Ухвала

від 06.12.2023 по справі 161/16693/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16693/23 Провадження №11-кп/802/838/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (кримінальне провадження № 42023032010000029 від 28.03.2023),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2023 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 січня 2024 року включно.

Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Встановлено і прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися та стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас, суд першої інстанції вказав, що більш м`який запобіжних захід не пов`язаний із триманням під вартою, не зможе дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, прийнятою всупереч та з порушенням кримінального закону.

В обґрунтування незаконності ухвали суду, обвинувачений зазначає про не доведення прокурором при подачі клопотання про продовження строку тримання під вартою того, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим с. 117 КПК України.

Місцевий суд не взяв до уваги особу обвинуваченого, зокрема, наявність в останнього постійного місця проживання перебування на його утриманні чотирьох малолітніх дітей.

Також в ході здійснення як досудового, так і судового провадження не здобуто будь-яких доказів, що ним вчинявся вплив на свідків чи експертів.

Окрім зазначеного, апелянт вважає, що суддею безпідставно визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні в максимальному розмірі, який враховуючи його майновий стан, є непосильним для нього.

На підставі наведеного, апелянт просить змінити оскаржувану ухвалу та обрати стосовно нього більш м`який запобіжний захід.

Прокурор, обвинувачений та його захисник в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені належним чином про дату та час судового розгляду, будь-яких клопотань про відкладення від останніх не надходило, таким чином, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги можливий без участі осіб, які не з`явилися.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Норми ч. 1 ст. 194 КПК України регламентують, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» передбачено, що запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий суд згідно з положеннями кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_6 , міцності його соціальних зв`язків, інших даних про особу обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Матеріалами кримінального провадження стверджується, що 28 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 42023032010000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Так ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинних дій, котрі виразились у сприянні в незаконному переправленні особи через державний кордон України, порадами, вказівками, надання засобів та усунення перешкод, вчиненому повторно за попередньою змовою осіб, з корисливих мотивів.

У вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 , що стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, яким суддя дав належну правову оцінку.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яка стверджується матеріалами кримінального провадження, а метою запобігання спробам ухилення від слідства і суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_6 , який хоча є особою молодого віку, раніше не судимий, має постійне місце проживання, однак обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, не працевлаштований, стосовно якого ще 18.02.2020 скеровано обвинувальний акт про вчинення ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості його утримання в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначення розміру застави.

Посилання обвинуваченого щодо визначення йому судом надмірного розміру застави є безпідставними.

Так відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, визначений розмір застави у даному кримінальному провадженні, на переконання колегії суддів, є співмірний серйозності та масштабності злочину інкримінованому обвинуваченому ОСОБА_6 . Адже останній обвинувачується в організації за попередньою змовою незаконного перетину державного кордону особами, які не мають на те право, за значну грошову винагороду.

Також постійне місце проживання та наявність малолітніх дітей на утриманні обвинуваченого не можуть вважатися достатніми для запобігання доведеним ризикам та забезпечувати дотримання останнім належної процесуальної поведінки.

На думку апеляційного суду, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти встановленим ризикам.

Таким чином наведенні обвинуваченим доводи для скасування оскаржуваного рішення не дають жодних підстав для відмови в задоволенні поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки дане судове рішення є законним та обґрунтованим.

На підставівикладеного такеруючись ст.405,407, 422-1КПК України,апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2023 року без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді