Постанова

від 06.12.2023 по справі 420/1465/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 420/1465/21

касаційні провадження № К/990/256/22

№ К/990/3127/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-1» та Головного управління ДПС в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (головуючий суддя - Корой С.М.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коваль М.П.; судді - Кравець О.О., Зуєва Л.Є.)

у справі № 420/1465/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-1»

до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

Головного управління ДПС в Одеській області

про стягнення пені,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-1» (далі - ТОВ «Жилстройсервис-1»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКС України в Одеській області; відповідач-1) та Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області; відповідач-2; контролюючий орган), в якому просила стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області на його користь пеню, нараховану на заборгованість з бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у сумі 7335785,00 грн.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 червня 2021 року адміністративний позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України через відповідача-1 на користь платника пеню в розмірі 2233187,69 грн за порушення строку відшкодування податку на додану вартість. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2021 року рішення суду першої залишив без змін.

ТОВ «Жилстройсервис-1» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області на користь платника пеню, нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у сумі 7335785,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суди помилково застосували положення пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), які стосуються законно призначеної перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, - до незаконно призначеної та проведеної перевірки зміни напряму вже узгодженого бюджетного відшкодування.

Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Жилстройсервис-1».

21 лютого 2022 року від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову.

ГУ ДПС в Одеській області також звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Мотивуючи свої вимоги, відповідач-2 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що правомірність отримання платником суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість визначено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 420/5616/19. В свою чергу, лише 15 вересня 2020 року ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду змінено спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області заборгованості з відшкодування податку на додану вартість. Таким чином, на думку контролюючого органу, пеня могла бути нарахована не раніше 15 вересня 2020 року (з урахуванням фактичного отримання даної ухвали відповідачем-2).

Верховний Суд ухвалою від 04 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

Відзивів на касаційну скаргу відповідача-2 не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 липня 2019 року ТОВ «Жилстройсервис-1» подано до ГУ ДПС в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року та зазначено в рядку 20.2.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» - 25148510,00 грн, а також заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органо проведено камеральну перевірку достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за декларацією за червень 2019 року, за результатами якої складено акт від 16 серпня 2019 року № 484/15-32-12-02/34253918.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Жилстройсервис-1» вимог пункту 200.1 статті 200, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника в банку, за червень 2019 року в розмірі 25148510,00 грн.

13 вересня 2019 року ГУ ДПС в Одеській області на підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021202, згідно з яким застосовано штрафні санкції в розмірі 6287128,00 грн.

У вересні 2019 року ТОВ «Жилстройсервис-1» звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2019 року № 0000021202, а також зобов`язати відповідача-2 внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо заяви позивача про виникнення необхідності зміни напрямку узгодженого бюджетного відшкодування в розмірі 25148510,00 грн, про що у складі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року подана відповідна заява про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 420/5616/19 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року скасовано та прийнято нове - про задоволення позовних вимог.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 420/5616/19 змінено спосіб виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року шляхом стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області на користь платника заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 25148510,00 грн.

30 листопада 2020 року на рахунок позивача зараховано заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 25148510,00 грн на виконання виконавчого листа суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 420/5616/19.

Відповідно до підпунктів 14.1.18, 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України у разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заяву про зміну напряму узгодженого бюджетного відшкодування позивачем подано до контролюючого органу 11 липня 2019 року.

Тобто, не пізніше 12 липня 2019 року відповідач-2 був зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що платнику не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування у встановлені законом строки, останній набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

За правилами ж підпункту «ґ» пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за період з 13 вересня 2019 року (дата прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000021202) по 12 травня 2020 року (дата набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/5616/19) позивач вважався таким, що не підтвердив право на відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість, а відтак за вказаний період відсутні підстави для нарахування пені.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

За таких обставин, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що у розглядуваній ситуації пеню на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість слід нараховувати з 13 липня 2019 року по 13 вересня 2019 року та з 12 травня 2020 року по 30 листопада 2020 року.

Адже, факт нарахування пені нерозривно пов`язується із фактом існування заборгованості бюджету, що дозволяє стверджувати про пеню як про міру відповідальності держави перед платником за порушення нею обов`язку вчасного відшкодування від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Така пеня нараховується рівно стільки часу, скільки триває зазначене порушення держави у вигляді нездійснення відповідними державними органами необхідного комплексу дій з відшкодування узгоджених сум податку.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верхового Суду, викладеному в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 1.380.2019.004395.

Доводи позивача про те, що бюджетне відшкодування в сумі 25148510,00 грн вже мало статус узгодженого суди правильно відхилили, оскільки з моменту прийняття відповідачем-2 податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2019 року № 0000021202 і до моменту закінчення процедури судового оскарження та набрання постановою суду апеляційної інстанції у справі № 420/5616/19 законної сили в контролюючого органу фактично був відсутній обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування в розмірі 25148510,00 грн.

Щодо посилання ГУ ДПС в Одеській області на те, що пеня могла бути нарахована не раніше 15 вересня 2020 року, оскільки ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 420/5616/19 змінено спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, то слід зазначити, що фактично суму бюджетного відшкодування узгоджено з моменту набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 420/5616/19, натомість зміна порядку та способу виконання судового рішення не випливає на факт узгодження відповідних сум бюджетного відшкодування, та, як наслідок, не впливає на можливість нарахування пені з підстави наявності заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг ТОВ «Жилстройсервис-1» та ГУ ДПС в Одеській області без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-1» та Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Н. Є. Блажівська

Р. Ф. Ханова