Постанова

від 06.12.2023 по справі 240/18946/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18946/23

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

06 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТЕНІЯ ЕКО" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування по станови,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2023 року, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "РУТЕНІЯ ЕКО" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті щодо визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №007080 від 20.06.2023 у розмірі 17000,00 грн., складену відділом державного контролю за безпекою на транспорті в Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не навів суду переконливих аргументів та не підтвердив належними доказами, що саме ТОВ "РУТЕНІЯ ЕКО" на дату проведення перевірки виступав перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовував транспортні засоби саме як перевізник, на переконання суду хоча позивач і є власником транспортного засобу, але не здійснював перевезення вантажу на замовлення, тобто, не діяв як автомобільний перевізник.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стала відсутність у водія ОСОБА_1 товарно-транспортної накладної на товар, що самим водієм не заперечувалося під час складання акта, який він підписав власноручно. Вказує на те, що позивач є власником транспортного засобу яким перевозився вантаж, здійснює підприємницьку діяльність як ФОП і одним із видів його діяльності є вантажний автомобільний транспорт, тобто є автомобільним перевізником. Тому, саме до нього застосовано адміністративно-господарський штраф. При цьому зазначає, що встановлення обставин щодо перебування водія і перевізника у трудових відносинах не відноситься до його повноважень. Вважає, що доводи позивача про те, що автомобіль був наданий за договором оренди для використання ТОВ «Майнінг-Машинері» не підлягають врахуванню, оскільки для передачі автомобіля у користування необхідно було оформити тимчасовий реєстраційний талон, який би засвідчував належне користування ТОВ «Майнінг-Машинері» автомобілем позивача і дозволяв би зробити висновки, що позивач у цій ситуації не є автомобільним перевізником.

Скаржник зазначає, що надаючи документи, які не було надано під час здійснення перевірки (договір оренди транспортного засобу) вже безпосередньо до суду, під час оскарження постанови про стягнення адміністративно-господарського штрафу, автомобільний перевізник намагається уникнути відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Також звертає увагу на те, що позивач був повідомлений про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, проте жодних пояснень, зокрема, аналогічних тим, що він наводить у позовній заяві, не надавав під час розгляду справи.

Позивач, скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ЕКО» згідно витягу з ЄДР є юридичною особою, Код ЄДРПОУ 44668027, Основний вид діяльності 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Інші види діяльності: Збирання безпечних відходів, Оброблення та видалення безпечних відходів, Відновлення відсортованих відходів, Інша діяльність щодо поводження з відходами, Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, Оптова торгівля фармацевтичними товарами, Неспеціалізована оптова торгівля, Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, Вантажний автомобільний транспорт, Надання в оренду вантажних автомобілів, Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

Державним інспектором Відділу 29.05.2022 проведена рейдова перевірка транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, марки SCANІA державний номер знак НОМЕР_1 та напівпричепу KOGEL SNTO 24 державний номер знак НОМЕР_2 .

Підставою проведення перевірки щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вищезазначеного автомобіля слугував щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті у період 29.05.2023 до 04.06.2023, який затверджений начальником вказаного Відділу 25.05.2023 та відповідне направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 29.05.2023 № 01399.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт встановлено порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної.

За результатами перевірки було складено акт №006065 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2023. Водій із актом ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту перевірки та додаткові пояснення про те, що ТТН ним загублено, а тому надати ТТН для перевірки він не має можливості.

Відповідно до наданих під час перевірки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , особами, що здійснювали перевірку зроблено висновок, що транспортний засіб марки SCANІA державний номер знак НОМЕР_1 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю "РУТЕНІЯ ЕКО".

На підставі даного акту перевірки, виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Грибан М.М. складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.06.2023 за №007080, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Вважаючи прийняту відповідачем постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник, а тому спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

У справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки.

Відповідно до статті 1Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основні чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону України № 2344-ІІІ встановлено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Таким чином, автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує, тобто здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом.

Так, статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з положеннями ст. 49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Абзацом двадцять сьомим глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила №363), встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 глави 11 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові)

Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Пунктом 11.5. Правил передбачено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Як уже встановлено судом, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки у водія ОСОБА_1 була відсутня товарно-транспортна накладна на товар, який він перевозив.

Такий висновок зроблено в акті перевірки від 29.05.2023 №006065.

Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, посадовою особою Відділу державного контролю (нагляду) у Житомирській області було складено постанову відповідно в якій міститься інформація про вчинене порушення та визначений адміністративно-господарський штраф, застосований у відповідності із частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Судова колегія звертає увагу, що у межах цього спору учасниками справи не оспорюється правильність висновків контролюючого органу про відсутність у водія під час рейдової перевірки документів визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: товарно-транспортної накладної на вантаж. В даному випадку спірним моментом у цій справі є визначення належного суб`єкта, який має нести відповідальність за виявлене порушення згідно з Законом №2344.

У свою чергу, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що ТОВ "Рутенія Еко" у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, а отже не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач фактично стверджує, що не є автомобільним перевізником, суб`єктом, що має нести адміністративну-господарську відповідальність з чим погодився суд першої інстанції, оскільки ТОВ "Рутенія Еко" (позивач) є власником автомобіля марки SCANIA R420 державний номер знак НОМЕР_1 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , що не оспорюється сторонами, але в момент складення акту користувачем даного автомобіля була інша особа.

Оскільки, 15.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «РУТЕНІЯ ЕКО», в особі директора Хомчук Наталії Михайлівни, на підставі Статуту підприємства, надалі «Орендодавець» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Майнінг-Машинері», в особі директора Лепака Ігоря Миколайовича - «Орендаря» уклали Договір оренди №15/11-220 транспортного засобу Scania R420 реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 , рік випуску 2007.

Окрім того, на підтвердження передачі транспортного засобу в оренду позивач подав до суду Акт прийому-передачі від 01 липня 2021 року, що є додатком до договору оренди транспортного засобу від 15.11.2022.

22.02.2023 було укладено договір оренди транспортного засобу між ОСОБА_2 , від імені якої по довіреності діє Хомчук Наталія Михайлівна, - «Представника Орендодавця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ-МАШИНЕРІ», в особі Директора Лепак Ігоря Миколайовича транспортного засобу, а саме транспортного засобу марки KOGEL SNTO 24, р.н. НОМЕР_2 , 1999 року випуску. Договір нотаріально зареєстровано в реєстрі за № 1025 та засвідчений нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І.С.

Тому, суд першої інстанції зробив висновок, що транспортний засіб передано позивачем (ТОВ "РУТЕНІЯ ЕКО"), в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ-МАШИНЕРІ» і оскільки, договір оренди нотаріально посвідчений та є чинним, недійсним не визнавався, станом на момент перевірки - 29.05.2023, перебував у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ-МАШИНЕРІ» на умовах оренди, яке використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень, суд дійшов висновку, що саме "Орендар" - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ-МАШИНЕРІ» є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та відхиляє вищезазначені докази позивача, оскільки позивач ні в позовній заяві ні в апеляційній скарзі не вказує об`єктивні причини неможливості подання цих доказів відповідачу під час здійснення перевірки та під час складення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

У свою чергу, як було підкреслено вище, приписами ст.48 Закону №2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Також, колегія суддів, враховує позицію Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №340/4637/22 щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи в контексті належного установлення автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з наступного:

(1) У кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

(2) Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

(3) Нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки, для забезпечення дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

(4) Належна правова оцінка обґрунтування учасників справи щодо реальності наданих суду доказів в сукупності:

- виконання умов договору оренди транспортного засобу з екіпажом щодо щомісячної сплати орендної плати);

- суперечності у договорі перевезення в частині вантажу, який перевозився (цегла, насіння соняшника чи пшениця);

- відсутність заперечень водія транспортного засобу в момент оформлення порушення щодо визначеного посадовими особами відповідача особи перевізника у спірних правовідносинах; інших доводів учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що будь-якої інформації про трудові, орендні правовідносини або ж інші відомості, які могли бути враховані під час проведення рейдової перевірки також надано суду не було.

При цьому, позивачем не надано належне обґрунтування неможливості вчинити активні дії спрямовані на дотримання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зокрема суд не може вважати лише договір про оренду транспортного засобу достатнім доказом того що саме ТОВ «МАЙНІНГ-МАШИНЕРІ» 29.05.2023 в момент виявлення правопорушення було перевізником як орендар транспортного засобу.

Крім того, жодних доказів того, що водій ОСОБА_1 , перебуває у трудових відносинах саме з ТОВ «МАЙНІНГ-МАШИНЕРІ» (як можливим перевізником) не надано суду позивачем при розгляді справи та не надано водієм і представнику Укртрансбезпеки при складенні акту. Але, при цьому, в додаткових поясненнях, які надавалися письмово водієм ОСОБА_1 вказано лише про те, що ТТН водій загубив.

Враховуючи статтю 48 Закону № 2344-ІІІ колегія суддів робить висновок, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними НПА.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач. Надані до позову матеріали відносно оренди іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання їх (матеріалів щодо оренди) згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. Позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо).

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що в цій справі саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення вантажу транспортним засобом.

Разом з тим, щодо посилання позивача на позицію Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, колегія суддів вважає, що представник позивача хибно інтерпретує як правову позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах зі справою, що розглядається, оскільки правова позиція Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 стосувалася питання про суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (частина першої статті 60 Закону № 2344-III), а не документів, на підставі яких цей суб`єкт (автомобільний перевізник) має бути встановлений.

Крім того, колегія суддів зазначає те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу, при цьому вищезазначені факти мають бути підтверджені відповідними документами.

Також, слід зазначити, що пункт 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ №1145 від 08.10.2022, визначає: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, згідно пунктів 3, вказаного Порядку, підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Таким чином, саме з ініціативи власника транспортного засобу вносяться до реєстру відомості про належного користувача транспортного засобу.

Слід зазначити, що позивач, також, не скористався своїм правом з`явитись на розгляд справи про порушення автотранспортного законодавства 20.06.2023 та надати зазначені документи та пояснення.

Відповідно до п. п. 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт № 40367/24/24-23 від 02.06.2023 р. позивача було повідомлено про розгляд справи, даний факт не спростовується позивачем.

Тобто, відповідач свій обов`язок повідомити позивача про час і місце розгляду справи виконав.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що у даній справі саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення вантажу, що свідчить про необґрунтованість аргументів представника позивача на обставини, що позивач не був в даному випадку перевізником, а тому не може бути відповідальною особою.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки, позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника, а отже є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТЕНІЯ ЕКО" відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.