Рішення

від 06.12.2023 по справі 520/28975/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.12.2023 р. справа №520/28975/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Будпартнер» (далі за текстом - позивач, заявник)до Державної податкової служби України (далі за текстом - Служба, ДПС України), Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, адміністративний орган, контролюючий орган, владний суб`єкт, ГУ ДПС)провизнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Вимоги позову умотивовані відсутністю підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр).

Відповідач - Головне управління ДПС у Харківській області, з поданим позовом не погодився, наполягаючи на відсутності підстав для реєстрації спірної накладної в Реєстрі. Просив вважати відзив загальною думкою відповідачів.

Відповідач - Державна податкова служба України (далі за текстом - ДПС, Служба) про розгляд справи був сповіщений завчасно та належним чином, проте обов`язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже відсутні об`єктивні дані про існування у учасників справи вагомих та суттєвих ускладнень у реалізації протягом прийнятних поза розумним сумнівом строків права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи процесуальних документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник є резидентом України - юридичною особою приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 43614782, набув правового статусу платника податку на додану вартість.

За викладеним у позові твердженням, 24.01.2022 року між ТОВ «ТК Будпартнер» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Трест Житлобуд-1» (Покупець) було укладено Договір постачання будівельних матеріалів №ТБ-22/01/24-1.

Відповідно до п. 1.1 - 1.2 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та сплатити відповідно до умов даного Договору будівельні матеріали ( надалі - Товар). Найменування, асортимент і загальна кількість Товару, що підлягає постачанню за даним Договором, вказується у видаткових накладних.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна за одиницю Товару за даним Договором вказується у видаткових накладних Постачальника.

Згідно з п.п. 3.1 - 3.3 Договору поставка Товару здійснюється за домовленістю Сторін шляхом самовивозу Покупцем або транспортом Постачальника. Постачальник зобов`язаний узгодити з Покупцем час поставки Товару. Поставка Товару, що входить в основний асортимент Постачальника, проводиться протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання Постачальником заявки Покупця або, у випадку поставки Товару на умовах передплати, з дати сплати Покупцем відповідної партії Товару.

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 Договору Покупець на підставі виставленого Постачальником рахунку здійснює оплату на умовах відстрочки платежу. Покупець повинен оплатити вартість постановленого Товару не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати поставки Товару, вказаної в видатковій накладній. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії.

Покупець має право здійснювати повну або часткову попередню оплату Товару, що буде поставлений в майбутньому.

Датою отримання Товару для цілей даного Договору вважається дата підписання уповноваженою особою Покупця видаткової накладної Постачальника.

Відповідно до викладених у позові доводів заявника: на виконання умов вищевказаного договору поставки, позивачем надано покупцю рахунок-фактуру № ТБ-1223-004 від 23.12.2022 та було відвантажено покупцю Товар на підставі видаткової накладної № ТБ-1223-003 від 23.12.2022р. на загальну суму 162.573,29 грн. (у тому числі ПДВ - 27095.55 грн.); за правилами першої події (відвантаження Покупцю товару) ТОВ «ТК Будпартнер» була виписана податкова накладна № 1223004 від 23.12.2022 р. на суму 162 573,29 грн. (у тому числі ПДВ - 27.095.55 грн.); сплата за товар в повному обсязі здійснена 30 грудня 2022 року відповідно до договору постачання будівельних матеріалів №ТБ-22/01/24-1 від 24 січня 2022 року, що підтверджується копією банківської виписки; Транспортування товару здійснено згідно товарно-транспортної накладної № ТБ-1223004 від 23.12.2022 р. в сумі 162 573,29 грн.; товари були оприбутковані від постачальника ПП «УКРРОСКОНТРАКТБУД» згідно видаткової накладної № 460 від 23.12.2022р. в сумі 519.644,10 грн., що підтверджується договором постачання №ТБ-22/10/01-1 від 01.10.2022р., рахунком на оплату № 455 від 23.12.2022р. в сумі 519 644,10 грн., копією видаткової та податкової накладних; транспортування товару було здійснено згідно товарно-транспортної накладної №ТБ-1223008 від 23.12.2022р.

У ході розгляду справи суб"єктом владних повноважень відповідно до ч.2 ст.77, ч.3 ст.79, ч.4 ст.162 КАС України не було подано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б спростовували ці доводи заявника та відомості відповідних первинних документів.

Спірна податкова накладна, за твердженням заявника, була направлена засобами телекомунікаційного зв`язку на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - Реєстр), прийняті до Реєстру, але із одночасним зупиненням реєстрації 12.01.2023 р., оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 4407, 6805, 6807 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п.1 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій". Запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою продовження процедури реєстрації Спірної податкової накладної заявником до контролюючого органу було надіслано додаткові матеріали, зокрема, пояснення стосовно Спірної податкової накладної, що підтверджується повідомленням №1223004 від 06.04.2023.

У відповідь Головним управлінням було складено повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень від 12.04.2023р. №8616349/43614782.

З метою продовження процедури реєстрації Спірної податкової накладної заявником до контролюючого органу було надіслано додаткові матеріали, зокрема, пояснення стосовно Спірної податкової накладної та документи стосовно умов організації господарської діяльності, що підтверджується повідомленням №8616349/43614782 від 12.04.2023.

ГУ ДПС у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації (далі за текстом - Комісія ДПС, Комісія Головного управління) було прийнято рішення від 25.04.2023 №8688040/43614782 яким відмовлено у реєстрації Спірної податкової накладної в Реєстрі.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для вчинення відмови у реєстрації податкової накладної №1223004 від 23.12.2022 контролюючим органом в особі Комісії Головного управління обрані мотиви - ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, жодної конкретизації наведеного вище твердження загального характеру текст рішень суб"єкта владних повноважень не містить.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ТК Будпартнер» було надіслано до Державної податкової служби України скаргу від 05.07.2023р. на рішення комісії регіонального рівня, в якій обґрунтовано правомірність складення податкової накладної №1223004 від 23.12.2022.

Рішенням комісії Державної податкової служби України від 13.07.2023р. №56774/43614782/2 скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної без змін. Підставою для залишення рішення без змін зазначено: «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу відмови реєстрації в Реєстрі Спірної податкової накладної, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Правила справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. "а" п.185.1 ст.185 та п.п. "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За визначенням п.п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п.201.10 ст.201 названого кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У силу п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

Зокрема, п.12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 01.02.2020р. в Україні діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі за текстом - Порядок зупинення №1165).

Згідно з п.2 Порядку зупинення №1165 ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а або б пункту 185.1 статті 185, підпункту а або б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку;

Відповідно до п.п.3-5 Порядку зупинення №1165 податкова накладна, котра не відповідає критеріям (ознакам) безумовної реєстрації, підлягає перевірці на предмет ризиковості господарських операцій в аспекті наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання податкового обов`язку.

За правилом п.6 Порядку зупинення №1165 окремою та самостійною підставою для вчинення волевиявлення з приводу зупинення реєстрації податкової накладної в Реєстрі є відповідність платника критерію ризиковості.

За правилом п.7 Порядку зупинення №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 11 Порядку зупинення №1165 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Отже, причиною зупинення процедури реєстрації податкової накладної в Реєстрі згідно з нормами Порядку зупинення №1165 є або критерій (критерії) ризиковості платника податку, або критерій ризиковості господарської операції, або одночасне поєднання обох згаданих факторів.

У спірних правовідносинах у якості названого критерію контролюючим органом указано п.1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. №520 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019р. за №1245/34213) було затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Порядок прийняття рішень №520).

Згідно з п.4 Порядку прийняття рішень №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п.6 Порядку прийняття рішень №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Як передбачено п.7 Порядку прийняття рішень №520, письмові пояснення та копії документів платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За приписами п.11 Порядку прийняття рішень №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що відповідно до п.п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, а відповідно до п.п. "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Суд вважає, що оскаржуване рішення субєкта владних повноважень не відповідає вимогам умотивованості, адже містить лише загальні твердження про ненадання платником первинних документів, хоча у дійсності копії таких документів були передані платником до контролюючого органу і реальність відомостей цих документів, а також правильність їх складання не була поставлена контролюючим органом під сумнів та більше того - не була спростована.

Суд зауважує, що з огляду на приписи ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України об`єктивними ознаками неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання податкового обов`язку можуть бути визнані обґрунтовані сумніви (розумні припущення тощо) контролюючого органу: про відсутність у спірних правовідносинах об`єкта оподаткування податком на додану вартість; про відсутність у спірних правовідносинах події виникнення податкових зобов`язань з ПДВ; про неправильність обчислення платником суми ПДВ; про порушення платником ПДВ податкової дисципліни у спосіб провадження господарської діяльності у незвичний спосіб та умовах поза межами стандартів доброчесності, сумлінності, виваженості розумності; про явну та очевидну відсутність ділової мети у межах господарської операції; про невідповідність правочину, у межах якого була виписана податкова накладна, загальним вимогам чинності за ст.203 Цивільного кодексу України, - тобто реальний (а не уявний) ризик виписування особою податкової накладної за відсутності визначених Податковим кодексом України об"єкту справляння ПДВ та першої події виникнення податкових зобов"язань з ПДВ.

При цьому, обсяг, межі та зміст згаданого сумніву суб`єкта владних повноважень повинен охоплювати усі наслідки неможливості повторної реєстрації цієї ж самої податкової накладної у майбутньому через відсутність першої із подій та обов"язковість включення податкових зобов`язань за зупиненою реєстрацією податковою накладною до податкової декларації з ПДВ звітного податкового періоду виписування спірної податкової накладної.

Проте, у спірних правовідносинах факт обґрунтованості такого сумніву не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, що враховується судом як самостійна та цілком достатня підстава для скасування спірного рішення контролюючого органу.

Тому суд повторно наголошує, що оскаржуване рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації спірної податкової накладної не задовольняє критерію юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб`єкта до платника податків.

За відсутності у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскаржуваного рішення доказів відсутності об`єкта справляння ПДВ, а також доказів відсутності першої події виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, рівно як і доказів наміру платника на безпідставне одержання податкової вигоди у будь-якій формі та ураховуючи неподання таких доказів до матеріалів справи, оскаржене управлінське волевиявлення контролюючого органу слід визнати таким, що суперечить ч.2 ст.2 КАС України і підлягає скасуванню.

Системно проаналізувавши положення ч.1 ст.2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об`єктом судового захисту є не суб`єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної у Реєстрі), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов`язку з реєстрації податкової накладної у Реєстрі.

У ході розгляду справи субєкт владних повноважень не подав до суду жодних доказів існування об`єктивних перешкод у примусовій реєстрації спірної податкової накладної за рішенням суду, як-то: відсутність об`єкту справляння податку на додану вартість; вчинення платником протиправних діянь, зміст яких охоплюється приписами ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України; недостатність залишку коштів на рахунку платника в СЕА ПДВ.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про прагнення до набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного за рішенням субєкта владних повноважень обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт при вчиненні оскарженого управлінського волевиявлення не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк не дотримався прийнятного рівня справедливого балансу між приватним інтересом заявника на реєстрацію податкової накладної в Реєстрі та публічним інтересом Держави на дотримання податкової дисципліни у сфері справляння ПДВ, вчинивши відмову у реєстрації податкової накладної в Реєстрі (з мотивів, юридична правильність та документальна обґрунтованість, яких не була доведена у ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.77 КАС України), попри одночасне існування обов`язку заявника включити податкові зобовязання з ПДВ за податковою накладною до складу загальних податкових зобовязань податкової декларації з ПДВ відповідного звітного податкового періоду (тобто врахувати податкову накладну при обчисленні суми ПДВ, що належить до сплати в бюджет).

Обєктивних даних, котрі б виключали надання судового захисту інтересу заявника на реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, судом у ході розгляду справи за власною ініціативою на виконання ч.4 ст.9 КАС України не виявлено.

Тому факт створення субєктом владних повноважень додаткової та необґрунтованої перешкоди у виконанні заявником у спірних правовідносинах податкового обов`язку у галузі податкової справи (у спосіб реєстрації податкової накладної в Реєстрі) слід визнати підтвердженим проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині скасування оскарженого рішення субєкта владних повноважень.

Припинення юридичної сили створеної оскарженим правовим актом індивідуальної дії субєкта владних повноважень перешкоди в реєстрації накладних в Реєстрі зумовлює потребу в обтяженні ДПС України обов`язком продовжити процедуру реєстрації.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір, стягнувши сплачений судовий збір за рахунок суб`єкта владних повноважень, яким створено необґрунтовану перешкоду у реєстрації податкової накладної у Реєстрі - ГУ ДПС у Харківській області.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; у достатньому обсязі виклав власні судження з приводу тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та юридичної оцінки обставин спору та аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2147,20 грн, проте позивачем було сплачено 2684,00 грн.

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області №8688040/43614782 від 25.04.2023 р.

Зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Будпартнер» (ідентифікаційний код - 43290358) податкової накладної №1223004 від 23.12.2022 р. датою надходження до контролюючого органу - 12.01.2023р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Будпартнер» (ідентифікаційний код - 43614782; місцезнаходження - вул. Велика Панасівська. буд. 67, м. Харків, 61052) 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко