Постанова

від 06.12.2023 по справі 620/13738/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/13738/23 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби у справах дітей Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 на підставі заяви, поданої останнім 11.01.2023 та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 11.01.2023 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 та прийняти вмотивоване рішення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 р. у відкритті провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.12.2023.

24.11.2023, під № 45453 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду у цій справі є бездіяльність Служби у справах дітей Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області щодо неприйняття рішення про визначення місця проживання неповнолітньої дитини. Незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів дитини, у зв`язку з чим, такий спір повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства. Тож, правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що позивач у межах даного спору не оскаржував рішення відповідача по суті, адже його не було прийнято у встановлений законодавством спосіб, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача, не втручаючись у сімейні права та інтереси дитини.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду даного спору є вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зобов`язання розглянути заяву позивача від 11.01.2023 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 та прийняти вмотивоване рішення.

Отже, розглядаючи питання щодо допущення бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви/неприйняття жодного рішення, відповідач здійснює публічно-владні управлінські функції, як адміністратор/надавач публічних послуг. Колегія суддів наголошує, що підставою звернення до суду стало порушення органом опіки та піклування процедури розгляду заяви позивача, а саме, неприйняття жодного рішення, а не оскарження суті/змісту такого рішення, яке, у свою чергу, лежить поза межами владно-управлінських функцій відповідача (проте це не є предметом даного спору та до даних правовідносин не застосовується). Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тобто, для правильного вирішення даного спору, суд не втручаючись у компетенцію суду, уповноваженого розглядати спори про права цивільні/сімейні, має встановити чи подавав позивач заяву/клопотання до відповідача, чи мав відповідач обов`язок їх розглядати, у який порядок та строк, та як наслідок, чи допустив відповідач протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви, а способом реалізації/захисту прав позивача є зобов`язання розглянути заяву та прийняти рішення.

Висновки суду викладені в оскаржуваній ухвалі про те, що, за приписами ст. 19 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають в тому числі із сімейних правовідносин, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем оскаржується не зміст рішення щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, а саме бездіяльність відповідача щодо виконання нею, як суб`єктом владних повноважень своїх функцій у сфері реалізації державної політики з питань захисту прав дітей, і дана бездіяльність виразилася в не розгляді заяви позивача та неприйнятті жодного рішення в межах своєї компетенції, а тому, на даному етапі відсутній спір про цивільне право, тобто, даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. До прийняття такого рішення відповідачем, відповідні правовідносини не виникли ні у позивача, як батька дитини, ні в матері, а тому, мова про приватно-правовий спір в даному випадку, не йде.

У свою чергу, на переконання колегії суддів, посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а, від 01 липня 2020 року у справі № 522/23095/16-а під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, не є релевантним до даної справи, позаяк, у вказаних справах предметом розгляду було визнання висновків органу опіки, рішень незаконними та їх скасування (розгляд по суті).

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та вказують на наявність підстав для її скасування, та необхідність направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 р. - скасувати.

Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко