Рішення

від 27.11.2023 по справі 922/3999/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023м. ХарківСправа № 922/3999/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50; ідент. код 14360570)

до Фермерського господарства "Кубань" (64713, Харківська обл., Барвінківський р-н, с. Іванівка (Іванівстка Друга с/рада), вул. Хачатурова, 10, кв. 2; ідент. код 35604607)

про стягнення 6 559 309,95 грн.

за участю представників:

позивача - Левицька А.В.

відповідача - Білоголовська Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" 12.09.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Кубань" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 6 559 309,95 грн, що складається з 4 096 975,01 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування; 1 976 581,06 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу; 486 153,88 грн пені. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору фінансового лізингу № DNH2FLO8306 від 14.09.2016 та приписів чинного законодавства, не здійснював відшкодування вартості майна та не сплачував винагороду за користування майном. Останній лізинговий платіж відповідачем здійснено 09.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2023 прийнято позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3999/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на"05" жовтня 2023 р. о 12:30 год.

У підготовчому засіданні 05.10.2023 у справі задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 02 листопада 2023 року об11:30 год.

16 жовтня 2023 року представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов (вх. 28149), відповідно до якого перший відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач наполягає, що позивачем в позові вказані неправильні відомості щодо суми боргу відповідача, а визначена позивачем сума боргу не підтверджується належними доказами. При цьому, неврахування та не правильне врахування лізингових платежів позивачем, призвело до неправильного визначення залишку неоплаченої вартості майна, що в свою чергу призвело до неправильного нарахування винагороди за користування майном, а в подальшому і нарахованої пені. При цьому, відповідач вказує, що позивачем не надано прозорого розрахунку заявлених до стягнення сум, зокрема, позивачем не обґрунтовано підставності нарахування «відсотків на несплату винагороди за користування предметом лізингу» та за якою ставкою його розраховано; сума основного боргу вартості лізингового майна в розмірі 4 096 575,01 гривень є предметом позовних вимог, але позовна заява не містить ні її розрахунку ні її обґрунтування; з наданого позивачем розрахунку нарахування пені неможливо встановити дотримання ним ч. 6 ст. 232 ГК України, дотримання умов пункту 8.1.1. договору та розміру облікової ставки НБУ, яка була застосована при проведення розрахунку.

Разом з тим, 15.11.2023 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення (вх. 31424), відповідно до яких відповідач зазначає, що позивачем було розірвано в односторонньому порядку Договір фінансового лізингу № DNH2FLO8306 від 14.09.2016 про що ним направлено відповідачу лист від 19.05.2020 № Е.65.0.0.0/3-82989 БТ. А відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати, а тому за наявності факту розірвання договору про фінансовий лізинг № DNH2FLO8306 від 14.09.2016 у позивача відсутнє право вимагати від відповідача оплати об`єкта лізингу. При цьому, позивачем було реалізовано право, унормоване пунктом 6.1.6. Договору фінансового лізингу № DNH2FLO8306 від 14.09.2016, здійснено звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, яким 20.11.2020 року вчинено виконавчий напис, реєстровий № 3574 щодо повернення від Фермерського господарства "Кубань" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" комбайна зернозбирального марки Case модель IH Axial-Flow, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 . Проте, лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання, що є протиправним.

У підготовчому засіданні 02.11.2023 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 16 листопада 2023 року о10:30.

16 листопада 2023 року представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зменшення штрафних санкцій з посиланням на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, оскільки відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі та заявлені позивачем до стягнення сума боргу та пеня є непомірним навантаженням на підприємство відповідача.

У підготовчому засіданні 16.11.2023 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 17.12.2023 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 23 листопада 2023 року о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 23.11.2023 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 27 листопада 2023 року об11:00 год.

23.11.2023 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив (вх. 32201), відповідно до якого позивач, спростовуючи заперечення відповідача, наголошує, що відповідачем не було повернуто майно Банку та не сплачено заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, Дійсно, позивач скористався наданим правом та звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, яким 20.11.2020 року було вчинено виконавчий напис, реєстровий № 3574 щодо повернення від Фермерського господарства «Кубань» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» комбайна зернозбирального марки Case модель IH Axial-Flow, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 . Даний виконавчий напис було пред`явлено до виконання, але в зв`язку з відсутністю у відповідача визначеного виконавчим документом майна 21 липня 2021 року державним виконавцем Вергун Юлією Віталієвною було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання. Ст. 22 Закону України „Про фінансовий лізинг передбачено, що з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача… Таким чином, позивач наполягає, що відповідач не повернув майно банку ні добровільно, ні примусово. А отже, посилання відповідача на постанову Верховного суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 є безпідставним, тим більше що у вказаній справі не були тотожними умови договору та структура лізингових платежів. Одночасно, позивач вказує, про правомірність здійснення зарахування платежів у спосіб реалізований банком з посиланням на пункт 2.7. договору, яким встановлена черговість платежів - перш за все отримані кошти спрямовуються для сплати винагороди за відкриття рахунку Фінансовий лізинг (оренда)" згідно п. 2.3.1. цього Договору; далі - винагороди за отримання Майна згідно n. 2.3.3. цього Договору; далі - підлягає сплаті страхова премія за перший рік дії цього договору відповідно з договором страхування та п. 5.2.1. цього договору; далі - відшкодування витрат/збитків банку згідно п. 7.2.14., 7.2.19. цього Договору; далі для сплати неустойки згідно з п.п. 8.10.-8.12. цього Договору; далі для погашення штрафу згідно п. 8.14 цього договору; далі - для погашення штрафів згідно п. 8.2., 8.3., 8.8., 8.9. цього договору; далі - для погашення пені згідно з п.п. 8.1.1., 8.4., 8.7; далі простроченої винагороди за передане у лізинг майно згідно п. 8.12. цього договору; далі - винагороди за користування Майном згідно з п. 2.З.2. цього договору; далі - прострочені платежі в частині викупу вартості переданого в Лізинг Майна; далі- викуп вартості переданого в Лізинг Майна.

У судовому засіданні 27.11.2023 року представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі, наголошуючи на їх обґрунтованості з підстав, викладених у позовній заяві та додатково викладених обґрунтуваннях.

В свою чергу представник відповідача заперечував проти вимог позивача, наполягаючи на їх безпідставності, та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 100%.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представники сторін погодились з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.11.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

14.09.2016 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк, позивач) та Фермерським господарством "КУБАНЬ" (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № DNH2FLO8306, відповідно до п.1.1 якого, банк зобов`язується набути у власність предмет лізингу (майно) та передати його в користування Лізингоодержувану на строк, що зазначений в Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними ним договором. Відповідно до умов Договору Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмети лізингу, а саме: Комбайн зернозбиральний Саsе iН Аxial-Flow 7140, новий, серійний помер - YFG013109, рік випуску-2015 вартістю 6025875,00 грн з ПДВ. (Додаток № 1 до договору).

Договір було підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис»

Згідно з п.1.3 договору, строк лізингу, з урахуванням п. 11.1 договору - з дати підписання до 10.06.2021.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальна вартість майна за цим договором становить 5021562,50 грн, ПДВ 1004312,50 грн, усього до сплати 6025875,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору загальна вартість Майна становить 6 025 875,00 грн та складається з:

- авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу Майна, що становить 905 156,25 (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього Договору;

- загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого Лізингоодержувачу Майна, 5 120 718,75 (з ПДВ), згідно з Додатком № 2 до цього Договору.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 до Договору (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3.2 договору на відповідача покладено обов`язок сплачувати винагороду за користування майном у розмірі 26,3% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є10-е число кожного поточного місяця.

У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування Майном складає розмір 53,2% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно з Додатком № 2 до Договору (п. 2.3.2.1 договору).

Пунктом 2.7. договору встановлена черговість платежів, а саме зобов`язання за цим договором виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від лізингоодержувача, а також інших уповноважених осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для сплати винагороди за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" згідно п. 2.3.1. цього Договору; далі - винагороди за отримання Майна згідно n. 2.3.3. цього Договору; далі - підлягає сплаті страхова премія за перший рік дії цього договору відповідно з договором страхування та п. 5.2.1. цього договору; далі - відшкодування витрат/збитків банку згідно п. 7.2.14., 7.2.19. цього Договору; далі для сплати неустойки згідно з п.п. 8.10.-8.12. цього Договору; далі для погашення штрафу згідно п. 8.14 цього договору; далі - для погашення штрафів згідно п. 8.2., 8.3., 8.8., 8.9. цього договору; далі - для погашення пені згідно з п.п. 8.1.1., 8.4., 8.7; далі простроченої винагороди за передане у лізинг майно згідно п. 8.1.2. цього договору; далі - винагороди за користування Майном згідно з п. 2.З.2. цього договору; далі - прострочені платежі в частині викупу вартості переданого в Лізинг Майна; далі - викуп вартості переданого в Лізинг Майна.

Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банком було відкрито рахунок № 29096057033216.

Пунктами 7.2.12, 7.2.15 договору лізингу на лізингоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

Протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингодержувачу (п.4.1 договору).

Банк має право (п. 6.1 договору): вимагати повернення майна у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору (п.6.1.3.); достроково розірвати цей договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього договору (п.6.1.5).

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки лізингоодержувача, зокрема, лізингоодержувач зобов`язаний: повернути майно банку у випадках передбачених п.10.1 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п.7.2.6).

Цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні, зокрема у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів (п.10.1.2.3 договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору, сторони визначили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів передбачених п.п.2.1.-2.3„ 7.2 15.. 8.14. цього Договору та зазначених у Додатку № 2, лізингоодержувач сплачує банку: пеню в розмірі 0.2% ви суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань по поверненню майна банку, лізингоодержувач сплачує банку штраф у розмірі 25 % вартості майна.

Пунктом 8.15 договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, винагород, неустойки пені, штрафів, інших платежів/витрат строки позовної давності встановлюються тривалістю в 15 (п`ятнадцять) років.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього договору обумовлений строком Лізингу. Цей договір втрачає силу після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому (п.11.2 договору).

Згідно з Графіком лізингових платежів, який є додатком № 2 до договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів у сумі 5120718,75 грн розбита на 9 платежів по 512071,87 грн та останній платіж 10.08.2021 року у сумі 512071,92 грн.

Як вбачається, з акту прийому-передачі майна від 16.09.2016, який є додатком № 4 до договору фінансового лізингу (а.с. 18), банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: Комбайн зернозбиральний Саsе iН Аxial-Flow 7140, новий, серійний помер - YFG013109, рік випуску-2015 вартістю 6025875,00 грн з ПДВ.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу, що підтверджується актом прийому-передачі від 16.09.2016.

Як вказує позивач, в порушення зазначених вище умов договору фінансового лізингу, лізингоодержувач не здійснював вчасне відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування, яка станом на 11.10.2019 року дорівнювала 2048287,53 грн. При цьому всього несплаченою залишилась частина вартості майна, що дорівнювала 4096575,01 грн. Також, лізингоодержувач не сплачував винагороду за користування майном, що призвело до виникнення простроченої заборгованості зі сплати такої винагороди. Останній лізинговий платіж Лізингоодержувач здійснив 09.03.2020. При зарахуванні здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення існуючої заборгованості позивач керувався приписами п. 2.7 договору.

Враховуючи викладене, банк скористався своїм правом вимоги повернення майна та надав лізингоодержувачу лист від 19.05.2020 № E.65.0.0.0/3-82989 про розірвання договору фінансового лізингу № DNH2FLO8306 від 14.09.2016, з вимогою повернути банку лізингове майно. Договір було розірвано в односторонньому порядку з 22.05.2020 року.

Лізингоодержувач не виконав вимогу банку з повернення лізингового майна у добровільному порядку.

Матеріали справи підтверджують, що у подальшому позивач, оскільки відповідачем, в порушення п. 7.2.6. Договору, після отримання повідомлення про розірвання договору, не було повернуто майно банку та не сплачено заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, скористався правом на звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, яким 20.11.2020 року було вчинено виконавчий напис, реєстровий № 3574 щодо повернення від Фермерського господарства "Кубань" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" комбайна зернозбирального марки Case модель IH Axial-Flow, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 .

Даний виконавчий напис було пред`явлено до виконання, але в зв`язку з відсутністю у відповідача визначеного виконавчим документом майна (комбайна зернозбирального марки Case модель IH Axial-Flow, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 ) 21 липня 2021року державним виконавцем Вергун Юлією Віталіївною було винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання (а.с. 135-137).

Оскільки відповідач не повернув майно банку ні добровільно, ані примусово, не сплатив заборгованість по лізингових платежах та інші платежі за договором, позивач наполягає на порушенні своїх майнових прав, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про фінансовий лізинг.

Так, відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

П. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець зобов`язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

При цьому, ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" не містить приписів щодо вичерпного переліку зазначених у ній платежів та дозволяє сторонам вільно визначатися з іншими витратами лізингодавця, які, на їх розсуд, мають бути включені до складу лізингових платежів, оскільки безпосередньо пов`язані з виконанням певного договору.

Такі положення ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких підстав суд, враховуючи узгоджені сторонами умови п. 2.7 договору щодо черговості зарахування позивачем лізингових платежів, не приймає до уваги заперечення відповідача неправильного зарахування позивачем здійснених відповідачем платежів та щодо штучного збільшення заборгованості.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу закон покладає на лізингоодержувача.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору фінансового лізингу, банк (позивач) передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: комбайн зернозбиральний марки Case модель IH Axial-Flow, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 2015 року виробництва, вартістю 602875,00 грн. що підтверджується актом прийому-передачі від 16.09.2016.

У свою чергу, в порушення умов укладеного договору фінансового лізингу, лізингоодержувач не здійснював вчасне відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування, яка станом на 11.10.2019 дорівнювала 2048287,53 грн (загальна несплачена вартість лізингового майна дорівнювала 4096575,01 грн). Також, лізингоодержувач не сплачував винагороду за користування майном, що призвело до виникнення простроченої заборгованості зі сплати такої винагороди у розмірі 1976581,06 грн.

Враховуючи викладене, банк скористався своїм правом вимоги повернення майна та надав лізингоодержувачу лист від 19.05.2020 NoE.65.0.0.0/3-82989 БТ про розірвання договору фінансового лізингу №DNH2FLO8306, з вимогою повернути банку лізингове майно до 22.05.2020.

Оскільки після отримання повідомлення про розірвання договору, відповідачем не було повернуто майно банку та не сплачено заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, позивач скористався даним правом та звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, яким 20.11.2020 року було вчинено виконавчий напис, реєстровий № 3574 щодо повернення від Фермерського господарства "Кубань" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" комбайна зернозбирального марки Case модель IH Axial-Flow, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 .

Даний виконавчий напис було пред`явлено до виконання, але в зв`язку з відсутністю у відповідача визначеного виконавчим документом майна 21 липня 2021 року державним виконавцем Вергун Юлією Віталіївною було винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення позивача до суду з цим позовом та в процесі розгляду даного спору, лізингоодержувачем не було повернуто предмет лізингу позивачу; не обґрунтовано підставності користування лізинговим майном та підставності не повернення такого після розірвання договору лізингу. При цьому відповідачем, як лізингоодержвачем не було погашено заборгованості, що виникла за спірним договором.

Так, за розрахунком позивача, станом на момент розірвання договору фінансовою лізингу, заборгованість лізингоодержувача за договором складається з: 4096575,01 грн - суми несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, 1976581,06 гри. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, 486153,88 грн. - пені, а разом 6559309,95 грн.

Суд зазначає, що за час слухання справи суду не надано доказів відсутності боргу, а контррозрахунок заявленої до стягнення суми протирічить умовам п. 27 договору, отже відповідачем не спростовано вимоги позивача, не надано суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Згідно зі ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пп. 8.1.1. п. 8.1. договору у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п.2.1-2.3, 7.2.15 цього договору та зазначених у додатку № 2, лізингоодержувач сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, заявлені до стягнення сума заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу та сума пені (а.с. 20), є обґрунтованими, відповідають умовам договору, відносинам що склались між сторонами спору та вимогам чинного законодавства. Розрахунок позивача вказаної заборгованості є арифметично правильним та відповідає умовам договору.

Отже, заявлені до стягнення сума заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі 1976581,06 грн та сума пені у розмірі 486153,88 грн підлягають стягненню на користь позивача, як правомірно заявлені.

Щодо заявленої до стягнення суми несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі 4096575,01 грн та заперечень відповідача щодо неправомірності вимог позивача про повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу, суд виходить з наступного.

Ч. 2, 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дійсно, Верховним Судом зроблено висновок, викладений у постанові від 26.04.2018 року у справі №911/3483/16, у постанові від 15 січня 2021 року по справі № 904/2357/20, що наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору, не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню.

Разом з тим, ст. 22 Закону України „Про фінансовий лізинг передбачено, що з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Згідно з приписами статті 18 ЗУ „Про фінансовий лізинг, у разі повернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об`єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Якщо об`єкт фінансового лізингу повертається лізингодавцю в неналежному стані, лізингоодержувач зобов`язаний на вимогу лізингодавця в повному обсязі оплатити ремонт об`єкта фінансового лізингу або відшкодувати лізингодавцю витрати на ремонт.

Відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду справи предмет лізину не повернуто позивачу, як лізингодавцю, ані у добровільному порядку у 2020 року, ані у примусовому протягом трьох років з 2020 по 2023. Тобто з 2016 року по 2023 рік предмет лізингу знаходиться у користуванні відповідача.

Договір лізингу є змішаним договором та на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 20 ЗУ „Про фінансовий лізинг унормовані права та обов`язки лізингодавця, так ч. 1 встановлено, що лізингодавець має право, зокрема:

- у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу;

- стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства;

- у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця в терміни, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів в частині оплати вартості об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

Отже, враховуючи унормоване ст. 20 ЗУ „Про фінансовий лізинг право лізингодавця на сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів в частині оплати вартості об`єкта фінансового лізингу, у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу, приймаючи до уваги розірвання договору фінансового лізингу № DNH2FL08306 від 14.09.2016 у зв`язку з простроченням лізингоодержувача та не повернення останнім (відповідачем) предмету лізингу на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" ані у добровільному порядку у 2020 році, ані у примусовому протягом 2020 -2023 років, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 4096575,01 грн заборгованості з несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу обґрунтованими справедливими та такими, що підлягають задоволенню, як правомірно заявлені.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100%, оскільки останнім не наведено обставин виключності вказаних обставин, натомість правовідносин щодо неповернення предмету лізингу та наявність заборгованості мають довготривалий характер.

Таким чином, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем не надано суду жодних доказів, зокрема: фінансової звітності, виписок з банків щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунках, інших доказів тяжкого фінансового стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача, які б давали підстави вважати, що в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій. Обставини, на які посилається відповідач є загальними і для позивача і для відповідача. Перекладення ризику їх настання лише на одну з сторін правовідносин не відповідає засадам справедливості цивільного законодавства та принципу рівності сторін перед законом та судом.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність передбачених статтями 233 ГК України, 551 ЦК України умов зменшення неустойки суд відмовляє в задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду, в яких зроблені висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, судом відхиляються, оскільки фактичні обставини справ та аргументи сторін у зазначених справах не є тотожними тим, що наявні у даній справі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Кубань" (64713, Харківська обл., Барвінківський р-н, с. Іванівка (Іванівстка Друга с/рада), вул. Хачатурова, 10, кв. 2; ідент. код 35604607) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 4096575,01 грн, несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 1976581,06 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 486153,88 грн пені; 98389,65 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено "30" листопада 2023 р.

СуддяМ.І. Шатерніков