Рішення

від 30.11.2023 по справі 753/15395/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15395/23

провадження № 2/753/7191/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 листопада 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.,

при секретарі Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Дімура І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Болт спіріт» про зобов`язання видати наказ про звільнення, видати трудову книжку, стягнення заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Болт спіріт» про про зобов`язання видати наказ про звільнення, видати трудову книжку, стягнення заробітної плати.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить суд:

-зобов`язати ТОВ «Болт спіріт» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, ст.38 КЗпП України з дати звернення до суду;

-зобов`язати ТОВ «Болт спіріт» повернути ОСОБА_1 її трудову книжку;

-стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 31.05.2022 по 30.08.2023;

-стягнути з ТОВ «Болт спірит» нараховану та не виплачену заробітну плату з 17.01.2022 по 24.02.2022 в сумі 10 085 грн, 50 коп.;

-стягнути з ТОВ «Болт спіріт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки з 31.05.2022 по 30.08.2023.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 17 січня 2022 року перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Болт спірит» на посаді керівник регіонально-структурного підрозділу роздрібної торгівлі, однак заробітну плату позивачу за період з січня 2022 року по лютий 2022 року не виплатили. Зазначає про те, що з 01 квітня 2022 року намагалася звільнитися з підприємства, проте їй відмовляли у звільненні. У травні 2022 року на прохання працівника підприємства написала три заяви, а саме: про надання відпустки за власний рахунок з 24.02.2022 у зв`язку з карантином; про надання відпустки за власний рахунок з 01.04.2022 до кінця військового стану; заяву про звільнення з посади за власним бажанням з 16.05.2022 року. Наказу про відпустку або наказу про звільнення не отримала. Зазначає, що при прийнятті на роботу надала відповідачу свою трудову книжку для внесення запису в неї. Однак, у зв`язку з тим, що всі звернення щодо неї були проігноровані, 26 червня 2023 року подала керівнику ТОВ «Болт спірит» заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, натомість отримала повідомлення від відповідача від 05.06.2023 року про виклик на роботу, в якому пропонувалося вийти з відпустки без збереження заробітної плати та приступити до виконання своїх трудових обов`язків. Однак, позивач не може вийти на роботу у зв`язку з тим, що здійснює догляд за своєю дитиною до досягнення нею трирічного віку. Посилаючись на те, що заяву про звільнення було подано нею з дотриманням вимог чинного законодавства доступним на той час способом, а саме шляхом направлення фото заяви через Телеграм, Вайбер просила суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та просила суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, клопотань про відкладення не надходило. Своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, яка просила справу розглянути без її участі та відповідача, який, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, та за згодою позивача ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 17 січня 2022 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Болт спірит» на посаді керівник регіонально-структурного підрозділу роздрібної торгівлі.

Під час дії воєнного стану, ТОВ «Болт спірит» за своєю ініціативою призупинив дію трудового договору з 25.02.2022 року.

05 червня 2023 року ТОВ «Болт спірит» направило ОСОБА_1 повідомлення про виклик до основного місця роботи та зазначило про те, що у зв`язку з виникненням виробничої необхідності, а саме розширення штату пропонуємо Вам вийти достроково з відпустки, без збереження заробітної плати, наданої Вам під час дії військового часу та приступити до виконання своїх трудових обов`язків за основним місцем роботи.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на тому, що при прийняття на роботу ОСОБА_1 надавала трудову книжку працівнику відділу кадрів ТОВ «Болт спірит».

Листом від 15.08.2023 року ТОВ «Болт спірит» на запит ОСОБА_1 повідомило, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться у неї на зберіганні, тому не може її видати.

Крім того, зазначив, що наказом № 02/06-43 від 02.06.2023 року ТОВ «Болт спірит» відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відновлює призупинений трудовий договір з ОСОБА_1

06 червня 2023 року ТОВ «Болт спірит» направлено ОСОБА_1 лист з повідомленням про виклик на роботу. Станом на 31 липня 2023 року від ОСОБА_1 не надходило письмових повідомлень щодо прийняття рішення про вихід на роботу, або направлення документів, що обмежують роботу. Додатково додав про те, що дані, направлені без узгодження сторін, засобами електронного або передані телекомунікаційними мережами: Viber, Telegram, Whats App не вважаються поданими належним чином у зв`язку з тим, що між сторонами не було погоджено такого обміну документами. Електронна пошта не є верифікованою, тому всі документи надсилаються листом з повідомленням та описом. Роз`яснено, що письмову заяву про звільнення за ст.38 КЗпП України працівник може подати як у період роботи, так і в період відсутності на роботі. Такі заяви від ОСОБА_1 на юридичну адресу не надходили. У зв`язку з чим ТОВ «Болт спіріт» не має документально підтверджених підстав Вас звільнити за власним бажанням. Дані направлені без узгодження сторін засобами електронного або передані телекомунікаційними мережами не вважаються поданими належним чином, у зв`язку з тим, що між працівником та роботодавцем не було погоджено такого обміну документами.

У відповідності до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Тобто, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Згідно інформації з Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 вбачається, що останній у лютому 2022 року було нараховано заробітну плату в розмірі 6 500 грн.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати позивачу заборгованості із заробітної плати в розмірі 6 500 грн., що вказує на порушення відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо інших позовних вимог слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, постановах Верховного суду від 12.12.2019 року у справі № 910/13266/18, у справі № 904/5480/19, від 20.12.2022 у справі № 910/6310/21, від 14.02.2023 року у справі № 906/184/22.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить суд зобов`язати ТОВ «Болт спіріт» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, повернути ОСОБА_1 її трудову книжку та стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, натомість надані позивачкою докази не підтверджують обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

Доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема факт отримання відповідачем заяви про звільнення за власним бажанням, наявність трудової книжки у відповідача спростовується листом відповідача від 15.08.2023 року, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ «Болт спіріт» повернути трудову книжку не підлягає задоволенню похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Болт спіріт» про зобов`язання видати наказ про звільнення, видати трудову книжку, стягнення заробітної плати підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Болт спіріт» про зобов`язання видати наказ про звільнення, видати трудову книжку, стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Болт спірит» (ЄДРПОУ 42471102) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА