Ухвала
від 05.12.2023 по справі 530/1589/23
ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1589/23

Номер провадження 4-с/530/5/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., представника скаржника адвоката Бонтлаб В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зіньків в режимі відеоконференції поза межамиприміщення суду,з використаннямвласних технічнихзасобів задопомогою сервісуEasyCon скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", місце знаходження: м.Обухів, вул.Промислова, 20, Київської області; суб"єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження: м.Полтава, вул.Героїв пожежників, 13, Полтавської області; боржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" звернулося до Зіньківського районного суду Полтавської області із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Ухвалою суду від 25.10.2023 року прийнято до провадження справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", місце знаходження: м.Обухів, вул.Промислова, 20, Київської області; суб"єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження: м.Полтава, вул.Героїв пожежників, 13, Полтавської області; боржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області та призначено до розгляду.

У судове засідання представник скаржника адвокат Бонтлаб В.В. з`явився в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) не з`явився, належним чином повідомлений, надіслав до суду відзив, боржник: ОСОБА_1 не з`явився належним чином повідомлений.

01.12.2023 року від представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшов відзив на скаргу в якому останній посилався на те, що відділ примусового виконання рішень діяв на підставі та у межах повноважень, та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України, жодним чином не порушує права та законні інтереси сторін виконавчого провадження, а тому просить суд відмовити скаржнику ТОВ "СПЕКТР-АГРО" у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа № 530/626/17 виданого 15.05.2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області у повному обсязі.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рада суддів Українивирішила звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Зачитавши скаргу заявника, заслухавши представника скаржника адвоката Бонтлаб В. та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку.

Відповідно дост.450ЦПК України,скарга розглядаєтьсяу десятиденнийстрок усудовому засіданніза участюстягувача,боржника ідержавного виконавцяабо іншоїпосадової особиоргану державноївиконавчої службичи приватноговиконавця,рішення,дія чибездіяльність якихоскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Зіньківського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 12 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17 виданого 15 травня 2019 року Зіньківський районним судом Полтавської області про примусове виконання рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22.10.2018 року у справі № 530/626/17, про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 на користь ТОВ СПЕКТР-АГРО (08702,Київська область, м. Обухів, вулиця Промислова,20,код ЄДРПОУ 36348550) 6728093,28 грн. - основного боргу, 27649,52 грн. - відсотків за користування товарним кредитом, 874294,40 грн. - пені, 877410,89 28% річних,1387618,66 грн. - штрафу, 453522,02 грн. індексу інфляції та 155230,00 грн. судового збору. Всього 10503818,77 грн..

Відповідно до постанови відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) від 06 серпня 2021 року прийнято до подальшого примусового виконання ВП № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17 виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом полтавської області на примусове виконання рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2018 року у справі № 530/626/17.

Станом на дату подання скарги (12.10.2023 року) виконавчий лист у справі № 530/626/17 виданий 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області на примусове виконання рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2018 року у справі № 530/626/17 не виконаний.

Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період:із 31травня 2022 року по11жовтня 2023року opгaндержавної виконавчоїслужби впорушення норм ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» не вчиняв необхідних та своєчаснихдій направлених на виконання наказів суду, порушивши цим самим права та законні інтереси Стягувача. Відділом примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому проваджені №59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області було допущено наступні порушення Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень i рішень інших органів», Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5:

Порушено порядок та періодичність здійснення заходів примусового виконання у вказаних виконавчих провадженнях. Не вжито всі необхідні заходи вжиття яких у свою чергу призвело б до виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17, виданого 15.05.2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області на примусове виконання рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22.10.2018 року у справі № 530/626/17.

Скаржник зазначає про те що виявлення рахунків боржника як в загальному так і на предмет відкриття боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, а також інших джерел доходів боржника, за період з 31 травня 2022 року по 11 жовтня 2023 року проводилась із порушенням та недотриманням положення ч.8 ст.48 Закону України Про виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області платіжні вимоги на списання коштів ВПВР Управління ЗПВР у Полтавській області Східного МРУ Міністерства юстиції із рахунків боржника у ПАТ КБ Приват Банк, ПАТ Універсал Банк,АТ Ощадбанк, тощо взагалі не виставлялись.

