Постанова

від 06.12.2023 по справі 420/17271/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17271/21

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Коблова А.О.,

за участю представника апелянта Демчик Н.О.,

представника позивача адвоката Корміч С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року по справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

21.09.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агросток» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021 року №22322/15-32-07-01-22 та №22313/15-32-07-01-2215.12.2021 року, якими здійснено донарахування ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Агрсток» зазначило, що надані ним до податкового органу первинні документи в повній мірі підтверджують фактичність господарських операцій з СФГ «Вівєс» та ФГ «Олтаюл Агро Плюс», а неістотні недоліки в документах не можуть слугувати підставою для висновків відповідача про нереальність таких операцій. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товару. Сама по собі відсутність матеріальних чи трудових ресурсів не є безумовним свідченням нереальності господарських операцій. Позивач зазначив, що позиція податкового органу побудована на дослідженні недоліків контрагентів, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності. Позивач наголосив, що по кожному контрагенту відповідачу і до суду було надано повний перелік первинних документів, що підтверджує здійснення господарських операції (договори, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, платіжні доручення). Позивач зазначив, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки не відповідають фактичним обставинам та зроблені на припущеннях, що виключає підстави для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Наслідки для податкового обліку створюють лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту. Відповідач наголошував, що сукупність фактів та обставин, що характеризують контрагентів позивача, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для формування податкового кредиту, без фактичного здійснення господарських операцій, у зв`язку із чим просив відмовити ТОВ «Агросток» в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року позовну заяву ТОВ «Агросток» задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не досліджено матеріальні та технічні можливості контрагентів позивача та не надано належну оцінку доводам контролюючого органу про нереальність господарських операцій.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ТОВ «Агросток» (код ЄДРПОУ 32086843) зареєстровано, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.07.2002 року. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21).

За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агросток з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2018 року по 31 грудня 2020 року 19.04.2021 року складено акт № 7856/15-32-07-01-17, в якому зазначено про встановлення порушень:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 335 270, 00 грн;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість у загальному розмірі 294 244,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов внаслідок встановлення заниження іншого операційного доходу через невключення до нього понаднормових витрат зерна при його перевезенні та непідтвердження господарських операцій з СФГ «Вівєс» та ФГ «Олтаюл Агро Плюс».

27.04.2021 року товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» подано до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на акт перевірки. 13.05.2021 року за результатами розгляду вищезазначених заперечень податковим органом винесено висновок №3143/КПР/15-32-07-01-10, яким:

- задоволено скаргу позивача в частині спростування висновків акту про заниження іншого операційного доходу на суму 391384 грн., та відповідно, заниження податку на прибуток в сумі 70449 грн.;

- з акту перевірки було виключено п.1.1 розділу 3.1.1.1;

- зазначено п.1.2 розділу 3.1.1.1 вважати п.1.1 розділу 3.1.1.1;

- абзац 4 розділу ІV «Висновок» викладено у наступній редакції: «п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 264821, 00 грн. в тому числі: 4 квартал 2018 року - 61768, 00 грн., 4 квартал 2019 року 98889, 00 грн., 2 квартал 2020 року- 73041, 00 грн., 4 квартал 2020 року - 31122, 00 грн.;

- висновки акту з інших питань заперечення залишено без змін.

18.05.2021 року за результатами вищезазначеної перевірки, враховуючи висновок від 13.05.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені (т. 1 а.с. 98-101) наступні податкові повідомлення-рішення (далі ППР):

- №00113640701 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 304 985,00 грн: у тому числі: за основним зобов`язанням на суму 264 821, 00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40 164,00 грн,

- №00113650701 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 367 805,00 грн, у тому числі, за основним зобов`язанням на суму 294 244,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 73 561,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України №19670/6199-00-06-01-01-06 від 30.08.2021 року скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення №00113640701 від 18.05.2021 року скасовано в частині застосування штрафної санкції у розмірі 13 682,00 грн, а податкове повідомлення-рішення №00113650701 від 18.05.2021 року скасовано в частині застосування штрафної санкції у розмірі 44 137,00 грн, в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

На підставі вищезазначеного та враховуючи скасування податкових повідомлень-рішень №00113640701 від 18.05.2021 року та №00113650701 від 18.05.2021 року ГУ ДПС в Одеській області 10.09.2021 року винесено нові податкові повідомлення рішення:

- №22322/15-32-07-01-22 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 291 303,00 грн, у тому числі за основним зобов`язанням на суму 264 821,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 26 482,00 грн,

- № 22313/15-32-07-01-22 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 323 668,00 грн, у тому числі за основним зобов`язанням на суму 294 244,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 29 424,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Оскільки податковим органом не надано доказів недотримання ТОВ «Агросток» вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту, висновки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставними.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

За обставинами справи, спірні суми податкових донарахувань визначено податковим органом за наслідком визнання нереальними господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками СФГ «Вівєс» (ЄДРПОУ 32088919) та ФГ «Олтаюл Агро Плюс» (ЄДРПОУ 38884626).

Підтверджуючи реальність операцій з СФГ «Вівєс», позивачем до перевірки надані первинні документи, відповідно до яких 12.09.2018 року між ТОВ «Агросток» (як покупцем) та СФГ «Вівєс» (як продавцем) укладено договір №24/18 поставки сільгосппродукції. Пунктом 4.1 договору №24/18 визначено, що базис поставки товару визначається у додаткових угодах до цього договору. На виконання вимог пункту 4.1 договору поставки між ТОВ «Агросток» (як покупцем) та СФГ «Вівєс» укладені додаткові угоди, зокрема №2 від 19.11.2018 року, №3 від 25.11.2018 року, №4 від 07.12.2018 року (т. 1 а.с. 131-133), згідно яких на адресу позивача постачається пшениця 5 та 6 класу врожаю 2018 року; якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768-2010 «Пшениця. Технічні умови»; базис поставки товару згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010-ДАР (постачання в місці призначення) - м.Одеса, вул.Отамана Чепіги, буд.29.

Аналогічні за змістом договори поставки укладено позивачем (як покупцем) з ФГ «Олтаюл Агро Плюс» (як продавцем) №18/19 від 13.06.2019 року та №15/20 від 06.04.2020 року. Відповідно до умов договору поставки між сторонами укладені додаткові угоди, зокрема, №11 від 16.10.2019 року, №12 від 16.10.2019 року, №13 від 17.10.2019 року, №14 від 04.11.2019 року (т. 1 а.с. 208-211), на адресу позивача має бути поставлена пшениця 2-4 класу врожаю 2019 року; якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768-2019 «Пшениця. Технічні умови»; місце поставки товару: Одеська область, смт Нові Біляри, склад №1, Грінтермінал. Також між ТОВ «Агросток» (як покупцем) та ФГ «Олтаюл Агро Плюс» (як продавцем) відповідно до умов договору №15/20 від 06.04.2020 року укладені додаткові угоди, зокрема:

- №1 від 07.04.2020 року, згідно якої передбачається постачання пшениці 3 класу врожаю 2019 року; якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768-2019 «Пшениця. Технічні умови»; місце поставки товару: м. Одеса, вул.Отамана Чепіги, буд.29;

- №11 від 02.11.2020 року, згідно якої передбачається постачання пшениці 2 класу врожаю 2019 року; якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768-2019 «Пшениця. Технічні умови»; місце поставки товару: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухомлинська, 58, ТОВ «ТрансБалкТермінал».

На підтвердження поставки товару за вищезазначеними договорами №24/18 від 12.09.2018 року, №18/19 від 13.06.2019 року та №15/20 від 06.04.2020 року, позивач надав до перевірки та суду первинні документи, а саме: договори поставок та додатки до них, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, виписки з банківського рахунку (т. 1 а.с. 126-128, 134-145, 202-205, 212-232, 237-248).

Судова колегія враховує, що позивачем надано та судом першої інстанції досліджено первинну документацію, відповідно до якої позивач продав придбаний товар наступним контрагентам-покупцям: ПАТ «ППР Броварський», ТОВ «Грінлайн Трансшипмент», ПРАТ «Рамбус», ТОВ «Атлантик Карго РМБ», ТОВ «Кернел-Трейд» (т. 1 а.с. 163-201, т. 2 а.с. 21-86), зокрема, договори поставок, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, довіреності, виписки з банківського рахунку.

Суд першої інстанції вірно вважав неприйнятними доводи контролюючого органу про непідтвердження операцій позивача з СФГ «Вівєс» та ФГ «Олтаюл Агро Плюс» внаслідок відсутності в них основних фондів, зокрема, трудових ресурсів, в кількості, достатній для вирощування, збору, постачання зерна; складських приміщень для зберігання зерна, відсутність сертифікатів якості, які б підтверджували клас зерна.

Згідно витягів з ЄДРПОУ видами діяльності СФГ «Вівєс» на момент здійснення господарських правовідносин з позивачем є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), допоміжна діяльність у рослинництві (01.61), неспеціалізована оптова торгівля (46.90) та інше, у ФГ «Олтаюл Агро Плюс» - основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), інші види діяльності - змішане сільське господарство (01.50), післяурожайна діяльність (01.63) та інше (т.1 а.с.146-148, 249-251).

На підтвердження спроможності СФГ «Вівєс» продати позивачу пшеницю відповідно до умов договору поставки від 12.09.2018 позивачем наданий звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року (форма 4-сг), який поданий СФГ «Вівєс» управлінню статистик у Лиманському районі (т.1 а.с.150-157). За даними звіту посівні площі під пшеницю складають 50,9 га. Також матеріали справи містять довідку Красносільської сільської ради від 25.06.2018 року № 2530 про те, що за СФГ «Вівєс» значиться земельна ділянка, загальною площею 50 га ріллі для ведення селянського фермерського господарства (т.1 а.с.158).

Також на підтвердження наявності у ФГ «Олтаюл Агро Плюс» основних фондів, достатніх для вирощування зерна позивачем надана довідка Синьківської сільської ради Благовіщенстького району Кіровоградської області від 29.01.2019 № 56, відповідно до якої ФГ «Олтаюл Агро плюс» користується земельною ділянкою, загальною площею 337,2542 га (т.2 а.с.2). Вказані обставини також підтверджуються звітами про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 та 2020 роки (т.2 а.с.3-18).

На запити позивача до СФГ «Вівєс» та ФГ «Олтаюл Агро Плюс» про надання додаткової інформації на спростування висновків акту перевірки про нереальність господарських операцій, останні надали відповідь про оренду складських приміщень, на яких зберігається с/х продукція (т.1 а.с.162, т.2 а.с.20).

Вказані відомості надані позивачем до заперечень на акт перевірки та в силу п.86.1 статті 86 ПК України вважаються матеріалами перевірки. Але контролюючий орган не надав їм правової оцінки, що підтверджується змістом акту перевірки.

Наведені обставини у сукупності дають підстав стверджувати про спроможність СФГ «Вівєс» та ФГ «Олтаюл Агро Плюс» поставити на адресу позивача сільгосппродукцію відповідно до умов укладених договорів.

Відсутність у контрагентів позивача транспортних засобів, певної кількості персоналу не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки товарів, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та формування витрат підприємства в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних контрагента, або третіх осіб) здійснюється поставка товарів постачальником.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності з встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Крім того, судова колегія враховує, що ані зустрічної, ані будь-якої іншої перевірки СФГ «Вівєс» та ФГ «Олтаюл Агро Плюс» по взаємовідносинам з позивачем не проводилося.Матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з його контрагентом.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 06 грудня 2023 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко