Постанова

від 06.12.2023 по справі 918/637/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року Справа № 918/637/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Павлюк І.Ю.

без повідомлення (виклику) сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 12.09.2023 (суддя Качур А.М., повний текст складено 12.09.2023) у справі № 918/637/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 25 752, 33 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" з вимогою про стягнення 2 783 387,05 грн, з яких: 2 757 634,72 грн основна заборгованість, 12 730,28 грн інфляційних втрат, 13 022,05 грн 3% річних.

Підставою звернення позивача до суду стало порушення відповідачем договору поставки від 07.03.2023 № 53-122-01-23-13013 в частині оплати за поставлену продукцію на суму 2 757 634,72 грн. У зв`язку з простроченням оплати заборгованості за поставлений товар позивач нарахував відповідачу 12 730,28 грн інфляційних втрат, 13 022,05 грн 3% річних, що виокремлено ухвалою суду від 08.08.2023 № 918/637/23 в самостійне провадження.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.09.2023 у справі № 918/637/23 позов ТОВ "Легіон Трейд" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь позивача 12 730,28 грн інфляційних втрат, 13 022,05 грн 3% річних та 309,01 грн судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а у випадку якщо апеляційний суд дійде висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованими, задоволити клопотання відповідача та зменшити розмір даних компенсаційних нарахувань на 90 %.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що суд дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування приписів статті 625 ЦК України, оскільки вважає, що обов`язок підприємства сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми виникає після пред`явлення з боку ТОВ "Легіон Трейд", як кредитора, відповідної вимоги. Тобто це зобов`язання виникає після вчинення кредитором законодавчо передбаченої дії. Як наслідок, без пред`явлення відповідної вимоги до відповідача, в останнього не виникає й обов`язку по сплаті таких компенсаційних нарахувань.

Крім того, скаржник не погоджується із позицією місцевого господарського суду щодо визнання безпідставним клопотання відповідача про зменшення у разі задоволення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат і трьох відсотків річних на 90 %.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.09.2023 у справі № 918/637/23; апеляційну скаргу постановлено розглянути без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 12.09.2023 у справі № 918/637/23 - без змін.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи № 918/637/23, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.

07.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (позивач/постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (відповідач/замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-23-13013 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 3 689 170,80 грн.

Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток 2 до даного договору).

Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

На виконання своїх зобов`язань за договором поставки, ТОВ "Легіон Трейд" проведено поставку (передано у власність) відповідачу продукції на загальну суму 3 689 170,80 грн, що стверджується видатковими накладними № 161 від 13.03.2023, № 176 від 16.03.2023, № 169 від 15.03.2023.

Поставлена позивачем згідно з видаткових накладних продукція успішно пройшла вхідний контроль (ВК-1) відповідача, що підтверджується ярликами на придатну продукцію від 29.03.2023, 23.03.2023, 24.03.2023.

Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".

Позивач вказує, що на виконання своїх зобов`язань по договору поставки відповідач частково сплатив суму заборгованості в розмірі, станом на час звернення з позовом до суду становить 2 757 634,72 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено борг в сумі 119 180,00 грн.

Докази сплати заборгованості в розмірі 2 638 454,72 грн матеріали справи не містять.

У зв`язку з простроченням оплати заборгованості позивач керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 09.05.2023 по 27.06.2023 12 730,28 грн інфляційних втрат та 13 022,05 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.08.2023 № 918/637/23 вирішено роз`єднати позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження позовні вимоги ТОВ "Легіон Трейд" до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 2 757 634,72 грн заборгованості.

Позовні вимоги ТОВ "Легіон Трейд" до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 12 730,28 грн інфляційних втрат та 13 022,05 грн 3 % річних вирішено розглядати у справі № 918/637/23.

Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення 12 730,28 грн інфляційних втрат та 13 022,05 грн 3% річних.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов`язань за договором поставки, ТОВ "Легіон Трейд" проведено поставку (передано у власність) відповідачу продукції на загальну суму 3 689 170,80 грн, що стверджується видатковими накладними № 161 від 13.03.2023, № 176 від 16.03.2023, № 169 від 15.03.2023.

Умовами договору (пункт 6.1.), оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".

Поставлена позивачем згідно видаткових накладних продукція успішно пройшла вхідний контроль (ВК-1) відповідача, що підтверджується ярликами на придатну продукцію від 29.03.2023, 23.03.2023, 24.03.2023.

Докази повної оплати поставленої продукції в матеріалах справи відсутні. Натомість судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань по договору поставки відповідач частково сплатив суму заборгованості. Докази сплати заборгованості в розмірі 2 638 454,72 грн матеріали справи не містять, відповідачем не заперечується.

Таким чином, встановленим є факт порушення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару у встановлений договором строк.

У зв`язку з простроченням оплати заборгованості позивач керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 12 730,28 грн інфляційних втрат та 13 022,05 грн 3% річних за період з 09.05.2023 по 27.06.2023.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У вказаній вище статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищевказаних норм свідчить, що для застосування наведеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а саме нарахування інфляційних та 3% річних від простроченої суми необхідно встановити факт прострочення та розмір простроченого боргу, а також чіткі дату початку та дату закінчення прострочення відповідної конкретної суми боргу, оскільки лише саме за цей період прострочення у кредитора є право на нарахування боржнику вищевказаних інфляційних та річних на цю суму боргу.

Твердження апелянта про необхідність направлення вимоги про сплату нарахованих відсотків річних та інфляційних нарахувань суд вважає безпідставним, оскільки направлення вимоги в порядку ст. 530 ЦК України стосується зобов`язальних відносин та їх виконання, а положення ст. 625 ЦК України відносяться до відповідальності за порушення зобов`язання. При цьому формулювання ч. 2 ст. 625 ЦК України "на вимогу кредитора" слід розцінювати як право останнього застосувати такі компенсаційні заходи, а не спонукати боржника до виконання зобов`язання.

Вказане спростовує доводи скаржника щодо відсутності обов`язку останнього у сплаті нарахованих компенсаційних стягнень. Здійснивши перевірку правильності розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявлених позивачем сумах 12 730,28 грн інфляційних втрат та 13 022,05 грн 3% річних.

Доводи скаржника про наявність підстав для зменшення зазначених інфляційних втрат на 90 % колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Щодо неврахування судом першої інстанції постанови Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 апеляційний господарський суд зазначає таке.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі № 902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, про що безпосередньо зазначено у пункті 8.38. зазначеної постанови.

У справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню було обмежено розмір належної до стягнення з відповідача суми відсотків річних у зазначеній справі.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості. Зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Натомість у справі № 918/637/23, що переглядається, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - три відсотки.

У даній справі суд апеляційної інстанції не вбачає відповідних до справи № 902/417/18 обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення заявленого у цій справі № 918/637/23 розміру трьох відсотків річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних у цій справі відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).

Подібні висновки Верховного Суду також викладені у постановах від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09. 2021 у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 24.06.2021 у справі № 904/3177/20, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21, від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не наведено висновків щодо можливості суду зменшувати розмір інфляційних втрат.

Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника щодо обставин, які перешкодили ДП "НАЕК "Енергоатом" своєчасно виконати свої зобов`язання та мають бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних (втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання підприємством в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС тощо), оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 12.09.2023 у справі № 918/637/23 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.

Відповідно до п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 918/637/23 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12 вересня 2023 року у справі № 918/637/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 918/637/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Павлюк І.Ю.