Постанова

від 06.12.2023 по справі 902/669/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року Справа № 902/669/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

представники сторін не з`явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 13.09.2023 суддею Яремчуком Ю.О. у м. Вінниця (повний текст рішення складено 25.09.2023) у справі № 902/669/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці"

про стягнення 288172, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Агрозахист Донбас" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТзОВ "Скибинці" про стягнення 288172, 84 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство вказало про те, що між сторонами укладений договір поставки № 7089, на виконання якого був поставлений товар на загальну суму 731676,14 грн., який відповідачем оплачено з порушенням строків, що і стало підставою звернення з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.09.2023 у справі № 902/669/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Скибинці" на користь ТзОВ "Агрозахист Донбас" 7257, 31 грн. пені; 13853, 25 грн. 48% річних; 65341, 29 грн. штрафу; 4322, 59 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору та 30000 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення; стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені в суді першої та апеляційної інстанції, а саме: судовий збір в сумі 6483, 88 грн., витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 19400 грн. та в суді апеляційної інстанції 20000 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначив, що нарахування штрафних санкцій згідно розділом 7 договору на суми сплачені до підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 29.07.2020 є безпідставним, а суд першої інстанції не дослідив п. 3.4. договору поставки від 18.09.2019 № 7078 та акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 29.07.2020 і не з`ясував обставин, що мають значення для справи. Також скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні взагалі не надано оцінки обставинам та доказам на які посилається відповідач.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Скибинці" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2023 у справі № 902/669/23; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого товариство просило суд скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Окрім того, від позивача на адресу суду надійшла заява про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000 грн.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відповідно до якого товариство просило суд зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу позивача до 5000 грн.

В судове засідання 23.11.2023 представники сторін не з`явились.

Від представника скаржника надійшло клопотання, згідно якого останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із особистими обставинами.

Представником позивача подано клопотання, відповідно до якого останній просить суд розглянути справу за відсутності представників сторін та залишити апеляційну без задоволення.

Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи наведене, зважаючи, що в порушення приписів ст. 74, 76-77 ГПК України, відповідачем не наведено та не подано жодного доказу на підтвердження обставин вказаних у клопотанні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи. З огляду на вказане, приймаючи до уваги ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція відповідача, викладена у апеляційній скарзі, і про її зміну сторона будь-яких заяв або клопотань не подавала, суд визнав за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених у ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що 18.09.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 7078, згідно п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. Згідно п. 2.1., за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору. П. 2.2. договору передбачено, що ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Згідно п. 3.1. договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Відповідно до п. 3.5. договору товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі "Призначення платежу") повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди. Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Ризики не зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника несе покупець (п. 3.6. договору). Згідно п.3.7. договору, сторони даним погоджуються, що у випадку виникнення простроченої заборгованості покупця перед постачальником за поставлені товари, постачальник може самостійно зарахувати отримані від покупця кошти по оплаті інших товарів по цьому договору, в тому числі отримані як передоплата по іншим товарам, в рахунок заборгованості по раніше несплаченим рахункам-фактурам. Строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору (п. .4.1. договору). Згідно п.п. 7.1.1. п. 7.1. договору крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного договору покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 50% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції: за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції. Згідно п. 7.7., п. 7.8. договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. У разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару. В силу п.7.10. договору, стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років. Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2019 між позивачем та відповідачем було укладено додаток № 1 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 331394, 88 грн., в т.ч. ПДВ. За умовами додаткової угоди відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: 30% вартості товарів в розмірі 99418, 46 грн. в строк до 31.12.2019; 70% вартості товарів в розмірі 231976, 41 грн. в строк до 15.10.2020. На виконання додатку № 1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 331394, 88 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 8094 від 18.10.2019.

18.09.2019 сторонами було укладено додаток № 2 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 320885, 52 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: 30% вартості товарів в розмірі 96265, 65 грн. в строк до 31.12.2019; 70% вартості товарів в розмірі 224619, 86 грн. в строк до 15.10.2020. На виконання додатку № 2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 320885, 52 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 8095 від 22.10.2019.

19.05.2020 сторонами було укладено додаток № 3 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 29208, 86 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: 20% вартості товарів в розмірі 5841, 77 грн. в строк до 01.06.2020; 80% вартості товарів в розмірі 23367, 08 грн. в строк до 15.11.2020. На виконання додатку № 3 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 29208, 86 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 2849 від 25.05.2020.

09.06.2020 сторонами було укладено додаток № 4 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 40586, 69 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: 20% вартості товарів в розмірі 8117, 33 грн. в строк до 12.06.2019; 80% вартості товарів в розмірі 32469, 35 грн. в строк до 15.11.2020. На виконання додатку № 4 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 40586, 69 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3193 від 11.06.2020.

03.07.2020 сторонами було укладено додаток № 5 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 9600, 19 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості товарів в розмірі 9600, 19 грн. в строк до 08.07.2020. На виконання додатку № 5 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 9600, 19 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3624 від 06.07.2020.

Всього на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 731676, 14 грн. в т.ч. ПДВ.

В матеріалах справи наявна сплата заборгованості, яка здійснена: згідно платіжної інструкції № 31 від 17.02.2020 на суму 96265, 66 грн.; платіжної інструкції № 103 від 20.05.2020 на загальну суму 5750, 62 грн.; платіжної інструкції № 288 від 12.11.2020 на загальну суму 224619, 86 грн.; платіжної інструкції № 301 від 26.11.2020 на суму 23458, 24 грн.; згідно виписки банку 17.02.2020 було здійснено оплату на суму 33139, 49 грн.; 19.06.2020 було здійснено оплату на 8117, 34 грн.; 17.07.2020 було здійснено оплату на 9600, 19 грн.; 12.11.2020 було здійснено оплату на 298255, 39 грн.; 26.11.2020 було здійснено оплату на 32469, 35 грн.

Як зазначено вище, ТзОВ "Агрозахист Донбас" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 288172, 84 грн. заборгованості згідно умов укладеного між сторонами договору поставки № 7078 від 08.09.2019, а саме 24191, 04 грн. - пені; 46177, 49 грн. - 48% річних та 217804, 31 грн. штрафу.

В силу ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що повне виконання зобов`язань за договором відповідачем здійснено 26.11.2020, тобто відповідачем було порушено строки та терміни виконання своїх зобов`язань, які були встановлені додатковими угодами.

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого товару за період дії договору надало право позивачу заявити вимоги про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань за порушення, що мали місце під час дії цього договору.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 7.8 укладеного договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджено факт порушення відповідачем зобов`язань по додаткам № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 більше ніж на 5 днів, відтак, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 217804, 31 грн. згідно поданого розрахунку є правомірною та, відповідно, обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені в сумі 24191, 04 грн., апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.

В силу п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вже зазначено вище, та передбачено умовами п. п. 7.1.1. п. 7.1. укладеного між сторонами господарського спору договору, крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору, покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 50% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції: за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Пунктом 7.10 договору сторони обумовили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відтак, умовами договору було встановлено інший термін для нарахування пені, який є більшим за той, що визначений у ст. 232 ГК України.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції заявленого розміру пені, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем вимозі в межах суми 24191, 04 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 48% річних, розрахованих в сумі 46177, 49 грн, апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, згідно п. п. 7.7., 7.8. договору, у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. У разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 48% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції заявленої вимоги про стягнення з відповідача 48% річних, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 46177, 49 грн.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем було заявлено вимогу про застосування строків позовної давності.

Судом зазначається, що згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 7.10 договору сторони обумовили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

Заявляючи вказану вимогу відповідач вказав про те, що перебіг строку позовної давності розпочався 01.01.2020 і закінчився, відповідно до п. 7.10. договору поставки від 19.09.2019 № 7978, 01.01.2023.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 встановлено з 22.05.2020 до 31.07.2020 карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 19.12.2020 на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 01.10.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину.

Згодом, шляхом внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, карантин на території України неодноразово продовжувався, останній раз постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 карантин продовжено до 30.06.2023.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину." Закон України №540-IX від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Як вбачається зі штемпеля на позовній заяві, позивач звернувся до суду першої інстанції 17.05.2023. Відтак, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до господарського суду із позовною заявою, а відтак, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволені заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Також в суді першої інстанції відповідачем було подано клопотання про зменшення заявлених до стягнення компенсаційних та штрафних нарахувань.

В силу з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вже встановлено судами, відповідачем повністю виконано свої зобов`язання за договором в 2020 році та не допущено останнім тривалого порушення своїх зобов`язань за договором. У свою чергу позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення ним збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно договору та їх розміру, а покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення їх матеріального становища, що може мати наслідком їх неплатоспроможність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру штрафу, пені та 48% річних на 70%.

Стосовно тверджень скаржника про підписання акту звірки взаєморозрахунків від 29.07.2020 та відсутності підстав для нарахування неустойки та відсотків річних, суд зазначає наступне.

