Постанова

від 06.12.2023 по справі 302/1590/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/1590/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 грудня 2023 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Рішко Сергій Іванович на ухвалу Міжгірського районного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 302/1586/23 (Головуючий: Пухальський С.В.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович звернувся в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення земельного сервітуту та стягнення неустойки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 04 квітня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту, за умовами якого сторони зобов`язувалися у майбутньому, в обумовлений строк, укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки та укласти у простій письмовій формі договір земельного сервітуту, на умовах і в Порядку, визначених цим договором та діючим законодавством.

Відповідач зобов`язувався, у разі набуття в майбутньому у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0193, площею 0,817 га в АДРЕСА_1 , здійснити її поділ та передати у власність позивача частину вказаної земельної ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,0049 га на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно пункту 1.6. Попереднього договору одночасно з договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0049 га Відповідач зобов`язувався укласти з Позивачем договір земельного сервітуту, за яким надати останньому право обмеженого користування частиною належної Відповідачу земельної ділянки, сформованої після поділу земельної ділянки кадастровий №2122455100:01:008:0193, для проїзду, проходу до земельної ділянки площею 0,0049 га, яка мала бути відчужена на його користь.

Рішенням Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 07.11.2019 р. № 445 «Про продаж земельної ділянки» було вирішено, продати Відповідачу земельну ділянку з кадастровим номером 2122455100:01:008:0193 та в процесі продажу Відповідачу цієї земельної ділянки забезпечити дотримання та виконання укладених з позивачем попередніх договорів купівлі- продажу та встановлення земельного сервітуту.

У подальшому відповідач почав зволікати із укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки і відповідно затягувати строк виконання своїх зобов`язань за попереднім договором, у зв`язку з чим 26.05.2020 року позивачем та іншими власниками торгових точок, було направлене колективне звернення відповідачу щодо терміну укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та виконання взятого на себе зобов`язання за попереднім договором та встановлення земельних сервітутів, на яке відповіді не отримали. Проте 19.06.2020 року приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Закарпатської області Капітула Г.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровим номером 2122455100:01:008:0193, укладений між відповідачем та Міжгірською селищною радою, зареєстрований в реєстрі за № 358.

Надалі на виконання умов попереднього договору відповідач здійснив поділ вищезазначеної земельної ділянки на дванадцять автономних земельних ділянок, в т.ч. з кадастровим номером 2122455100:01:008:0352 та з кадастровим номером 2122455100:01:008:0349.

30 вересня 2020 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Закарпатської області Селехман О.А. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0349, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Закарпатавтотранс» та зареєстрований в реєстрі за № 1831.

Оскільки право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122455100:01:008:0193 зареєстроване за ПАТ «Закарпатавтотранс» 19.06.2020 то в силу пункту 5.2 Попереднього договору основні договори підлягали укладенню не пізніше 19.09.2020, проте встановлений строк для укладення основних договорів був пропущений з вини ПАТ «Закарпатавтотранс» внаслідок невиконання ним пункту 1.2 та пункту 5.1 Попереднього договору.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд просив встановити на його користь постійний оплатний земельний сервітут відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0352, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,7045 га і належить на праві власності ПАТ «Закарпатавтотранс», для цілодобового безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0349 на відповідних умовах, а також стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за невиконання умов попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту, посвідченого 04.04.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 735, в частині неукладення договору земельного сервітуту, у розмірі 340 000,00 грн.

ПАТ «Закарпатавтотранс» подало до суду першої інстанції відзив у якому одночасно заявлено клопотання про передачу справи в частині вимоги про стягнення неустойки Ужгородському міськрайонному суду за підсудністю.

Ухвалою Міжгірського районного суду від 26 вересня 2023 року клопотання представника відповідача про передачу справи в частині вимог про стягнення неустойки для розгляду по суті за територіальною підсудністю задоволено.

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення земельного сервітуту та стягнення неустойки, в частині вимоги про стягнення неустойки передано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду по суті за територіальною підсудністю.

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Рішко С.І. подав апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування ухвали, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направлення справи у частині вимог про стягнення неустойки для продовження розгляду до Міжгірського районного суду. Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не врахував роз`яснень наведених у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» про те, що перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред`явлення кілької позовних вимог, пов`язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність. На переконання ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення неустойки за невиконання відповідачем зобов`язань за попереднім договором не стосуються нерухомого майна. Неустойкою, яку просить стягнути позивач на свою користь із відповідача, забезпечується виконання зобов`язань спірних сторін щодо нерухомого майна, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 2122455100:01:008:0349 та 2122455100:01:008:0352. За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, на спір в частині стягнення неустойки за невиконання зобов`язань, предметом яких є об`єкт нерухомого майна, поширюються норми ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Представник ПАТ «Закарпатавтотранс» Логойда В.М. подав відзив у якому просить апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. З позицією апелянта відповідач не згідний.

Згідно ч.2 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що пред`являючи вимогу про стягнення неустойки, позивач не оспорює права відповідача на земельну ділянку і юридичний спір між позивачкою та відповідачем в цій частині не пов`язаний з самим фактом перебування у власності відповідача земельної ділянки і така земельна ділянка не виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин, а тому в цій частині спірні правовідносини між позивачкою та відповідачем виникли не з приводу нерухомого майна, а у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за попереднім договором, що має наслідком встановлену попереднім договором цивільно-правову відповідальність.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується із наступних підстав.

За загальним правилом і відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичної особи пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачає виключну підсудність, а саме, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключна підсудність це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності. Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Положення процесуального закону щодо пред`явлення та розгляду позову за правилами загальної підсудності застосуванню не підлягають у випадку коли спір виник із приводу нерухомих речей, що передбачає застосування правил виключної підсудності таких категорій спорів.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовівіз приводу нерухомого майна, стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов`язаних із правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна абоспорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-308св18), який апеляційний суд, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин

Частиною 1статті 190 ЦК Українивизначено, що майном як особливим об`єктом уважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Частиною першою ст. 181 ЦК України визначено, що донерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість)належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У пункті 28 постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року (справа № 910/6644/18) зазначено, щовиключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна,так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У даному випадку, ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом ставив наступні позовні вимоги:

- встановити на користь ОСОБА_1 постійний оплатний земельний сервітут відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0352, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,7045 га і належить на праві власності ПАТ «Закарпатавтотранс», для цілодобового безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі до належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0349 на відповідних умовах;

- стягнути з відповідача на його користь неустойку за невиконання умов попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту, посвідченого 04.04.2019 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О. А., зареєстрованого в реєстрі за № 735, в частині неукладення договору земельного сервітуту, у розмірі 340 000,00 грн.

Заявлені ОСОБА_1 вимоги як в частині встановлення постійного оплатного земельного сервітуту відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0352, так і в частині стягнення із відповідача на користь позивачки неустойки за невиконання умов попереднього договору, в повній мірі ґрунтуються на умовах попереднього договору та покликані забезпечити отримання позивачкою права користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0352 з метою належного обслуговування земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:008:0349 на умовах земельного сервітуту, погодженого спірними сторонами у попередньому договорі.

Судом першої інстанції постановлено ухвалу про передачу за територіальною підсудністю спору лише в частині вимоги про стягнення неустойки. Щодо підсудності спору Міжгірському районному суду у частині вимог про встановлення земельного сервітуту судом визнано і сторонами не заперечується.

Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є взаємопов`язаними між собою підставою виникнення та поданими доказами, а тому їх розгляд у одному провадженні є доцільним з позиції ефективної реалізації позивачкою права на судовий захист.

Наведене свідчить про помилковість висновку суду про те, що справа в частині вимог про стягнення неустойки має розглядатисьУжгородським міськрайонним судом Закарпатської області, оскільки дана справа в частині вказаних вимог належить до територіальної юрисдикції зазначеного суду.

За таких обставин, ухвала Міжгірського районного суду від 26 вересня 2023 року підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 379 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Рішко Сергій Іванович задовольнити.

Ухвалу Міжгірського районного суду від 26 вересня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2023 року.

Головуючий

Судді: