Рішення

від 05.12.2023 по справі 200/5698/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року Справа№200/5698/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (юридична адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 54а, код ЄДРПОУ 38242758) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просить суд стягнути з 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2018 року по 21.09.2023 року включно у розмірі 647184,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі № 200/1777/23, відповідачем 21 вересня 2023 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 84638,95 грн. Позивач вважає, що має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

16 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи це наступним.

Спеціальним законодавством, яке урегульовує питання проходження служби цивільного захисту, є Кодекс цивільного захисту України, Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 року № 623, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 року за № 936/32388, якими порядок проходження служби, виплати грошового забезпечення, гарантії соціального захисту, звільнення з публічної служби чітко врегульовані та не передбачають застосування норм КЗпП України.

Представник відповідача вказує, що жодним з вище зазначених нормативно-правових актів не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення. Положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю України) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством.

Представник відповідача вважає, що спір про стягнення на користь ОСОБА_1 647184,42 грн. з 3 ДПРЗ відсутній, оскільки позвиач не звертався до 3 ДПРЗ щодо вищевказаної суми, не повідомляв ні її розрахунок, ані періоди стягнення. До моменту відкриття провадження по справі № 200/5698/23 вимоги ОСОБА_1 3 ДПРЗ були невідомі. Під час розгляду справи № 200/1777/23 про нарахування та стягнення індексації грошового забезпечення позивачем також не було заявлено вимоги згідно ст. 117 КЗпП України.

Крім того відповідач вказує на те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року по справі № 200/1777/23 виконано 3 ДПРЗ добровільно та без залучень органів Державної виконавчої служби України. У найкоротші терміни після надходження фінансування Позивачу було сплачено 84638,95 грн.

3 ДПРЗ також не погоджується із розрахунком ОСОБА_1 у розмірі 647184,42 грн. та вважає цю суму такою, що не відповідає принципам співмірності відповідальності у трудовому законодавстві, оскільки збитки не можуть перевищувати суму, що вже сплачена Відповідачем. Позивач у позовній вимозі завищив свої вимоги в 7 разів

Відповідач вказує на те, що критерії оцінки розумності, справедливості та пропорційності при застосуванні ст. 117 КЗпП України сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18). У постанові Верховного Суду, зокрема, від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а сформована позиція щодо застосування принципу співмірності. У справі № 761/9584/15-ц від 26.06.2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Представник відповідача у своєму відзиві також звернув увагу суду, що несплата індексації позивачу у день його звільнення, не є злісними та умисними діями з боку 3 ДПРЗ, оскільки 3 ДПРЗ не комерційна організація та фінансується Державного бюджету України. 3 ДПРЗ здійснює сплату грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту виключно за наявності фінансування від ДСНС України. Як було зазначено, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року по справі № 200/1777/23 на користь Позивача було виконано 3 ДПРЗ добровільно, не оскаржувалось та не затягувалось. Грошові кошти у розмірі 84638,95 грн. були перераховані ОСОБА_1 вчасно та у повному обсязі. Жодних скарг щодо розрахунків чи строків виконання рішення суду по справі № 200/1777/23 на адресу 3 ДПРЗ чи до ДСНС України від позивача не надходило.

Враховуючи вищевикладене, 3 ДПРЗ просить суд врахувати вищезазначені обставини та застосувати під час прийняття рішення по суті критерії оцінки розумності, справедливості та пропорційності при застосуванні ст.117 КЗпП України, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2

Позивач проходив військову службу в 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області з 15.06.2015 року по 17.06.2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року № 200/1777/23, було зобов`язано 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.06.2018 року включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 01.03.2018 року - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 року по 14.06.2018 року - березень 2018 року.

На виконання вказаного рішення суду, 21 вересня 2023 року 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області було виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 84638,95 грн.

Позивач вважаючи, що має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18 червня 2018 року по 21 вересня 2023 року, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.10.2019 року по справі № 825/598/17, від 31.10.2019 року по справі № 2340/4192/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно достатті 116 КЗпП України,при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з ч. 2ст. 117 КЗпП Українипри наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосуваннястатті 117 КЗпП України викладеніу постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі № 821/1083/17.

Враховуючи наведене, позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідностатті 117 КЗпП України.

Як наслідок, має місце бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Що стосується позовної вимоги про нарахування і виплату середнього заробітку за період з 18.06.2018 року по 21.09.2023 року включно в сумі 647184 гривень 42 копійок, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення з 17.06.2018 року.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставіст.116 КЗпП Українироботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 18.06.2018 року, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 року у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Абзацом 3 п.2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з Архівної відомості № 3 ОСОБА_1 в 2018 році, грошове забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню (квітень-травень 2018 року) складало 19208,98 грн. (9688,86 грн. квітень 2018 року, 9520,12 грн. травень 2018 року).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (9688,86 грн. + 9520,12 грн.)/61 (квітень 2018 року та травень 2018 року) = 314,90 грн.

Середній заробіток складає: 314,90 грн. х 1314 днів = 413778,60 грн.

Позивач же в позовній заяві вказує про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 647184,42 грн.

Суд не погоджується з розрахунком заборгованості позивача з огляду на наступне.

З 19.07.2022 року набрав чинностіЗакон України від 01.07.2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем (28.06.2023 року) до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормастатті 117 КЗпП Українив редакціїЗакону України від 01.07.2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Зміни у ст.116та117 КЗпП Українипідкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванню та вирішенню спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

З огляду на приписист. 117 КЗпП України, період затримки розрахунку при звільненні обмежено шістьма місяцями, у зв`язку із чим позивачу належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку за період з 18.06.2018 року по 21.09.2023 року, тривалістю 1314 календарних дні.

Сума середнього заробітку становить: 314,90 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 1314 (кількість днів затримки розрахунку) = 413778,60 грн.

У порівнянні із несвоєчасно виплаченою відповідачем індексації грошового забезпечення у розмірі 84638,95 грн., суд зазначає що сума 413778,60 грн. є не співмірною, оскільки є такою що перевищує суму несвоєчасно виплаченої індексації майже у п`ять разів.

Враховуючи встановленістаттею 117 КЗпП Українив редакціїЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022року обмеження шестимісячним строком виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 18.06.2018 року але не більш як за шість місяців - 184 календарні дні (з 18.06.2018 по 18.12.2018).

Суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 року по справі № 711/4010/13-ц, згідно яких встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 816/1640/17.

У п. 77-78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц також зазначено, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути розрахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 року у справі № 805/3167/18-а, від 03.04.2019 року у справі № 662/1626/17 та від 30.10.2019 року у справі № 806/2473/18.

Зокрема, істотність частки невиплаченої при звільненні суми індексації грошового забезпечення із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 84638,95 грн (розмір несвоєчасно виплачених сум) / 57941,60 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (184 дні х 314,90 грн) х 100 = 146,08%

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 24,96% становить: 314,90 грн (середньоденний заробіток позивача) х 146,08% х 184 (дні затримки розрахунку за період з 18.06.2018 по 18.12.2018) = 84641,09грн.

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 84641,09 грн, з урахуванням істотності частки недоплачених сум порівняно із середнім заробітком.

Враховуючи викладене, позовну вимогу про зобов`язання нарахування середнього заробітку слід задовольнити частково та нарахувати на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 84641,09грн.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (юридична адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 54а, код ЄДРПОУ 38242758) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (юридична адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 54а, код ЄДРПОУ 38242758) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток час затримки виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 84641 (вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок одна) грн. 09коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко