Рішення

від 30.11.2023 по справі 914/3117/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2023 Справа № 914/3117/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мідіал, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів, м. Новояворівськ, Яворівський р-н, Львівська обл.

про стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Куксов Владислав Геннадійович представник;

Від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мідіал, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів, м. Новояворівськ, Яворівський р-н, Львівська обл. про стягнення 114 900,87грн. заборгованості, з якої: 88 033,79грн. основний борг, 2 462,65грн. інфляційні втрати, 1 443,36грн. 3% річних, 22 961,07грн. пені. Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2684,00грн. та наводить орієнтовний перелік витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 23.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 16.11.2023 року на 09:40год.

Ухвалою суду від 16.11.2023 року розгляд справи по суті відкладено на 30.11.2023 р. о 09:40 год.

В судове засідання 30.11.2023 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задоволити з урахуванням даних щодо боргу, зазначеного у поданому акті звірки.

В судове засідання 30.11.2023 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (24.10.2023 року та 17.11.2023 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції. Відповідно до відстежень поштових відправлень за № 0600055220023 та № 0600061423785, відповідачу вручено ухвали суду особисто.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані відповідачу у справі за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, які вказані позивачем у позовній заяві. Відтак, судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення усіх учасників справи про судовий розгляд.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.01.2022 року між позивачем та відповідачем, укладено договір поставки №030122-1, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю ектротехнічну продукцію, в подальшому - Продукція, партіями, в кількості і асортименті згідно із видатковими накладними, на умовах визначених цим Договором, а Покупець зобов`язується прийняти та здійснити своєчасну оплату цієї Продукції.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та здійснив поставку товару відповідачу згідно доданих до матеріалів справи видаткових та товарно-транспортних накладних. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався та не сплатив вартість переданого товару у повному обсязі, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 88 025,56грн.

Відтак позивач просить стягнути з відповідача 88 025,56грн. основного боргу, яка залишилась неоплачена відповідачем проте підтверджена поданими доказами та Актом звірки укладеним між сторонами у якому зафіксована дана сума боргу.

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування 2 462,65грн. інфляційні втрати, 1 443,36грн. 3% річних, 22 961,07грн. пені та просить їх стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача 2684,00грн. судового збору.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

03.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мідіал та Товариством з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів укладено договір поставки №030122-1, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю ектротехнічну продукцію, в подальшому - Продукція, партіями, в кількості і асортименті згідно із видатковими накладними, на умовах визначених цим Договором, а Покупець зобов`язується прийняти та здійснити своєчасну оплату цієї Продукції.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання Договору, Продавець здійснив поставку Покупцю Товару згідно видаткових накладних, а саме: №16 від 09 березня 2023 року на суму 4616,16грн., №17 від 09 березня 2023 року на суму 1412,62грн., №19 від 16 березня 2023 року на суму 79 390,13грн. та №20 від 16 березня 2023 року на суму 2 614,88грн.

Згідно з п.п.4.1, 4.2 Договору, розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Продавця, що вказаний в даному Договорі. Валюта розрахунків гривня. Покупець здійснює 100% передоплату кожної конкретної партії (поставки).

Позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, що підтверджується Товаро-транспортними накладними, а саме: товарно-транспортна накладна МОА № 561729 від 23.02.2023 року на суму 69 279,46грн.; товарно-транспортна накладна МОА № 561738 від 01.03.2023 року на суму 73779,23грн.; товарно-транспортна накладна МОА № 761259 від 02.03.2023 року на суму 80 562,74грн.

Як стверджує позивач, в порушення вимог Договору, відповідач лише частково виконав зобов`язання по оплаті поставленого Товару, відтак станом на момент звернення з даним позовом до суду існує заборгованість, яка виникла на підставі Договору, згідно видаткових накладних №16 від 09 березня 2023 року, №17 від 09 березня 2023 року, №19 від 16 березня 2023 року, №20 від 16 березня 2023 року на загальну суму 88 033,79 грн.

На підтвердження наявної заборгованості відповідача перед позивачем, між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 - 06.04.2023, відповідно до якого сума боргу відповідача перед позивачем становить 88 025,56грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та стверджує, що така сума вірна до стягнення з відповідача. Даний акт звірки підписаний та скріплений печатками обох юридичних осіб.

Відповідно до матеріалів справи, всього за період дії за Договором купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-3662-3 від 09.02.2023р., Покупцю було поставлено товар на загальну суму 223 621,43 грн.

Відтак, у зв`язку з несвоєчасною та простроченою оплатою отриманого відповідачем товару, позивачем направлено на адресу відповідача року претензію про сплату заборгованості із додатками, які підтверджують суму наявної заборгованості, проте жодної відповіді від відповідача не надходило.

