Рішення

від 28.11.2023 по справі 914/2175/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 Справа № 914/2175/23

За позовом: ОСОБА_1 , с. Туринка, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V», м. Львів

про визнання припиненими трудових відносин з директором

Суддя Наталія Мороз

за участю секретаря Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Тодорюк О. Г.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V» про визнання припиненими трудових відносин з директором.

Ухвалою суду від 19.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.08.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Наталії Мороз у відрядженні з 16.08.2023 по 18.08.2023 (включно), розгляд справи № 914/2175/23, призначений на 17.08.2023 не відбувся.

Ухвалою суду від 21.08.2023 підготовче засідання відкладено на 05.09.2023.

Ухвалою суду від 05.09.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 18.09.2023 та відкладено підготовче засідання на 10.10.2023

29.09.2023 через службу діловодства господарського суду позивачем подано заяву від 28.09.2023 про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просить суд визнати припиненими трудові відносини директора ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «СВАРОГ V» (код ЄДРПОУ 39481592) з 30.06.2023 у зв`язку з розірванням трудового договору (звільненням з посади директора) на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з внесенням змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАРОГ V», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 10.10.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 від 28.09.2023 про зміну предмета позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 31.10.2023.

31.10.2023 розгляд справи по суті відкладено на 28.11.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 28.11.2023 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V» написав заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України з зазначенням бажаної дати звільнення - 30.06.2023, а також надіслав учасникам товариства відповідача повідомлення про скликання Загальних зборів учасників товариства на 30.06.2023. Оскільки в день проведення Загальних зборів учасників (30.06.2023) для участі прибув та зареєструвався лише один з двох учасників товариства, такі Загальні збори не були повноважними. З метою захисту порушеного права, посилаючись на положення ст. ст. 24, 38 КЗпП України, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання припиненими трудових відносин із внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвали суду від 19.07.2023, 21.08.2023, 05.09.2023, 10.10.2023 та 31.10.2023) надсилалися на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79032, м. Львів, вул. Лисеницька, 12, а також зазначену у позовній заяві адресу електронної пошти відповідача: svarogv.ua@gmail.com.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі від 19.07.2023, судом встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання вказаної ухвали, на подання до суду відзиву.

Згідно з інформацією, що знаходиться на веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення від 19.07.2023 з ухвалою суду від 19.07.2023 про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414992830) було вручено відповідачу 24.07.2023.

Суд також звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/2175/23 для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V» про дату та час судового засідання.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ст. ст. 165, 178 та 202 ГПК України.

Обставини справи.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V» є дві фізичні особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказана інформація зазначена також в чинній редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V», затвердженої протоколом Загальних зборів учасників від 06.11.2014 № 1, дата реєстрації 07.11.2014.

У відповідності до рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V» (відповідач) від 28.05.2020 № 2805-1, ОСОБА_1 (позивач) призначений на посаду директора з 29.05.2020 з оплатою праці згідно зі штатним розписом.

Згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V» від 29.05.2020 № 29/05/20-1, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора.

26.05.2023 позивач надіслав учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V» повідомлення від 22.05.2023 № 22-05/23 про скликання Загальних зборів учасників Товариства на 30.06.2023, додатком до якого є заява від 17.05.2023 про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з зазначенням бажаної дати звільнення - 30.06.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені повідомлення та заява про звільнення надіслані учаснику товариства відповідача ОСОБА_3 26.05.2023 листом з описом вкладення на адресу реєстрації, що зазначена в паспорті громадянина України, Статуті товариства та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 79032, Львівська область, м. Львів, вул. Лисеницька, 12. Відправлення № 0504572923310, вручене 02.06.2023, що підтверджується інформацією з веб-сайту АТ «Укрпошта».

Іншому учаснику товариства відповідача - ОСОБА_2 повідомлення та заява про звільнення надіслані 26.05.2023 листами з описом вкладення на адресу, що зазначена в Статуті товариства та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, SА460ЕD, м. Абераерон, район Цередігіон, Лампетер Роуд, Гласфрин. Відправлення № RJ790494031UA вручене 14.06.2023, що підтверджується інформацією з вебсайту АТ «Укрпошта»; на іншу відому позивачу адресу: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, SN9 5РL, Вілтшир, Вудборо, Саузв`ю, відправлення № RJ790494045UA, вручене 12.06.2023, що підтверджується інформацією з вебсайту АТ «Укрпошта».

В день проведення Загальних зборів учасників (30.06.2023) для участі прибув та зареєструвався лише один з двох учасників Товариства, а саме - ОСОБА_3 , що підтверджується Реєстром учасників, що прибули для участі в Загальних зборах учасників ТзОВ «Сварог V» від 30.06.2023 (в матеріалах справи). Учасник Товариства ОСОБА_2 не з`явився, причин неявки не повідомив.

Присутніми (учасником товариства ОСОБА_3 , за участі позивача - ОСОБА_1 та запрошеної особи - Дингес Вікторії Вільгельмівної) складено акт про відсутність учасника товариства ОСОБА_2 від 30.06.2023; акт щодо проведення Загальних зборів учасників товариства від 30.06.2023, в якому зафіксовано про обставини скликання зборів, а також те, що Загальні збори не є повноважними; протокол Загальних зборів № 1/2023 від 30.06.2023, в якому зафіксовано, що збори не є повноважними.

У зв`язку з тим, що Загальні збори учасників, скликані на 30.06.2023, не були повноважними, на зборах не було прийнято жодних рішень, в тому числі рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог V».

Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання припиненими трудових відносини директора з товариством.

Оцінка суду.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч.3 ст. 99 ЦК України, у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 ЦК України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому, можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, від 19.02.2020 по справі № 145/166/18, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, де вказано, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Як встановлено ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 32 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких право директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Як зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем були вчинені всі необхідні дії, направлені на реалізацію свого права на звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог V".

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, заява позивача про звільнення загальними зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019).

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79, 91 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом товариства заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача за власним бажанням, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Щодо вимоги позивача про внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1, як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог V" суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, в тому числі, висновок про те, що наявність повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВАРОГ V» (79032, Львівська область, м. Львів, вул. Лисеницька, 12, ідентифікаційний код 39481592) припиненими з 30.06.2023 у зв`язку з звільненням з посади директора з внесенням змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАРОГ V», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАРОГ V» (79032, Львівська область, м. Львів, вул. Лисеницька, 12, ідентифікаційний код 39481592) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2 684,00 грн судового збору.

Рішення складено 06.12.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.