Рішення

від 30.11.2023 по справі 365/585/23

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/585/23

Номер провадження: 2/365/256/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 листопада 2023 року смт Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого -судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю

секретаря судового засіданняНОСОВОЇ О.О.

представника позивачів, адвоката ПОДАТЬ А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 1 в режимі відеоконференцзв`язку в порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Згурівської селищної ради про визнання права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Згурівської селищної ради про визнання права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, який обґрунтовували тим, що рішенням Згурівської районної Ради народних депутатів від 30.01.1992 року ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства надана земельна ділянка площею 49,5 га, про що виданий Державний акт серії Б № 085049. Кадастровий номер земельної ділянки 3221955100:12:002:0028. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 603190 від 19.03.1993 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) за № 13361200000000186 було зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Вільна Україна» за адресою: 07600, Київська область, Згурівський район, смт Згурівка, вул. Піонерська, буд. 2, код ЄДРПОУ 19409320.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить, в тому числі, право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, площею 49,5 га, що належало йому на підставі Державного акту на право постійного користування землею Б № 085049.

Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті батька та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно.

При зверненні до нотаріуса з метою отримання свідоцтва на право довічного успадкованого володіння на земельну ділянку, позивачам було відмовлено через відсутність регламентованої процедури нотаріального оформлення такого права.

Позивачі позбавлені можливості у позасудовому порядку вирішити дане питання, а тому просять суд визнати за ними право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 49,5 га, яка згідно з рішенням Згурівської районної Ради народних депутатів від 30.01.1992 року була надана ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства, про що виданий Державний акт серії Б № 085049.

Ухвалою судді Згурівського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Сторонам встановлено процесуальні строки для подачі заяв по суті.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів, адвокат Подать А.В. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. У разі задоволення позову, просив не стягувати з відповідача судові витрати на користь позивачів.

Представник відповідачаЗгурівської селищноїради МокроносВ.направив досуду заяву,в якійпросив проводитирозгляд справибез участіпредставника відповідача,позовні вимогивизнав повністю,пославшись нате,що наслідкивизнання позовувідповідачу відоміта зрозумілі.

Заслухавши доводи представника позивачів, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Згурівської районної Ради народних депутатів від 30.01.1992 року ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства надана земельна ділянка площею 49,5 га (рілля) (копія Рішення - а.с. 10-13).

На підставі вказаного рішення Згурівської районної Ради народних депутатів ОСОБА_4 видано Державний акт на право постійного користування землею серії Б № 085049, згідно якого останньому надано у постійне користування 49,5 га землі в межах згідно з планом землеволодіння, для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 11 від 1992 року (копія Державного акту - а.с.14-18).

Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3221955100:12:002:0028. Державним реєстратором Здольник Т.А. за ОСОБА_4 (правокористувач) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства площею 49,5 га, номер запису про інше речове право 30387368 (копія інформації з Державного реєстру речових прав а.с. 19-24).

Згідно з інформацією Відділу у Згурівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 3221955100:12:002:0028 у власність чи в оренду земельні ділянки не передавались (копія інформації - а.с. 25).

Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи підтверджено реєстрацію селянського (фермерського) господарства «Вільна Україна» за адресою: 07600, Київська область, Згурівський район, смт Згурівка, вул. Піонерська, буд. 2, дата проведення державної реєстрації 19.03.1993 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 1940932013361200000000186 (а.с. 26).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про смерть (а.с. 27-31).

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу ч.ч.1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Після смерті ОСОБА_4 . Згурівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 210/2022.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом.

Позивачі спадщину у встановленому законом порядку прийняли. Інші спадкоємці не встановлені (копія спадкової справи - а.с. 63-142).

При зверненні позивачів до нотаріуса щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю регламентованої процедури нотаріального оформлення спадкування права довічного успадковуваного володіння землею (а.с. 41-45).

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського) господарства. Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція» та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид «мирного володіння майном» в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

В силу положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Судом встановлено, що на підставі рішення Згурівської районної Ради народних депутатів від 30.01.1992 року ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства надана земельна ділянка площею 49,5 га, про що виданий Державний акт серії Б № 085049. ОСОБА_4 протягом майже двадцяти років продовжував володіти та використовувати цю земельну ділянку.

При цьому, право довічного успадкованого володіння ОСОБА_4 ніким, в тому числі і відповідачем Згурівською селищною радою, не оспорюється. Рішення Згурівської районної Ради народних депутатів від 30.01.1992 року та Державний акт серії Б № 085049 не скасовані, не визнані недійсними, відтак є чинними.

Відповідач з приводу витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння з позовом до суду не звертався, а тому право довічного успадковуваного володіння ОСОБА_4 земельною ділянкою не припинялось та було дійсним до його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положень ст.ст. 1218, 1219 ЦК України визначають, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою може бути визнано, таким що успадковане позивачами, оскільки жодних обмежень щодо спадкування такого права законом не передбачено.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19).

Враховуючи те, що спадкодавцю ОСОБА_4 належало право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 49,5 га, кадастровий номер 3221955100:12:002:0028, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, не можуть реалізувати своє право на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання за позивачами права довічного успадковуваного володіння на вказану земельну ділянку.

Відтак, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 49,5 га, яка згідно з рішенням Згурівської районної Ради народних депутатів від 30.01.1992 року була надана ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства, про що виданий Державний акт серії Б № 085049.

За клопотанням представника позивачів, суд не застосовує до відповідача ст. 141 ЦПК України та судові витрати, понесені позивачами залишає за ними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1219, 1225, 1261, 1273 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Згурівської селищної ради про визнання права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 49,5 га, яка згідно з рішенням Згурівської районної Ради народних депутатів від 30.01.1992 року була надана ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства, про що виданий Державний акт серії Б № 085049.

Не застосовувати до Згурівської селищної ради ст. 141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 06 грудня 2023 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Згурівська селищна рада, адреса: вулиця Українська, будинок 10, смт. Згурівка Броварського району Київської області, 07601, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04360296.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