Державним виконавцем ВП ВР Управління ЗПВР у Полтавській області Східного МРУ Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17 виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області станом на квітень 2023 року було встановлено наявність отримання боржником джерела доходу у вигляді заробітної плати, перебуваючи у трудових відносинах із ТОВ Моноліт-Агро2021 ( код ЄДРПОУ 44013684 адреса 10001,м. Житомир, проспект Незалежності,буд.75 офіс1). Натомість звернено стягнення на заробітну плату боржника відповідно до розділу IX Закону України Про виконавче провадження не здійснено й станом на 11 жовтня 2023 року відповідних постанов процесуального характеру не виносилось.

Відсутність вжитих ВПВР Управління ЗПВР у Полтавській області Східного МРУ Міністерства юстиції виконавчих дій та/або заходів в межах виконавчого провадження № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17 ,виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області.

Крім цього скаржник зазначає, що боржник є власником 1/25 нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, скаржник звернувся до суду із скаргою в якій просить визнати за період із 31.05.2022 року по 11.10.2023 року неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області, із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" та зобов`язати державного виконавця чи іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Конституції України, зобов`язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способі правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено, зокрема та не обмежуючись, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404- VIII та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону.

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 10 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Окрім наведеного, відповідно до частин 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, доказів дотримання та виконання даного пункту (вимоги законодавства) не було дотримано - станом на дату подання даної скарги у матеріалах виконавчого провадження не існує.

Наведена правова позиція законодавця підтверджена судовою практикою, зокрема Постановою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року у справі №911/167/17.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, №15729/07, від 05.07.2012).

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження, в тому числі стягувана.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону №1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України «Про виконавче провадження», тобто такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово.

У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для посилання на неможливість виконання судового рішення за рахунок відсутності майна у Боржника - адже, відсутність майна у Боржника належним чином не підтверджена, а наявність майна у Боржника належним чином не перевірена.

Посилання (думка, позиція) на предмет того, що відповідно до абз. З ч. 5 ст. 13 Закону №1404- VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом, Скаржник вважає передчасним, оскільки зазначена норма не звільняє державного виконавця від встановленого ч. 1ст. 18 Закону № 1404-V111 обов`язку вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, і стосується строків прийняття окремих рішень та вчинення окремих дій виконавчих дій, а не загальних строків здійснення виконавчого провадження та періодичності перевірки майнового стану боржника.

Наведена правова позиція законодавця підтверджена судовою практикою, зокрема. Постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №915/1294/13.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VII1 «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пунктів 9-11 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії. Доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами. Запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не були виконані вимоги, передбачені Законом, щодо примусового виконання виконавчих документів - виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області на примусове виконання Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2018 року у справі №530/626/17, зокрема та не обмежуючись із дотриманням строків та порядку визначеного нормами Закону України Про виконавче провадження.

Не виконання наказу суду протягом більше як три місяці є наслідком формального підходу державного виконавця до виконання своїх обовязків, не вчинення всього алгоритму дій виходячи із правового статусу боржника, виду його діяльності та отриманих відомостей при відкритті виконавчих проваджень від стягувача, ДПС України та МВС України.

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 не є власником 1/25 частини нежитлових будівель, за адресою АДРЕСА_2 .

З повідомлення управління держпраці у Полтавській області від 01.07.2022 року вбачається що реєстрації великовантажних та інших технологічних транспортних засобів за ОСОБА_1 не здійснювалось.

У відповіді від 28.06.2022 року та від 20.12.2022 року управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Полтавській області повідомило що боржник в Єдиному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування України у Полтавській області не перебуває.

Згідно відповіді АТ Укрзалізниця від 07.07.2022 року та від 15.12.2022 року встановлено, що боржник відсутній у довіднику ГІОЦ АТ Укрзалізниця.

Згідно відповіді Головного управління держпродспоживслужби в Полтавській області від 01.07.2022 та від 26.12.2022 року встановлено, що за боржником техніка в межах Полтавської області відсутня.

Головне управління держгеокадастру у Полтавській області від 08.09.2021 року повідомило, що реєстрація земельних ділянок за ОСОБА_1 на території Полтавської області відсутня.

З метою встановлення факту перебування боржника у шлюбі встановлено, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 31.08.2018 року шлюб розірвано.

19.12.2022 року від Головного управління статистики у Полтавській області отримано відомості, що боржник протягом 2018- 2022 років не подавав статистичної звітності.

26.12.2022 року від ДП Аграрні Реєстри отримано відповідь про те, що інформація про видані аграрні розписки боржником у реєстрі відсутня.

Згідно відповіді РВ Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській області від 16.12.2022 року договори оренди державного майна з ОСОБА_1 не укладались.

24.01.2023 року від ТСЦ 5341 отримано відповідь, що транспорті засоби за боржником не зареєстровані.

Згідно відповіді державної прикордонної служби встановлено, що державний кордон боржник не перетинав.

Згідно відповіді МВС транспортні засоби за ОСОБА_1 не зареєстровані.

Згідно повідомлення ДФС України встановлено, що відкриті рахунки у боржника відсутні, фізичну особу-підприємця знято з обліку в контролюючих органах.

10.04.2023 року державним виконавцем виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, постанова направлена до банківських установ за допомогою електронного документообігу.

18.05.2023 року державним виконавцем за допомогою електронної системи до банківських установ направлено платіжні інструкції на списання коштів. Кошти на арештованих рахунках відсутні.

З цього слідує, що державним виконавцем здійснено ряд процесуальних дій, але не здійснено періодичну перевірку та виявлення рахунків та джерел доходу боржника.

Не направлено до Пенсійного фонду України та фіскальних органів запиту щодо виявлення місця працевлаштування та джерело та місце отримання доходу (заробітна плата, пенсія, тощо) Боржником.

Не направлено запити до ДП «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» щодо встановлення факту видання Боржником довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування належним рухомим майном, котре належить Боржнику;

із врахуванням вимог статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» від 28.12.2014 року за №77-VIII не направлено до територіальних (місцевого, районного, обласного) органу Фонду соціального страхування України страхувальників, котрі здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців (в даному випадку Боржника) запит щодо встановлення факту та наявності здійснення протягом 2020-2022 років фінансування страхувальника (Боржника) та на надання матеріального забезпечення, в тому числі й соціальних послуг застрахованій особі - Боржнику, що в кінцевому випадку надасть змогу ВДВС належним чином, об`єктивно та повноцінно здійснити виконавчі заходи щодо виявлення, арешту та списані грошових коштів, належних Боржнику, направлених на задоволення вимог Стягувача.

Не направлено запити до фіскальних органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування Боржника серед платників земельного податку та/або інших зборів, котрі справляються за користування землею, у відповідності до норм чинного законодавства України;

Не витребувано від ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» відомостей щодо наявності та/або відсутності у Єдиному державному реєстрі тварин Боржника серед власників тварин (худоби), та вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Не направлено запити до органу доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника.;

Із метою отримання та встановлення інформації про дебіторську заборгованість боржника, не витребувано від обслуговуючого банку Боржника відомостей про рух коштів по відповідному рахунку;

Не направлено запити до фіскальних (податкових) органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування Боржника серед одержувачів державних дотацій у відповідній сфері господарської діяльності за певною державною програмою - фінансування/підтримка господарської діяльності за рахунок держави; Не направлено запити до Державної авіаційної служби України про наявність у власності Боржника належного йому в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, та звісно при його виявлені накласти арешти на виявлене майно;

Не направлено запити до районного (обласного) управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу і реєстрацію Боржником дозвільних документів та ліцензій на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, та при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Не направлено запити до Міністерства економічного розвитку та торгівлі (01008, м. Київ, вул. М.Грушевського,12/2) про наявність за Боржником в Єдиному реєстрі одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп`ютерних програм, баз даних, та при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Не направлено запити до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа,8) про наявність та/або відсутність щодо митного оформлення за Боржником зовнішньоекономічних операцій (експорт/імпорт товарів, тощо), та при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Не направлено запити до структурного підрозділу районного (обласного) підпорядкування - філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» про наявність та/або відсутність Боржника серед власників об`єктів промислової власності, та при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Не направлено запити до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (01135, м.Київ, пр-т Перемоги 14), їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність інформації - відомостей, котрі містяться в Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України, про записи щодо суден, власником або судновласником яких є Боржника, та звісно при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Не направлено запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про надання копії податкового щоквартального звіту за 2022-2023 рік за формою 1-ДФ та/або запиту про надання інформації щодо форми (коди податкових виплат) виплати доходів іншим відповідним суб`єктам господарювання щодо оплати послуг оренди, інших платежів; у випадку існування перешкод у здійсненні даного заходу не вжито дій щодо захисту прав та обов`язків органу ДВС та стягувача, звернувшись до суду із вимогами відповідного характеру;

Не направлено запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, 8 корп. 30), їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність Боржника серед власників, які володіють 10% і більше пакетів акцій емітентів, та звісно при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Не направлено запити до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність Боржника серед власників великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальних споруд, парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском пари, трубопроводів пари та гарячої води, та звісно при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, не направлено запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність Боржника серед платників загальнодержавних зборів, у відповідності до норм чинного законодавства України: Збір за першу реєстрацію транспортного засобу, Збір за користування радіочастотним ресурсом України, Збір за спеціальне використання води, Збір за спеціальне використання лісових ресурсів, Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками, Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, Плата за використання інших природних ресурсів, тощо;

Не направлено запити до Міністерства інфраструктури України, Центру транспортного сервісу «ЛІСКИ» ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦІ», ДП «Головного інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці» із вимогою підтвердити наявність та/або відсутність Боржника серед власників на залізничний транспорт, а саме, проте не обмежуючись: контейнери, електровози, тепловози, моторвагонного рухомого складу - вагони всіх видів, локомотивів, монорейкового транспорту, тощо, та при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

Не вжито заходів щодо звернення до районного (та/або обласного) відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб Головного управління юстиції Міністерства юстиції України та до територіального (районного та/або обласного) управління Державної міграційної служби України з метою встановлення факту перебування Боржника у ЄДРПОУ серед власників (засновників) суб`єктів господарювання;

Із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, встановлення та/або перевірки наявності вигодонабувачів від діяльності Боржника, не направлено запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про надання інформації щодо суб`єктів, відповідно до правовідносин із котрими Боржник виступає податковим агентом; у випадку існування перешкод у здійсненні даного заходу вжити дій щодо захисту прав та обов`язків органу ДВС та стягувана, звернувшись до суду із вимогами відповідного характеру;

Із врахуванням приписів статті 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, не здійснено звернення стягнення на частку Боржника як учасника Товариства із врахуванням особливостей того факту, що поряд із часткою Боржника у Товаристві у сфері корпоративного права кореспондується об`єктивна фінансова можливість, як на майновий актив - частку у Товаристві, на виплату дивідендів, інших сум;

Не направлено запити до ДП «ДОКУМЕНТ» та Державної міграційної служби України, її регіональних структурних підрозділів, щодо надання інформації про ідентифікуючі дані Боржника, котрі містяться у відповідних баз/реєстрах даних із метою встановлення місця проживання (перебування) Боржника на території України, дату та місце звернення Боржника щодо відповідних установ із вимогою про здійснення щодо нього відповідної певної сервісної послуги, котра надається ДП «ДОКУМЕНТ» та/ Державною міграційною службою України.

Не направлено запити до Центральної виборчої комісії як розпорядника/держателя Державного реєстру виборців, щодо надання інформації про ідентифікуючі (персональні) дані Боржника, котрі містяться у відповідних баз/реєстрах даних із метою встановлення місця проживання (перебування) Боржника на території України, дату та місце звернення Боржника щодо відповідних установ із вимогою про здійснення щодо нього відповідної певної сервісної послуги, зокрема та не обмежуючись, підтвердження відомостей та включення Боржника до Реєстру виборців, зміна персональних даних Боржника про себе як про виборця, зміна місця голосування із зазначенням тимчасово зміненої, зазначеної Боржником, адреси виборця, тощо;

Не звернено до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців районного реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України з метою встановлення ідентифікуючих (персональних даних - паспортних даних та ідентифікаційного номеру, місця реєстрації проживання (перебування) боржника.

Не направлено Боржнику вимоги про з`явлення до ВДВС та надання документів, котрі підтверджують та/або спростовують можливість виконання виконавчого документу, зокрема довідку про доходи, податковий звіт за формою 1-ДФ, бухгалтерські, податкові документи, тощо;

Не вжито заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Боржника, звернувшись до районного (та/або обласного) відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб Головного управління юстиції Міністерства юстиції України та до територіального (районного та/або обласного) управління Державної міграційної служби України з метою встановлення ідентифікуючих (персональних даних - паспортних даних та ідентифікаційного номеру, місця реєстрації проживання (перебування)) боржника;

Не звернено до правоохоронних органів із поданням про притягнення до кримінальної відповідальності Боржника за невиконання рішення суду, перешкоджання при його виконанні та ухилення від його виконання;

Не застосовано та не вжито всіх інших та можливих заходів примусового виконання у виконавчому проваджені №59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області на примусове виконання Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2018 року у справі №530/626/17, котрі визначені зокрема та не обмежуючись, положеннями Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5.

ТОВ СПЕКТР-Агро зазначає також те, що у практиці невиконання та ухилення від виконання рішень судів різними боржниками фізичними особами доволі часто використовуються такі шляхи ухилення як, зокрема оформлення майна на близьких родичів та членів сім`ї, зокрема та в тому числі дружин.

Стаття 61 СК України передбачає об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. В свою чергу, ст. 18 Закону №606- XIV встановлювала, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Разом з тим, 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження», яким строк здійснення виконавчого провадження не передбачено, проте статтею 2 даного Закону унормовано здійснення виконавчого провадження з дотриманням розумності строків.

Хоча визначення поняття «розумності строків» Закон не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу.

Згідно правової позиції Верховного Суду, котра викладена, зокрема у Постанові від 19 серпня 2019 року у справі №913/438/16, котра визначальним фактором та обставиною належності вжитої/застосованої виконавчої дії визначає не лише її винесення та існування серед матеріалів виконавчого провадження, а й встановлює необхідність її оцінки щодо реальності здійснення - докази скерування запитів до відповідних установ, організацій, співвідношення запитам направлених на адреси відповідних установ/організацій із наявністю відповідей на них, доказів прийняття постанов органу ДВС до виконання банківськими установами, сервісними центрами МВС України, державними реєстраторами речових прав, тощо.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , не був позбавлений можливості звернутись до компетентних органів, зокрема, до районного/обласного Центру надання адміністративних послуг, до районного/обласного структурного підрозділу Державної міграційної служби України, до районних/обласних структурних підрозділів ДФС України, до державного реєстратора районного рівня, тощо, із метою встановлення всіх необхідних ідентифікуючий даних/відомостей про Боржника із метою подальшого вжиття заходів як от притягнення до кримінальної відповідальності та обмеження у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень,/розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 36 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Не залишеним поза увагою суду залишається факт відсутності направлення до Зіньківського районного суду Полтавської області подання про обмеження у праві виїзду за кордон Боржника.

Як вказує скаржник, ТОВ «СПЕКТР-АГРО» про те, що у практиці невиконання та ухилення від виконання рішень судів різними Боржниками-фізичними-особами/ФОП, а в даному випадку ОСОБА_1 доволі часто використовуються такі шляхи ухилення як, зокрема, оформлення майна на близьких родичів та членів сім`ї, зокрема та в тому числі й дружин.

Стаття 61 Сімейного кодексу України передбачає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, майно, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Звернення стягнення на майно боржника може здійснюватись у процесі виконання виконавчого документа, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». У Законі України «Про виконавче провадження» міститься вказівка на можливість стягнення на частку майна боржника у випадках, коли він володіє ним спільно з іншими особами. В таких випадках державному виконавцю закон не надає право самостійно вирішувати питання про визначення частки майна боржника в майні, яким останній володіє спільно з іншими особами.

Відсутні будь-які докази вжиття жодних передбачених чинним законодавством України заходів примусового виконання у виконавчому провадженні №59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області на примусове виконання Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2018 року у справі №530/626/17, направленні на пошук, встановлення та звернення стягнення на майно Боржника, котре перебуває у спільній сумісній власності.

Станом на квітень 2023 року встановлено наявність отримання боржником джерела доходу у вигляді заробітної плати, перебуваючи у трудових відносинах із ТОВ Моноліт-агро 2021 (код ЄДРПОУ 44013684,адреса: 10001,м.Житомир,проспект Незалежності,будинок75 офіс,1). Перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах передбачає та зумовлює можливість отримання доходу у вигляді заробітної плати. Натомість відсутні будь-які докази вжиття заходів примусового виконання у ВП № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17,виданого 15.05.2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області на виконання та дотримання положень ст.67,68 ЗУ Про виконавче провадження.

Натомість, відсутні будь-які докази вжиття будь-яких/жодних передбачених чинним законодавством України заходів примусового виконання у виконавчому провадженні № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області на примусове виконання Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2018 року у справі №530/626/17 на виконання та дотримання положень ст.67,68 ЗУ Про виконавче провадження.

Порушено приписи пункту 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 337 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин

Положення статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлюють за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження поміж іншого має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Матеріалами виконавчих проваджень підтверджується, що Боржник вживає всіх можливих заходів у невиконанні рішення суду, в тому числі не надає пояснення щодо невиконання рішення суду та не надає декларацію про доходи та майно Боржника.

Відповідно до пункту 10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5, система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється, У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Термін «негайно» у розумінні рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1988 р. у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» є виправданим, якщо строк триває до 4-х днів.

Бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити, в даному випадку на виконання Закону України «Про виконавче провадження».

Відомості, котрі отримуються від сільської ради за місцем реєстрації не можуть бути єдиними, повними, достовірними та належними доказами. Адже, по-перше, такі дані містять ознаки інформативності, по-друге, чинними законодавством чітко визначено, котрі органи здійснюють реєстрацію та припинення діяльності Боржника, надають інформацію щодо даного питання, здійснюють облік такої діяльності у сфері податкового законодавства, земельного, банківського, тощо.

Податкова інформація відносно боржників отримується приватними та державними виконавцями, відповідно до Порядку про надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженого наказом Мінфіну та Мін`юсту від 13 грудня 2016 року №3639/5/1085.

Так, Державна фіскальна служба України з метою забезпечення державних та приватних виконавців інформацією про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників: фізичних осіб, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи отримує від банків та інших фінансових установ інформацію щодо джерел отримання доходів боржників - фізичних та юридичних осіб.

Вказані дані Державна фіскальна служба повинна надати державним і приватним виконавцям для виконання ними покладених на них функцій із виконання судових рішень. Таким чином, виконавцям буде доступна інформація, яку Державна фіскальна служба отримує від банків і інших фінансових установ щодо всіх джерел отримання доходів боржниками-фізичними та юридичними особами.

Дана інформація буде передаватися в електронній формі. ДП «Національні інформаційні системи», яке є адміністратором автоматизованої системи виконавчого провадження, забезпечує передачу до Державної фіскальної служби запитів, сформованих органами виконавчої служби та приватними виконавцями за допомогою системи. Відповіді передаються також через ДП «Національні інформаційні системи».

Не враховано правових висновків Верховного Суду (сформованими за наслідками розгляду скарг на бездіяльність органів виконавчої служби), які є обов`язковими для органу державної виконавчої служби відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 03 червня 2020 року у справі №464/5990/16-а, основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Згідно із правовою позицією, яка викладена в пункті 15 Постанови Верховного суду від 13 лютого 2018 року у справі №923/182/13-г, судом зазначено про те, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 19 серпня 2019 року у справі №913/438/16, котра визначальним фактором та обставиною належності вжитої/застосованої виконавчої дії визначає не лише її винесення та існування серед матеріалів виконавчого провадження, а й встановлює необхідність її оцінки щодо реальності здійснення - докази скерування запитів до відповідних установ, організацій, співвідношення запитам направлених на адреси відповідних установ/організацій із наявністю відповідей на них, доказів прийняття постанов органу ДВС до виконання банківськими установами, сервісними центрами МВС України, державними реєстраторами речових прав, тощо.

Якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду' боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна позиція наведена у правовому висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 19 серпня 2020 року по справі №910/8130/17.

Верховний Суду Постановівід 16квітня 2018року усправі №12/57, зазначив, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України», Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-11, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-ІП, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84). Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, помилковим є твердження, що особи примусового виконання мають право щодо вжиття або не вжиття заходів примусового виконання. Виконавці мають виключно обов язок на здійснення та вжиття заходів примусового виконання наказу суду, котрий кореспондується із правом вибору здійснення необхідного заходу такого примусового виконання. Адже, в противному випадку, вибір одного заходу примусового виконання і повна відмова від іншого примусового виконання, не відповідала б та порушувала вказані вище як рішення Європейського Суду, так і рішень Конституційного та Верховного судів.

Згідно із правовою позицією, яка викладена в Постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18, судом зазначено про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Враховуючи фактичне невиконання виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області на примусове виконання Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2018 року у справі №530/626/17, протягом значного періоду часу можна беззаперечно стверджувати про бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції .

Невиконання судового рішення протягом такого тривалого часу порушує основні засади виконавчого провадження - обов`язковості виконання рішень, розумності строків виконавчого провадження. Хоча закон і не містить поняття «розумності строків», проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу. Крім того, діяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, це сукупність дій направлена на кінцевий результат - виконання судового рішення.

Водночас, сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника. Аналогічного роду відповідна правова позиція викладена зокрема в Постанові Верховного суду від 19 серпня 2019 року у справі №913/438/16.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-ІП; «Ясіуньєне проти Латвії», заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53.

ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 р. по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 р. по справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з Прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Положення статті 26 Закону України Про виконавче провадження не передбачає строк для добровільного виконання рішення суду Боржником, а навпаки, зобов`язує, приступити до його примусового виконання як момент відкриття виконавчого провадження, так і одразу після такого відкриття.

В пп. 51-53 рішення Європейського Суду з прав людини від 15.01.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно необгрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, згідно котрої господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обгрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (пункт 7.43.)

Згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц).

За позицією наведеною у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення вини «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумнимсумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

У Постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду також неодноразово визначено критерії категорії стандарту доказування та відзначено, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Суд наголошував, що стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (Постанови Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18; від 29.08.2018 у справі №909/105/15; від 29.08.2018 у справі №910/23428/17; від 31.01.2018 у справі №910/8763/17).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро".

На підставі наведеного та керуючись Законом України "Про виконавче провадження" ст.ст. 258-261,451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", місце знаходження: м.Обухів, вул.Промислова, 20, Київської області; суб"єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження: м.Полтава, вул.Героїв пожежників, 13, Полтавської області; боржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області задоволити.

Визнати за період із 31 травня 2022 року по 11 жовтня 2023 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області, із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження.

Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59533185 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №530/626/17, виданого 15 травня 2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області, із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження.

Стягти із Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь держави судові витрати в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко


Суд	Зіньківський районний суд Полтавської області
Дата ухвалення рішення	05.12.2023
Оприлюднено	08.12.2023
Номер документу	115444158
Судочинство	Цивільне
Категорія	Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Должко С. Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 05.12.2023 по справі 530/1589/23ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —530/1589/23

Ухвала від 05.12.2023

Ухвала
від 05.12.2023 по справі 530/1589/23
ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