Рішення

від 30.11.2023 по справі 914/2914/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2023 Справа № 914/2914/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тіп-Транс, м. Стрий, Львівська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд УА, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Янів Михайло Васильович (в режимі відеоконференції) представник;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тіп-Транс, м. Стрий, Львівська обл. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд УА, м. Львів про стягнення 82 094,25грн. заборгованості, з якої: 25 870,57грн. основний борг, 38 331,47грн. пеня, 12 157,24грн. інфляційні нарахування, 5 934,97грн. 3% річних. У поданій позовній заяві позивач просить стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2684,00грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000,00грн.

Ухвалою суду від 06.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 26.10.2023 року на 12:45год.

Ухвалою суду від 20.10.2023 року клопотання представника позивача Янів Михайла Васильовича - Товариства з обмеженою відповідальністю Тіп-Транс (за вх.№25291/23 від 18.10.2023) задоволено та забезпечено участь представника в судовому засіданні 26.10.2023 р. о 12:45 год, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

26.10.2023 року відповідачем подано клопотання за вх.№25984/23 про закриття провадження у справі, у зв`язку з повним погашенням боргу та додано платіжну інструкцію від 25.10.2023 року на суму 25 870,57грн. та Акт звірки за період з 01.04.2020 року по 06.04.2023 рік, відповідно до даних якого кінцеве сальдо становить 25 870,57грн.

Позивачем 07.11.2023 року подано клопотання про стягнення штрафних санкції: 38 331,47грн. пені, 12 157,24грн. інфляційних нарахувань, 5 734,97грн. 3% річних, сплачений судовий збір у розмірі 2684,00грн. та судові витрати за послуги адвоката у сумі 10 000,00грн.

В судове засідання 30.11.2023 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив в режимі відеоконференції, підтримав позовні вимоги з урахуванням поданого клопотання 07.11.2023 року, та просить стягнути штрафні санкції: 38 331,47грн. пені, 12 157,24грн. інфляційних нарахувань, 5 734,97грн. 3% річних, сплачений судовий збір у розмірі 2684,00грн. та судові витрати за послуги адвоката у сумі 10 000,00грн.

В судове засідання 30.11.2023 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (17.11.2023 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції. Одночасно суд зазначає, що згідно поданого відповідачем клопотання про сплату основного боргу по справі, відповідачу відомо про розгляд справи.

Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, які вказана позивачем у позовній заяві. Одночасно судом повідомлялося про розгляд справи учасників справи за допомогою електронної пошти.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес та відповідачу відомо про розгляд справи, відтак у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зобов`язань за Договором поставки, Товариство з обмеженою відповідальністю Тіп-Транс поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Трейд УА товар на загальну суму 352 684,57 грн., що підтверджується видатковою накладною №73 від 22.04.2020 року та № 143 від 18.06.2020 року.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2020 року по 06.04.2023 рік, у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 25 870,57грн., що оплачена відповідачем 25.10.2023 року, після подання позовної заяви до суду.

Відтак, за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій: 38 331,47грн. пені, 12 157,24грн. інфляційних нарахувань, 5 734,97грн. 3% річних, які обраховує, починаючи з 23.04.2020 року по 11.09.2023 рік, беручи суми боргу з урахуванням часткових проплат, здійснених відповідачем та просить їх стягнути з відповідача. Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 2684,00грн. та 10 000,00грн. витрат на правову допомогу.

Аргументи відповідача.

26.10.2023 року відповідачем подано клопотання за вх.№25984/23 про закриття провадження у справі, у зв`язку з повним погашенням боргу та додано платіжну інструкцію від 25.10.2023 року на суму 25 870,57грн. та Акт звірки за період з 01.04.2020 року по 06.04.2023 рік, відповідно до даних якого кінцеве сальдо становить 25 870,57грн.

Фактичні обставини справи.

22.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Тіп-Транс (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд УА (Покупець), укладено договір поставки №112, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця щебеневу продукцію, в подальшому в тексті Товар, в кількості, асортименті та за ціною продажу, визначених у актах приймання - передачі (видаткових накладних) на кожну партію Товару, - а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар за ціною вказаною у актах приймання передачі (видаткових накладних) та на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що розрахунки за чинним договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом попереднього перерахування «Покупцем» грошових коштів у розмірі 100% вартості партії Товару на поточний рахунок «Постачальника».

Згідно п. 2.4. «Покупець» вважається боржником «Постачальника» у випадку не здійснення розрахунку з «Постачальником» згідно п. 2.1. чинного договору або здійснення неповного розрахунку за отриманий Товар.

Відповідно до матеріалів справи, свої зобов`язання по Договору Постачальник виконав поставив Товар, що підтверджується видатковою накладною №73 від 22.04.2020 року та № 143 від 18.06.2020 року на загальну суму 352 684,57 грн.

Відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар на суму 326 814,00 грн. (платіжні доручення №230 від 03.08.2020р., № 270 від 17.09.2020р., № 271 від 17.09.2020р., № 272 від 17.09.2020р.), які знаходяться в матеріалах справи, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 11.09.2023 року склала 25 870,57 грн.

Згідно наданого відповідачем Акту звірки за період з 01.04.2020 року по 06.04.2023 рік, відповідно до даних якого, кінцеве сальдо становить 25 870,57грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на час подання позовної заяви становить 25 870,57грн. Як стверджує відповідач, та не заперечує позивач, відповідачем додано платіжну інструкцію від 25.10.2023 року про сплату основного боргу на суму 25 870,57грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу: штрафні санкції: 38 331,47грн. пені, 12 157,24грн. інфляційних нарахувань та 5 734,97грн. 3% річних, які обраховує починаючи з 23.04.2020 року по 11.09.2023 рік, беручи суми боргу з урахуванням часткових проплат, здійснених відповідачем.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору, а відтак невиконання обов`язку щодо оплати.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до відповідно до п. 2.1. договору визначено, що розрахунки за чинним договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом попереднього перерахування «Покупцем» грошових коштів у розмірі 100% вартості партії Товару на поточний рахунок «Постачальника».

Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2020 року по 06.04.2023 рік сторонами було зафіксовано наявність заборгованості покупця за договором в розмірі 25 870,57грн.

У поданому клопотанні за вх.№25984/23 про закриття провадження у справі, у зв`язку з повним погашенням боргу, відповідач повідомив суд, що ним оплачено заборгованість в сумі 25 870,57грн. та додано платіжну інструкцію від 25.10.2023 року на вказану суму.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Враховуючи те, що при розгляді справи по суті відповідачем сплачено 25 870,57грн. згідно доданої до матеріалів справи платіжної інструкції від 25.10.2023 року, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 25 870,57грн. за відсутністю предмета спору.

У зв`язку з неналежним, неповним та несвоєчасним виконанням в частині оплати за товар, за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування 38 331,47грн. пені, 12 157,24грн. інфляційних нарахувань та 5 734,97грн. 3% річних.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.3 договору визначено, що сторона, що порушила грошове зобов`язання згідно чинного договору, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 2.1. договору визначено, що розрахунки за чинним договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом попереднього перерахування «Покупцем» грошових коштів у розмірі 100% вартості партії Товару на поточний рахунок «Постачальника».

Відтак позивачем нараховано пеню з початком періоду нарахування з 23.04.2020 року по 11.09.2023 рік, беручи суми боргу з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем та обраховуючи пеню з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Щодо нарахування Позивачем пені за більший період ніж пів року та охоплюючи період після закінчення дії карантину в Україні, то суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування та взявши правильний період нарахування з 23.04.2020 року по 30.06.2023 рік (день закінчення карантину постанова Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 року із змінами та доповненнями) та Закону «України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку про стягнення пені в сумі 35 940,04грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 12 157,24грн. інфляційних нарахувань за період з квітня 2020 року по вересень 2023 року включно, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні суми боргу від яких здійснювались нарахування інфляційних втрат ( з урахуванням часткових оплат відповідача), відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 12 157,24грн.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильні суми від яких нараховувались 3% річних та період нарахування з наступного дня (з 23.04.2023 рік по 11.09.2023 рік). Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 5 734,97грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в частині стягнення 25 870,57 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити та стягнути з відповідача 35 940,04грн. пені, 12 157,24грн. інфляційних втрат, 5734,97грн. 3% річних.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2684,00грн. згідно платіжної інструкції №1426 від 28 вересня 2023 року.

Судом в частині стягнення основного боргу з відповідача 25 870,57грн. провадження у справі закрито.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, особа, що сплатила судовий збір, має право на його повернення за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання у розмірі 845,82 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1759,99грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Представником позивача у прохальній частині позовної заяви, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником (позивачем) подано клопотання за вх.№27079/23, яким долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги №09/12/2022/т від 9 грудня 2022 року, додаткову угоду №15 до договору, Акт виконаних робіт від 02.10.2023 на суму виконаних робіт у розмірі 10 000,00грн., рахунок фактуру № 02/10/2023/02 від 02.10.2023 року, платіжна інструкція №1509 від 18.10.2023 року про оплату 5 000,00грн. на оплату юридичних послуг, заключна виписка за період з 03.11.2023 року по 03.11.2023 рік, платіжна інструкція №1610 від 03 листопада 2023 рік на суму 5 000,00грн. про оплату за юридичні послуги, ордер на надання правничої допомоги від 05 травня 2023 року, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001651, видане Яніву Михайлу Васильовичу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження вимог ч.3 ст. 126 ГПК України позивач надав Акт виконаних робіт від 02.10.2023 року, відповідно до якого виконавець (Адвокатське об`єднання «паритет Права» в особі керуючого партнера Яніва Михайла Васильовича)) виконав, а Замовник (ТзОВ «Тіп-Транс» - позивач) прийняв роботу за договором про надання правової допомоги №09/12/2022/т від 09 грудня 2022 року, а саме послуги по підготовці та подачі позовної заяви до господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості. Пунктом 2 даного Акту визначено, що загальна вартість виконаних робіт складає 10 000,00грн.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем такого клопотання не подано.

У п. 2 додаткової угоди №15 до Договору №09/12/2022/т про надання правової (правничої) допомоги від 09 грудня 2022 року, сторони визначили, що послуги по підготовці та подачі позовної заяви до господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості з ТзОВ «Трейд УА» по договору поставки №112 від 22.04.2020 року, збору та аналізу доказів, по підготовці та подачі позову до суду та необхідних процесуальних документів, складає грошову суму в розмірі 10 000,00грн. і оплачується замовником, докази оплати яких знаходяться в матеріалах справи.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 закону).

Одночасно суд зазначає, що відповідно п. 3. ч. 4. ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи принципи співрозмірності та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються пропорційністю розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 6 552,58грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які розраховано судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.В частині стягнення 25870,57грн. провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд УА (79031, м. Львів, вул. Карла Мікльоша, будинок 5, код ЄДРПОУ 42547035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тіп-Транс (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. С. Бандери, будинок 52, квартира 2, код ЄДРПОУ 40807713) 35 940,04грн. пені, 12 157,24грн. інфляційних втрат, 5734,97грн. 3% річних, 1759,99грн. судового збору та 6557,37грн. витрат на послуги адвоката.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2023 року.

Суддя Коссак С.М.