Відповідач жодним чином не відреагував на претенізю, відтак станом на день подання позову до суду сума простроченої та неполаченої заборгованості за укладеним договором становить 88 025,56рн., яку позивач просить стягнути з відповідача та яка підтверджена актом звірки, укладеним між сторонами.

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування відповідачу 2 462,65грн. інфляційні втрати, 1 443,36грн. 3% річних, 22 961,07грн. пені, починаючи свій обрахунок з 16.03.2023 року (з дати останньої поставки товару відповідачу).

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору, а відтак виконання обов`язку щодо оплати за поставлений товар.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у п. 4.2 договору, що покупець здійснює 100% передоплату кожної конкретної партії (поставки), відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання товару згідно із товарно-транспортна накладними відповідачем не заперечується, які належним чином підписані, скріплені печаткою та містяться в матеріалах справи. Крім того, відповідачем здійснювалась часткова оплата по договору за даними товарно-транспортними накладними, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 - 06.04.2023р., який підписаний та скірплений печатками обох сторін та відповідно до якого сума боргу відповідача перед позивачем становить 88 025,56грн.

Відповідно до ч.1,2 ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.4 цієї ж статті якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення позивачу товару отриманого за видатковими та товарно-транспортними накладними, які відповідно до умов Договору засвідчують реальне його отримання за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами. Суд звертає увагу на те, що відповідачем здійснювалась часткова оплата по товарно-транспортних накладних.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо повної оплати вартості поставленого товару за Договором у повному розмірі та у строк, визначений ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 88 025,56грн., яка зафіксована у доданому до матеріалів справи акті звірки.

Матеріали даної справи не містять, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 88 025,56грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення пені.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений товар та порушення строків щодо його оплати, Позивач просить стягнути з відповідача, згідно прохальної частини позовної заяви пеню у сумі 22 961,07грн., починаючи свій обрахунок з 16.03.2023 року з дати останньої поставки товару, яка була здійснена 16 березня 2023 року - по 30.09.2023 рік.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п.5.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені з 16.03.2023 року (з дати останньої поставки товару ) по 30.09.2023 рік від суми боргу 88 033,79грн., проте сума боргу, яка підтверджена актом звірки та не заперечується позивачем, становить 88 025,56грн. і яка повинна братися за основу розрахунків штрафних санкцій.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у договорі строк оплати, а саме 100% передоплату, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно матеріалів справи, остання поставка повару відбулася 16.03.2023, що підтверджується видатковою накладною №20 від 16.03.2023 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України). Відтак, строк нарахування пені повинен обчислюватися з 17.03.2023 року, з наступного дня після поставки товару.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Cуд? перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, перевіривши період нарахування пені, який зазначено неправильно, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені від суми боргу 88 025,56грн., з врахуванням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 22 780,83грн., а в задоволенні решти пені слід відмовити.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми, у розмірі 1 443,36грн. за період з 16.03.2023 року по 30.09.2023 рік.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у договорі строк оплати, а саме 100% передоплату, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно матеріалів справи, остання поставка повару відбулася 16.03.2023, що підтверджується видатковою накладною №20 від 16.03.2023 року. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, строк нарахування 3% повинен обчислюватися з 17.03.2023 року, з наступного дня після поставки товару.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено не правильний період прострочення грошового зобо`язання (з врахуванням ч.1 ст. 692 ЦКУ) та зазначено неправильну суму від якої нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 1432,53грн., в задоволенні решти коштів відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Судом встановлено, що позивачем нараховано інфляційні втрати відповідачу за період з 16.03.2023 року по 30.09.2023 рік у сумі 2 462,65грн., провівши нарахування інфляційних втрат за кожень день окремо.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 2 462,65грн. інфляційних нарахувань, взявши період нарахування з 17.03.2023 березня 2023 по вересень 2023 року включно, прийшов до висновку, що за даний період існувала дефляція, тому перевіривши обрахунок за вказаною формулою не відбулося інфляційного збільшення, відтак у стягненні інфляційних втрат, які обраховано неправильно слід відмовити у зв`язку з дефляцією.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає: 88 025,56грн. основного боргу, 1432,53грн. 3% річних, 22 780,53грн. - пені, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2621,81грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів (81053, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, будинок 3, код ЄДРПОУ 42470397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мідіал (79014, м. Львів, вул. Ніжинська, будинок 33, квартира 12, код ЄДРПОУ 40469950) 88 025,56грн. основного боргу, 1432,53грн. 3% річних, 22 780,53грн. - пені та 2621,81грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2023 року.

Суддя Коссак С.М.