В силу ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК, України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18; від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 20.12.2021 у справі № 904/5236/20.

Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, від 11.10.2021 у справі № 910/19454/20, від 10.11.2022 у справі № 916/1294/21.

Таким чином, підписання акту звірки не може вважатись юридичною дією, яка підтверджує відмову особи від права нарахувати та стягувати штрафні санкції і міри цивільної відповідальності. З урахуванням зазначеного сам факт поставлення в акті звірки печатки, за відсутності доказів на підтвердження повноважень відповідної особи, не може свідчити про визнання відповідних юридичних фактів.

Судом зазначається, що скаржником не надано доказів на підтвердження обсягу повноважень бухгалтера Любачевської Н.С. при підписанні акту звірки розрахунків. Лише та обставина, що дана особа підписувала акт звірки не є достатнім фактом надання повноважень для припинення зобов`язань щодо оплати поставленого товару або нарахування штрафних санкцій.

Водночас, згідно наявної в матеріалах справи посадової інструкції бухгалтера Любачевської Н.С., остання не уповноважена підписувати акти звіряння розрахунків та фіксувати факт повної оплати вартості товару і не наділена повноваженнями щодо відмови від нарахування штрафних санкцій, передбачених договором.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 у справі № 808/1827/17 вказав, що здійснення трудової діяльності (працюючи) у товаристві не означає автоматичне набуття цією особою статусу уповноваженої особи для здійснення представництва у відносинах з третіми особами.

Тобто навіть наявність факту перебування особи у трудових відносинах автоматично не уповноважує такого працівника на здійснення будь-яких дій від імені юридичної особи. Працівник вправі здійснювати лише дії, які передбачені його посадовою інструкцією, трудовим договором або окремо виданою виконавчим органом довіреністю. Крім того, підписання акту звірки, як умова та підстава застосування штрафних санкцій суперечить нормам законодавства, зокрема ст. ст. 549, 625 ЦК України, котрі обумовлюють момент та підстави у стягнення таких сум залежно від терміну прострочення виконання основного зобов`язання, а не інших дій сторін. Тобто, за відсутності чіткої та однозначної відмови позивача від права стягнення заходів відповідальності, таке право випливає з положень чинного законодавства, період нарахування штрафних санкцій не може обмежуватись датою підписання акта звірки розрахунків.

Підписаний акт звірки стосується виключно суми основної заборгованості за товар, тобто в ньому вказуються обставини щодо дат та сум поставлених товарів, а також дат і сум оплати їх покупцем. Однак, акт звірки жодним чином не врегульовує питання термінів прострочення та обов`язку покупця сплатити штрафні санкції, відсотки річних та інфляційні втрати за такий період прострочення виконання грошових зобов`язань. Тобто, в будь-якому випадку підписання сторонами акту звірки розрахунків жодним чином не позбавляє можливості сторону нарахувати штрафні санкції та інші заходи відповідальність за прострочення оплати поставлених покупцю товарів.

Стосовно доводів відповідача про форс-мажорну обставину, а саме широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції підставно не взяв до уваги такі доводи з огляду на те, що правовідносини між сторонами у даному випадку, зокрема, стосовно поставки товару та його повної оплати, відбулись в 2019 році, тобто задовго до початку агресії російської федерації проти України.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ТзОВ "Агрозахист Донбас" та стягнення з ТзОВ "Скибинці" на користь позивача 7257, 31 грн. пені; 13853, 25 грн. 48% річних; 65341, 29 грн. штрафу.

Поряд цим, у суді першої інстанції позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 64408, 64 грн.

В силу ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно із ч. 1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судами встановлено, що 15.09.2022 між позивачем (клієнт) та адвокатом Колісником Б.О. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 15/09, згідно п. 1. якого адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади, в т.ч., але не виключно, в органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, у всіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), вартість яких визначається в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1. договору).

11.05.2023 сторонами складено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022, відповідно до якої: - розмір витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 50000 грн., виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару (п. 1 цієї угоди); - окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5% від стягнутої суми з боржника (п. 2 угоди).

05.07.2023 сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022, за яким адвокат надав, а клієнт прийняв послуги за договором про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022 на суму 64408, 64 грн., з яких 50000 грн. - вартість наданих послуг та 14408,64 грн. - "гонорар успіху".

Судом зазначається, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Відтак, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 64408,64 грн. підтвердженні та встановлені поданими позивачем доказами.

