Рішення

від 30.11.2023 по справі 177/1126/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1126/23

Провадження № 2/177/521/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г.Г.

за участі

секретаря судового засідання Авдєєвої В.В.

представника Криворізької центральної окружної прокуратури - прокурора Гладченка А.В.

представника треьої особи ТОВ «Агрофірма «Зарічний» - Ковальчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зарічний» про визначення порядку користування земельною ділянкою, припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровськоїобласті Рижков О.В. звернувсядо судуіз зазначенимпозовом, який уточнив та в обґрунтування уточнених позовних вимог посилався на те,що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НМІ №644627, посвідченого державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач В.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №1-1885, 06.11.2017 ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221884000:03:022:0026, площею 4,3363 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Право власності на вказану земельну ділянку набуто ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №040534, виданого 20.07.2004 начальником Криворізького районного відділу земельних ресурсів на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 30.09.2003 №872-р, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010412103056.

Державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач В.Я. 06.11.2017 зареєстровано право власності на успадковану частку у розмірі 1/2 частини земельної ділянки за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1213844312218.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру успадкована земельна ділянка, кадастровий номер 1221884000:03:022:0026, площею 4,3363 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент звернення з даним позовом до суду громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1221884000:03:022:0026, а отже вказана земельна ділянка перебуває в її власності більше 5 років.

Згідно з даними Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Державної міграційної служби України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація про отримання посвідки на тимчасове та постійне проживання в України відсутня, паспортом громадянки України та паспортом громадянки України для виїзду за кордон не документувалась.

Наведені обставини свідчить, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , набувши в 2017 році спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність в порядку спадкування, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 та ст. 145 Земельного кодексу України, обов`язку щодо її відчуження протягом одного року не виконала, що є підставою для припинення її права власності на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Просить припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 1221884000:03:022:0026, площею 4,3363 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2017 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1213844312218), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою судді від 13 червня 2023 року відкрите провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі в якості третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ТОВ «Агрофірма «Зарічний», Головне управління Держгеокадстру в Дніпропетровській області (а.с. 33-34). З

10 липня 2023 року представник третьої особи ТОВ «Агрофірма «Зарічний» надав пояснення до позову, в яких вказував на те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Вказує, що позовні вимоги позивача гуртуються на нормі ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, яка передбачає, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. 2, ч.4 ст. 145 ЗК України, а саме: у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужувати її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така земельна ділянка підлягає конфіскації. Однак, на час набуття права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом 06 листопада 2017 року, реалізувати обов`язок щодо відчуження земельної ділянки строком до 06 листопада 2018 року відповідно до вимог ст. 145 ЗК України відповідач не змога з об`єктивних причин. Так, з 1991 року в Україні діяв мораторій на продаж та відчуження сільськогосподарських земель, власники землі не могли вільно розпоряджатися нею, а лише у спосіб дозволенний чинним законодавством. 31 березня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення № 552-ІХ, яким було знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, який набрав чинності 01 листопада 2021 року. Тобто, практично реалізувати свій обов`язок щодо відчуження спірної земельної ділянки відповідач могла лише з 01 липня 2021 року впродовж року, тобто до 01 липня 2022 року. 24 лютого 2022 року, у зв`язку зі збройною військовою агресією російської федерації, громадянином якої є відповідач, в Україні був оголошений воєнний стан, який діє до цього часу, були заблоковані всі реєстри пов`язані з рухомим та нерухомим майном, що унеможливлювало вчинення будь-яких угод з нерухомим та рухомим майном. Крім того, між державою агресором та Україною припинені будь-які дипломатичні відносини, будь-яке дипломатичне спілкування, громадянам росії в`їзд на територію України заборонений з 24.02.2022 та до теперішнього часу.

Також, зазначає, що з 06 листопада 2018 року - закінчення граничного строку відчуження відповідачем земельної ділянки, яка була отримана у власність, пройшло майже п`ять років. З того часу державний орган Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не вчинив жодної дії щодо конфіскації спірної земельної ділянки.

Таким чином, вважає що органи державної влади з 2018 року не вжили жодних заходів щодо конфіскації спірної земельної ділянки та пропустили строк позовної давності, який він просить застосувати до спірних правовідносин та у задоволені позовних вимог просив відмовити у повному обсязі (а.с. 43).

25 липня 2023 року керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Рижков О.В. надав заперечення щодо пояснень ТОВ «Агрофірма «Зарічний», що доводи ТОВ «Агрофірма «Зарічний» щодо неможливості реалізувати вимоги ч. 4 ст. 81 ЗК України та продати земельну ділянку отриману у спадщину є безпідставними.

Так, зазначає, що відповідачка набула у власність спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення 06.11.2017, після чого в силу вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України повинна була її відчужити, однак цього не зробила. Третьою особою не надано жодного доказу вжиття відповідачкою заходів спрямованих на виконання вказаних вимог законодавства, що свідчить про ухилення від відчуження земельної ділянки, що не може перебувати у власності іноземців.

Вказує, що обмеження передбачені п. 15 Перехідних положень ЗК України (у редакції, що діяла на час прийняття спадщини), про обіг земель сільськогосподарського виробництва, не розповсюджувалися на іноземців та не обмежували обов`язок іноземця відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначенню після набуття на неї права власності.

Отже, вказує, що третьою особою не доведено неможливість відчуження відповідачкою спірної земельної ділянки після отримання її у власність.

Вважає, що доводи ТОВ «Агрофірма «Зарічний» щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог заявлених прокурором в інтересах ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є безпідставними, оскільки за своєю юридичною природою невиконання обов`язків щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення - це правопорушення, яке носить триваючий характер. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 71-74).

Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року прийнято уточнену позовну заяву Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зарічний» про визначення порядку користування земельною ділянкою, припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації (а.с. 82).

13 листопада 2023 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 107).

Прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області Гладченко А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, шляхом опублікування повідомлення про виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі судової влади (а.с. 36, 89, 96, 105,114). Заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзиву не подано.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Агрофірма «Зарічний» - Ковальчук В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на пояснення на позовну заяву від 07.07.2023. У задоволені позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. Також, у заяві вказував, що до 01 липня 2021 року його сестра ОСОБА_1 не мала можливості реалізувати свій обов`язок щодо відчуження спірної земельної ділянки, так як діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Такий обов`язок вона мала можливість реалізувати з 01 липня 2021 року впродовж року. Однак, з 24 лютого 2022 року в Україні оголошено воєнний стан, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, громадянином якої вона є, у зв`язку з чим були заблоковані всі реєстри, пов`язані з рухомим та нерухомим майном, що унеможливлювало вчинення будь-яких угод. Крім того, між державою агресором та Україною припинені будь-які дипломатичні відносини, будь-яке дипломатичне спілкування, громадянам росії в`їзд на територію України заборонений з 24.02.2022 та до теперішнього часу. Вказує, що органи державної влади з 2018 року не вжили жодних заходів щодо конфіскації спірної земельної ділянки, та пропустили строк позовної давності, який він просить застосувати до спірних правовідносин. У задоволені позовних вимог просив відмовити в повному обсязі (а.с. 69).

Суд, вислухавши представника позивача, представника третьої особи ТОВ «Агрофірма «Зарічний», вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є іноземцем, а саме: громадянкою російської федерації, яка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НМІ №644627, посвідченого державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач В.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №1-1885, 06.11.2017 після смерті матері ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221884000:03:022:0026, площею 4,3363 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 20), що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 3333321931 від 24.05.2023 (а.с. 17-18).

З зазначеної вище інформації вбачається, що власником іншої 1/2 частини спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 третя особа по справі, який є громадянином України. Спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 08.11.2017 укладеного між ТОВ «АФ «Зарічний» - третя особа по справі, та співвласниками спірної земельної ділянки ОСОБА_2 третьою особою по справі та ОСОБА_1 відповідачем по справі, перебуває в оренді строком на 10 років.

Право власності на вказану земельну ділянку набуто ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №040534, виданого 20.07.2004 начальником Криворізького районного відділу земельних ресурсів на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 30.09.2003 №872-р, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010412103056, що вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1885 (а.с. 20).

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру успадкована земельна ділянка, кадастровий номер 1221884000:03:022:0026, площею 4,3363 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 19).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі законунормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною 5 ст. 22 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог п.п. «д, е» ч. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ч. ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України).

В силу ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1 ст. 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Згідно інформації Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1201.3.3-7585/12.2-23 від 07.04.2023 (а.с. 27) та інформації Державної міграційної служби України №8.1-660/8.1.1-23 від 26.04.2023 (а.с. 31), громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не зверталася, інформація про отримання посвідки на тимчасове та постійне проживання в України відсутня, паспортом громадянки України ОСОБА_1 та паспортом громадянки України для виїзду за кордон не документувалась.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 3333321931 від 24.05.2023 (а.с. 17-18) вбачається, що датою державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спільної земельну ділянку є 06.11.2017, а отже вказана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 більше 5 років.

Таким чином, оскільки відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на спірну земельну ділянку вона не відчужена, право власності на неї слід припинити примусово шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Щодо повноважень прокурора на звернення з даним позовом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу ст.56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів (п.4 мотивувальної частини).

Велика палата Верховного Суду у постанові по справі № 12/2385/18 від 26.05.2020 прийшла до наступного висновку (п.п.77-81): бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктами 42 пункту 4 вищевказаного Положення, передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи. Таким органом на території Дніпропетровської області є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Згідно п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відповідно до підпункту 36 пункту 4 даного Положення, Управління подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Наведене свідчить, що Управління наділене повноваженнями щодо подання до суду позову про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Оскільки з відповіді ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровські області №10-4-0.62-1625/2-23 від 17.03.2023, на запит Криворізької центральної окружної прокуратури №04/59- 2267вих-23 від 07.03.2023, вбачається, що вказаний орган до суду не звертався та в найближчий час не планує звертатися до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок, внаслідок відсутності видатків на сплату судового збору, суд вважає, що прокуратура реалізуючи покладені від імені держави повноваження щодо захисту інтересів держави, правомірно звернулася до суду із вказаним позовом.

Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про сплив якого вказували представник третьої особи ТОВ «Агрофірма «Зарічний» - Ковальчук В.В. та третя особа ОСОБА_2 та проти застосування якого заперечував прокурор, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 183/1617/16 від 14.11.2018, зазначає що для цілей застосування частини третьої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (ч. 1ст. 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Як вбачається спір виник між державою та відповідачем, однак заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності була подана представником ТОВ «Агрофірма «Зарічний» та ОСОБА_2 , які не були залучені до розгляду справи, як відповідачі, а є третіми особами по справі які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. При цьому, відповідач ОСОБА_1 з заявою про застосування строку позовної давності до суду не зверталася.

Отже, з вищевикладеного вбачається що за заявою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору не може бути застосовано позовну давність, а тому суд вважає, що у задоволені клопотання третіх осіб про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Таким, чином на підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, в силу ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147, 20 грн. (а.с. 31 зворот).

Керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зарічний» про визначення порядку користування земельною ділянкою, припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання російська федерація, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1221884000:03:022:0026, площею 4,3363 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1213844312218, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання російська федерація, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 07.12.2023.

Суддя Г.Г. Строгова