Постанова

від 06.12.2023 по справі 817/1648/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа №817/1648/17

адміністративне провадження № К/9901/55995/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс-Буд» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Капустинського М.М., Моніча Б.С. від 07 червня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс-Буд» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання відмови неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акс-Буд» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило: 1) визнати неправомірною відмову, викладену в листі від 02 серпня 2017 року №3982/10/17-00-12-01-0711, щодо зарахування коштів в рахунок сплати податкових зобов`язань; 2) зобов`язати Управління зарахувати Товариству податкові зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 78600 грн. та з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) в розмірі 19700 грн. і відобразити в інтегрованій картці обліку платника ПДВ наявну оплату цього податку за квітень - травень 2016 року в розмірі 78600 грн. згідно платіжних доручень від 19 травня 2016 року №2967, №2970, №2972, №2976, №2977, №2978 та в інтегрованій картці обліку ПДФО наявну оплату останнього за травень 2016 року в розмірі 19700 грн. згідно із платіжних доручень від 19 травня 2016 року №2966, №2979.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відсутність законодавчо врегульованого механізму відображення в інтегрованій картці платника сум ПДВ та ПДФО, сплачених платником податків належним чином, але не зарахованих до відповідних казначейських рахунків, не може бути підставою для існування порушеного інтересу позивача у достовірному відображенні стану розрахунків за податками та іншими загальнообов`язковими платежами.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позов задоволено частково; зобов`язано відповідача зарахувати Товариству кошти, сплачені на погашення податкових зобов`язань та поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ в сумі 78600 грн., і відобразити в інтегрованій картці обліку ПДВ наявну оплату зі сторони позивача цього податку за квітень, травень 2016 року у розмірі 78600 грн. згідно платіжних доручень від 19 травня 2016 року № 2967, № 2970, № 2972, № 2976, № 2977, № 2978; зобов`язано Управління зарахувати Товариству кошти, сплачені на погашення податкових зобов`язань з ПДФО в сумі 19700 грн., та відобразити в інтегрованій картці обліку ПДФО наявну оплату зі сторони Товариства цього податку за травень 2016 року у розмірі 19700 грн. згідно платіжних доручень від 19 травня 2016 року № 2966, № 2979; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виходив з того, що позивачем були вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкових зобов`язань з ПДВ та ПДФО, а тому відповідачем безпідставно не відображено відповідні дані в його інтегрованій картці та у системі електронного адміністрування ПДВ.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 червня 2018 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд, постановляючи рішення, дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача вносити зміни до інтегрованої картки особового рахунку Товариства та у систему електронного адміністрування ПДВ, оскільки відповідні суми коштів не надійшли до Державного бюджету України згідно платіжних доручень від 19 травня 2016 року через їх непроведення банком (ПАТ «ФІДОБАНК»).

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги, вказуючи на помилковість позиції суду апеляційної інстанції, зазначає, що за змістом положень Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III), пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання та його сплати пов`язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань; незарахування з незалежних від платника обставин коштів на відповідний рахунок Державного казначейства не може слугувати підставою для невідображення цієї сплати у відповідній картці обліку.

Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 26 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК»; далі - Банк) та Товариством укладено договір банківського рахунку суб`єкта господарювання № 26001000034186, у відповідності до якого Банк взяв на себе зобов`язання здійснювати розрахункові операції по рахунку (рахунках) Клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору. За умовами договору платіжні доручення Клієнта та інші платіжні документи, які надійшли до Банку протягом операційного часу, - виконуються в день їх надходження.

На виконання свого податкового обов`язку позивачем подано до Управління наступну податкову звітність з ПДВ, а саме: за березень 2016 року, яка отримана контролюючим органом 20 квітня 2016 року; за квітень 2016 року - отримана 20 травня 2016 року; за травень 2016 року - отримана 17 червня 2016 року. Крім того Товариством подано відповідачу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року форми №1ДФ, який отриманий 10 травня 2016 року; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2016 року форми №1ДФ, який отриманий 04 серпня 2016 року.

На підставі укладеного із Банком договору від 26 квітня 2010 року через систему дистанційного обслуговування «Інтернет-Клієнт-Банк» позивачем здійснено сплату податкових зобов`язань з ПДВ та поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ в сумі 78600 грн., з ПДФО в розмірі 19700 грн. відповідно до розрахункових документів - платіжних доручень від 19 травня 2016 року №2967, №2970, №2972, №2976, №2977, №2978, №2966, №2979, які цього ж дня надійшли на виконання до банку, однак повернуті останнім платнику без виконання засобами системи «Клієнт - Банк» із зазначенням причин повернення - банк виведений з ринку як неплатоспроможний.

12 липня 2017 року Товариство звернулося до відповідача із заявою про зарахування коштів та визнання податкових зобов`язань підприємства виконаними, на що листом від 02 серпня 2017 року №3982/10/17-00-12-01-0711 Управління повідомило, що заява про зарахування коштів не підлягає виконанню через відсутність сплачених коштів; зазначило, що у разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів, то податкові зобов`язання або податковий борг - не можуть вважатися погашеними. Таким чином, незважаючи на причину несплати податкових зобов`язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, ПК України не звільняє платника податків від обов`язку сплатити основну суму податкового зобов`язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, від стягнення такого боргу.

Непоповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та невідображення операцій по зарахуванню ПДВ на суму 78600 грн. та ПДФО на суму 19700 грн. підтверджується копіями інтегрованих карток платника податків, витягом з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до пункту 1.24 статті 1 Закону №2346-III переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

За змістом пункту 8.2 статті 8 Закону №2346-III банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (пункт 22.4 статті 22 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом №2346-III, з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відтак направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними та необхідними діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов`язання.

У свою чергу організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків та інших платежів на момент спірних відносин була визначена у Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 (далі - Порядок).

Як визначено у пункті 2 розділу 1 Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Приписами пункту 3 розділу 1 Порядку передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Пунктом 1 розділу 3 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Відповідно до пункту 2 розділу 3 Порядку оперативний облік надходжень також здійснюється за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460, а саме: відомостей про рух страхових коштів на аналітичних рахунках 3719, відкритих на ім`я органів ДФС, у вигляді технологічного файла @E; виписок з рахунків 3719, відкритих на ім`я головних управлінь ДФС, у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та у паперовому - на якому проставляється штамп відповідного органу Казначейства; звітів про надходження страхових коштів на рахунки 3719, відкриті на ім`я головних управлінь ДФС та на ім`я органів ДФС; оборотно-сальдової відомості за аналітичними рахунками 3719, відкритими на ім`я головних управлінь ДФС.

Таким чином з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов`язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. А умовою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання, є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Така ж правова позиція наведена і в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі №810/5997/15, від 18 квітня 2019 року у справі №816/573/16, від 16 червня 2020 року у справі №814/78/16, від 25 лютого 2021 року у справі №808/796/16.

У справі, яка розглядається, суди не встановили обставин зарахування сплачених позивачем грошових коштів на рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача вносити зміни до інтегрованої картки особового рахунку Товариства й поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ за умови подання лише до банку платіжних доручень але без фактичного надходження коштів до державного бюджету узгоджується з вимогами законодавства й не свідчить про неправильне застосування ним норм матеріального права.

Положення ж пункту 129.6 статті 129 ПК України, на які посилається позивач, окрім звільнення платника податків від відповідальності при наявності відповідних обставин не визначають, при цьому, обов`язку здійснення контролюючими органами певних визначених дій за таких умов.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують й підстави для її задоволення відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс-Буд» залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер