Рішення

від 16.11.2023 по справі 524/7276/20

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/7276/20

Провадження №2/524/19/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Семенової Л.М.,

секретаря судового засідання Панченко А.О.,

за участі представників Гармаша А.В., Олійник Л.М. та ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 , про визнання протиправними дій та скасування рішення про реєстрацію місця проживання

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення про реєстрацію місця проживання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11221391000, відповідно до умов якого він отримав у борг 74 300,00 доларів США на строк до 22 вересня 2017 року під 12,90% річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24.09.2007 року між ним та банком укладено договір поруки, за умовами якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 . 12 грудня 2011 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено Договір Факторингу № 1 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, товариство звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В., яка свою чергу прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаних квартир, підставою виникнення обтяження вказано договір іпотеки. Згодом позивачу стало відомо, що в іпотечній квартирі що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , без згоди іпотекодержателя зареєстровано чотири особи, дві з яких є неповнолітніми. Позивач просить суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 щодо подання заяв на реєстрацію 24.02.2009 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.10.2013 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 22.07.2019 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також скасувати рішення відповідних органів щодо такої реєстрації.

Ухвалою судді від 10.11.2020 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позову.

Ухвалою судді від 25.02.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження, до участі у справі залучено в якості третьої особи орган опіки та піклування.

Ухвалою суду від 26.08.2021 року участі у справі за клопотанням представника позивача залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суді від 03.11.2021 року провадження у справу зупинено за клопотанням представника відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 524/4053/21 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки.

Ухвалою суду від 30.05.2023 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Суду пояснив, що реєстраційний орган неправомірно зареєстрував в іпотечному житлі інших осіб, так як відповідно до умов іпотечного договору ОСОБА_2 брав на себе обов`язок не реєструвати в іпотечному житлі будь-яких осіб.

Представник відповідача ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечувала, суду пояснила, що відповідачем не було вчинено жодного порушення. Оскільки на момент реєстрації осіб у вищезгаданій квартирі діяла постанови КМУ «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 2 березня 2016 р № 207, якою при реєстрації осіб не було передбачено надання згоди іпотекодержателя в разі перебування квартирі в іпотеці.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомляли.

Представники третьої особи органу опіки та піклування виконкому Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розгляд справи проводити без його участі, заперечуючи проти позбавлення права на користування неповнолітніх та малолітніх осіб.

Представники третьої особи Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Перькова А.В. при вирішенні позову покладалась на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, суд установив такі фактичні обставини справи:

24 вересня 2007 року між Акціонерним комерційно-інноваційним Банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11221391000, відповідно до умов якого позичальник отримав у борг 74 300,00 доларів США на строк до 22 вересня 2017 року під 12,90% річних (а.с. 36-41).

У забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором 24.09.2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., реєстровий № 15108.

За умовами вказаного договору в іпотеку було передано належні ОСОБА_2 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 46-47).

12 грудня 2011 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» уклали Договір Факторингу № 1 (а.с. 14-18) та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки (а.с. 20-22). У відповідності до статті 1077 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» набуло право вимоги до ОСОБА_2 .

Згідно інформації про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані:

-з 24.02.2009 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

-з 24.10.2013 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

-з 24.10.2013 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

-з 22.07.2019 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 вважав, що боргові зобов`язання не могли бути передані за договором факторингу ТОВ «Кей-Колект», оскільки останнє не було фінансовою установою і не було включено до Державного реєстру фінансових установою, а тому звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 06.04.2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 про

- визнання недійсним пункту 1885 договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на предмет відступлення права вимоги до ОСОБА_2 заборгованості згідно договору про надання споживчого кредиту № 11221391000 від 24.09.2007 року,

- визнання недійсним пункту 1885 договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», у зв`язку з укладенням між ними договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року на предмет відступлення права вимоги до ОСОБА_2 заборгованості згідно договору про надання споживчого кредиту № 11221391000 від 24.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за р. № 15109, укладеного з метою забезпечення виконання ним зобов`язання по договору про надання споживчого кредиту № 11221391000 від 24.09.2007 року залишено без задоволення.

Рішення набрало законної сили.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням цивільного судочинства згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті8, статті55 Основного Закону Україниполягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Як вбачається з ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81, ст.76 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 02березня 2016року затверджено Правила реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

П. 3 та 4 Правил передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до п. 18 Правил у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Постановою Кабінету Міністрів України за № 481 від 27 травня 2020 року внесено зміни до Правил реєстрації місця проживання, а саме:

-пункт 18 після абзацу п`ятнадцятого доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника»;

-пункт 19доповнено абзацомтакого змісту: «Працівник органу реєстрації також з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності чи належності власнику/співвласникам, що надали згоду особі для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності, а також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно доПорядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, оскільки Правила реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру були затверджені 02.03.2016 року, а зімни про отримання письмової згоди іпотекодержателя на реєстрацію особи в іпотечній квартирі, були затверджені лише 27.05.2020 року, реєстрація відповідачів ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) була законною.

Суд, ураховує, що ні положеннями ЦК України, ні положеннями Закону України «Про іпотеку» не передбачено обмежень прав членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Позивачем не зазначено, яким чином реєстрація відповідачів в іпотечному майні порушує права чи інтереси та перешкоджає йому у реалізації, у передбачений законом спосіб, прав іпотекодержателя.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 03.03.2021 у справи № 161/7351/19.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Ураховуючи викладене, суд приходить про висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 ,

-про визнання протиправними дій ОСОБА_2 при поданні заяв на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в іпотечній квартирі АДРЕСА_4 та про відновлення становища, яке існувало до порушення,

-про скасування рішення органів реєстрації місця проживання щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в іпотечній квартирі АДРЕСА_4 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчук.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 26.11.2023 року.

Суддя Л.М. Семенова