Постанова

від 06.12.2023 по справі 420/12359/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/12359/23

Головуючий в І інстанції: Танцюра К.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 04.08.2023 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 31 серпня 2018 року по 18 травня 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні. Зобов`язано Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 34424,39 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 31.08.2018 року № 266-ОС підполковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника начальника з медичної частини, звільненого з військової служби в запас наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10.07.2018 року № 630-ОС за пп. «б» (за станом здоров`я) ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову служби», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, остаточна дата закінчення проходження військової служби 31.08.2018 року.

Згідно платіжних доручень №№ 459, 464 від 09.06.2022 року, відповідачем виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 32883,44 грн. та 7103,30 грн.

У зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаних сум індексації при звільненні, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі № 420/9380/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, визнано протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2018 року по 10.06.2022 року, зобов`язано Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2018 року по 10.06.2022 року у розмірі 39977,89 грн.

Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі № 420/9379/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2023 року, визнано протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов`язано Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення, згідно платіжної інструкції № 331 від 17.05.2023 року, відповідачем виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 34434,88 грн.

Позивач вважає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаної суми індексації при звільненні, він має право на отримання середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Так, спір у цій справі виник у зв`язку із виплатою на користь позивача (військовослужбовця) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, внаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення.

Зазначену складову грошового забезпечення відповідач виплатив позивачу на виконання судового рішення у справі № 420/9379/22, після чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Водночас, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Проте, такі питання врегульовані КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що статтями 116, 117 КЗпП України, в редакції на момент звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків військової частини, було передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В свою чергу, статтею 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, яка діяла на момент виплати позивачу індексації грошового забезпечення та на момент звернення позивача до суду, за затримку виплати якої позивач і просить нарахувати йому середній заробіток, передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, у правовідносинах з аналогічним предметом спору та періодом виникнення спірних правовідносин. У цій справі ВС дійшов висновку про необхідність застосування статті 117 КЗпП України в редакції згідно із Законом № 2352-ІХ, яка діяла на дату звернення позивача з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано положення статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, яка діяла на момент виплати позивачу індексації грошового забезпечення та на момент звернення позивача до суду.

За наведеного правового регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в частині виплати індексації грошового забезпечення на підставі судового рішення у справі № 420/9379/22, проте, не більш, як за шість місяців (з 01.09.2018 року по 01.03.2019 року).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України з огляду на те, що виплата індексації військовослужбовцям регулюються спеціальним законодавством та індексація не входить до структури грошового забезпечення, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на викладене.

Так, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

В свою чергу, згідно ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати, як грошового забезпечення, в тому числі, індексації, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, колегія суддів відхиляє доводи апелянта та погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що має бути виплачений на користь позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягає врахуванню правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно якої, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у наведених справах дійшла висновку, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Також, згідно висновків Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 щодо застосування ст. 117 КЗпП України, який неодноразово застосовувався ВС і в інших справах наведеної категорії, в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності, і цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Колегія суддів враховує, що постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, та Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 прийняті під час дії редакції ст.ст. 116, 117 КЗпП України до внесення змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022 року.

Водночас, колегія суддів вважає, що конструкції норм ст.ст. 116, 117 КЗпП України в редакції згідно Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року не дають підстав для висновку про неможливість застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, згідно яких, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Колегія суддів зазначає, що абз. 1 ч. 1 ст. 117 КЗпП України, як в редакції до 19.07.2022 року, так і в редакції згідно Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, містить однакові приписи, згідно яких, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд, аналізуючи наведені положення, зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 117 КЗпП України, які не зазнали змін у цій частині, дійшов висновку, що суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач, та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності ВС вказав на те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Так, враховуючи вимоги ст. 117 КЗпП України, у спірних правовідносинах середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення може бути виплачений не більш, як за шість місяців, за період з 01.09.2018 року (наступний день після звільнення) по 01.03.2019 року (шість місяців, 182 дні), який, з урахуванням довідки відповідача про середньоденне грошове забезпечення позивача - 509,77 грн., складає 92778,14 грн. (509,77 х 182).

В свою чергу, розмір індексації, яка нарахована на виконання судового рішення у справі № 420/9379/22, складає 34434,88 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості.

Водночас, вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що має бути виплачений на користь позивача, суд першої інстанції помилково застосував наведені висновки Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, та розрахував відсоток, який складає сума виплаченої індексації (34434,88 грн.) від суми середнього заробітку (92778,14 грн.), та зазначив, що це є істотною часткою, яка підлягає виплаті позивачу від середнього заробітку 37,31%.

Такі розрахунки суду першої інстанції не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.

Крім того, судом першої інстанції помилково не враховано, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі № 420/9380/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, визнано протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2018 року по 10.06.2022 року, зобов`язано Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2018 року по 10.06.2022 року у розмірі 39977,89 грн.

При цьому, суд у вказаній справі виходив з того, що відповідачем виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 32883,44 грн. та 7103,30 грн. згідно платіжних доручень №№ 459, 464 від 09.06.2022 року.

В свою чергу, у відповідності до обставин даної справи, позивачу донараховано індексацію у сумі 34434,88 грн. на виконання судового рішення у справі згідно платіжної інструкції № 331 від 17.05.2023 року.

За таких обставин та наведених висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що підлягають врахуванню наведені обставини:

- позивач виключений зі списків особового складу військової частини 31.08.2018 року;

- за недоплаченою індексацією позивач звернувся до суду з позовом у липні 2022 року;

- рішення суду у справі № 420/9379/22 щодо виплати індексації набрало законної сили у травні 2023 року;

- на виконання вказаного судового рішення, згідно платіжної інструкції № 331 від 17.05.2023 року, відповідачем виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 34434,88 грн.;

- рішенням суду у справі № 420/9380/22 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2018 року по 10.06.2022 року у розмірі 39977,89 грн. та цей середній заробіток розрахований пропорційно до сум індексації 32883,44 грн. та 7103,30 грн., виплачених згідно платіжних доручень №№ 459, 464 від 09.06.2022 року.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, буде визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 15000 грн., додатково до вже виплачених сум середнього заробітку.

Поряд з цим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення із заявленим позовом, оскільки індексація, за затримку виплати якої позивач і просить нарахувати йому середній заробіток, фактична виплачена позивачу 18.05.2023 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся 30.05.2023 року, що свідчить про безпідставність доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні відшкодування у сумі 15000 грн.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321624) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) середній заробіток у сумі 15000 гривень за час затримки розрахунку при звільненні в частині затримки виплати індексації грошового забезпечення, яка виплачена на виконання судового рішення у справі № 420/9379/22.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 06.12.2023 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька