Рішення

від 27.11.2023 по справі 910/13811/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023Справа № 910/13811/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон Трейд"

про стягнення 785 743,29 грн,

Представники сторін:

від позивача: Ополонець І.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон Трейд" про стягнення 785 743,29 грн, з яких: основний борг у розмірі 590 249,88 грн, пеня у розмірі 4 042,81 грн, 3% річних у розмірі 26 931,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 164 519,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № ДП-ВТ-01.12.21 від 01.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/13811/23 та призначено підготовче засідання на 02.10.2023.

У підготовче засідання 02.10.2023 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, письмового відзиву на позов не надав, заяв, клопотань на адресу суду не надходило. Відповідач про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою в підготовче засідання представника відповідача, суд не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 30.10.2023.

В підготовче засідання 30.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлявся належним чином.

Представник позивача в підготовчому засіданні 30.10.2023 зазначив, що всі докази по справі ним надані.

Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, передбачених законом підстав для відкладення підготовчого засідання судом не встановлено, зважаючи на обмежений строк підготовчого провадження, суд визнав необхідним закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.11.2023.

В судове засідання 27.11.2023 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, однак конверт із копією ухвали суду від 30.10.2023 повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 27.11.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільсон Трейд (покупець) укладено Договір поставки № ДП-ВТ-01.12.21 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольну продукцію, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплачувати його загальну вартість відповідно до умов договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Найменування, асортимент та кількість товару погоджується сторонами та зазначаються в рахунку на оплату та/або специфікаціях (якщо специфікації складаються та підписуються сторонами) (п. 2.1. Договору).

Ціна за одиницю товару визначається постачальником в рахунках на оплату та/або специфікаціях (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника згідно з Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 90-ти календарних днів з моменту поставки товару (п. 6.2 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 12.1. Договору).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що ним поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 590 249,88 грн, однак відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату поставленого йому товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 590 249,88 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26 931,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 164 519,60 грн та 4 042,81 грн пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов позивач 01.12.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 590 249,88 грн, що підтверджується видатковою накладною № 517 від 01.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 90-то календарних днів з моменту поставки товару .

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки позивачем 01.12.2021 було поставлено відповідачу продукцію на суму 590 249,88 грн, яка відповідачем не оплачена, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 590 249,88 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 590 249,88 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон Трейд" за Договором в сумі 590 249,88 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон Трейд" суми основного боргу у розмірі 590 249,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26 931,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 164 519,60 грн за період з 02.03.2022 по 28.08.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон Трейд" 3% річних у сумі 26 931,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 164 519,60 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 042,81 грн пені за прострочення платежу.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами п. 7.2 Договору в разі порушення покупцем терміну (строку) оплати замовленої партії товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем його здійснено з урахуванням 90 календарних днів, відведених продавцю згідно п. 6.2 Договору на оплату товару, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4042,81 грн є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач в свою чергу обставин прострочення перед позивачем не спростував та не заперечив.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон Трейд" (03142, м. Київ, вул. Кримського Академіка, 4А; ідентифікаційний код: 43912969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рубін" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 15; ідентифікаційний код: 39918383) суму основного боргу у розмірі 590 249 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 26 931 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 164 519 грн. 60 коп, пеню у розмірі 4 042 грн. 81 коп та судовий збір у розмірі 11 786 грн. 15 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.12.2023.

Суддя Т.Ю. Трофименко