спосіб.

Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту - суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадків, коли з урахуванням положень ч. 2 ст. 5 ЦПК, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що побудований об`єкт нерухомості, право власності на який просить визнати позивачка, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . А позивачка просить визнати за нею право власності на будинок садибного типу в цілому з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання. Таким чином судом надавалась позивачці можливість усунути недоліки позовної заяви в підготовчому судовому засіданні, змінивши предмет позову та уточнивши позовні вимоги, але позивачка у призначені судові засіданні не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Самостійно вказані порушення не усунула.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 812 грн. 42 коп., покладаються на позивача і не підлягають в відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , до Вільногірської міської ради, код ЄДРПОУ 21929734, юридична адреса: 51700 вул. ім. В.В. Варена, 15 м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації», код ЄДРПО 03341859,юридична адреса: 51925 вул.Соборна, 9 м. Кам`янське Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області , ОСОБА_2 ,юридична адреса: АДРЕСА_4 , про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будинок садибного типу в цілому з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: житлового будинку А1(загальна площа приміщень 76.7 кв.м., житлова (основна) площа 37.5 кв.м., допоміжна (підсобна) площа 39.2 кв.м., погребу під АА1, житлової прибудови А2, тераси а3, ганку а4, навісу а.5 сараю Б1, літньої кухні В1, гаражу Г1, оглядової ями, споруд, вимощень 1-7.1 (ворота,хвіртка, огорожі,зливна я мА, скважина, колодязь, вимощення), розташованих на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці площею 0.22 га, кадастровий номер 1221084100:11:001:0439 - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073 грн., 60 коп.. покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 27.11.2023 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 06.12.2023 року

Дата набрання законної сили: 28.12.2023 року