Рішення

від 06.12.2023 по справі 635/972/23

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.12.2023

Справа № 635/972/23

Провадження №2/635/345/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Даниленко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко В.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Плугатирьов Віталій Вікторович

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на (одну другу) частину будинку за адресою АДРЕСА_1 , придбану на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.02.1974 нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Медведевою В.Л., який зареєстрований Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.06.1974 та записаний в реєстрову книгу під номером 80. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 21.11.2022 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на частини будинку, яка була придбана спадкодавцем 15.02.1974. Підставою відмови послугував той факт, що вказана частина будинку була придбана спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог позивачка повідомляє, що ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_2 (відповідачкою) з дати одруження 04.10.1964 по 1972 рік на Луганщині. В 1972 році подружжя припинило шлюбні відносини, але шлюб у встановленому законом порядку не розірвали. ОСОБА_3 переїхав на постійне місце проживання в селище Коротич, де орендував житло по АДРЕСА_2 . В 1974 році познайомився з позивачкою, в цьому ж році стали спільно проживати. Оскільки потрібно було організовувати побут нової сім`ї, ОСОБА_3 придбав у 1974 році будинку АДРЕСА_1 . Кошти на придбання будинку ОСОБА_3 отримав в борг у сусідки. На підтвердження своїх доводів посилається на письмові пояснення сусідів.

Позивачка вважає, що має право успадкувати вищевказану частину будинку оскільки вона була придбана за особисті кошти ОСОБА_3 та при фактичному припиненні шлюбних відносин з відповідачкою.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.07.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.

Адвокат Плугатирьов В.В. подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивачки, просив винести заочне рішення.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 28 грудня 2021 року серії НОМЕР_1 ). Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

16 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражі Н.П. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

21 листопада 2022 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Із змісту постанови вбачається, що вищевказаний будинок належав спадкодавцю наступним чином:

- (одна друга) частка - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 лютого 1974 року нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Медведевою В.Л., який зареєстрований Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації 04 червня 1974 року та записний в реєстрову книгу під номером 80. Зазначена частка була придбана спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб розірваний 22 травня 1981 року.

- (одна друга) частка - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.02.1999 державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Гіколенко Г.А. який зареєстрований Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації 11.03.1999 та записаний в реєстрову книгу №1 за реєстровим номером 80. Зазначена частка була придбана спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що був укладений 24.07.1982.

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії щодо частки будинку, яка була придбана спадкодавцем 17.02.1999 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 в постанові зазначено, що ОСОБА_1 не надано документу, що підтверджує факт її спільного проживання зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_3 .

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії щодо частки будинку, яка була придбана спадкодавцем 15.02.1974р. у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано ненадання документу щодо правового статусу спадкового майна.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст.1268 ЦК України, що підтверджується рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 лютого 2023 року у справі 635/1385/22, яким встановлено, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 .

З метою спростування належності частини будинку, придбаної 15.02.1974 до спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , до матеріалів справи позивачкою долучено письмові пояснення свідків, а також протокол опитування свідка, складений адвокатом Плугатирьовим В.В.

З письмових пояснень ОСОБА_4 вбачається, що спірну частину будинку ОСОБА_3 придбав за позичені у неї кошті. У придбаній частині будинку ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_1 (позивачкою) у період з 1974 по 2021 роки. Наведену інформацію ОСОБА_4 підтвердила при опитуванні адвокатом, яке зафіксовано наявним в матеріалах справи протоколом. Так в протоколі ОСОБА_4 зазначила наступне: « ОСОБА_3 переїхав до смт Коротич з Луганщини у зв`язку з тим, що його сімейне життя з дружиною ОСОБА_5 не склалося (він так розповідав). Деякий час до 1974 року він проживав в орендованому житлі. Оскільки ми товаришували, я зайняла кошти ОСОБА_3 на придбання половини будинку, яка продавалася по сусідству за адресою: АДРЕСА_1 . В придбаній частині будинку ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_6 громадянським шлюбом, на якій пізніше одружився та з якою прожив до смерті. Колишня дружина до ОСОБА_7 не приїздила, я ніколи її не бачила, та й приїжджати їй сенсу не було оскільки ОСОБА_8 вже мав нову сім`ю. Грошові кошти, які я позичала ОСОБА_9 було повернуто в повному обсязі, як я зазначала в поясненнях», «я знаю, що ОСОБА_3 разом зі своєю громадянською дружиною ОСОБА_1 працювали і частину доходів передавали мені щомісяця для погашення боргу. Кошти передавав як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_10 , це були їхні сімейні кошти, обидва працювали».

Аналогічного змісту письмові пояснення надала й громадянка ОСОБА_11 , додатково повідомивши, що ОСОБА_3 переїхав до смт Коротич після фактичного припинення відносин з дружиною ОСОБА_2 , з якою раніше проживав в Луганській області.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Дослідивши матеріали спадкової справи та інвентаризаційної справи, прийнявши до уваги зазначені вище письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України слідує, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17.

При цьому належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Статтею 57 СК України визначено перелік видів особистої приватної власності одного з подружжя та підстави її набуття.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Частиною 6 вказаної статті передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказаний висновок також можна зробити із змісту ч.1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, відповідно до якої майно є спільною сумісною власністю подружжя тільки, якщо воно нажите подружжям під час шлюбу. Тобто, не тільки набуте в період шлюбу, але й в результаті спільного подружнього життя та відповідно спільних дій або вкладень.

Окрім наведених вище письмових пояснень, протоколу опитування адвокатом, суд також враховує, що при дослідженні матеріалів спадкової та інвентаризаційної справи не було виявлено документів, які б свідчили про придбання спірної частини будинку за спільні кошти спадкодавця та відповідачки, або документів, які б спростували викладені в позовній заяві обґрунтування та встановлені судом обставини справи. Крім того, відповідно до ст.29 Кодексу про шлюб та сім`ю України, для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Судом не встановлено фактів звернення відповідачки до суду з позовом про поділ майна.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм права суд дійшов висновку, що (одна друга) частина будинку за адресою АДРЕСА_1 , придбана на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 лютого 1974 року, була особистою приватною власністю ОСОБА_3

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 81, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ). право власності на спадкове майно, а саме на (одну другу) частку будинку за адресою АДРЕСА_1 ., придбаної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 лютого 1974 року нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Медведевою В.Л., який зареєстрований Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації 04 червня 1974 року та записаний в реєстрову книгу №1 за реєстровим номером 80.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості, що не проголошуються:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3

представник позивача: ОСОБА_12 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя Т.П.Даниленко