Рішення

від 21.11.2023 по справі 531/1136/23

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 531/1136/23

номер провадження 2/531/267/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участю секретаря Клименко Т.М.,

представника позивача Ворони Л.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Карлівка цивільну справу за позовом Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального закладу «Центр охорони та дослідження пам`яток археології» Полтавської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО-УБД-ПОЛТАВА», Фермерського господарства «Кумечко», про зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі представника, звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просить суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048, яка розташована на території Максимівської сільради Полтавського району Полтавської області, державі в особі Полтавської обласної військової адміністрації.

У позові зазначається, що Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10 листопада 2020 року № 2281-УБД «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Максимівської сільради. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8867 га пасовищ з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048із земель сільськогосподарськогопризначення державноївласності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Максимівської сільради за межами населених пунктів. Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна №328050454, сформовано 05.04.2023, підтверджено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про земельну ділянку кадастровий номер5321683400:00:004:0048 площею 1,8867 га, номер відомостей про речове право 41012459, дата державної реєстрації 11.03.2021, тип речового права - право власності, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57116545 від 16.03.2021, ОСОБА_2 , ВК Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області; документи подані для державної реєстрації наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, серія та номер: 2281-УБД, виданий 10.11.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області; розмір частки 1, власник : ОСОБА_1 . Крім того, згідно відомостей з Державного земельного кадастру, додатком до якого є кадастровий план земельної ділянки, також вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048, з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площею 1,8867 га, зареєстровано 11.03.2021 за ОСОБА_1 , номер запису про право ( в державному реєстрі прав) 41012459.

11.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОУБД-Полтава» укладено договір оренди земельної ділянки №144п, відповідно до п.2.1 якого, в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048 за межами населенного пункту на території Максимівської сільради, площею 1,8867 га. Договір укладено на 15 років з право пролонгації п.3.1 договору).

У подальшому, 03.08.2021 між ТОВ «АГРОУБД-Полтава» та ФГ «Кумечко» укладено договір №19А суборенди земельних ділянок, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне володіння і користування 8 земельних ділянок Для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за межами населенного пункту на території Максимівської сільради, загальною площею 15,0939 га, зокрема і земельна ділянка з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048 площею 1,8867 га. Договір укладено на сім років.

На запит юридичного департаменту Полтавської обласної військової адміністрації, листом Комунального закладу «Центр охорони та дослідження пам`яток археології» Полтавської обласної радит від 04.04.2023, повідомлено, що у ході огляду Групи курганів І поблизу с.Максимівка, встановлено, що вказана пам`ятка археології місцевого значення знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5321683400:00:004:0048 та 5321683400:00:004:0049, також встановлено межі кургану №1, що є складовою частиною вказаної пам`ятки. Також встановлено, що насип кургану №1 частково потрапляв до земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048 на площі бл.0.0492 га.

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, можуть перебувати виключно у державній власності. Тому, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048 знаходиться в межах пам`ятки археології та не може бути пережана у приватну власність, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст.391 ЦК України та ч.2 ст.152 ЗК України.

В судовому засіданні, в режимі ВКЗ, представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач до суду не з`явився, надав письмову заяву про визнання позову, не заперечує проти ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Представники третіх осіб до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10 листопада 2020 року № 2281-УБД «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Максимівської сільради. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8867 га пасовищ з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048із земель сільськогосподарськогопризначення державноївласності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Максимівської сільради за межами населених пунктів (а.с.43).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна №328050454, сформовано 05.04.2023, підтверджено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про земельну ділянку кадастровий номер5321683400:00:004:0048 площею 1,8867 га, номер відомостей про речове право 41012459, дата державної реєстрації 11.03.2021, тип речового права - право власності, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57116545 від 16.03.2021, ОСОБА_2 , ВК Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області; документи подані для державної реєстрації наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, серія та номер: 2281-УБД, виданий 10.11.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області; розмір частки 1, власник : ОСОБА_1 (а.с.8-9).

Крім того, згідно відомостей з Державного земельного кадастру, додатком до якого є кадастровий план земельної ділянки, також вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048, з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площею 1,8867 га, зареєстровано 11.03.2021 за ОСОБА_1 , номер запису про право ( в державному реєстрі прав) 41012459 (а.с.11-13).

11.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОУБД-Полтава» укладено договір оренди земельної ділянки №144п, відповідно до п.2.1 якого, в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048 за межами населенного пункту на території Максимівської сільради, площею 1,8867 га. Договір укладено на 15 років з право пролонгації п.3.1 договору) (а.с.44-47).

У подальшому, 03.08.2021 між ТОВ «АГРОУБД-Полтава» та ФГ «Кумечко» укладено договір №19А суборенди земельних ділянок, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне володіння і користування 8 земельних ділянок Для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за межами населенного пункту на території Максимівської сільради, загальною площею 15,0939 га, зокрема і земельна ділянка з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048 площею 1,8867 га. Договір укладено на сім років (а.с.48-51).

На запит юридичного департаменту Полтавської обласної військової адміністрації (а.с.14-16), листом Комунального закладу «Центр охорони та дослідження пам`яток археології» Полтавської обласної радит від 04.04.2023, повідомлено, що у ході огляду Групи курганів І поблизу с.Максимівка, встановлено, що вказана пам`ятка археології місцевого значення знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5321683400:00:004:0048 та 5321683400:00:004:0049, також встановлено межі кургану №1, що є складовою частиною вказаної пам`ятки. Також встановлено, що насип кургану №1 частково потрапляв до земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048 на площі бл.0.0492 га.(а.с.17-18). Надано протокол огляду місця події (а.с.19-22), Облікову картку об`єка культурної спадщини (а.с.23-28), Наказ №325 від 18.04.2017 Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (а.с.29-30) з Переліком о`єктів, що є Додатком №1 до Наказу №325 (а.с.31-42).

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 1 Закону України «Про археологічної спадщини» визначає археологічна спадщинаУкраїни (далі-археологічна спадщина)-сукупність об`єктівархеологічної спадщини,що перебуваютьпід охороноюдержави,та пов`язаніз нимитериторії,а такожрухомі культурніцінності (археологічніпредмети),що походятьз об`єктівархеологічної спадщини; об`єкт археологічноїспадщини (далі-археологічний об`єкт)-місце,споруда (витвір),комплекс (ансамбль),їх частини,пов`язані зними територіїчи водніоб`єкти,створені людиною,незалежно відстану збереженості,що донеслидо нашогочасу цінностіз археологічного,антропологічного таетнографічного поглядуі повністюабо частковозберегли своюавтентичність; охоронаархеологічної спадщини-комплекс заходів,що здійснюютьсявідповідно дозаконодавства органамидержавної влади,підприємствами,установами,організаціями,громадянами,спрямованих наведення обліку(виявлення,наукове вивчення,класифікацію,картографування,державну реєстрацію),захист,збереження,належне утримання,відповідне використання,консервацію,реставрацію,реабілітацію тамузеєфікацію об`єктівархеологічної спадщини,а такожпоширення знаньпро археологічнуспадщину; пам`ятка археології (далі - археологічна пам`ятка) - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Законодавство України про охорону археологічної спадщини складається зКонституції України,Земельного кодексу України,Закону України"Про охорону культурної спадщини", міжнародних договорів України з питань охорони археологічної спадщини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів України, відповідно до ст.2 Закону.

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об`єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України тощо.

Органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини (ч.1 ст.30 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Відповідно до ч.7 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 ЗК України).

За змістом частини першоїстатті 54 ЗК Україниземлі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до пункту г) частини четвертоїстатті 84 ЗК Українидо земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами першою-другою, шостоюстатті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини»пам`ятка,крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власностіабо вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Тобто, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина другастатті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Верховний Суд, у своїй постанові від 05.10.2022 по справі № 557/303/21, провадження № 61-3305св22,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у наступних постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року в справі №813/4701/16 (адміністративне провадження №К/9901/43183/18) вказано, що: «земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що оскільки, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова, на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення (готель), то така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення. […] Невиконання Львівською міською радою передбачених судовим рішенням заходів не може спростовувати належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення в силу статей1,34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року в справі № 751/1776/17 (провадження № 61-31111св18) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка, розташована на території пам`ятки археології місцевого значення ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст. поселення «Гора», в охоронній археологічній зоні № 2, взята під державну охорону і облік, паспортизована. Вказана територія є об`єктом культурної спадщини в розумінністатті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»і належить до земель державної власності в розумінні частини четвертоїстатті 84 Земельного Кодексу України. Суд першої інстанції, перевіривши належним чином встановлені фактичні обставини справи з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції було обґрунтовано враховано доведеність знаходження спірної земельної ділянки у межах пам`ятки археології значення ІІІ-V, XI-XIII ст. поселення «Гора» (охоронний номер № 1848 ), та яка може перебувати виключно у державній власності. Відповідно до пункту 3Прикінцевих положень Закону № 1805-ІІІнадання земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідних органів культурної спадщини. Проте, як убачається з матеріалів справи, документація із землеустрою з органом охорони культурної спадщини не погоджувалась, відповідний висновок ОСОБА_1 не видавався. Державна землевпорядна експертиза щодо відведення земельної ділянки усупереч вимогстатті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»у редакції, чинній на час прийняття радою оскаржуваного рішення, не проводилась, на спростування цих обставин відповідачами не надано жодних належних і допустимих доказів».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що спірна земельна ділянка, з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048, розташована в межах пам`ятки археології та не може перебувати в приватній власності громадян, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та повернення земельної ділянки державі, в особіПолтавської обласноївійськової адміністрації. Тому, визнання позову відповідачем слід прийняти.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України « Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем, позивачу слід повернути 1342 грн. з державного бюджету, 50 відсотків судового збору сплаченого при подачі позову згідно квитанції.

Інші 50% сплаченого позивачем судового збору, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 142, 259, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Прийняти визнання позову ОСОБА_1 .

Позовні вимоги Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального закладу «Центр охорони та дослідження пам`яток археології» Полтавської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО-УБД-ПОЛТАВА», Фермерського господарства «Кумечко», про зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5321683400:00:004:0048, площею 1,8867 га, державі в особі Полтавської обласної військової адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Полтавської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ 00022591, адреса: вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавської області, 50 відсотків понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок.

Повернути Полтавської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ 00022591, адреса: вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавської області, 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок за платіжною інструкцією №54 від 11 квітня 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 27.11.2023.

Суддя