Постанова

від 30.11.2023 по справі 902/481/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Справа № 902/481/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Безпалов А.В.

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Онофрійчук Д.М.

третьої особи 1: не з`явився

третьої особи 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" які подані на рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23 (повний текст складено 21 серпня 2023 року, суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом: Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" (відповідач 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (відповідач 2)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (третя особа 1) та ОСОБА_1 (третя особа 2)

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на користь Липовецької територіальної громади в особі Липовецької міської ради Вінницького району земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області (на даний час - Липовецької міської ради Вінницької області).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10 квітня 2023 року у справі №902/481/23, серед іншого, залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23 повністю задоволено позов Немирівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код - 02909909) в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану , 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код - 04325957).

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" (вул. Героїв Майдану, 69, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код - 40357718) на користь Липовецької територіальної громади в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану , 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код - 04325957) земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області (на даний час - Липовецької міської ради Вінницького району).

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (вул. Героїв Майдану, 63, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код - 32513287) на користь Липовецької територіальної громади в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану , 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код - 04325957) земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області (на даний час - Липовецької міської ради Вінницького району).

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" (вул. Героїв Майдану, 69, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код - 40357718) на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 2 684,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (вул. Героїв Майдану, 63, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код - 32513287) на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 2 684,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що повторне набуття земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 ОСОБА_1 у власність у межах норм безоплатної приватизації на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9267/15-17-СГ від 27 липня 2017 року є протиправним.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/1298/22 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не враховано те, що всі фактичні обставини спору були загальновідомими, а тому на думку відповідача, прокурор мав можливість дізнатися про порушення інтересів держави ще у 2017, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Судом констатовано, що позивач (орган державної влади) міг дізнатися про порушення своїх прав з 25 серпня 2017 року, а тому трирічний строк позовної давності закінчився 25 серпня 2020 року. Однак, судом першої інстанції, без заявлення позивачем клопотання про поновлення строку на звернення до суду, встановлено, що прокурором при зверненні до суду 03 квітня 2023 року пред`явлено позов у межах строків позовної давності, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " № 540-ІХ, яким внесено зміни до ЦК України та які вступили у дію 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, строк позовної давності продовжено на строк дії карантину. Враховуючи наведене, на переконання скаржника, суд відхилив доводи відповідача про застосування строків позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні обґрунтованих вимог, що свідчить про необ`єктивність на упередженість суду, а також порушення принципу диспозитивності, оскільки позивач, звертаючись із позовом, а також в ході судового розгляду даної справи не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) ", однак, суд першої інстанції за власною ініціативою поновив пропущений строк звернення до суду із вищезазначених підстав.

Крім того, апелянт вважає, що твердження Липовецької міської ради Вінницького району стосовно недостатнього фінансування витрат на судовий збір є безпідставним та хибним, оскільки орган місцевого самоврядування самостійно прогнозує, складає та виконує місцевий бюджет. У свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки даному факту, що вплинуло в тому числі на оцінку необхідності представництва інтересів Липовецької міської ради Немирівською окружною прокуратурою.

Листом №902/481/23/6143/23 від 22 вересня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

06 жовтня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/481/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2023 року у справі №902/481/23 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 8052 грн.

30 жовтня 2023 року від апелянта надійшов супровідний лист, до якого додана платіжна інструкція №22914 від 20 жовтня 2023 року про сплату 8052 грн. судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2023 року у справі №902/481/23 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23 та призначено дату судового засідання на 30 листопада 2023 року об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

21 листопада 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду, в якому і призначене судове засідання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2023 року у справі №902/481/23 залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Укрземрессурс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/1298/22 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Скаржник стверджує, що ТОВ "Укрземрессурс" не було і не могло бути відомо про те, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області передало ОСОБА_1 спірну земельну ділянку з порушенням частини 4 статті 116 Земельного кодексу України, тому ТОВ "Укрземрессурс" є добросовісним набувачем. Оскільки громадянин ОСОБА_1 станом на 13 вересня 2017 року мав право відчужити земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 на користь ТОВ "Укрземрессурс", то частина 1 статті 388 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли у цій справі.

ТОВ "Укрземрессурс" звертає увагу колегії суддів, що суд першої інстанції втрутившись у право власності ТОВ "Укрземрессурс" на мирне володіння майном не оцінив жодного із трьох обов`язкових критеріїв допустимої правомірності позбавлення добросовісного набувача права власності. За таких обставин, суд першої інстанції не взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, не встановив усіх обставин, які підлягали встановленню, не врахував висновків Верховного Суду і вирішив даний спір в порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2023 року у справі №902/481/23 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Укрземрессурс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 8052 грн. та доказів направлення копії апеляційної скарги учасникам у справі листами з описом вкладення. Роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2023 року у справі №902/481/23 апеляційну скаргу ТОВ "Укрземрессурс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23 повернуто скаржнику.

27 листопада 2023 року від ТОВ "Укрземресурс" надійшла повторна апеляційна скарга вх.№5307/23 від 27 листопада 2023 року, до якої додане клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2023 року у справі №902/481/23 поновлено ТОВ "Укрземресурс" строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрземрессурс" (вх.№5307/23 від 27 листопада 2023 року) на рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Укрземресурс" та ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.

29 листопада 2023 року від ТОВ "Укрземресурс" надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника заявника.

30 листопада 2023 року від Немирівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД", відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні 30 листопада 2023 року представник ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 березня 2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-4849/15-17-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 32244086800:03:003:0043) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області.

28 березня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Кливінською Н.О., на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-4849/15-17-СГ від 23 березня 2017 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224086800:03:003:0043 (номер запису про право власності: 197224674, індексний номер: 34538279 від 30 березня 2017 року).

27 липня 2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9267/15- 17-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді у ОСОБА_2 , розташовану на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

25 серпня 2017 року державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Чубатюк О.Р., на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9267/15-17-СГ від 27 липня 2017 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1337393005222) з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 (номер запису про право власності: 22065554, індексний номер: 36807259 від 29 серпня 2017 року).

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 (наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2- 9267/15-17-СГ від 27 липня 2017 року) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-4849/15-17-СГ від 23 березня 2017 року).

23 вересня 2017 року державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Чубатюк О.Р., на підставі Акта прийняття-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер: б/н, виданий 13 вересня 2017 року, видавник: узгоджено сторонами, право власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС", код ЄРДПОУ 40357718 (номер запису про право власності: 22496634, індексний номер: 37241975 від 25 вересня 2017 року).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 30 березня 2023 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 є ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС".

01 листопада 2017 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" (Орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКС-АГРО" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД") (Орендар) укладено договір оренди землі /т.1, а.с.48-51/.

Відповідно пункту 1 Договору Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно пункту 2 в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 97,4925 га.

Договір укладено на 19 років. Строк дії договору закінчується 31 грудня 2036 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавці про намір продовжити його дію (п. 7 Договору).

За змістом пункту 8 Договору орендна плата виплачується орендарем один раз на рік у грошовій формі в розмірі 3800 (три тисяч вісімсот) гривень за кожен 1 га.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції на момент здійснення платежу (пункт 9 Договору).

Орендна плата вноситься за весь рік у строк з 01 вересня по 20 грудня кожного року, шляхом, перерахування коштів на рахунок Орендодавця, за письмовою заявою Орендодавця. Орендар з погодженням з Орендодавцем може перенести термін виплати орендної плати (п. 10 Договору).

Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2017 року (номер запису про інше речове право: 24139594).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості (унікальний реєстраційний номер - 201-20230223-0005553853, дата формування 23 лютого 2023 року), сформованої на підставі Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року №658 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 2018 року №677/32129, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 площею 2 га становить 46438,64 грн.

Відповідно до витягу №НВ-9912858972023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22 лютого 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2282000:03:000:1240 площею 2 га становить 73 942,81 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

З 27 травня 2021 року набули чинності зміни до Земельного кодексу України відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин" №1423- IX від 28 квітня 2021 року, а саме пунктом 24 розділу X Перехідних положень передбачено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населеного пункту у межах таких територіальних громад.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком. Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить Липовецька територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади - м. Липовець, до складу якої увійшла, зокрема, Іваньківська сільська рада Липовецького району.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Липовецька міська рада Вінницької області з огляду на норми чинного законодавства.

Відповідно до висновків викладених у Постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2019 року справа №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 зазначає, що сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Немирівською окружною прокуратурою 11 січня 2023 року скеровано на адресу Липовецької міської ради лист №54/1-133вих-23, в якому повідомлено про виявлення порушень інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

12 січня 2023 року Липовецькою міською радою (лист від 12 січня 2023 року № 02-42/45) у відповідь на лист окружної прокуратури зазначено про відсутність достатнього фінансування та не здійснення заходів щодо захисту інтересів територіальної громади /т. 1, а.с. 35-38/.

Вказане свідчить про неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави, а відтак вбачаються правові підстави щодо звернення прокурора до суду із вказаним позовом з урахуванням положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

На виконання вимог абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, Вінницькою окружною прокуратурою направлено повідомлення (лист №54/1-1335вих-23 від 30 березня 2023 року) про намір звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Липовецької міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 2282000:03:000:1240 шляхом її витребування.

Колегія суддів звертає увагу ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД", що визначальним у представництві прокурором Липовецької міської ради є не причина не звернення органу місцевого самоврядування з позовом до суду, а сам факт такого не звернення протягом розумного строк від отримання повідомлення прокуратури. Відсутність коштів для сплати судового збору впливає виключно на оцінку судом розумного строку який надається позивачу. Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставні.

Щодо суті спору.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статей 81, 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (пункт "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, таким відповідним центральним органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

28 березня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Кливінською Н.О., на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-4849/15-17-СГ від 23 березня 2017 року, за Косим А.М. зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224086800:03:003:0043 (номер запису про право власності: 197224674, індексний номер: 34538279 від 30 березня 2017 року).

25 серпня 2017 року державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Чубатюк О.Р., на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9267/15-17-СГ від 27 липня 2017 року, за Косим А.М. зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1337393005222) з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 (номер запису про право власності: 22065554, індексний номер: 36807259 від 29 серпня 2017 року).

Таким чином, як правильно встановив місцевий господарський суд, ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 (наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9267/15-17-СГ від 27 липня 2017 року) скористався своїм правом, передбаченим статтею 116 ЗК України, повторно, тобто з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 334 Цивільного кодексу України, а також положень статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, у тому числі надану у власність в порядку безоплатної приватизації, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно, проте не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно. Сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17.

Відповідно до статей 11, 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають на підставі юридичних фактів та здійснюються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.

Частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За системним зв`язком та змістом положень частини першої, пункту "в", частини третьої, четвертої статті 116, частин першої, сьомої, дев`ятої статті 118, частини першої статті 121, статті 122 ЗК України, які визначають право громадян на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності шляхом приватизації та порядок його реалізації, закон визначає, що така передача здійснюється шляхом прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень відповідного рішення і не допускає безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок певного виду використання більш як один раз.

Відповідно прийняття органами виконавчої влади або місцевого самоврядування рішень про таку передачу без додержання вказаних вимог також є недопустимим.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18).

Закон пов`язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно.

Наведе свідчить про відсутність достатніх правових підстав для видачі Наказу Головного управління Дсржгеокадастру у Вінницькій області №2-9267/15-17-СГ від 27 липня 2017 року, спірна земельна ділянка вибула із власності держави всупереч вимогам закону та волі власника.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що повторне набуття земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 ОСОБА_1 у власність у межах норм безоплатної приватизації на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9267/15-17-СГ від 27 липня 2017 року є протиправним.

Таким чином, інтереси держави є порушеними і підлягають судовому захисту.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 Цивільного кодексу України.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Главою 29 Цивільного кодексу України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України) та від добросовісного набувача (стаття 388 Цивільного кодексу України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи.

При цьому, у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц.

Враховуючи відчуження права власності на земельну ділянку після протиправної повторної приватизації, належним способом захисту прав та інтересів держави є витребування земельної ділянки у кінцевого набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 вибула з власності поза волею належного розпорядника землі, існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідачів на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Таким чином, прокурором правомірно заявлено вимогу про витребування у ТОВ "УКРЗЕМРЕСУРС" земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області (на даний час - Липовецької міської ради Вінницького району).

Посилання ТОВ "Укрземресурс" на неприпустимість витребування майна із володіння добросовісного набувача, оскільки позбавлення ТОВ "Укрземресурс" права власності на спірну земельну ділянку є незаконним втручанням у мирне володіння майном та прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також не беруться до уваги судовою колегією з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) зазначено таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Укрземресурс" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

З приводу витребування спірної земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" колегія суддів зазначає наступне.

01 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" (Орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКС-АГРО" (Орендар) укладено договір оренди землі.

Згідно пункту 2 в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 97,4925 га, зокрема до переліку орендованих земельних ділянок включено спірну земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240.

Договір укладено на 19 років. Строк дії договору закінчується 31 грудня 2036 року.

Встановивши підстави для витребування земельної ділянки у неналежного власника - ТОВ "УКРЗЕМРЕСУРС", суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наявні також підстави для її витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду - ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД", яке є незаконним володільцем.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Як вірно зазначив місцевий суд, витребування спірної земельної ділянки лише у власника не призведе до припинення незаконного володіння та її повернення у фактичне володіння Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Держаній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити.

Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Право оренди є похідним від права власності, витребування майна у комунальну власність від ТОВ "Укрземресурс" припиняє правомочності відповідача як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у орендаря ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД".

Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у Постанові КЦС ВС від 17 листопада 2021 року у справі №672/386/20.

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій прийшли до висновку про правомірність вимоги прокурора щодо витребування земельної ділянки у обох відповідачів.

Щодо заяви ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" про застосування строків позовної давності у справі.

На думку апелянта, прокурор мав можливість дізнатися про порушення інтересів держави ще у 2017 році, причин неможливості звернення до суду прокурором не наведено, тому строк позовної давності пропущено, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судами встановлено обґрунтованість позовних вимог та необхідність судового захисту інтересів держави за позовом прокурора.

До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами обох інстанцій відхиляються доводи прокурора, що перебіг строків позовної давності починається з моменту, коли саме прокурор дізнався про порушення інтересів держав.

Такі доводи суперечать усталеній практиці Верховного Суду, зокрема, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач (прокурор, яким подано позов в інтересах держави) повинен також довести той факт, що позивач (орган місцевого самоврядування або інший уповноважений орган у сфері земельних відносин здійснювати захист інтересів держави) не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Судами також відхиляються доводи прокурора з посиланням на обставини набрання чинності 27 травня 2021 року змін до Земельного кодексу України відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин" №1423- IX від 28 квітня 2021 року, а саме пунктом 24 розділу X Перехідних положень, якими передбачено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населеного пункту у межах таких територіальних громад.

Як правильно зазначив Господарський суд Вінницької області, прокурор помилково вважав, що строк позовної давності за наведених підстав розпочав перебіг 27 травня 2021 року, коли повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою передано до компетенції Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, оскільки заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 Цивільного кодексу України).

Тому, прийняття нормативно-правових актів, якими здійснюється делегування повноважень від органів державної влади на користь органів місцевого самоврядування не може впливати на перебіг строків позовної давності.

Більш того, позов в інтересах держави подано прокурором, що свідчить про об`єктивну можливість здійснення представництва також державних органів.

Розміщення у мережі Інтернет відкритої інформації щодо неодноразової приватизації земельних ділянок фізичними особами не спростовує наявність можливості дізнатися про порушення інтересів держави органами держгеокадастру у 2017 році, які володіли правами розпорядження спірною земельною ділянкою на момент повторної приватизації.

25 серпня 2017 року державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Чубатюк О.Р., на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9267/15-17-СГ від 27 липня 2017 року, за Косим А.М. зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1337393005222) з кадастровим номером 0522282000:03:000:1240 (номер запису про право власності: 22065554, індексний номер: 36807259 від 29 серпня 2017 року).

Тобто, з моменту державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, яка була протиправно повторно приватизована Косим А.М., компетентний орган державної влади міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2017 року (номер запису про інше речове право: 24139594).

Вимоги про витребування земельної ділянки у орендаря є похідними від вимог про витребування майна у власність, спрямовані на усунення перешкод у користуванні майном, тому відсутні підстави для висновків щодо пропуску строків позовної давності за вимогами до відповідача 2.

Тому, суди обох інстанцій прийшли до висновку, що позивач (орган державної влади) міг дізнатися про порушення своїх прав з 25 серпня 2017 року.

Таким чином, трирічний строк позовної давності спливав 25 серпня 2020 року.

Однак, 30 березня 2020 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX, яким внесено зміни до Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 12 Прикінцевих і Перехідних положень Цивільного кодексу України, які вступили у дію 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, перебіг строків позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Карантин в Україні встановлено з 12 березня 2020 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

Термін дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Відповідно до частини 3 статті 251 Цивільного кодексу України, строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 статті 5 Цивільного кодексу України).

На момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " № 540-IX від 30 березня 2020 року термін позовної давності за вимогами про витребування земельної ділянки у ТОВ "Укрземресурс" не сплинув.

Тому, прокурором при зверненні до суду 03 квітня 2023 року /т.1, а.с. 122/ пред`явлено позов у межах строків позовної давності, визначених законом.

Доводи ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" про те, що судом першої інстанції було неправомірно застосовано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" без відповідної заяви прокурора про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності є помилковими, грунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Строки позовної давності згідно пункту 12 Прикінцевих і Перехідних положень Цивільного кодексу України продовжені в силу закону і жодних заяв з даного приводу подавати не потрібно.

Таким чином, доводи відповідачів, викладені у апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" та ТОВ "Укрземресурс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року у справі №902/481/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/481/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "05" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.