Рішення

від 04.12.2023 по справі 464/5103/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/5103/23

пр.№ 2/464/1448/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

вскладі: головуючої судді Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання Андрушко Н.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів,

встановив:

позивач Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просить стягнути безпідставно збережені кошти у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності, що за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:02:004:0058) без правовстановлюючих документів у розмірі 158216,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:02:004:0058) площею 0,1618 га належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.06.21, а тому вважає земельну ділянку сформовано з 23.06.2021. Ухвалою Львівської міської ради від 04.10.2016 №1081 відповідачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1618 га на АДРЕСА_1 для обслуговування виробничої будівлі за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, борони та іншого призначення. Водночас, рішення про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду не приймалось. За результатами проведення відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 та суміжних з ними земельних ділянок виявлено, що ОСОБА_3 фактично використовує земельну ділянку, що за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:02:004:0058) для обслуговування будівлі за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та вчиненого правочину. Таким чином, складено акт від 27.10.2021 №95 та вимогу від 19.08.2022 №24-вих-61807, які скеровано на адресу відповідача. Разом з тим, будівля, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці, належить на праві власності ОСОБА_3 . Зважаючи на це, позивач вважає, що відповідач протягом періоду з 23.06.2021 до 30.06.2023 фактично використовує спірну земельну ділянку за відсутності правових підстав, при цьому не сплачує орендної плати, у зв`язку із чим просить суд стягнути з ОСОБА_3 безпідставно збережені кошти у розмірі 158216,09 грн.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.09.2023 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_2 , в якому вказує на незаконність та необґрунтованість вимог позовної заяви. Не погодившись з твердженнями позивача про те, що земельна ділянка перебуває в цивільному обороті, вказує на те, що земельні ділянки стають об`єктами цивільних прав з моменту державної реєстрації таких у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , сформована з 23.06.2021, однак з цього часу і до подання позовної заяви до суду позивач не зареєстрував право власності на таку, однак вимагає від відповідача оплати за оренду, що є неможливим через відсутність дій зі сторони позивача, спрямованих на визначення земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав. Крім того, не погоджується з розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки позивач покликається на витяг №НВ-4600355942023 від 19.04.2023, тоді як щорічно нормативна грошова оцінка змінюється, а строк стягнення за яким звернувся позивач охоплює 2021 та 2022 роки, а також, з огляду на положення Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017, якими визначено, що підставою для визначення розміру орендної плати за землю є ухвала міської ради про передачу земельної ділянки в оренду з обов`язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік, нарахування безпідставно збережених коштів з розрахунку «нормативна грошова оцінка землі станом на 2023 рік*3%» є некоректним. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Щодо судових витрат зазначає про те, що відповідач користується професійною правничою допомогою, а тому орієнтовний розмір витрат буде подано в ході розгляду судової справи. Крім цього, просить постановити ухвалу про перехід до розгляду вказаної цивільної справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із необхідністю отримання додаткових доказів.

21.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що інформація з Держгеокадастру є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання та форми власності. Таким чином, достатнім підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність кадастрового номера земельної ділянки та реєстрація її в Державному земельному кадастрі. Крім того вказує, що з моменту набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, у останньої виник обов`язок щодо належного оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, а також щодо сплати коштів за користування такою. Щодо порядку нарахування суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без правових підстав зауважує, що нормативно грошова оцінка земель у м. Львова затверджена з прийняттям ухвали міської ради №631 від 30.06.2016, а ухвалою Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, з урахуванням положень якого розмір орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:02:004:0058) становить 3%. Покликаючись на позицію Верхового Суду зазначає, що розмір безпідставно збережених коштів за період з 23.06.2021 до 31.05.2023 здійснюється на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошові оцінку земельної ділянки від 19.04.2023 №НВ-4600355942023, що є вірним, а тому поданим розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила суд таку задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, підтримала доводи, викладені в відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, таким чином з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Між сторонами виник спір у сфері земельних відносин з приводу стягнення плати за користування землею.

Положеннями ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З огляду на ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної норми визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.2ЗК Українивизначено,що земельнівідносини -це суспільнівідносини щодоволодіння,користування ірозпорядження землею. Суб`єктамиземельних відносинє громадяни,юридичні особи,органи місцевогосамоврядування таоргани державноївлади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них,

З 23.06.2021 до 30.06.2023 відповідач ОСОБА_3 використовувала спірну земельну ділянку, що за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:02:004:0058), для розміщення належного їй на праві власності об`єкта нерухомого майна без правовстановлюючих документів, з чого слідує, що між позивачем та відповідачем виник спір щодо стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 158216,09 грн.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 1 ЗК України закріплено, що земля єосновним національнимбагатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави. Правовласності наземлю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 324 ЦК України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановленихКонституцією України.

Одночасно ст. 177 ЦК Українипередбачено, що об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Разом з тим, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 ЦК України).

Статтею 181 ЦК України закріплено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Положеннями ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно дост.ст.78,79ЗК України право власностіна землю-це правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися земельнимиділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власностіта іншіречові правана нерухоміречі,обтяження цихправ,їх виникнення,перехід іприпинення підлягаютьдержавній реєстрації(ч.1ст.182ЦК України). Зокрема, як встановлено ст. 125, 126 ЦК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістомст.83ЗК Україниземлі,які належатьна правівласності територіальнимгромадам єкомунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

У главі 15 ЗК України законодавець закріпив види права користування земельною ділянкою, зокрема право постійного користування земельною ділянкою та право оренди.

Разом зтим,згідно ст.395ЦК Українивизначено видиречових правна чужемайн,серед котрихправо володіння.Статтею 397ЦК Українипередбачено,що суб`єктамиправа володіннячужим майномє володілець-особа,яка фактичнотримає йогоу себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, згідно ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначенихорганів приймаєтьсяна підставіпроектів землеустроющодо відведенняземельних діляноку разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання укористування земельноїділянки,зареєстрованої вДержавному земельномукадастрі відповіднодоЗакону України"ПроДержавний земельнийкадастр",право власностіна якузареєстровано уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно,без зміниїї межта цільовогопризначення здійснюєтьсябез складеннядокументації ізземлеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

При цьому, згідно ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України.

Частиною 11ст.120ЗК Українизакріплено,якщо об`єктнерухомого майна(жилийбудинок (крімбагатоквартирного),інша будівляабо споруда),об`єкт незавершеногобудівництва розміщенийна земельнійділянці державноїабо комунальноївласності,що неперебуває укористуванні,набувач такогооб`єкта нерухомогомайна зобов`язанийпротягом 30днів здня державноїреєстрації прававласності натакий об`єктзвернутися довідповідного органувиконавчої владиабо органумісцевого самоврядуванняз клопотаннямпро передачуйому увласність абокористування земельноїділянки,на якійрозміщений такийоб`єкт,що належитьйому направі власності,у порядку,передбаченомустаттями 118,123або128цьогоКодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Одночасно ст. 96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст.90ЗК України власники земельнихділянок маютьправо на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Одночасно, відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

При цьому, ст. 22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0000961942023 від 24.05.2023 земельна ділянка, кадастровий номер: 4610136800:02:004:0058 розташована на АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації земельної ділянки 23.06.2021.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339663023 від 19.07.2023 будівля позначений в тех. паспорті літерою «А-3», загальною площею 891,3 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 , згідно параметрів запиту про речові права на нерухоме майно міститься інформація про кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:004:0058. Дані про належність відповідачу обєкту нерухомого майна, також підтверджуються копією свідоцтва про право власності на будівлю № НОМЕР_1 від 26.09.2012, копією витягу ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про державну реєстрацію прав №35723066 від 04.102012.

Ухвалою Львівської міської ради від 04.10.2016 №1081 надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1618 га на АДРЕСА_1 для обслуговування виробничої будівлі за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що винесена на підставі звернення ОСОБА_3 .

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_2 та суміжних з ними земельних ділянок у м. Львові від 27.10.2021 №95 відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради на підставі листа ГУ ДПС у Львівській області від 03.08.2021 №9053/6/13-01-04-04 та наказу департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.10.2021 №205 здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:02:004:0058) та встановлено, що ОСОБА_3 фактично використовує земельну ділянку для обслуговування будівлі за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання їй в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Копію вказаного акту та вимогу відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради №24-вих-61807 від 19.08.2022 про необхідність до 19.09.2022 оформити право користування земельною ділянкою та провести оплату коштів за користування земельними ділянками скеровано ОСОБА_3 , що вбачається з поштового відправлення від 22.08.2022 та списку згуртованих відправлень.

Згідно листа Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради № 4-2201-9404 від 13.07.2023 встановлено, що від ОСОБА_3 за період часу з 23.06.2021 по 30.06.2023 надходжень з плати за землю до бюджету Львівської МТГ не було.

Згідно витягу № НВ-4600355942023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки

земельних ділянок сформованого 19.04.2023 вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:02:004:0058 становить3101155,88

З розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою, загальною площею 1618 м.кв., що розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер 4610136800:02:004:0058 вбачається, що нарахування здійснено за період 2021 по 2023, зокрема, з 23.06.2023 по 31.05.2023, з урахуванням нормативної грошової оцінки в розмірі 2451506,62 3101155,88, та розмір орендної плати становить 158216,09 грн.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 26.09.2012 набувши права приватної власності на об`єкт нерухомого майна будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 891,3 кв.м. зобов`язана була протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, оскільки з моменту оформлення права власності фактично приступила до користування земельною ділянкою, що не належала їй на праві власності.

Зважаючи на те, що земельна ділянка, загальною площею 1618 м.кв., кадастровий номер 4610136800:02:004:0058, що у АДРЕСА_1 , тобто знаходиться в територіальних межах населеного пункту м.Львова, на такій розташований об`єкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності фізичній особі, ОСОБА_3 зверталася до Львівської міської ради, як органу місцевого самоврядування із зверненням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд прийшов до переконання, що спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади, тобто комунальній власності.

При цьому, не погоджуючись з доводами сторони відповідача, що позивачем не доведено право власності на спірну земельну ділянку, так як в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні такі відомості, суд зважає на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17, зокрема, що державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, законодавець закріпивши момент визнання державою права власності проведення державної реєстрації, одночасно передбачив різні підстави її набуття, що випливають з юридичних актів чи юридичних фактів та передують вчиненню реєстраційних дій.

З цього слідує, що в силу прийняття Земельного кодексу України, місця розташування земельної ділянки, її категорії та обставин відсутності на такій об`єктів нерухомого майна державної власності, у територіальної громади м.Львова, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про фактичне право власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верхового суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.

Разом з тим, ОСОБА_3 набувши права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, набула права володіння земельною ділянкою та фактичного користування, у зв`язку із чим в неї виникли зобов`язання пов`язані із користуванням землею.

Як зазначалося вище, законодавець нормами ЦК України та ЗК України закріпив загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відтак, із виникненням права власності на об`єкт нерухомості, власник такого об`єкта не звільняється від обов`язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до законодавства, а навпаки, такий обов`язок обмежений певним строком у 30 днів.

Таким чином, з цього слідує, що у відповідача перед територіальною громадою, як власником землі, виник певний обов`язок оформити право власності чи право користування земельною ділянкою, та вносити плату залежності від правомочностей - у виді земельного податку чи орендної плати.

Суд погоджується з тими обставинами, що на даний час за позивачем та відповідачем не зареєстровані речові права щодо земельної ділянки, така у власність чи оренду не передана, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення земельного податку чи орендної плати.

Однак, беззаперечним є той факт, що спірна земельна ділянка є об`єктом цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера та проведення державної реєстрації саме у Державному земельному кадастрі, оскільки земельна ділянка сформована з 23.06.2021.

Разом з тим, зважаючи на вищевикладене, суд враховує, що згідно ст.,ст. 509, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку та має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.ст 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання, що тягне правові наслідки, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Поняття збитків закріплено у ст. 22 ЦК України.

Таким чином, у зв`язку із порушенням зобов`язань у сфері земельних відносин відповідачем, у територіальної громади в особі Львівської міської ради виникло право на захист порушеного інтересу шляхом стягнення збитків у виді упущенї вигоди.

Однак, позивач самостійно визначає спосіб захисту порушеного права. Обираючи правову основу виникнення права на звернення до суду позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, згідно котрої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин суд зважає на те, що мають місце кондикційні зобов`язання, котрі виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України, та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Разом з тим, спростовуючи твердження відповідача, про те, що позивачем помилково обґрунтовано, суму котру б мав отримати власник земельної ділянки з посиланням на витяг про нормативно грошову оцінку, отриманий 19.04.2023, суд вважає на необхідне звернути увагу на таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення не орендної плати за користування земельною ділянкою, а суми, яка відповідає її еквіваленту, і яку відповідачі мають сплатити за фактичне користування земельною ділянкою. Тобто фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Статтею 1Закону України«Про оцінкуземель» передбачено,що нормативнагрошова оцінказемельних ділянок-це капіталізованийрентний дохідіз земельноїділянки,визначений завстановленими ізатвердженими нормативами; рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

При цьому, у ст. 5 вказаного Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13цього Законутакож встановлено,що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі , зокрема визначення розміру земельного податку та визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру майнової шкоди, збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором.

Одночасно, у ст. 21 Закону України «Про оренду землі» закріплено, що орендна платаза землю-це платіж,який орендарвносить орендодавцевіза користуванняземельною ділянкоюзгідно здоговором орендиземлі. Розмір,умови істроки внесенняорендної платиза землювстановлюються зазгодою сторіну договоріоренди (крімстроків внесенняорендної платиза земельніділянки державноїта комунальноївласності,які встановлюютьсявідповідно доПодатковогокодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

При цьому,п.288.4ПК Українивизначено,що розмірта умовивнесення орендноїплати встановлюютьсяу договоріоренди міжорендодавцем (власником)і орендарем(крімвипадків консерваціїтаких земельнихділянок абовизнання земельнихділянок забрудненими(потенційнозабрудненими)вибухонебезпечними предметами).Одночасно,у п.288.5ПК Українизакріплено,що розмірорендної плативстановлюється удоговорі оренди,але річнасума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.

Відповідно до пункту 4 Положення про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 19 лютого 2019 року № 221, комісії надано повноваження щодо визначення суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави. Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю (у разі наявності), а також інших документів, необхідних для з`ясування обставин.

При цьому суд погоджується із позицією ВС, викладеною у справі № 201/2956/19 від 02.06.2021, що жодним нормативним актом не визначено, що виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів, що є предметом спору у справі.

Відповідно до підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка; значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не розраховується, а формується автоматично за актуальними даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку та з використанням ГІС-технологій та електронних цифрових карт Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель на дату звернення зацікавленої особи.

Тобто витяг містить виключно актуальну інформацію щодо нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки на дату його формування, натомість сформувати такий витяг за минулі роки є неможливим.

Пунктом 6.7 Ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 визначено, що з часу прийняття ухвали про надання в оренду земельної ділянки до часу підписання договору оренди землі орендар сплачує за окремим договором Львівській міській раді втрати від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою у розмірах плати за землю, розрахованих управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування на підставі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Разом з тим, як вбачається з доводів позивача, момент для укладення договору про сплату втрат від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою не настав, оскільки Львівською міською радою не прийнято ухвалу про надання в оренду земельної ділянки.

Беручи до уваги, що предметом спору у справі є стягнення з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів плати за користування земельною ділянкою комунальної власності починаючи з моменту формування земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, тобто з 23.06.2021, а сам розрахунок проведено у 2023 році, отримати на час проведення розрахунку інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки саме у формі витягу з технічної документації є неможливим, суд одночасно зважає, що спір не стосується стягнення орендної плати, управлінням земельних ресурсів за основу нарахування суми втрат взято нормативно-грошову оцінку земельної ділянки отриману 19.04.2023, з урахуванням кофіцієнту індексації за попередні роки, відповідачем, котрий може бути зацікавленою особою в отриманні витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та мала право звернутися до уповноважених суб`єктів щодо формування такого, після отримання даних про формування земельної ділянки, будучи обізнаною, що з набуттям права приватної власності на об`єкт нерухомого майна фактично приступила до володіння та користування земельною ділянкою, та в неї виник обов`язок перед власником такої в частині внесення плати за землю, не вчинено жодних дій щодо вирішення вказаних питань із Львівською міською радою в добровільному порядку щодо узгодження можливих сум таких втрат, не надано доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, а тому суд прийшов до переконання, що позивачем правильно здійснено відповідні нарахування, а розрахунок приймає як належний та допустимий доказ.

Одночасно, суд не погоджується з доводами сторони позивача, викладеними у відзиві на позовну заяву, що стосуються, застосованого відсотку для обрахунку розміру неправомірно збережених коштів, оскільки, як вбачається із розрахунку він становить 3%, тобто на рівні мінімальної межі встановленої ПК України для розміру земельного податку, а також мінімальної межі визначеної п.7.5 та п.7.16.1 (на котрий посилався в судовому засіданні представник відповідача) Ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017.

Отже, позивач, як власник спірної земельної ділянки, мав сподівання на отримання орендної плати за користування такою, однак не зміг їх реалізувати внаслідок не оформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку встановленому законом.

З огляду на вищевикладене, позивач належним чином обґрунтував свої вимоги, спрямовані на отримання від відповідачів компенсації у зв`язку з користуванням ними земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без внесення плати, натомість позиція відповідачів зводиться до заперечення позову з метою уникнення сплати за користування земельною ділянкою, тоді як плата за користування земельною ділянкою є обов`язком відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми безпідставно збережених коштів у розмірі 158216,09 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім цього, при вирішенні питання судових витрат встановлено, що позивачем при поданні позову понесено судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2684,00 грн., а відтак, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

На підставі ст. ст. 11, 15, 78-79-1, 80, 83, 90, 96, 116, 120, 123, 206 ЗК України, ст. ст. 22, 125, 126, 177, 179, 182, 184, 324, 377, 610, 611, 623, 1212 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 7681, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 158216 (сто п`ятдесят вісім тисяч двісті шістнадцять) гривень 09 (дев`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівської міської ради судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 04 грудня 2023 року.

Учасники справи:

Позивач: Львівська міська рада, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896;

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча Сабара Л.В.