Водночас, відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що визначений заявником розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із фактично наданими адвокатом послугами, їх вартість є суттєво завищена, що слідує із наступного: - за категорією складності даний спір є незначним з юридичної точки зору, зокрема не потребує аналізу значної кількості нормативно-правових актів, а судова практика з даних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми; - докази, на підставі яких позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу представником позивача у даній справі.

Місцевим господарським судом підставно зауважено про те, що умови визначення у договорі фіксованого розміру правової допомоги фактичний обсяг наданих позивачу послуг, що полягав у підготовці та поданні до суду позовної заяви, складання заяв та клопотань незначної складності, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката.

Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що з урахуванням критерію розумної необхідності таких витрат, їх пропорційності до складності справи, часу, об`єктивно необхідного для їх надання, та співмірністю заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованим та розумним розмір компенсації за вказані послуги в сумі 30000 грн. пропорційно визначених витрат на правову допомогу.

Окрім того, як зазначено вище, ТзОВ "Агрозахист Донбас" подало заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000 грн.

Згідно із ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із ст. 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вже зазначено судом вище, 15.09.2022 між позивачем (клієнт) та адвокатом Колісником Б.О. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 15/09, згідно п. 1. якого адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади, в т.ч., але не виключно, в органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, у всіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), вартість яких визначається в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1. договору).

Додатковою угодою від 30.10.2023 до договору сторони обумовили, що сума (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 902/669/23 складає 30000 грн., виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з ТзОВ "Скибинці" за договором поставки № 7078 від 18.09.2019 (п. 1 додаткової угоди). Згідно п. 2 додаткової угоди в рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступний (не виключний) перелік послуг (робіт): - ознайомлення з наявними документами, консультація Клієнта; - опрацювання нормативної бази, судової практики; - підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, інших необхідних процесуальних документів; - підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо; - участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанцій; - ознайомлення з матеріалами справи в суді; - складання необхідних процесуальних документів для захисту прав та інтересів клієнта; - інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи Клієнта.

30.10.2023 між позивачем та адвокатом Колісником Б.О. підписано акт приймання-передачі наданих послугу справі № 902/669/23.

Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 30000 грн.

На підтвердження зазначеного до заяви про ухвалення додаткового рішення додано: копію договору про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022; копію додаткової угоди від 30.10.2023; копію акту приймання-передачі послуг від 30.10.2023; опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 30.10.2023.

Відтак, судом відмічається, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн. підтверджені та встановлені поданими позивачем доказами.

Водночас, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, судом зазначається слідуюче.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний господарський суд частково погоджується з доводами відповідача про те, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є не співмірним із фактично наданими адвокатом послугами, їх вартість є суттєво завищена, виходячи з того, що представник позивача брав в участь у розгляді справи в суді першої інстанції і йому не потрібно додатково вивчати матеріали справи та судову практику, що є об`єктивною економією часу на підготовку позиції в апеляційному провадженні. Заперечення позивача проти аргументів поданої апеляційної скарги, викладені у відзиві на останню, є подібними доводам, які наводилися у суді першої інстанції щодо суті спору. За категорією складності даний спір є незначним з юридичної точки зору, зокрема не потребує аналізу значної кількості нормативно-правових актів, а судова практика з даних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми. Судове засідання 23.11.2023 відбулося за відсутності представника позивача.

Таким чином, проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником позивача послуг, подані відповідачем заперечення, значення даної справи для її сторін, складність самої справи, ціну позову, а також співмірність заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою адвоката в суді апеляційної інстанції, з огляду на розгляд апеляційної скарги в одне судове засідання, колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з відповідача на користь позивача 15000 грн. витрат на професійну правову допомогу. В іншій частині у задоволенні заяви слід відмовити.

З огляду на усе викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2023 у справі № 902/669/23 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

Зазначені у апеляційній скарзі доводи відповідача не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання 23.11.2023 представники сторін не з`явились, датою ухвалення постанови у даній справі є дата складення її повного тексту.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені скаржником судові витрати, в тому числі витрати останнього на правову допомогу, залишаються за ним у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 13 вересня 2023 року у справі № 902/669/23 залишити без змін.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/669/23 задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" (с. Скибинці, Вінницький район, Вінницька обл., 22234, ідентифікаційний код: 34335005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Прокоф`єва, буд. 115, м. Покровськ, Покровський район, Донецька обл., 85302, ідентифікаційний код: 30048570) 15000 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

5. На виконання даної постанови Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Справу № 902/669/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.