Постанова

від 29.11.2023 по справі 910/14923/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 910/14923/20 (910/16724/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Копитової О.С.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 29.11.2023,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023

у справі № 910/14923/20 (910/16724/21)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-КРИМ" (відповідач - 1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (відповідач - 2)

про визнання недійсним договору

у межах справи № 910/14923/20

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-КРИМ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14923/20 (910/16724/21) у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (ідентифікаційний код: 39205544) про закриття провадження у справі - відмовлено. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код: 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-КРИМ" (ідентифікаційний код: 32684674), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (ідентифікаційний код: 39205544) про визнання недійсним договору поруки від 21.07.2017 - задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 21.07.2017, укладений між ТОВ "УІФК-КРИМ" (ідентифікаційний код: 32684674) та ТОВ "Агро Комплект" (ідентифікаційний код: 39205544). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-КРИМ" (ідентифікаційний код: 32684674) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код: 14360570) 2 270,00 грн судових витрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (ідентифікаційний код: 39205544) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код: 14360570) 2 270,00 грн судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою ТОВ "Агро Комплект" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 про визнання договору поруки недійсним по справі № 910/14923/20 (910/16724/21) та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 про визнання договору поруки недійсним по справі № 910/14923/20 (910/16724/21); провадження у справі № 910/14923/20 (910/16724/21) закрити; за результатами розгляду апеляційної скарги вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Копитова О.С. та Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14923/20 (910/16724/21) за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-КРИМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" про визнання недійсним договору; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження, відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14923/20 (910/16724/21) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14923/20 (910/16724/21).

26.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14923/20 (910/16724/21) у 3-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14923/20 (910/16724/21) задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14923/20 (910/16724/21). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14923/20 (910/16724/21). Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.11.2023 о 12 год. 45 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 15.11.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.11.2023.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, враховуючи наступне. На думку АТ Комерційний Банк "ПриватБанк", апеляційна скарга ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" не спростовує висновків Господарського суду міста Києва; подана на замовлення ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" експертиза не може братись до уваги у цій справі в частині вирішення питання економічної доцільності вчиненого правочину; ТОВ "УІФК-КРИМ", маючи значну непогашену заборгованість за кредитними договорами, безоплатно те без видимої господарської мети взяло на себе додаткове фінансове зобов`язання за спірним договором поруки, не отримуючи за ці дії жодної фінансової вигоди для себе, чим значно погіршило своє і без того скрутне фінансове становище; станом на дату укладення договору поруки ТОВ "УІФК-КРИМ" уже було боржником перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитними договорами і мало значну прострочену мільйонну заборгованість за ними; зміст оспорюваного правочину свідчить про збільшення фінансових зобов`язань ТОВ "УІФК-КРИМ", при чому активи товариства не збільшились, додаткові блага за наслідком укладення оспорюваного правочину у відповідача 1 не виникли, отримання прибутку як мета здійснення господарської діяльності в даному випадку відсутня; оспорюваний правочин не був і не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків які ним передбачались - тобто на можливість солідарного виконання зобов`язання (неплатоспроможні учасники правовідносин).

29.11.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Агро Комплект" надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в обгрунтування якого зазначено про участь представника ТОВ "Агро Комплект" в іншому судовому засіданні по іншій справі.

У судове засідання 29.11.2023 з`явився представник АТ Комерційний Банк "ПриватБанк". Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів ухвалила відхилити клопотання представника ТОВ "Агро Комплект" про відкладення розгляду справи та здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

Так, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Колегією суддів доводи, викладені у клопотанні представника ТОВ "Агро Комплект" визнано неповажними, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки, ТОВ "Агро Комплект" не позбавлено права направити іншого свого представника, враховуючи, що відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представник АТ Комерційний Банк "ПриватБанк" просив суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції: не врахував відсутність предмету спору, оскільки оспорюваний договір не порушує права кредиторів, так як не породив несприятливих наслідків для позивача; не надав оцінку висновку судового експерта, який, на думку скаржника, слугує головним доказом у справі; не довів критичної неплатоспроможності ТОВ «УІФК - Крим» станом на момент вчинення правочину та недобросовісності намірів ТОВ "Агро Комплект" та ТОВ «УІФК - Крим» під час укладення та після такого правочину.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з огляду на наступне.

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-КРИМ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Комплект» про визнання недійсним договору поруки від 21.07.2017, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «УІФК-КРИМ» (ідентифікаційний код: 32684674) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Комплект» (ідентифікаційний код: 39205544).

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що укладений правочин є фраудаторним, тобто таким, що укладений без реальної правової мети, з метою уникнення його учасниками сплати заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», з наміром завдати шкоди іншим кредиторам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16724/21 за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-КРИМ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Комплект» про визнання недійсним договору поруки від 21.07.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УІФК-КРИМ» (ідентифікаційний код: 32684674) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Комплект» (ідентифікаційний код: 39205544), у межах справи № 910/14923/20 за заявою за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код: 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-КРИМ» (ідентифікаційний код: 32684674) про банкрутство, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.11.2021 о 12:00.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14923/20 (910/16724/21) у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (ідентифікаційний код: 39205544) про закриття провадження у справі - відмовлено. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код: 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-КРИМ" (ідентифікаційний код: 32684674), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (ідентифікаційний код: 39205544) про визнання недійсним договору поруки від 21.07.2017 - задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 21.07.2017, укладений між ТОВ "УІФК-КРИМ" (ідентифікаційний код: 32684674) та ТОВ "Агро Комплект" (ідентифікаційний код: 39205544). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-КРИМ" (ідентифікаційний код: 32684674) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код: 14360570) 2 270,00 грн судових витрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (ідентифікаційний код: 39205544) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код: 14360570) 2 270,00 грн судових витрат.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

27.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРІВАЖ», як боржником, та АТ КБ «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк), як кредитором, було укладено Кредитний договір № DNHSLON03629, у відповідності до умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ТОВ «БОРІВАЖ» кредитний ліміт у розмірі 25 000 000 доларів США.

14.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ», як заставодавцем, та АТ КБ «ПриватБанк», як заставодержателем, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № DNHSLON03629 було укладено Договір застави № DNHSLON03629/DZ майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського рахунку б/н від 15.11.2014, судом першої інстанції встановлено, що оригінал наявний у АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Згодом, 20.07.2017 між ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ», як первісним кредитором, та ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ», як новим кредитором, було укладено Договір № 20/07/17/1 відступлення права вимоги.

У пункті 1.1. цього Договору зазначено, що станом на момент його підписання первісний кредитор володіє правом вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРІВАЖ» (код ЄДРПОУ 32307678) за погашення регресу в сумі 887 881 191,13 грн, сплачених ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» 14.12.2016 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якості погашення заборгованості згідно з договором застави № DNHSLON03629/DZ від 14.12.2016, укладеного між ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» та АТ КБ «ПриватБанк».

На підтвердження вказаного ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» посилається на меморіальний ордер № ВО17 про перерахування коштів.

Разом з тим, наявність відповідної заборгованості було підтверджено ТОВ «БОРІВАЖ» угодою про добровільне погашення заборгованості від 20.07.2017.

На підставі договору застави від 14.12.2016 № DNHSLON03629/DZ, який укладено між ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» 14.12.2016 перерахував ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти в сумі 887 881 191,13 грн.

20.07.2017 ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» відступив ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ» право вимоги до ТОВ «БОРІВАЖ» за погашення регресу в сумі 887 881 191, 13 грн, сплачених ТОВ АГРОТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 30485777) 14.12.2016 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якості погашення заборгованості згідно договору застави № DNHSLON03629/DZ від 14.12.2016, укладеного між ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

21.07.2017 між ТОВ «УІФК-КРИМ» (поручитель) та ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ» (кредитор) укладено договір поруки. У відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БОРІВАЖ» (код ЄДРПОУ 32307678) за погашення регресу в сумі 887 881 191,13 грн, сплачених ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 30485777) 14.12.2016 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якості погашення заборгованості згідно договору застави від 14.12.2016 № DNHSLON03629/DZ, який укладено між ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»; строк погашення регресної вимоги - 01.11.2018.

Як вірно встановлено судом, ані боржник, ані поручитель свої зобов`язання перед ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ» не виконували, незважаючи на звернення ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ», (копії звернень та відповіді наявні в матеріалах справи). Зокрема, з відповіді ТОВ «УІФК-КРИМ» від 28.11.2018 вбачається, що боржник не відмовляється від взятих на себе зобов`язань, проте через скрутне матеріальне становище виконати їх не має можливості.

За умовами спірного Договору поруки від 21.07.2017 плата Поручителю за надання поручительства не передбачена. Позивач звертає увагу суду на ту обставину, що станом на дату укладення договору поруки № DNHSLON03629/DZ ТОВ «УІФК-КРИМ» уже було боржником Банку за двома кредитними договорами: від 02.07.2014 № 2Y045Г та від 02.07.2014 № 2У046Г і мало значну прострочену заборгованість за ними, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками. Виходячи із вказаного, позивач зазначає, що ТОВ «УІФК-КРИМ», маючи значну непогашену заборгованість за кредитними договорами, безоплатно та без видимої господарської мети взяло на себе додаткове фінансове зобов`язання за спірним договором поруки на суму 887 881 191.13 грн, не отримуючи за ці дії жодної фінансової вигоди для себе, чим значно погіршило своє і без того скрутне фінансове становище.

Позивач переконаний, що прийнявши нові грошові зобов`язання за оспорюваними правочинами у період існування невиконаних зобов`язань із погашення заборгованості перед Банком, ТОВ «УІФК-КРИМ» діяв недобросовісно, збільшуючи свої фінансові зобов`язання з метою ухилення від виконання своїх кредитних зобов`язань.

ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ» у своєму відзиві зазначило, що не погоджується з доводами позивача, зокрема, стверджує, що єдиним вигодонабувачем за правовідносинами, що склались між сторонами, є АТ КБ «Приватбанк», яке отримало 887 881 191,13 грн від ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ». 20.07.2017 ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» відступив ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ» право вимоги до ТОВ «БОРІВАЖ» за погашення регресу в сумі 887 881 191, 13 грн, сплачених ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ». 14.12.2016 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якості погашення заборгованості згідно з договором застави від 14.12.2016 № DNHSLON03629/DZ, який укладено між ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Крім того, відповідач зазначає, що позивач помилково дійшов висновку про безумовну фраудаторність договору поруки від 21.07.2017, який укладено між ТОВ «УІФК-КРИМ» (поручитель) та ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ» (кредитор), лише з підстав його безоплатності. Відповідач вважає, що позов не містить жодних доказів недійсності правочину, у зв`язку з чим у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» просить відмовити.

У відповіді на відзив АТ КБ «Приватбанк» наголошує, що станом на дату укладення договору поруки (21.07.2017) ТОВ "УІФК-КРИМ" уже було боржником перед АТ КБ "ПриватБанк" за двома кредитними договорами від 02.07.2014 № 2У045Г та від 02.07.2014 № 2У046Г і мало значну прострочену заборгованість за ними. Тобто, ТОВ "УІФК-КРИМ", маючи значну непогашену заборгованість за кредитними договорами, безоплатно та без видимої господарської мети взяло на себе додаткове фінансове зобов`язання за спірним договором поруки на суму 887 881 191,13 грн, не отримуючи за ці дії жодної фінансової вигоди для себе, чим значно погіршило своє і без того скрутне фінансове становище. Просив суд позов задовольнити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з`ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

Так, судом вірно встановлено, що 21.07.2017 між ТОВ «УІФК-КРИМ» (поручитель) та ТОВ «АГРО КОМПЛЕКТ» (кредитор) укладено договір поруки. У відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БОРІВАЖ» (код ЄДРПОУ 32307678) за погашення регресу в сумі 887 881 191,13 грн, сплачених ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 30485777) 14.12.2016 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якості погашення заборгованості згідно договору застави № DNHSLON03629/DZ від 14.12.2016, укладеного між ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»; строк погашення регресної вимоги - 01 листопада 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1 і 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі № 925/36720 (925/107/21) акцентує, що при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення.

Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до ст. 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.

За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17).

Суд зауважує, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Разом з тим, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (висновок, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Отже, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату укладення договору поруки (21.07.2017) ТОВ «УІФК-КРИМ» уже було боржником Банку за двома кредитними договорами № 2У045Г від 02.07.2014 та № 2У046Г від 02.07.2014 і мало значну прострочену заборгованість за ними, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками.

За встановлених обставин очевидним є те, що боржник, який не може виконати свої зобов`язання перед кредиторами в силу власної неплатоспроможності, не може виконати зобов`язання іншої сторони на суму 887 881 191,13 грн.

Ці обставини свідчать про те, що договір поруки було укладено з іншою метою, аніж реальне забезпечення виконання основного зобов`язання ТОВ «УІФК-КРИМ».

Докази відносин ТОВ "АГРО КОМЛЕКТ" з боржником (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо), які могли б розглядатися як спонукання поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань ТОВ «УІФК-КРИМ», до матеріалів справи не надано.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії ТОВ «УІФК-КРИМ» та ТОВ «Агро Комлект» щодо укладення спірного договору поруки від 21.07.2017, є недобросовісними і несправедливими по відношенню до інших кредиторів, є зловживанням правом на укладення договору поруки, спрямовані на позбавлення кредиторів, зокрема, позивача, в майбутньому законних майнових прав.

Частина 1 ст. 42 КУзПБ передбачає, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам.

Згідно з ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ч. ч. 3, 4 ст. 42 КУзПБ).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може (подібні висновки викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) від 24.11.2021).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Отже, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

Також в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 910/14918/20 (910/17720/21), зазначено: "Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

Так, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника."

Як вбачається з матеріалів справи та з огляду на встановлені вище обставини, спірний договір поруки не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків та вчинений для створення штучної заборгованості ТОВ "УІФК-КРИМ", заявленої під час проведення його процедури банкрутства.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 (пункт 63) зазначається, що боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те. щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

Зазначені обставини та докази в їх сукупності свідчать про те, що укладений договір поруки є фраудаторним та за своїм змістом суперечить вимогам закону - ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, та відповідно до ст. 234 ЦК України є фіктивним. Внаслідок укладення такого договору поруки, виконання ТОВ "УІФК-КРИМ" грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що у свою чергу можна розцінити як завдання збитків, зокрема, кредитору АТ КБ "ПриватБанк".

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що укладення спірного договору поруки спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов`язань боржника всупереч власним фінансовим інтересам.

Враховуючи, що дії відповідачів при вчиненні оспорюваного договору (відсутність намірів щодо реального настання обумовлених спірним договором правових наслідків; укладення оспорюваного правочину з наміром завдати шкоди позивачу як кредитору, використавши нове зобов`язання для ухилення від сплати заборгованості перед позивачем) є формою зловживання правом, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 13 ЦК України, а зобов`язання за спірним договором суперечить вимогам ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, суд першої інстанції належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника щодо не надання судом першої інстанції оцінки висновку експерта, який, на думку скаржника, слугує головним доказом у справі, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

В силу ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 подав висновок експерта від 29.08.2022 № 01/05/2022 за результатами проведення первинної судової економічної експертизи, складеного на замовлення ТОВ "Агро Комплект" експертом Хомутенко С.В.

Так, на вирішення судової економічної експертизи поставлено п`ять запитань, які стосуються економічної доцільності укладення ТОВ "УІФК-КРИМ" договору поруки від 21.07.2017.

Разом з тим, при дослідженні наданих для проведення судової експертизи документів судом встановлено, що остання проведена виключно на підставі наданих договорів, листів, претензій, протоколів, однак, судовому експерту не надавалися, а відтак, і не досліджувалися при проведенні судової економічної експертизи фінансові звіти товариства, що відображають реальний фінансовий стан товариства, первинні і зведені документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності тощо, як на час укладення спірного договору поруки, так і після його укладення.

За таких обставин, суд критично оцінює наданий висновок, оскільки при визначені економічної доцільності укладення боржника договору поруки та його впливу на активи товариства, судовим експертом взагалі не досліджувався фінансовий стан боржника, грошові зобов`язання, економічний стан особи, яка вчиняє правочин.

Таким чином, надані судовим експертом висновки за наслідком проведення судової економічної експертизи мають суто теоретичний характер та не містять даних проведеного експертом фінансового аналізу на підставі фінансових показників (коефіцієнтів) діяльності ТОВ "УІФК-КРИМ" при визначені економічної доцільності укладення договору поруки.

Приписами ст. 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відтак, висновок судового експерта правомірно не прийнято судом в якості належного та допустимого доказу на спростування факту відсутності доказів фінансової спроможності ТОВ "УІФК-КРИМ" виконання договору поруки від 21.07.2017 при його укладенні.

Суд першої інстанції оскаржуваним рішенням правомірно відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" про закриття провадження у справі, у зв`язку з чим доводи апелянта відносно того, що оспорюваний договір не порушує права кредиторів, так як не породив несприятливих наслідків для позивача, колегія суддів вважає безпідставними.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14923/20 (910/16724/21) - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14923/20 (910/16724/21) - залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14923/20 (910/16724/21) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 05.12.2023

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.С. Копитова

Б.В. Отрюх