Постанова

від 06.12.2023 по справі 751/6681/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 751/6681/21

провадження № 51-5278 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника цивільного

позивача ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, та представника цивільного позивача Чернігівської міської ради ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32020270000000004,за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

смт Новоархангельськ Кіровоградської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2021 року ОСОБА_9 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Цивільний позов Чернігівської міської ради до ТОВ «Монофіламент» та ОСОБА_9 про стягнення коштів в розмірі 9 100 607,31 грн залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна у провадженні.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 залишено без змін.

Як вбачається з обвинувального акта ОСОБА_9 , перебуваючи з 01.09.2015 по теперішній час на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» (далі - ТОВ «Монофіламент»), являючись службовою особою підприємства, знаходячись у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, реалізуючи злочинний умисел направлений на ухилення від сплати податків (обов`язкових платежів), діючи умисно, вирішив застосувати у фінансово-господарській діяльності товариства схему ухилення від сплати плати за землю шляхом не оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою площею 82,6050 га, розташованої за адресою АДРЕСА_3.

Завідомо знаючи, що у відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України

(далі - ЗК) використання землі в Україні є платним, ОСОБА_9 , будучи генеральним директором ТОВ «Монофіламент», умисно не оформив речове право щодо земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою.

Так, у власності ТОВ «Монофіламент» перебувають об`єкти нерухомого майна - будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 , що розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Чернігівської міської ради, при цьому рішення про передачу земельної ділянки у власність, користування (постійне або строкове) або оренду не приймалося.

Відповідно до п. 1 ст. 123 ЗК надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Достовірно знаючи про відсутність у ТОВ «Монофіламент» встановленого діючим законодавством дозволу на право користування земельною ділянкою та завідомо знаючи, що фактична площа землекористування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 складає 82,6050 га, ОСОБА_9 використовував зазначену земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд ТОВ «Монофіламент», чим у період з 01.01.2019 по 11.09.2019 завдав збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради у розмірі 9 100 607,31 грн, що підтверджується актом про визначення збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради № 252 від 11.09.2019 та висновком судово-економічної експертизи 2697/2698/20-24 від 26.06.2020.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати плати за землю у формі орендної плати у сумі 9 100 607,31 грн, що є особливо великим розміром.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах прокурор та представник цивільного позивача Чернігівської міської ради, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої доводи зазначають, що дослідивши матеріали кримінального провадження апеляційний суд дійшов до висновку про наявність у діянні ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 212 КК України. Натомість зазначають, що цей суд допустив суперечності у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали, а саме погодившись з доводами прокурора залишив його апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши необґрунтовані мотиви неможливості ухвалення обвинувального вироку, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 337 та ч. 4 ст. 404 КПК України.

В запереченнях захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах виправданого ОСОБА_9 ,посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг прокурора та представника цивільного позивача, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор та представник цивільного позивача Чернігівської міської ради ОСОБА_8 підтримали доводи касаційних скарг.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Від виправданого ОСОБА_9 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за його відсутності.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг.

З огляду на зазначене та вимоги статей 404, 419 КПКУкраїни при перегляді вироку апеляційний суд зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати: чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження; чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення; чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил

ст. 94 КПКУкраїни; чи правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними обставинами та доказами, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор та представник Чернігівської міської ради ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких, не погоджуючись із виправданням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 212 КК України просили вирок скасувати і постановити новий обвинувальний вирок, а також задовольнити цивільний позов Чернігівської міської ради у повному обсязі.

Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, прокурор та представник цивільного позивача, поміж іншого, по суті заперечували відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та стверджували про наявність доказів винуватості ОСОБА_10 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Такі вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення, натомість, однобічно та упереджено взяв до уваги лише докази, які визнані судом доказами невинуватості особи, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За наслідками апеляційного розгляду суд визнав апеляційні скарги прокурора та представника цивільного позивача безпідставними.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що генеральному директору ТОВ «Монофіламент» ОСОБА_9 було достовірно відомо про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою:

АДРЕСА_3 та сплати плати за землю за її фактичне використання. Не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку апеляційним судом розцінено як спосіб ухилення від сплати обов`язкового платежу (плати за землю) ОСОБА_9 , якому, з врахуванням його поведінки, було достеменно відомо про необхідність здійснення платежу за використання земельної ділянки під об`єктом нерухомості, належного товариству, якою фактично користувалося останнє. Умисні дії ОСОБА_9 були направлені саме на ухилення від сплати плати за землю та з урахуванням суми, що нарахована за фактичне використання цієї земельної ділянки, яка є особливо великим розміром, за вказані дії передбачена кримінальна відповідальність за ст. 212 КК України.

Таким чином, апеляційний суд, взявши до уваги доводи апеляційної скарги прокурора, не погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності в діянні ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги прокурора апеляційний суд зазначив, що згідно обвинувального акта ОСОБА_9 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати плати за землю у формі орендної плати у сумі 9 100 607,31 грн, що є особливо великим розміром.

Проте, зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що останній просив скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити новий вирок, яким

визнати ОСОБА_9 винуватим за ч. 3 ст. 212 КК України та призначити покарання. При цьому прокурор зазначав, що дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати плати за землю у формі земельного податку в особливо великому розмірі.

Також в оскаржуваній ухвалі зазначено, що предметом розгляду є апеляційна скарга, в якій ставиться питання про ухвалення обвинувального вироку в межах обвинувачення, яке є відмінним від висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, за результатами розгляду якого суд першої інстанції ухвалив виправдувальний вирок, тому в даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити обвинувальний вирок, сформулювавши обвинувачення, відмінне від пред`явленого, оскільки це позбавить ОСОБА_9 можливості якимось чином відреагувати на таку зміну в розгляді кримінального провадження стосовно нього, зокрема, в суді апеляційної інстанції, що безперечно порушить право обвинуваченого на захист, а отже і на справедливий судовий розгляд.

На переконання вказаного суду, апеляційна вимога прокурора про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ознаками, які вказані в апеляційній скарзі, без внесення відповідних змін до обвинувального акта, буде порушенням вимог ст. 337 КПК України, оскільки суд вийде за межі висунутого обвинувачення, що фактично позбавить сторону захисту можливості захищатися від нового обвинувачення.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими мотивами апеляційного суду щодо залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно ч. 4 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурором у мотивувальної частини апеляційної скарги викладено обвинувачення із зазначенням фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яке і було вказано в обвинувальному акті, зокрема, і про те, що ОСОБА_9 обвинувачується в ухиленні від сплатиплати за землю у формі орендної плати.

Крім того, згідно з журналом та технічним записом судового засідання від 07 червня 2023 року (т. 7 а. п. 72-74), у судових дебатах прокурором наголошувалося на ухваленні обвинувального вироку відповідно до обвинувачення, вказаного в обвинувальному акті, а саме визнання ОСОБА_9 винуватим в умисному ухиленні від сплати плати за землю у формі орендної плати за користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності Чернігівської міської ради у сумі 9 100 607,31 грн, що призвело до фактичного ненадходження до місцевого бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Таким чином, в порушення положень ст. 370, ч. 1 ст. 337, ч. 4 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не розглянуто обвинувачення, вказане в обвинувальному акті, а допущена прокурором у апеляційній скарзі описка, згідно вимог кримінального процесуального законодавства України не може вказувати про висунення нового обвинувачення та не свідчить про порушення права на захист ОСОБА_9 .

Отже, під час апеляційного розгляду допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тому колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 3 ст. 212 КК України,є передчасними.

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора та представника цивільного позивача, і ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам кримінального процесуального законодавства.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, та представника цивільного позивача Чернігівської міської ради ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3