Постанова

від 29.11.2023 по справі 920/657/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа №920/657/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Лунка О.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумиобленерго"

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 (повний текст складено 25.09.2023)

у справі №920/657/23 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Сумиобленерго"

до Ель Хажж Хуссейн Талан

про стягнення 199 718,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі - АТ "Сумиобленерго") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Ель Хажж Хуссейн Талан заборгованості з оплати за необліковану електроенергію у розмірі 199 718,35 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 задоволено клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №920/657/23. Закрито провадження у справі №920/657/23 за позовом АТ "Сумиобленерго" до фізичної особи Ель Хажж Хуссейн Талан про стягнення 199 718,35 грн, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановляючи вищенаведену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що договір на постачання електричної енергії від 24.02.2016 №1612597 укладений позивачем з відповідачем саме як споживачем - фізичною особою. При цьому, у період розгляду даної справи у суді, а також на час вчинення порушення умов договору з позивачем відповідач не перебував й не перебуває у статусі фізичної особи-підприємця. Доказів здійснення ним господарської діяльності у приміщенні, де виявлено порушення, позивачем суду не надано. Також, місцевий господарський суд роз`яснив сторонам, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Сумиобленерго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/657/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановленою на підставі неправильно встановлених обставин, а також безпідставно застосовані висновки Великої Палати Верховного Суду.

Так, скаржник вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що стало підставою порушення судом норм процесуального права, які визначають юрисдикцію господарських спорів.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 апеляційну скаргу АТ "Сумиобленерго" у справі №920/657/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 витребувано матеріали справи №920/657/23 з Господарського суду Сумської області та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження до надходження даної справи з суду першої інстанції.

23.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/657/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №920/657/23. Розгляд апеляційної скарги АТ "Сумиобленерго" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/657/23 призначено на 29.11.2023. Сторонам встановлено строк на подачу відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - не пізніше 22.11.2023.

22.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 29.11.2023 суд, без виходу до нарадчої кімнати, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Крім того, суд зазначив, що всупереч вимогам чинного законодавства, вищенаведене клопотання представника відповідача направлено на електронну адресу суду, а повинно бути подано через особистий кабінет ЕСІТС.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник позивача, у судовому засіданні 29.11.2023, підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/657/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обставини справи, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача, у якому просить суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість з оплати за необліковану електроенергію у розмірі 199 718,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 відкрито провадження у справі №920/657/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У процесі розгляду справи від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить закрити провадження у справі №920/657/23 та стверджує, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки відповідачем припинена підприємницька діяльність, а також ним не здійснюється господарська діяльність на об`єкті нерухомості, що є об`єктом постачання електроенергії, вказане приміщення передано ним в оренду іншій особі, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В свою чергу представником позивача подано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в якому він просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, у зв`язку з необґрунтованістю та продовжити розгляд справи в порядку, передбаченому ГПК України.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що згідно з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Ель Хажж Хуссейн Талан був зареєстрований як ФОП у період з 24.09.2018 до 28.01.2022. Інформація про наступну реєстрацію даної особи у якості підприємця у реєстрі відсутня.

Договір про постачання електричної енергії від 24.02.2016 №1612597 підписаний відповідачем з зазначенням його статусу саме як фізичної особи.

01.01.2019 відповідач приєднався до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 24.02.2016.

Предметом даного спору є стягнення вартості необлікованої електричної енергії за порушення споживачем (відповідачем) умов вищезазначеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

30.09.2022, у період, коли відповідач також не перебував у статусі ФОП, під час проведення представниками позивача були виявлені порушення (відсутність пломби оператора системи розподілу на виносній шафі обліку ПАТ СОЕ 32115694).

Виявлене порушення зафіксоване актом про порушення від 30.09.2022 №003971.

У матеріалах справи міститься договір про передачу відповідачем частини нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 6, в оренду за договором від 20.12.2018.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору нежитлове приміщення надається в оренду у термін - до 20.11.2021.

Як стверджує відповідач, починаючи з 24.02.2022 приміщення ним не використовувалось, у тому числі для здійснення господарської діяльності, достатніх та належних доказів зворотного позивачем суду не надано.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з частиною 1 статті 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи, відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, надання вищезазначених послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не завжди здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні Господарського кодексу України.

Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аналогічні правові висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц, від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц та від 03.10.2019 у справі №920/50/19.

За приписами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Частиною 1 цієї статті визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, і з чим погоджується судова колегія, договір на постачання електричної енергії від 24.02.2016 №1612597 укладений позивачем на підставі вищезазначеної заяви з відповідачем саме як споживачем - фізичною особою. При цьому, у період розгляду справи у суді першої інстанції, а також на час вчинення порушення умов договору з позивачем, відповідач не перебував й не перебуває у статусі ФОП, доказів здійснення ним господарської діяльності у приміщенні, де виявлено порушення, позивачем суду не надано.

Колегією суддів відхиляються посилання позивача на договір оренди нерухомого майна від 20.12.2018, укладений між відповідачем та Фізичною особою-підприємцем Цигурою Олегом Олексійовичем, оскільки термін дії даного договору закінчився 20.11.2021. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

За приписами частини 2 статті 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, суд першої інстанції також роз`яснив сторонам, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №591/1068/22, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини у зазначених справах не є релевантними до правовідносин, які виникли у справі, що переглядається.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу АТ "Сумиобленерго" без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 про закриття провадження у справі №920/657/23 - без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на АТ "Сумиобленерго".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумиобленерго" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/657/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №920/657/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Сумиобленерго".

4. Матеріали справи №920/657/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 06.12.2023.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран