Рішення

від 04.12.2023 по справі 420/16253/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16253/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "СЛУЖБА ОХОРОНИ КОБРА ПЛЮС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

05.07.2023 року до суду надійшла позовна заява Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "СЛУЖБА ОХОРОНИ КОБРА ПЛЮС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2022 році відповідач не виконав нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. З огляду на це, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2023 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6416,82 грн., сума яких визначена у розрахунку. Однак, заборгованість не сплачена, тому додатково було розраховано пеню у розмірі 379,62 грн. у зв`язку із чим загальна сума заборгованості складає 6796,44 грн

Ухвалою суду від 10.07.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

Судом вирішено розглядати справу відповідно до ст.262 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

Вказаною ухвалою судом, зокрема, витребувано у Херсонського обласного центру зайнятості відомості стосовно того, чи надавало приватне підприємство "СЛУЖБА ОХОРОНИ КОБРА ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 34370406) у 2022 році до центру зайнятості звітність № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), в тому числі, про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю із доказами на їх підтвердження.

20.07.2023 року та 21.07.2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що протягом 2022 року ПП Служба охорони Кобра Плюс виконано нормативи робочих місць, виходячи із загальної кількості працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, що передбачено частиною шостою статті 11 Закону №4616-VI, як спеціальним законом, що визначає нормативи робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємствах, що здійснюють охоронну діяльність. Середньооблікова кількість штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони у 2022 році складає 4 особи. Листом №8 від 30.05.2023 року Позивачу були надані пояснення шляхом відповіді на лист №02-08/178 від 09.05.2023 року, який Позивач додає до позову. Правову позицію Відповідача, викладену в листі відповіді №08 від 30.05.2023 року Позивачем не спростовано, листа до позову не додано.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що приватне підприємства "СЛУЖБА ОХОРОНИ КОБРА ПЛЮС" є суб`єктом господарювання, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства перебуває на обліку за місцем реєстрації у Херсонському обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Матеріали справи містять розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю приватним підприємством "СЛУЖБА ОХОРОНИ КОБРА ПЛЮС" за 2022 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 15 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 192504,73 грн.; середня річна заробітна плата штатного працівника 12833,65 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 0,00; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 6416,82 грн.

Листом від 09.05.2023 року Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проінформовано відповідача про необхідність сплатити адміністративно-господарську санкцію.

У відповідь на вказаний лист відповідачем складено листа №8 від 30.05.2023 року, в якому вказано, що з огляду на вищезазначене повідомляємо, що із середньооблікової кількості штатних працівників підприємства на початок 2022 року - 17 чол., до складу незадіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони працівників відноситься 4 чол.

Враховуючи відсутність сплати нарахованих відповідачу санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з статтею 15 Європейської соціальної хартії (переглянутої), Страсбург, 3 травня 1996 року (Хартію ратифіковано із заявами Законом № 137-V від 14 вересня 2006 року; European Social Charter) з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема:

1. вжити необхідних заходів для забезпечення особам з інвалідністю орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах;

2. сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які можуть заохочувати роботодавців приймати на роботу осіб з інвалідністю і утримувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до потреб осіб з інвалідністю, або, коли це видається неможливим у зв`язку з інвалідністю, шляхом облаштування або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання допомоги;

3. сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, статтею 17 цього Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Статтею 20 вказаного вище Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

При цьому, згідно з ч.9, ч.10 ст.20 Закону № 875-ХІІ спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Судом встановлено, що відповідач надає послуги з охорони власності та громадян, тобто займається охоронною діяльністю. Основний вид діяльності: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб.

Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначає Закон України від 22.03.2012 року № 4616-VI «Про охоронну діяльність» (далі - Закон № 4616-VI), який регулює відносини суб`єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності.

Суб`єктом охоронної діяльності за приписами ч.1 ст.1 Закону № 4616-VI є суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 4616-VI вказаної статті, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю суб`єктом охоронної діяльності закріплені у ч.6 ст.11 Закону № 4616-VI, відповідно до якої працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Як зазначалося судом раніше, відповідач надає послуги, пов`язані з охороною власності та громадян, тобто займається охоронною діяльністю, а отже на нього поширюються норми Закону №4616-VI.

Згідно штатного розпису за 2022 рік на підприємстві кількість працівників, які не задіяні безпосередньо в заходах охорони становить 4 осіб.

Таким чином, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача становить 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складає 0 осіб, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

За загальним правилом, встановленим Законом № 875-XII, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю обраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників.

При цьому, ч.11 ст.19 Закону №875-XII визначено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Поряд з цим, у законі №875-XII відсутнє регулювання порядку обчислення норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для підприємств-суб`єктів охоронної діяльності.

Натомість, особливості працевлаштування інвалідів, що здійснюється суб`єктом охоронної діяльності, встановлено Законом України "Про охоронну діяльність", частина 6 статті 11 якого передбачає, що таке працевлаштування здійснюється згідно з чинним законодавством, однак виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Отже, вказана норма у спірних правовідносинах є спеціальною відносно статті 19 №875-ХІІ, оскільки врегульовує особливості обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів.

Окрім того, останні зміни у частину одинадцяту статті 19 Закону №875 вносилися Законом від 06.10.2005 №2960-IV.

З цього приводу Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі №18/183-97 про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з вищенаведеного, відповідно до Закону №4616-VI, правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено ст. 19 Закону № 875-XII, для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону № 4616-VI.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 808/1547/16 та від 18.09.2018 року по справі № 818/466/16.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що відповідачем не порушено вимоги законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому суд вважає, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення підприємством робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки такі є необґрунтованими та не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов не підлягає задоволенню.

Судові втрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "СЛУЖБА ОХОРОНИ КОБРА ПЛЮС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пров. Інженера Корсакова, 5-а, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 14125171).

Відповідач - Приватне підприємство "СЛУЖБА ОХОРОНИ КОБРА ПЛЮС" (вул. Старообрадницька, 5, м.Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 34370406).

Суддя Корой С.М.

.