Постанова

від 06.12.2023 по справі 200/1857/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 200/1857/19-а

адміністративне провадження № К/9901/23537/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 (суддя - Чекменьов Г.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 (Гаврищук Т.Г., Казначеєв Е.Г., Сіваченко І.В.)

у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про зобов`язання вчинити дії.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області звернулось до суду з позовом про стягнення пені з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" за несвоєчасну сплату страхових внесків в розмірі 11 915 563,00 грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (код ЄДРПОУ 34032208) перебуває на обліку в якості страхувальника у Вугледарському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 04.07.2007, реєстраційний №05-62-01-0241.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №560 від 07.11.2018 вирішено реорганізувати Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (код ЄДРПОУ 34032208) шляхом приєднання до Державного підприємства "Національна вугільна компанія" (код ЄДРПОУ 42164388). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" знаходиться в стані припинення.

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Вугледарського міського відділення проведена позапланова перевірка Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" щодо дотримання порядку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 01.12.2011 по 21.12.2018, про що був складений акт №10 від 21.12.2018, підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства та головою комісії з реорганізації підприємства (а.с.6-7).

Перевіркою встановлені факти порушення сплати страхових внесків, за що нарахована пеня в сумі 11 915 563,90 грн.

У запереченнях на акт перевірки відповідач не визнає нараховану пеню, посилається на Закон України від 02.09.2014 № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Оскільки у відповідача наявна заборгованість в розмірі 11 915 563,90 грн., позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що факт перебування відповідача як платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а отже і Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема позивач покликається на те, що судами не враховано, що з 01.01.2011 право Фонду на застосування фінансових санкцій (пені) було визначено статтею 24-1 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а з 01.01.2015 - пунктом 6 частини 2 статті 9 Закону №1105 (в новій редакції), а також пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", за приписами якого це право зберігається за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені страхувальником станом на 01.01.2011.

Також позивач покликається на те, що Верховний Суд України, переглянувши в касаційному порядку судові рішення у справах № 21-432а12, № 21-323а13, дійшов висновку про правомірність застосування робочими органами Фонду інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві га професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36.

Також позивач покликається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464 -VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки вказана правова норма передбачає незастосування фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника єдиного внеску щодо сплати єдиного внеску в період з 14 квітня до закінчення антитерористичної операції. В даній справі спірним є нарахування за несвоєчасну сплату страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які не є складовою єдиного внеску. Крім того, відповідач не сплатив страхові внески в період до 01.01.2011, тобто у той період, коли антитерористична операція не проводилась. Тому, застосування вищезазначеної норми для врегулювання даного спору є необґрунтованим.

Позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач у запереченнях просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон №1105-ХІV), у редакції, чинній до 01.01.2011, за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого, частина 2 статті 52 Закону №1105-XIV виключена.

У пункті 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Одночасно із цим, абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі, страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що за позивачем зберіглися повноваження щодо стягнення після 01.01.2011 пені, нарахованої та/або не сплаченої до 01.01.2011, тобто в період дії частини 2 статті 52 Закону №1105-XIV. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства (законів та підзаконних актів), що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19.02.2013 (справа №21-432а12), від 01.10.2013 (справа №21-323а13), від 15.10.2013 (справа №21-332а13), від 19.11.2013 (справа №21-327а13) та від 01.04.2014 (справа №21-49а14), а також у постановах Верховного Суду від 06.09.2018 у справі №2а-9394/11/1270 (№ К/9901/8646/18), від 18.06.2021 №200/1917/19-а та від 15.06.2022 у справі № 812/586/17.

15.10.2014 набрав чинності Закон України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VII), яким запроваджено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме: підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 наступного змісту:

"Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно із пунктом 2 Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виготовлений станом на 11.01.2019, відповідач з 10.04.2006 перебуває на обліку в Мар`їнській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Вугледарське відділення). При цьому, м. Мар`їнка та м. Вугледар вказаним переліком віднесені до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Верховний Суд уже вирішував питання стягнення пені за несвоєчасно сплачені страхові внески у період проведення антитерористичної операції та застосування підпункту 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII.

Так, у постанові від 27.09.2022 у справі №200/1860/19-а Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI та Закону №1105-ХІV.

У справі яка розглядається, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.12.2011 по 21.12.2018.

Однак, період з 2011 року до 13.04.2014 включно припадає на час, коли антитерористична операція не проводилась, відтак положення пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ на такий період не поширюються і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, матеріали справи не містять точного розрахунку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період до початку проведення антитерористичної операції.

В силу визначених статтями 341, 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно встановити розмір пені за період до початку антитерористичної операції та на підставі встановлених фактичних обставин справи та досліджених доказів постановити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі № 200/1857/19-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук