Постанова

від 06.12.2023 по справі 682/2403/23

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 682/2403/23

Провадження № 3/682/1188/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року

Суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Мотонок Т.Я., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, одруженого, дані про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 121890 від 06.09.2023, 06.09.2023 о 22 год. 13 хв. в м. Славута по вулиці Соборності, 17, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Т5, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Стан алкогольного сп`яніння зафіксовано в медичному закладі за допомогою технічного приладу Alcotest 307 (1,40 ‰). Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9(а) ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Розгляд справи було призначено на 06.12.2023 о 11 год. 30 хв., однак ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. До суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, оскільки на даний час він перебуває в зоні ведення активних бойових дій. Тому ОСОБА_1 просив провадження у справі зупинити на час його перебування в складі Збройних Сил України.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його клопотання про зупинення провадження у справі, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за умови її повідомлення про час та дату розгляду справи належним чином.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності можливості брати участь у судовому засіданні безпосередньо, не позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, визначені у ст. 268 КУпАП, в тому числі, подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, користуватися юридичною допомогою, мати захисника, надавати докази, тощо, і, відповідно, не позбавлена можливості забезпечити належним чином свій судовий захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що, на переконання суду, свідчить про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, достатнього рівня можливостей для здійснення ефективного судового захисту, а суду прийти до законного та обґрунтованого висновку, на підставі наявних в провадженні доказів, зібраних та скерованих сторонами до суду для ухвалення остаточне рішення у справі.

Окрім того ОСОБА_1 з моменту надходження справи на розгляд суду заявляв клопотання і про відкладення розгляду справи, і про ознайомлення із матеріалами справи, і про зупинення провадження у справі, тобто він мав можливість письмово висловити свою позицію стосовно протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перебування на військовій службі не створювало перешкод ОСОБА_1 особисто цікавитись розглядом справи та заявляти відповідні клопотання.

Таким чином, зважаючи на відсутність процесуально-визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі, одночасно враховуючи, що введення воєнного стану не виливає на процес здійснення судочинства, суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 відповідно до ст. 268 КУпАП.

Отже, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 (а) ПДР, в порушенні якого звинувачується ОСОБА_1 згідно вказаного вище протоколу, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 121890 від 06.09.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення;

результатами алкотесту Drager 6820 від 06.09.2023, згідно із яким ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат 1,83 %;

висновком за результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 44, від 06.09.2023, згідно із яким ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат 1,61 ‰, через 20 хв. 1,41 ‰;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.09.2023, згідно із яким у ОСОБА_1 було виявлено таку ознаку алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота;

матеріалами відеофіксації подій від 06.09.2023, якими зафіксовано факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом із тим, при визначенні розміру адміністративного стягнення, яке слід накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідноіз ст. 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання вчиненню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннямист. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідноіз ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Отже, в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року).

ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення.

Позбавлення права керування транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний надмірний тягар (рішення у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року).

В свою чергу, ч. 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень цієї статті свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке вчинила особа.

Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також юридична відповідальність встановлюється за вчинення конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності вчиненого правопорушення.

При цьому принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви вчинення правопорушення і інше.

У чинному КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, проте діючийКримінальний кодекс Українимає відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), в зв`язку з чим суд приходить до висновку про застосування аналогії права при розгляді цієї справи про адміністративне правопорушення в частині призначення адміністративного стягнення.

Так, з огляду на зазначене, а також з урахуванням особи правопорушника, суд вважає за можливе призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме не застосовувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП притягається вперше, його протиправні дії не завдали будь-якої шкоди іншим особам, а також не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам; свою вину він визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.

ОСОБА_1 зайняв активну життєву позицію та став на захист Батьківщини під час воєнного стану, сприяв захисту територіальної цілісності та недоторканості нашої держави. На теперішній час ОСОБА_1 бере активну участь у бойових діях, є водієм-санітаром медичної роти, нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та грамотою 110 ОМБР імені генерал-хорунжого ОСОБА_2 за проявлений патріотизм під час російської збройної агресії проти України та зразкове виконання службових обов`язків щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Саме таке стягнення, на думку суду, буде пропорційним вчиненим адміністративним правопорушенням.

Судом береться до уваги, що ОСОБА_1 є водієм-санітаром евакуаційного відділення медичної роти і у випадку позбавлення права транспортним засобом не зможе виконувати свої безпосередні службові обов`язки.

Тому, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Суддя вважає, що в даному випадку застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим до цієї особи. Крім того, таке стягнення буде дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Окрім того, відповідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Врахоуючи те, що справа про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовця не пов`язана із виконанням ним службових обов`язків, суд не вважає за доцільне звільняти ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 268, 283, 284, 285 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягненняу виглядіадміністративного штрафуу розміріоднієї тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік (Отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області/Хмел.обл./21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): - 37971775, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) на р/р UA908999980313111256000026001, ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, (код за ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративнеправопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя Мотонок Т. Я.