Рішення

від 06.12.2023 по справі 308/17537/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17537/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді Логойда І.В., за участю секретаря судового засідання Янцо М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, звернувся в суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича перебуває на виконанні ВП №65201149 від 19.04.2021 року, сторонами якого є - ОСОБА_1 (боржник), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» (стягувач), код за ЄДРПОУ: 41184403. Про існування даного виконавчого провадження за ВП №65201149 від 19.04.2021 року боржник дізнався на сайті Єдиного реєстру виконавчих проваджень. Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем було додано матеріали виконавчого провадження за ВП №65201149 до Автоматизованої системи виконавчого провадження, з якими представник позивача ознайомилась за допомогою ідентифікатору доступу: ВЕ922Б754БГ7. В матеріалах виконавчого провадження знаходились документи: постанова про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу за ВП №65201149 від 19.04.2021 р., постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №65201149 від 28.06.2023 р., копія заяви про примусове виконання рішення вих. №б/н від 29.03.2021 р., копія виконавчого напису №33213 виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В. від 18.03.2021 р., копія кредитного договору №1857460 від 28.02.2019 р. 18 березня 2021 року, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було звернено стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце роботи невідоме, який є боржником за кредитним договором 1857460 від 28 лютого 2019 року, укладеним з ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», - ідентифікаційний код юридичної особи: 41184403, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 15/1, ЛІТ. Б, реквізити: IBAN НОМЕР_2 в АТ «БАНК СІЧ», МФО 380816, далі іменований - стягувач, заборгованість за кредитним договором у 1857460 від 28 лютого 2019 року. Строк платежу за кредитним договором 1857460 від 28 лютого 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не вчинив жодної дії спрямованої на встановлення факту безспірності заборгованості, а вона очевидно що є спірною. Крім того, саме по собі вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитний договорами. Отже, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської облас Головкіна Я. В. не мала право вчиняти виконавчий напис виключно на нотаріально посвідченій угоді, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна а також право звернення стягнення на заставлене майно, як це передбачено п.1 Положення КМУ.

На підставі вищевикладеного, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №33213, виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, в якому запропоновано звернути стягнення з громадянина України ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), який є боржником за кредитним договором №1857460 від 28.02.2019 року, укладеним з TOB «АІА ФІНА ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи: 41184403, місцезнаходження: 01001 Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 15/1, літера Б. 2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП»</a> (ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ: 41184403), на користь ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) понесені ним судові витрати а саме: 10 500, грн. витрати на правничу допомогу; 1073,60 грн судовий збір за подання позову немайнового характеру; 536, 80 грн судовий збір за подання заяви забезпечення позову.

Ухвалою суддіУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від12.10.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.08.2022представником відповідачадо судуподано письмовізаперечення напозовну заяву,згідно якихвказує,що відповідачне отримавбудь-якогодокументу,який підтверджуєвитрати позивачана правову(правничу)допомогу,що порушуєправо відповідачана захистсвоїх інтересів.Зауважує,що станомна адресувідповідача нанадійшло взагаліжодного документупо данійсправі.Таким чином,вважає,що представникпозивача ненадав повнийкомплект документів,що підтверджуєвитрати позивачапро наданняправової допомоги,у відповідностіст.9Закону України"Пробухгалтерський облікта фінансовузвітність вУкраїні".Відсутній договірпро наданняправової (правничої)допомоги,акти виконанихробіт,які бмогли свідчитипро фактичнонадані послугипредставником позивачапозивачу,документи прооплату правовоїдопомоги.Факти,що стосуютьсярозгляду справита впливаютьна розмірвитрат напрофесійну правничудопомогу:1)позовна заява,яка складенапредставником позивача,є шаблонною,не потребуєпоглиблених знаньв юриспруденціїта такою,що маєбагато аналогівв українськійсудовій практиці.2)сума стягненняза виконавчимнаписом нотаріуса,який оскаржувавсяу данійсправі,становить 29900,00грн,відповідно,сума витратна правничудопомогу,про відшкодуванняякої заявляєпозивач 6000,00грн,що складає35,18%відсотків відсуми стягнення.3)представник позивачаподала досуду заявупро розглядсправи завідсутністю позивачата йогопредставника,напевно вважаючисправу простоюі невважаючи занеобхідне надаватидодаткові пояснення. Сума витрат на правничу допомогу є такою, що навмисно штучно збільшена і не відповідає критерію розумного розміру. З огляду на вище викладене, вважає, що заявлені представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не доказаними та таким, що порушуються права відповідача.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, при цьому представник подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без їхньої участі, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна у судове засідання не з`явилася.

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович у судове засідання не з`явився, при цьому подав заяву, згідно з якої просить розгляд справи проводити без його участі.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 33213, згідно з яким запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 29900 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. з ОСОБА_1 , які є його боргом за кредитним договором №1857460 від 28.02.2019 року, укладеним між ним та ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», що складається з: заборгованість за кредитом 8400 грн; - заборгованість за відсотками -21500 грн. Строк, за який провадиться стягнення з 29.04.2019 року по 03.03.2021 року.

На підставі заяви ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса такий пред`явлено до приватного виконавця Закарпатської області Лукеча О.В., де приватним виконавцем Лукеча О.В. 19.04.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 65201149) та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

За приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовує свої позовні вимоги не дотриманням принципу безспірності.

Відповідно до п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок), перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 3.1-3.2, 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік). Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Пунктом 2 Переліку документів передбачено, що такими документами є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Надання заявником неповної інформації та документів приватному нотаріусу мало наслідком порушення нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Глави 13 Порядку № 296/5, згідно з яким на нотаріуса покладається обов`язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Крім того, стягнення з позивача боргу, який не є безспірним з порушенням процедури повідомлення його про його наявність, відбулося у позасудовому порядку і він був позбавлений можливості заперечувати щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-158цс15, можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умови що: 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року за результатами розгляду касаційних скарг Кабінету Міністрів України та публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 вказана постанова залишена без змін.

Таким чином, судом було скасовано п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, відповідно до якого встановлювалася можливість здійснювати стягнення за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Постановою Великої палати Верховного суду від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 рішення Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року залишено без змін.

Враховуючи викладене, з 22.02.2017 року законодавством України не було передбачено можливості здійснювати стягнення за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що у виконавчому написі нотаріуса від 18.03.2021 не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути, є заборгованістю за кредитним договором.

У справі № 645/1979/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 дійшла висновку про те, що для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Таким чином, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості боржника перед відповідачем суд позбавлений можливості, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має кредитодавець при зверненні до нотаріуса.

Оскільки безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, то і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус здійснює виконавчий напис, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі, тому за вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що заборгованість була безспірною.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, як і не вбачається безспірність заборгованості, оскільки про безспірність заборгованості можуть говорити докази, які можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати її розмір; такими документами, на думку суду, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до нормст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем є безспірними.

Суд констатує, що відповідачем по справі жодного доказу на підтвердження наявності безспірної заборгованості не надано. При цьому, не вказано і на те, що такі документи існували та відповідно були надані приватному нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису.

Суд приймає до уваги наведені твердження позивача, оскільки, в матеріалах справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена відповідачем при подачі документів нотаріусу, та боржник або позивач як спадкоємець боржника про заборгованість достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано умову для винесення напису, а саме вимогу щодо безспірності заборгованості, порядку звернення з такою, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат, то слід зазначити наступне.

Так, у відповідності до ч. ч.1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідност. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 580/3241/20, від 20.01.2021 у справі № 750/2055/20.

У запереченнях представник відповідача не погоджувалась із сумою заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу, заперечувала щодо таких, зазначала, що сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг, час витрачений на підготовку позовної заяви є невиправданим та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, у зв`язку з чим просила відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правову допомогу, понесених позивачем до позовної заяви додано: договір №675/09-08-2023 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 09.08.2023 укладений між адвокатом Цокало Тетяною Михайлівною та ОСОБА_1 (а.с. 25-26), акт приймання передачі надання правової допомоги №1 до Договору №675/09-08-2023 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 09.08.2023 року, а також копія квитанції на суму 10500 грн., детальний опис робіт від 04.10.2023.

Проаналізувавши долучений до матеріалів позову акт виконаних робіт (наданих послуг), подані документи, суд дійшов висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) при складанні, оформленні позовної заяви та заяви про забезпечення позову не відповідає критеріям розумності адвокатських витрат, та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг і часом, витраченим на виконання відповідних робіт.

З огляду на зазначене, суд частково приймає до уваги посилання представника відповідача про неспівмірність вартості послуг адвоката.

Верховний Суд в додатковій постанові від 28.04.2021 у справі № 903/451/20 наголосив, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи наведене, надавши оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначивши характер та фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи (надання усної та повторної усної консультації, підготовка позовної заяви та заяви про забезпечення позову), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., оскільки саме такий розмір судових витрат є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, відповідно до вимогст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і підтверджені документально судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн. та за подання заяви про забезпечення позову 536,80 грн.

Керуючись ст. ст.3,5,13,81,141,223,258-259,268,272-273, 354-353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, що зареєстрований в реєстрі за № 33213, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП»</a> заборгованості за кредитним договором №1857460 від 28.02.2019 року, за період з 28.02.2019 по 03.03.2021 року включно, у розмірі, 29900 грн., що складається з наступного: заборгованість за кредитом 8400 грн; - заборгованість за відсотками -21500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн. та за подання заяви про забезпечення позову 536,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач (заявник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»</a>, код ЄДРПОУ 41184403, що знаходиться за адресою: вул. Михайлівська,15/1, літера Б, м. Київ.

Третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 115, оф. 1, м. Київ.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, що знаходиться за адресою: пл. Кирила і Мефодія, 1, оф. 41-Б, м. Ужгород.

Дата складення повного судового рішення 06 грудня 2023 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда